Сторінка здоров'я

Основні причини отруєнь:

• вживання отруйних грибів;

• неправильне приготування умовно їстівних грибів;

• вживання старих або зіпсованих їстівних грибів;

• вживання грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутації (навіть білі гриби і підберезники мають своїх небезпечних двійників).

Симптоми отруєння: нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєння грибами, ми рекомендуємо вам заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застерігаємо!

• Купуйте гриби тільки у відведених для їх продажу місцях (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

• Збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

• Не збирайте гриби:

  • якщо не впевнені, що знаєте їх, якими б апетитними вони не здавалися;

  • поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;

  • невідомі, особливо з циліндричною ніжкою, у основі якої є потовщення “бульба”, оточене оболонкою;

  • з ушкодженою ніжкою, старих, в’ялих, червивих або ослизлих;

  • ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;

  • “шампіньйони” та “печериці”, у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору.

• Не порівнюйте зібрані чи придбані гриби із зображеннями в різних довідниках, – вони не завжди відповідають дійсності.

• Не куштуйте сирі гриби на смак.

• Ще раз перевірте вдома гриби, особливо ті, які збирали діти. Усі сумнівні викидайте. Нижню частину ніжки гриба, що забруднена грунтом – викидайте. Гриби промийте, у маслюків та мокрух зніміть з капелюшка слизьку плівку.

• Гриби підлягають кулінарній обробці в день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

• При обробці кип’ятіть гриби 7-10 хвилин у воді, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

• Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, – грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

• Не пригощайте ні в якому разі грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок.

• Гриби (зеленушка, синяк-дубовик, та деякі інші) містять отруйні речовини, які у шлунку не розчиняються. У взаємодії із алкоголем отрута розчиняється та викликає бурхливе отруєння.

• Значна кількість грибів, які досі вважались їстівними, містять мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів підряд – також може статись отруєння.

• Суворо дотримуйтеся правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання – ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов’язково прокип’ятіть 10-15 хвилин.

• УВАГА! У жодному разі не довіряйте таким помилковим тлумаченням:

  • “Усі їстівні гриби мають приємний смак”.

  • “Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні – приємний”.

  • “Усі гриби в молодому віці їстівні”.

  • “Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів”.

  • “Опущена у відвар грибів срібна ложка або срібна монета чорніє, якщо в каструлі є отруйні гриби”.

  • “Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні”.

  • “Отрута з грибів видаляється після кип’ятіння протягом кількох годин”.

  • “Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах”.

• Первинні ознаки отруєння (нудота, блювота, біль у животі, пронос) з’являються через 1-4 години після вживання грибів, в залежності від виду гриба, віку та стану здоров’я потерпілого, кількості з’їдених грибів.

Біль та нападки нудоти повторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами

1. Викличте “Швидку медичну допомогу”.

2. Одночасно, не очікуючи її прибуття, негайно промийте шлунок: випийте 5-6 склянок кип’яченої води або блідо-рожевого розчину марганцівки; нажміть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; прийміть активоване вугілля (4-5 пігулок), коли промивні води стануть чистими.

3. Після надання первинної допомоги: дайте випити потерпілому міцний чай, каву, або злегка підсолену воду, відновіть тим самим водно-сольовий баланс; покладіть на живіт і до ніг потерпілого грілки для полегшення його стану.

4. З’ясуйте, хто вживав разом із постраждалим гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється

• Вживати будь-які ліки та їжу, а надто алкогольні напої, молоко, – це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишечнику.

• Займатися будь-якими іншими видами самолікування.

Запам’ятайте: отруєння грибами дуже важко піддається лікуванню.

Теплий період року – найбільш сприятлива пора для виникнення і розповсюдження кишкових інфекцій. У теплу пору року створюються сприятливі умови і для збереження збудників кишкових інфекцій у зовнішньому середовищі, і для їх розмноження у воді, продуктах харчування. Саме в цей час діють фактори, що сприяють зараженню:купання у відкритих водоймищах, посилення спраги, поява в раціоні свіжих ягід, фруктів, збільшення кількості мух, масове спілкування населення, виїзд на відпочинок за межі постійного місця проживання. Катастрофа, яка спіткала нашу країну, в зв’язку з руйнуванням Каховської ГЕС – суттєва. Нанесена шкода як людям так і флорі, і фауні нашого регіону. Масштабні затоплення та осушення великих територій, мор риби, відсутність якісної питної води та інші наслідки несуть за собою загрози масового поширення гострих кишкових інфекцій, а саме:

-         гепатит А - це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом гепатиту А, який передається фекально – оральним шляхом. Можна заразитися через забруднену воду, продукти або предмети, яких торкалися руки хворої людини;

-          гастроентероколіти та харчові токсикоінфекції: причиною їх можуть бути зіпсовані продукти, в яких присутні хвороботворні бактерії і мікроорганізми;

-         шигельоз (дизентерія) – це гостра кишкова інфекція, основними симптомами якої є гарячка, нудота, блювання, тенезми та діарея, яка зазвичай є кров’янистою;

-         сальмонельози – це гострі кишкові інфекції, причиною яких є інфіковані яйця, особливо водоплаваючої птиці, забруднені молочні продукти, інфіковане м'ясо, особливо куряче, без належної термічної обробки.

Принципи профілактики гострих кишкових інфекцій:

-         дотримуйтесь правил особистої гігієни, миття рук;

-         відокремлюйте сирі продукти від готових;

-         проводьте ретельну термічну обробку харчових продуктів;

-         ретельно мийте овочі та фрукти та ошпарюйте кип'ятком;

-         зберігайте продукти в холодильнику;

-         використовуйте тільки очищену або кип'ячену воду.

УВАГА!

При болях у животі, блювоті, проносі, підвищенні температурі тіла та інших патологічних проявах не займайтеся самолікуванням – негайно звертайтеся до лікаря. У цьому запорука вашого швидкого одужання і безпеки для оточуючих.

Північне відділення ВСП «Криворізький РВ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ»

Харчовий ботулізм — форма харчового захворювання, викликана продуктами, які містять токсин ботулізму (ботулотоксин).

Шкірний, або раневий ботулізм — викликаний токсином, виробленим у загниваючих відмерлих тканинах рани, заражених Clostridium botulinum.

ботулізм грудних дітей — викликаний через споживання спор ботулінових бактерій, які ростуть в кишечнику і виробляють токсин.

Всі форми ботулізму можуть бути фатальні і розглядаються як критичне медичне становище. Харчовий ботулізм може бути особливо небезпечний як проблема охорони здоров'я, тому що багато людей може бути отруєні від єдиного зараженого джерела.Зміст  [сховати]

1 Епідеміологія

2 Розвиток захворювання

3 Симптоми

4 Діагностика

5 Лікування

6 Профілактика

До грунту збудник ботулізму потрапляє з кишечника тварин. Однак сам збудник не викликає захворювання людини. Для виникнення ботулізма необхідно розмноження збудника у харчових продуктах з накопиченням екзотоксину, який й викликає захворювання. Екзотоксин найбільш інтенсивно утворюється при температурі 35-37 °C в анаеробних умовах. Найчастіше людина заражується у результаті споживання до їжі різних продуктів, що містять спори Clostridium botulinum і ботулотоксин: ковбаси, шинки, свіжов'яленої риби, грибів домашнього консервування. Можливе також зараження людини при споживанні м'ясних, рибних, овочевих консервів, риби, яку виловили з пошкодженням кишечника, вміст якого й інфікує рибу.

При потраплянні збудника ботулізму і токсину з консервованими продуктами в шлунок, відбувається їх всмоктування через слизову оболонку в кров. Далі токсин проникає в мотонейрони спинного і довгастого мозку, що виявляється розвитком бульбарного і паралітичного синдромів. Ботулотоксин блокує звільнення ацетилхоліну в нервових закінченнях, що призводить до розвитку паралічів. У хворого наростає дихальна недостатність. В результаті парезів м'язів глотки, гортані і надгортанника можлива закупорка бронхів блювотними масами, слиною та їжею. Токсин також збільшує кровонаповнення внутрішніх органів, є причиною виникнення невеликих крововиливів, тромбоза судин мозку, дистрофічних змін міокарда, а також нирок, скелетних м'язів та інших органів.

Інкубаційний період хвороби триває від 2 годин до 7 діб (в середньому, 24 години). Початок хвороби, як правило, гострий. Нудота, блювота і пронос нетривалі. Температура тіла звичайно нормальна.

Через 3—4 години від початку хвороби з'являються неврологічні симптоми: сухість в роті, ослаблення зору, «сітка» або «туман» перед очима. Можливо двоїння перед очима (диплопія), обмеження руху очних яблук, косоокість (стробізм), звуження та нерівномірність ширини очних щілин (опущення — птоз верхньої повіки одного ока). Зіниці розширені, причому одна з них ширше за іншу (анізокорія). У хворих з'являються порушення ковтання і мови. В деяких хворих відсутня реакція зіниць на світло. Іноді запалюється сосок зорового нерва, виникає ретиніт з обмеженням поля зору. Характерні ураження нервових клітин у ядрах довгастого мозку , ІХ, Х, а іноді й інших пар черепних нервів, нервових гангліїв серця.

Голос сиплий, тихий. Унаслідок парезу м'язів м'якого неба, глотки виникає утруднення ковтання, і рідка їжа виливається через ніс. Через розвиток парезу кишечника у хворих розвивається запор та метеоризм.

Дихання утруднене, вдих здійснюється дуже важко. Розлад і зупинка дихання (асфіксія, як наслідок ураження дихального центру та параліча діафрагми) є однією з провідних причин смерті. За відсутності специфічного лікування хворі гинуть.

Нерідко у період розпалу хвороби бувають ускладнення у вигляді міокардиту, пневмонії,

Діагноз підтверджується ателектазу легенів, бронхіту. Хвороба є антропонозною.

клінічною картиною захворювання, даними про вживання в їжу консервованих продуктів і посівом блювотних мас і підозрілого продукту на спеціальні середовища. Ботулотоксин виявляють в біологічній пробі на тваринах. При розпізнаванні ботулізму необхідно враховувати анамнез (зв'язок захворювання зі споживанням певного харчового продукту), розвиток аналогічних проявів хвороби в інших осіб, що споживали той самий продукт.

Диференційний діагноз проводять з бульбарною формою поліомієліту. При захворюваннях з підозрою на ботулізм, на ранніх стадіях хвороби потрібно диференціювати від отруєння грибами, метиловим спиртом, атропіном.

Всім хворим з підозрою на ботулізм показана обов'язкова госпіталізація у інфекційні лікарні (бажано у стаціонари, де є апаратура для штучного дихання).

Їм проводиться промивання шлунку, робляться високі сифонні клізми. Внутрішньовенно або внутрішньом'язово (в залежності від тяжкості захворювання) вводять суміш протиботулінних сироваток для нейтралізації токсину після попередньої десенсибілізації організму. Для стимуляції активного імунітету вводять нативний анатоксін у дозі 2 мл (по 0,5 мл типів А, В, С, Е) триразово, з інтервалами 5-7 діб. Для знищення збудника в шлунку і кишечнику призначають левоміцетин або тетрациклін. Проводять дезінтоксикаційну терапію (гемодез, полівінілпіролідон, 5% розчин глюкози), призначають сечогінні, серцево-судинні засоби, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В. Запори ліквідують за допомогою клізм.

При наростанні дихальної недостатності використовують штучну вентиляцію легень (до 1 міс.). При розладах ковтання проводять штучне харчування. За хворим встановлюють цілодобове спостереження.

Суворий контроль при стерилізації і зберіганні продуктів на харчових підприємствах, консервних заводах, у продуктових магазинах, особливо при домашній консервації. Необхідно пам'ятати, що консерви з банок із роздутими кришками (бомбажем) не можна вживати в їжу. Приготовлені в домашніх умовах м'ясні, рибні, грибні і овочеві заготовки і продукти повинні бути виготовлені з дотриманням всіх правил стерилізації. Безумовно не можна споживати ковбасу та шинку з ознаками недоброякісності (запах прогірклого масла), компоти з абрикос, що мають на поверхні темні плями, гриби, що не були достатньо добре очищені від забруднення землею.

При групових захворюваннях ботулізмом усім особам, що вживали підозрілий продукт, з профілактичною метою вводять в/м 2500-5000 МО сироватки кожного типу. За ними встановлюється медичне спостереження до 2-х тижнів.

 Нагадуємо: мертву рибу або ту, що вмирає, не можна збирати для подальшого зберігання, готувати чи споживати. Жоден спосіб приготування не зробить її безпечною для вас: таку рибу не можна вживати, у т.ч. сушити, в’ялити, смажити чи варити. Ця риба може містити збудники інфекційних хвороб, паразитів чи небезпечні хімічні речовини!

Крім того, уникайте купівлі риби в місцях стихійної торгівлі.

Одну з найбільших загроз може становити ботулізм – гостре інфекційне захворювання. Воно виникає в результаті вживання продуктів, отруєних токсинами, що виробляються бактеріями-збудниками хвороби. Цей токсин є одним із найсильніших від усіх відомих біологічних отрут.

Збудник ботулізму стійкий до впливу зовнішніх факторів. Ігнорування хвороби або неправильне та несвоєчасне лікування може призвести до паралічу і навіть смерті.

Будьте дуже пильними. Якщо ви помітили перші ознаки харчового отруєння, не займайтеся самолікуванням, а терміново зверніться по медичну допомогу до лікарів.

Симптоми ботулізму включають:

☛ виражену втому, слабкість, запаморочення, нудоту, головний біль

☛ початкові симптоми зазвичай супроводжуються зниженням чіткості зору (неможливо читати дрібний текст), «пеленою» перед очима, сухістю у роті та горлі, а також утрудненням під час ковтання та мовлення

☛ блювання, запор і здуття живота

☛ параліч дихальних м’язів

☛ Підвищення температури (гарячка) і втрата свідомості не характерні для ботулізму. Негайно зверніться по медичну допомогу, якщо у вас є будь-який із симптомів.

  Медична система України готова до можливих випадків ботулізму.

Протиботулінічна сироватка є у достатній кількості.

ВСП «Криворізький РВ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» 

Водно-нітратна метгемоглобінемія – захворювання, що викликає значне підвищення вмісту метгемоглобіну в крові. Воно утворюється внаслідок токсичної дії нітратів на гемоглобін і призводить до кисневого голодування, яке у свою чергу – до порушень у роботі печінки, нирок, серцево-судинної та нервової систем.

До ознак отруєння нітратами належать:

- діарея, нудота, блювання;

- задишка, тахікардія, ціаноз;

- різкі болі в животі, пожовтіння очей;

- сонливість, втома, головний біль.

Для профілактики водно-нітратної метгемоглобінемії рекомендуємо:

 Не використовувати для приготування дитячого харчування чи страв, не вживати питну воду із колодязів і каптажів, в яких вміст нітратів перевищує нормативні показники (50 мг/л);

 Стежити за якістю води, призначеної для харчування та пиття дітей до 3 років. Якщо в ній виникають сумніви, використовувати воду в пляшках;

 Дорослим не вживати воду з підземних джерел водопостачання, в якій вміст нітратів перевищує допустимі нормативи – не більше 50 мг/дм3;

 Для пиття вживати тільки доочищену та фасовану столову воду;

 Колодязі не менше 1 разу на рік необхідно чистити: відкачувати воду, чистити стінки від нальоту, а дно від осаду, зайвих речей, з подальшою дезінфекцією. Після чого воду необхідно знову відкачати і користуватися колодязем уже після наступного заповнення та проведення лабораторного контролю питної води;

 Територію поблизу колодязя, каптажу джерела чи бювету треба утримувати в чистоті та організовувати відведення поверхневого стоку;

 У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється мити машини, влаштовувати водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.

                Зверніть увагу! Кип’ятіння забрудненої нітратами води не зменшує, а збільшує її токсичність. Таку рідину можна використовувати лише для технічних цілей: миття посуду, прання білизни, прибирання в приміщеннях тощо.

ВСП «Криворізький РВ ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» 

Педикульоз, або якщо говорити простими словами, воші — особливий різновид комах, котрі передаються від людини до людини і нерідко з’являються в дитячих колективах. Найчастіше воші не викликають серйозних захворювань, та в деяких випадках вони можуть переносити такі хвороби як волинська лихоманка, висипний тиф та інші. Та найперша порада, яку дають лікарі батькам, діти яких заразилися педикульозом, — не панікувати! Що треба знати про цю хворобу та як від неї уберегтися? Про це читайте в нашій новій статті.

Що таке педикульоз?

Pediculus, що в перекладі з латині означає «воші», — крихітні комахи розміром до 3 мм, що харчуються кров’ю зі шкіри голови, а поза зоною свого проживання гинуть протягом доби. Ці комахи відкладають яйця, які прикріплюються до волосин близько до шкіри голови і мають неприємну назву «гниди».

Заразитися педикульозом може будь-яка дитина незалежно від санітарних умов вдома та регулярності гігієнічних процедур. Воші не літають на не стрибають — лише повзають, тому найчастіші шляхи зараження — через тісний контакт дітей в колективах, спільне використання щіток, головних уборів, шкільних роздягалень тощо.

Як виявити педикульоз?

Найперший симптом — свербіж шкіри голови. Але цей симптом характерний також і для інших хвороб або реакції на шампунь, тож якщо дитина жаліється на свербіж або ви самі помічаєте, що вона часто чухає голову, огляньте її волосся на наявність педикульозу. Самих вошей побачити важко, а от їхні яйця добре помітні неозброєним оком: увімкніть яскраве світло й ретельно огляньте волосся дитини, а особливу увагу приділіть області на потилиці та за вухами.

Що робити, якщо у дитини педикульоз

Перша допомога вдома. Візьміть дуже густий гребінець (в магазині можна придбати спеціальні густі гребені для цієї мети), намочіть волосся дитини й починайте ретельно вичісувати кожне пасмо. Перед тим, як перейти до наступного пасма, протріть гребінець вологим рушником. Такі міри не допоможуть повністю позбавитися вошей, але сприятимуть ефективності подальшого лікування, котре вам призначить лікар.

Зверніться до педіатра. Існує багато препаратів проти педикульозу, але використовувати їх краще після консультації лікаря. Тож зверніться до свого педіатра для того, щоб підтвердити діагноз та отримати рекомендації по лікуванню.

Чого не можна робити. Ефективність будь-яких домашніх та народних рецептів (нанесення майонезу, рослинної олії тощо) науково не доведено, тож краще не експериментуйте. Особливо це стосується таких небезпечних народних порад, як нанесення на волосся бензину, засобів від бліх для тварин та інших шкідливих речовин. Ні в якому разі не ставте подібних експериментів над власною дитиною!

Які є профілактичні заходи

• Якщо у дитини виявлено педикульоз, добре виперіть у гарячій воді всі речі, якими вона користувалася протягом останніх трьох днів перед лікуванням: рушники, головні убори, постільну білизну, щітку для волосся тощо.

• Речі, котрі не можна випрати або помити, на два тижні покладіть в герметичний пластиковий пакет.

• Обов’язково перевірте на наявність педикульозу всіх членів родини, що мешкають разом з дитиною, та при необхідності проведіть лікування.

І найголовніше: якщо ви виявили у своєї дитини педикульоз, якомога скоріше починайте лікування, щоб запобігти розповсюдженню хвороби серед інших дітей.

Бажаємо вам здоров’я!

Якщо розглядати стопи дитини, то, на перший погляд може здатися, що вони такі ж, як і у дорослої людини, тільки в значно зменшеному розмірі. Однак, якщо придивитися уважніше, можна швидко переконатися, що це не так, адже стопа будь-якого новонародженого – абсолютно плоска! Виходить, що всі маленькі дітки народжуються з плоскостопістю? 

Це не зовсім так, адже нормальний звід стопи формується лише по мірі росту дитини і набагато інтенсивніше саме в той період, коли дитина починає робити свої перші кроки. Остаточне формування зводу стопи припадає на 10-12 років дитини, чому ж тоді такий діагноз, як «плоскостопість», медики ставлять набагато раніше? Варто переживати, і які заходи вживати в такому випадку стурбованим батькам? 

 В чому суть? 

Чому так небезпечна ця плоскостопість? Деякі батьки і зовсім жартують на цю тему, мовляв, нічого, зате в армію не заберуть! Насправді ж, наслідки такої, несерйозної, на перший погляд, проблеми, можуть обернутися вкрай неприємними проблемами зі здоров’ям. Стопа новонародженого немовляти абсолютно плоска з-за великого скупчення підшкірного жиру. 

Коли ж дитина починає поступово освоювати ходьбу, ніжки починають розвиватися, підшкірний жир руйнується, і до 3-4 років з’являється цілком відчутна «стискість» стопи, яку називають склепінням. У цьому віці дитина вже цілком здатна довгий час перебувати на ногах, стрибати і бігати, тим самим, тренуючи зв’язки і м’язи. 

У тому випадку, якщо склепіння сформувалося правильно, то воно починає виконувати функцію найпотужнішого амортизатора кістяку, який «гасить» всі удари, що припадають на нього при бігу, ходьбі і стрибках. В іншому випадку, всі удари і поштовхи припадають, навіть, не скільки на саму стопу, скільки на тазові кістки і хребет.

Як результат – розвиток сколіозу, остеохондрозу, радикуліту і безлічі інших захворювань. Ось чому так важливо, як можна швидше виявити проблему і почати лікування, адже позбавитися від плоскостопості найпростіше саме в дитячому віці. А ще краще – з самого раннього віку приділяти увагу профілактиці розвитку плоскостопості у дитини. 

 Причини розвитку захворювання

І все-таки, звідки береться така проблема? В принципі, медики не вважають плоскостопість – такою вже серйозною вадою розвитку дитини, адже до моменту остаточного формування стопи – це справа цілком поправима. Однак, за процесом розвитку все-таки потрібно стежити уважно, час від часу проводити профілактичні заходи для правильного формування маленьких ніжок. 

Недарма плоскостопість називають хворобою розвинених країн, адже в регіонах з відповідним кліматом, де місцеве населення нерідко нехтує взуттям і ходить босоніж, такої проблеми не існує зовсім. Також фахівцями давно встановлено, що діти, у яких було «босоноге» дитинство, страждають на цю недугу набагато рідше за інших. 

Справа в тому, що правильний вигин стопи формується, як раз-таки в результаті навантаження певної групи м’язів, яка найкращим чином функціонує при ходьбі босоніж по нерівній поверхні, наприклад, по невеликим камінчикам, піску, траві і так далі. А в житті наших дітей таких поверхонь залишилося дуже мало: рівний лінолеум, асфальт, паркет, в результаті чого природної профілактики здійснюється дуже і дуже мало. 

Що ж робити?

•  По-перше, сильно не переживати, адже в дитячому віці впоратися з такою проблемою – дуже навіть реально.

• По-друге, відвідати фахівця, ортопеда, який зможе призначити правильне лікування та ефективні способи профілактики.

Звичайно, найпростіший і доступний засіб, який зможе позбавити дитину від такої недуги, це прогулянки малюка по нерівних поверхнях. Що це означає? При кожному зручному випадку скидаємо взуття і вирушаємо босоніж по піску, гальці, драбинками на дитячих майданчиках і так далі. 

В принципі, нерівні поверхні можна запросто влаштувати і в домашніх умовах: просто розсипте по підлозі горіхи (ідеально підійдуть каштани) або горох, по яким малюк повинен походити босоніж. Можна навіть зробити тканинний мішечок з такими горішками, на якому легко стрибати і топтатися. 

До речі, в магазинах можна придбати спеціальні ортопедичні килимки, які виготовляють з натуральних матеріалів. Вони можуть відрізнятися за формою і розміром, складатися з декількох деталей і складатися в цілу доріжку. Для дитини достатньо 3-4 хвилин ходьби на такому килимку, щоб зміцнити необхідні м’язи і зв’язки. 

Ще один момент, який потрібно враховувати – це взуття, особливо перша взуття для малюка. В ідеалі, в ньому має бути профілактичний супінатор, який допоможе формувати правильне положення стопи. Вважається, що першими черевичками малюка можна порадувати в 8-9 місяців: вони повинні мати досить щільний задник, невеликий каблук (близько 0.5 см) і мінімум швів всередині. 

І не забувайте, що взуття – річ хороша, але краще зайвий раз дати побігати малюкові босоніж, правда, це не правильно діє на ідеально рівних поверхнях – тут ніжка буде краще себе почувати у взутті. І останнє – це прості та ефективні вправи для маленьких дітей, які зробити зовсім нескладно, а от користі від них буде чимало. Наприклад, в ігровій формі походіть з дитиною спочатку на носочках, а потім на п’ятах, поперемінно – на внутрішній і зовнішній стороні підошви. 

Ще одна корисна вправа – зі спортивною палицею. Для цього її потрібно покласти на підлогу, а зверху поставити дитину так, щоб вона припадала суворо поперек її стопи. У такому положенні потрібно виконувати приставні кроки – в одну й іншу сторону. 

Дифтерія – захворювання, що швидко поширюється при кашлі та чханні, може викликати параліч, проблеми дихання, серцеві розлади та призвести до смерті.

Правець (рос. стовбняк) може виникнути, коли бактерії правця проникають в організм через ушкоджену шкіру (ранки, подряпини). Захворювання може стати причиною м’язових судом, проблем дихання, серцевих розладів та смерті.

Кашлюк (рос. коклюш) поширюється при кашлі та чиханні. Викликає довготривалі напади кашлю, які ускладнюють дитині приймання їжі, пиття або навіть дихання. Кашлюк є причиною легеневих проблем, ушкоджень мозку та навіть смерті.

Гепатит В – інфекційне захворювання печінки. Він може передаватися від інфікованої матері до дитини під час пологів або – від однієї особи до іншої через кров та біологічні рідини (слину, сльози, інші фізіологічні виділення), тобто при будь-якому близькому контакті. Вірус гепатиту В викликає ушкодження печінки. Такі ураження можуть спричинити розвиток смертельного захворювання – раку. Серед причин раку вірус гепатиту В стоїть на другому місці після паління тютюну.

Кір (рос. корь) викликає тяжку лихоманку, висипання та симптоми, подібні до грипу. Захворювання часом може призвести до втрати слуху, запалення легень, ушкоджень мозку або навіть смерті. Кір поширюється дуже швидко та легко, при цьому діти, які не були вакциновані, захворюють в першу чергу. Доведено, що вірус кору може перебувати в повітрі (зберігаючи здатність інфікувати) протягом 2 годин після того, як хвора особа залишила кімнату.

Паротит (рос. свинка) викликає головний біль, лихоманку, набряки шийних та підщелепних залоз, запалення яєчок у хлопчиків-підлітків та дорослих чоловіків. Захворювання може спричинити втрату слуху, менінгіт (запалення головного та спинного мозку), інші ушкодження мозку.

Краснуха викликає помірну лихоманку, висипи на обличчі, шиї та тулубі. Вагітні, які захворіли на краснуху, можуть втратити дитину або народити немовля з тяжкими вродженими вадами ( з так званим «синдромом вродженої краснухи»).

Поліомієліт викликає лихоманку і призводить до менінгіту та/або прижиттєвих паралічів. Захворювання може бути смертельним. Особи, інфіковані вірусом поліомієліту, розповсюджують вірус з виділеннями (калом).

Туберкульоз залишається найпоширенішим у світі інфекційним захворюванням. Як правило, важкий перебіг хвороби зумовлює інвалідизацію та високу смертність.

Багато дитячих хвороб можуть бути попереджені шляхом використання вакцин, що застосовуються при плановій імунізації. З часу впровадження цих вакцин кількість захворювань, ускладнень та смертельних випадків від цих хвороб значно знизилась. Але потрібно пам’ятати, що бактерії та віруси мають властивості виживати та періодично спричиняти епідемії серед не вакцинованого населення. Внаслідок недостатньо сформованої системи імунітету особливо вразливі до них діти раннього віку. Без вакцинації (щеплення) хвороби, від яких ми зараз захищаємо своїх дітей, можуть повернутися. Багато дітей, які вижили після захворювання, можуть страждати від хронічних ускладнень протягом всього подальшого життя.

Хвороби розповсюджуються через спілкування з інфікованими не вакцинованими особами. Ризик поширення захворювань серед дітей, які не отримали щеплення, значно вищий, ніж у захищених шляхом вакцинації. Навіть невелика кількість не імунізованих людей може бути причиною епідемії такого захворювання, як, наприклад кір.

Імунізація є найбільш ефективним та надійним методом захисту. Сьогодні завдяки розробленим вакцинам існує реальна можливість захистити дітей від значно більшої, ніж раніше, кількості важких і часом смертельних інфекційних хвороб.

Профілактика за допомогою вакцин спрямована саме проти тих інфекцій, які спричиняють тяжкі захворювання та викликають смертельні випадки. Вакцини місять або дуже ослаблені мікроорганізми, або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – антитіла, та спеціальні клітини. Саме вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет.

В нашій країні профілактичні щеплення поділені на 4 розділи: щеплення за віком, за станом здоров'я, щеплення, які обумовлені епідкон'юктурою, рекомендовані щеплення.

Щеплення за віком проводяться проти таких інфекційних хвороб, як: туберкульоз, гепатит В, дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит.

З кожним роком у країні з'являються все більше багатокомпонентних вакцин. Коли за рахунок однієї ін’єкції діти захищаються проти трьох, та навіть шести інфекційних захворювань.

Термін введення вакцин та мінімальні інтервали між щепленнями в Україні регламентує Національний календар щеплень, який відповідає Європейським стандартам. Будь-яке щеплення є в сотні разів безпечнішим, ніж захворювання, від якого воно захищає. Якщо припинити проводити щеплення, рівень інфекційної захворюваності швидко почне підвищуватись.

 Щоб уникнути ускладнень, перед вакцинацією дитину оглядає лікар. Тільки в деяких випадках після проведення маніпуляції можуть виникати так звані місцеві реакції у місці введення препарату (невеликий набряк, почервоніння) та незначне підвищення температури. Про це батьки повинні бути попереджені медичним працівником.

Введення вакцини ніколи не призводить до захворювання, проти якого здійснювалося щеплення.

Вакцинація проводиться у відповідності з календарем щеплень, який розроблено з урахуванням міжнародного досвіду, і на сьогодні, за умовами його дотримання, він є найоптимальнішим для забезпечення повноцінного імунітету.

Поки ваш малюк ще дошкільник, він не замислюється над тим, коли потрібно відпочивати, коли займатися, читати, а коли гуляти. Він постійно перебуває під доглядом дорослих, і вони самі організовують увесь день дитини.

    Але пройде час, і йому потрібно буде багато чого вирішувати самому, у нього з'являться нові нелегкі обов'язки: уроки в школі, домашні завдання, заняття в кружках, суспільні доручення, адже треба ще почитати, допомогти мамі, погуляти.

    Організувати весь день дитини допоможе режим!

    Привчати дітей до нього потрібно якомога раніше, щоб до моменту вступу в школу вони вже свідомо виконували розпорядок дня.

    І ще одна важлива умова: дитина повина уміти визначати й міняти темп своїх дій. Адже з найпершого дня навчання в школі йому доведеться трудитися в одному, загальному для всього класу темпі, щоб встигнути виконати завдання у відведений для нього час.

    Ще в дитячому садку дітей навчають орієнтуватися в часі.

    Ваше завдання — пояснити їм, що займатися, відпочивати, гуляти й спати потрібно в певний час, тоді його буде вистачати на все. Дотримання режиму дня виробить у дитини почуття відповідальності, дисциплінованості — ті самі якості, які дуже потрібні школяру.

       Якщо ваша дитина відвідує дитячий садок — а там дотримуються режиму дня — то й вихідні дні не повинні відрізнятися від звичних.Дитина обов'язково повина вставати в той самий час, бажано годин у сім або половині восьмого. Звикнувши вставати пізніше, їй важко буде прокидатися в необхіний час, коли піде в школу.

       Особливу увагу на це слід звернути тим батькам, діти яких не відвідують дитячий садок.Лягати спати дитина повина не пізніше половини дев'ятого. Тривалість нічного сну — не менше 11,5-12 годин. Цього часу досить для повного відновлення працездатності й функціонального стану нервової системи.

      Якщо не дотримуватись цього правила, дитина не відпочине за ніч і на уроках буде неуважною і млявою.

      Звикнувши лягати спати й вставати в той самий час, діти швидко засинають і легко прокидаються.

      Необхідний і денний сон ( півтори-дві години). Адже діти стомлюються не тільки від занять, але й від шуму, від спільних ігор. Позбавлення дитини денного сну може викликати в неї різні розлади нервової системи.

       У режим дня дитини повинна обов'язково входити ранкова гімнастика! Вона зміцнює здоров'я, знімає сонливість, дає заряд бадьорості! Перший раз обов'язково займайтеся разом з дитиною, покажіть йому 5-7 вправ, введіть в комплекс ранкової гімнастики ігрові моменти. Періодично, щоб вправи не набридали, потрібно вносити в них нові елементи.

       Пройде час, і дитина буде самостійно займатися ранковою зарядкою, але ви обов'язково контролюйте чіткість і порядок виконання вправ.

Гуляйте в будь-яку погоду не менше 4 годин!

      Не можна скорочувати час прогулянки через зайнятість дорослих, поганої погоди. Адже свіже повітря для дитини — це зміцнення здоров'я, загартовування організму, поліпшення діяльності органів дихання й серцево-судинної системи.

       Перебування на повітрі повинно бути активним: це й рухливі ігри, фізичні вправи, і посильною разом з дорослими працею. Якщо діти подовгу сидять біля телевізора, вони, природно, менше рухаються, недостатньо гуляють. І як наслідок — погіршення сну й апетиту, плаксивість, дратівливість й інші порушення стану здоров'я. Телевізійні передачі — звичайно, тільки дитячі — дозволяється дивитися не частіше 2-3 раз на тиждень, а тривалість їх не повинна перевищувати 30 хвилин.

       Завжди незмінним у режимі дня повинно бути час сніданку, обіду, полуденка, вечері. Тільки у випадку режиму харчування відбувається необхідна підготовка діяльності шлунково-кишкового тракту до перетравлювання їжі, засвоєнню поживних речовин. Тоді дитина буде їсти з більшим задоволенням і апетитом!

       Якщо дошкільник звикне до виконання режиму дня, згодом це стане його внутрішньою потребою.

Режим —- запорука здоров'я!

Ми живемо не для того, щоб їсти

але ми їмо для того, щоб жити. 

Сократ.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Раціональне, здорове харчування дитини є важливим щоденним питанням!

В повсякденному харчуванні обов’язково мають бути: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, клітковина, вода.

Той, хто дбає про своє здоров’я, має дотримуватись трьох принципів здорового харчування: помірність, різноманітність, збалансованість.

Помірність – щоб калорійність раціону не перевищувала енергетичних витрат організму.

Різноманітність – передбачає споживання продуктів усіх основних груп (хліб і крупи; овочі та фрукти; м’ясо та молочні вироби).

Збалансованість – означає правильне співвідношення цих груп продуктів.

Для того, щоб їжа приносила користь, необхідно знати години харчування, а також правильно розподілити, коли і які продукти вживати. Наприклад, продукти, багаті на білок (м’ясо, рибу, яйця, горох, квасолю), вживають на сніданок та обід, а страви з круп та овочів залишають на вечерю.

Необхідно, щоб їжа була різноманітною. Але є продукти, вживання яких треба обмежити. Це цукор, жир, сіль, борошняні вироби. Від надмірного вживання солодощів люди повнішають, у них псуються зуби, вони частіше хворіють. Надлишок в організмі солі теж може стати причиною захворювань.

Голод  - це голос природи, який дає сигнал, що організму потрібна їжа.

Апетит – це звичка, набута людиною протягом життя і проявляється бажанням поїсти внаслідок зміни настрою, певної ситуації, настання становленого часу, впливу виду, смаку, запаху їжі і навіть однієї думки про ту або іншу їжу.

 Для дітей перш за все необхідне споживання повноцінного білка. Адже це основний будівельний матеріал для організму. В разі його нестачі виникає гальмування росту. Необхідно пам’ятати, що саме в продуктах тваринного походження білки є повноцінними. Дуже корисним для організму дітей та підлітків є біле м’ясо птахів (грудинка), як джерело легкозасвоюваного повноцінного білка, що практично не містить жиру. Телятина та нежирна свинина відіграє важливу роль у кровотворенні (зокрема, його вживання рекомендують при недокрів’ї як джерело заліза). Джерелом білка є також яйця, риба, молоко, сир, картопля, свіжа капуста, гречана, рисова, вівсяна крупа.

Жири – теж частинка тіла людини. Після травлення їх організм відкладає „про запас” – під шкірою та навколо життєво важливих органів, таких як серце, печінка і нирки. Вони захищають нас від холоду і запобігають пошкодженню внутрішніх органів і кісток. Тому деяка кількість підшкірного жиру дуже необхідна для підтримання здоров’я. Найбільш необхідні для організму жири знаходяться в молоці, вершковому маслі, сметані, кефірі, йогуртах, яєчному жовтку, жирній рибі (оселедець, скумбрія, сардини), нерафінованій олії. Ці жири знижують рівень холестерину в крові, зменшують ризик виникнення серцево-судинних захворювань.

Корисність вуглеводів для організму в тому, що вони сприяють нормалізації процесів травлення, дають відчуття ситості на тривалий час, а деякі швидко втамовують голод (фрукти, мед, цукор). Вуглеводи дуже калорійні. Їх надлишок у раціоні може привести до ожиріння (особливо в дитячому віці).

Здоровий раціон не обходиться без клітковини, оскільки вона допомагає виводити відходи з організму. Вона також надає нашій їжі „об’єму”, підсилює моторику кишечника, нормалізує травлення і допомагає контролювати вагу.

У здоровому харчуванні ніяк не обійтись без води. Вона не вважається поживною речовиною, але виконує життєво необхідні функції: сприяє обміну речовин, виводить токсичні відходи. Організм дитини шкільного віку потребує 1,5 – 2л рідини. Корисно також випивати склянку – півтори джерельної води. За нестачі води в організмі людина відчуває спрагу, з’являється млявість, знижується тиск крові. Якщо без їжі можна прожити більше місяця, то без води - лише кілька днів.

Ключовими компонентами здорового раціону є вітаміни і мінерали. Вони також містяться у їжі і є важливим джерелом протеїну, вуглеводів та жирів. Вітаміни й мінерали легко руйнуються у процесі обробки їжі, тому так важливо щодня їсти хоча б трохи сирих овочів і фруктів.

Найпоширенішими з вітамінів є:

- Вітамін А сприяє росту, потрібний для нормального зору. Його багато у моркві, маслі, сирі, яйцях, печінці, помідорах, зеленій цибулі.

- Вітаміни групи В необхідні для розумової і фізичної праці. Містяться вони у житньому хлібі, вівсяній та гречаній крупах, у горосі, квасолі, жовтку яєць, печінці, м’ясі.

- Вітамін С запобігає застуді, поліпшує кровообіг, сприяє росту, лікує цингу. Багато його в капусті, картоплі, помідорах, цибулі, шипшині, часнику, лимонах, чорній смородині.

- Вітамін D зміцнює кістки, запобігає рахітові. Міститься в молоці, печінці, житньому хлібі, яйцях, риб’ячому жирі.

Організм дитини, особливо в період його формування, дуже чутливий до дефіциту вітамінів. При їх нестачі розвивається гіповітаміноз (погіршення самопочуття, швидка втомлюваність, дратівливість, зниження захисних сил організму). Такі стани частіше спостерігаються взимку та навесні, що пов’язано з особливостями харчування у ці періоди. Адже тоді менше вживається свіжих овочів та фруктів та й вміст вітамінів у цих продуктах є меншим, ніж влітку та восени. Тоді добову потребу у вітамінах слід забезпечити змішаним раціоном харчування.

Корисно вживати щоденні вітамінні салати, які доступні кожній сім’ї:

1. Морква, яблуко, солоний огірок, хрін, зелень петрушки.

2. Червоний буряк, морква, майонез.

3. Редька, морква, часник, сметана, сіль, цукор, зелень петрушки.

На формування м’язової, кісткової, нервової тканин у дітей впливають мікроелементи: калій,кальцій,магній, залізо, йод, фосфор, цинк. Тому у харчуванні мають бути : яблука,абрикоси, вишня, виноград, ананаси, квасоля, огірки, капуста, риба, м’ясо, в яких їх найбільше.

Для прикладу візьмемо кільку. Це дрібна промислова риба родини Оселедцеві. Хоча її незаслужено відносять до дешевих сортів риби, вона -  величезрий резерв кальцію. А кальцій бере участь у формуванні кісткової тканини, стимулюе ріст учня. Під його впливом формуються гарні й міцні зуби.А в хребті, лусці, хвості зосереджені також запаси фосфору.

  Режим харчування                                                                                                   

       Їжа перетравлюється у шлунку дитини в середньому на протязі трьох з половиною – чотирьох годин, тому інтервали між прийманням їжі повинні бути приблизно рівні цьому часу. Для дітей трьох-чотирьох років  найбільш дотепним є режим з чотириразовим харчуванням: о восьмій ранку – сніданок, о дванадцятій – обід, о п’ятнадцятій тридцять – підвечірок та о дев’ятнадцятій – вечеря. Години годувань повинні бути постійними, відхилення від встановленого часу не бажані та не повинні перевищувати  15-30 хвилин. Важливо перевернути увагу на неприпустимість приймання якої-небудь їжі між годуваннями, особливо солодощів.   Об’єм їжі         Ємкість шлунку у дітей змінюється з віком. Якщо у річного малюка вона прирівнює 250-300 г., то у дитини трьох років – 350-400 г., а у чотирирічного – 450-500 г. Тому харчування повинно бути відповідним  по  величині разового та добового об’єму їжі у залежності від віку дітей. Певна річ, що об’єм їжі залежить також від апетиту дитини. Загальний об’єм їжі на цілий день складає в середньому: для дітей  у три роки – 1500 – 1600 г, для дітей  у чотири роки – 1700 – 1750 г. Добова кількість розподіляється між окремим прийманням їжі відносно рівними частинами: 350-400 г. та 400-450г відповідно віку дітей, обід дається в оптимальному об’ємі.   Калорійність харчування           Зріст, розвиток, рух, обмін речей та усе інше життєво важливі процеси, які потребують постійного додавання енергії. Потреба дитячого організму в енергії складає: у віці трьох років – 1550-1600 ккал, у чотири роки – 1750-1800 ккал на добу. Добова калорійність харчування дитини повинна відповідати цим цифрам та відповідно розподілятися між окремими прийманнями їжі. Для дітей у віці три роки та старше ціле спроможним  вважається  наступний розподіл : на сніданок – 25% добової калорійності, на обід – 35-40 %, на підвечірок – 10-15%, на вечерю – 25%.   Продукти харчування         Раціональне повноцінне харчування дітей забезпечується широким асортиментом продуктів тваринного та рослинного походження. Винятком є жирні сорти м’яса та птиці, а також гострі приправи.  

      Цінність  продуктів тваринного походження складається поперед усього у тому, що вони є джерелом повноцінних, легко перетравлюваних білків, а також цілого ряду вітамінів, мінеральних речовин та мікроелементів. Цінність продуктів рослинного походження складається в їх заможності різними вуглеводами, вони є найважливішим джерелом вітамінів, особливо аскорбінової кислоти (вітамін С), рутину (вітамін Р), бета-каротину, вітаміну Е та багато інших корисних речовин.  В них також  зміщуються рослинні білки, які в суміші з білками тваринного походження дають найбільш благодійні умови для їх засвоєння. Серед продуктів тваринного походження важливе місце належить молоку та молочним продуктам. Усі молочні продукти також багаті жиром, солями кальцію та фосфору які легко засвоюються. З молочних продуктів, насичених жиром, особливо корисні для дітей  вершки та сметана. Кисломолочний сир, вершки, сметана, сир твердий відрізняються від молока та кисломолочних продуктів тим, що входять до раціону харчування не кожен день, а через один-два дні.      

  З м’ясних страв перевага надається яловичині та телятині, використовується також м'ясо куряче, індиче, кроляче, субпродукти – печінка, язик ,мозок; також припустима нежирна свинина, молода нежирна баранина. З м’ясних продуктів рекомендуються молочні сосиски та варена ковбаса. М'ясо та субпродукти є ціннішим джерелом не тільки білку, але й заліза, яке легко засвоюється, а також цілого ряду вітамінів групи В.       Дуже корисним продуктом є риба. Використовуйте нежирні сорти морської та річної риби. Білок риби є повноцінним та легко засвоюється. В меню дітей м'ясо чи риба повинна бути присутня кожен день.           Велике значення в харчуванні дітей мають яйця, тому що вони вміщують  в собі багато харчових речовин які високо засвоюються: білки засвоюються на 96-97 %, жири – на 95 %.  Жовток яйця має комплекс жиророзчинних вітамінів А, Д, Е та групи В, фосфатиди, та різноманітні мінеральні речовини та мікроелементи. Однак, не зважаючи на корисність яєць, у харчуванні дитини зловживати ними не треба, тому що вони спроможні визивати алергічні реакції. Яйця використовують тільки в круто звареному вигляді чи у вигляді різноманітних страв.       З жирових продуктів рекомендується вершкове та рослинне масло. Вершкове масло є цінним джерелом вітаміну А, а олія – вітаміну Е та полі не наповнюваних жирних кислот.       Хліб та хлібобулочні вироби обов’язково входять до раціону дитини кожного дня. Білків в ньому значно менше, ніж вуглеводів. Окрім хлібу , дітям рекомендується й інші хлібобулочні вироби:  бублики, рогалики, сушки, сухарі. Крупи та макаронні вироби також є важливим джерелом вуглеводів та менш – білків. У харчуванні дітей  використовується рис, гречка, вівсяна та манна крупи. Каші можливо готувати з молоком та без молока, з додаванням овочів чи фруктів. Цукор та кондитерські вироби обов’язково надходять до раціону дітей, рекомендуються давати печиво, вафлі, пастилу, мармелад, фруктову карамель, варення, джем, повидло та мед, якщо дитина переносить його. Шоколад та шоколадні конфетки підвищують збудженість нервової системи, може визивати алергію, тому давати часто їх дітям не слід.       Фрукти, ягоди, овочі та зелень є обов’язковими у дитячому харчуванні. Вони є незамінним джерелом вітамінів С, Р, провітаміну А (каротину), вітаміну Е, вуглеводів – глюкози та фруктози, органічних кислот, пектинів та харчових волокон, мінералів та мікроелементів. Їжу з високим змістом білків (м’ясну ,рибну) діти повинні отримувати у першій половині дня, тому що вона довго перетравлюється у шлунку, а у другій – більш легку (молочно-рослинну, вуглеводну).

  Питний режим.        

  Дітей не можна обмежувати у питті. Але компенсувати малу кількість  рідини солодкими компотами, соками, напоями  не треба, тому що це призводить до пригнічення апетиту. Неможна  також давати багато пити води під час їжі. Заповнюючи ємкість шлунку та розводячи шлункові соки сприяючі травленню, вона призводить до приниження апетиту та порушенню процесів перетравлювання їжі.       Між прийомами їжі вода повинна бути доступною для дітей. Частіше дають свіжу кип’ячену   воду, охолоджену до кімнатної температури, столову мінеральну воду без газів чи слабо заварений чай. Можна також рекомендувати швидкорозчинні чаї з екстрактів трав – фенхелю чи ромашки, які сприяють покращенню діяльності шлунку та діють як заспокійливе.  

Як зберегти зір дитини

 Перший фактор- робота на близькій відстані до предмета. З дитячих років нам відомо, що відстань між нами і, наприклад, книгою, не повинна бути менше 30-40 сантиметрів.

Другий фактор - схильність, тобто хвороба, передана від бабусь і дідусів, мам і тат у спадщину.

Третім фактором вважається послаблення біомеханічних властивостей зовнішньої оболонки очного яблука і її розтягування під впливом внутрішнього тиску.

Є кілька правил, про які вам зможе розповісти кожен офтальмолог. Вони прості, але дуже важливі.

Давайте запам'ятаємо їх:

 1. При роботі (над уроками), читанні, малюванні необхідно дотримуватися дистанції 40 см до предмета (книги, зошита, альбому). Для того щоб дитині було зручно дотримуватися такого правила, забезпечте його зручним столом і стільцем, які будуть відповідати росту дитини.

2. ТБ має бути на відстані не менше 3 метрів від дитини, крім того, перегляд не повинен тривати більше 1 години. В ідеалі - 30-40 хвилин.

3. Освітлення і положення. Освітлення завжди має бути рівномірним і достатнім. У вечірній час користуйтеся настільними лампами, але не надто яскравими (60 ват). Світло повинно падати з лівої сторони (якщо дитина правша). Не варто допускати, щоб дитина читала лежачи або напівлежачи. Читання стоячи (наприклад, під час поїздки), також не принесе нічого, крім шкоди.

4. Якщо ваша дитина - учень початкових класів, пам'ятайте, що вона ще мала і не готова до тривалих домашніх завдань. Дайте їй час «на уроки» 1,5-2 години, робіть кожні 30 хвилин перерву, нехай дитина з'їсть яблуко, розповість вам про свій день у школі. Переключіть її увагу, дитині необхідний відпочинок. У більш старших класах тривалість занять може зростати до 4-х годин, але це не скасовує правило «перерви».

5. І, звичайно, свіже повітря. Гуляти, гуляти і ще раз гуляти. Ніякі уроки і отримані знання не замінять дітям прогулянок в компанії дітвори.

Наші діти постійно перебувають в оточенні дорослих, їм доводиться жити нашими справами, нашими проблемами.

А як же дитинство?

Звичайно, бажання батьків дати дітям гарну освіту і тим самим, здавалося б, пристосувати, влаштувати їх у життя - це благо. Але, прагнучи йти в ногу з часом, ми часом покладаємо на дітей важку ношу - сучасна освіта вимагає обов'язкового вивчення іноземних мов, багатогодинного перебування за комп'ютером, прочитання великого обсягу літератури і так далі.

Це дуже добре, але в такій нелегкій праці дітям необхідна наша активна допомога.

В наш час питання, як одягти дитину правильно, щоб вона не замерзла при низькій температурі повітря, не спотіла при високій і взагалі вільно себе почувала на прогулянці, впирається тільки в гроші. На ринку дитячого одягу представлена продукція найсучасніших виробників на будь-який смак і гаманець, що іноді аж губишся, чому ж саме надати перевагу.

Давайте разом розберемось, як правильно одягти дитину у зимовий період?

Основні рекомендації:​

1. Збираючись вийти на вулицю, завжди спершу одягайтесь ви, а тоді вже починайте одягати дитину, щоб вона якомога менше часу провела в теплому одязі у теплому приміщенні.

2. Плануючи похід у магазин чи інший візит у тепле приміщення, надайте перевагу роздільному комбінезону, щоб була можливість зняти з дитини теплу куртку. Також у приміщенні краще зняти теплі шарф, шапку, рукавички. Це необхідно не тільки для того, щоб малюку не було спекотно у приміщенні, але і щоб вийшовши на вулицю, він не замерз, призвичаївшись до надмірного тепла.

3. Пам’ятайте, що для дитини одинаково шкідливі як переохолодження, так і перегрівання.

4. Майте на увазі: зігріває НЕ велика кількість шарів одягу, а одяг,вдало підібрний відповідно до погодніх умов. Зігріває НЕ сам утеплювач в одязі, а пустоти між його волокнами (ось чому більшість зимових комбінезонів легкі).

5. Не забувайте, що дитячий організм за своїми властивостями суттєво відрізняється від дорослого, тож помилково припускати, що його відчуття приблизно такі ж, як і ваші.

6. Дізнатися, чи не змерзла дитина, яка ще не вміє передавати свої відчуття, можна, торкнувшись її перенісся, шиї, а також кистей рук.

7. Червоні, рум’яні ніс та щоки у дитини – це свідчення нормального здоров’я і адекватної реакції організму на низькі температури, а не переохолодження. Почервоніння відбувається внаслідок приливання крові до обличчя, тож нічого страшного у ньому нема, однак не варто зловживати перебуванням на відкритому повітрі у таких умовах.

Забудьте пораду “на 1 шар більше, ніж для себе”! Сучасні виробники дитячого одягу розробили “розумні” комбінезони для дітей, під які нема необхідності одягати теплий светр, а достатньо тонкої водолазки. А для верхнього шару одягу використовують сучасні матеріали, такі як фліс (штучна шерсть, яка за властивостями прирівнюється до шерсті, але значно легша). Комбінезони набагато зручніші за теплі костюмчики, оскільки тримають спину малюка закритою, легко знімаються/одягаються і не втрачають форму після багаторазового прання.

Шапку з вовни варто замінити подвійною шапочкою з флісу, хутряну – аналогічною з штучних утеплювачів, таких як тінсулейт або ізософт. Популярні зараз також вовняні/флісові шоломи, які одягаються через голову і заміняють також шарф. Такий шолом з вовни можна одягати навіть без капюшона при температурах до 10 градусів морозу, якщо нема надто пронизливого вітру.

Щоб зігрівати у мороз дитячі ручки, існують спеціальні непромокаючі рукавички – краги, аналог спортивних рукавичок. Вони мають подовжені манжети на липучках або блискавках, які натягуються на рукава/засовуються  під рукав. Утеплюються  краги зазвичай овчиною, тінсулейтом або іншими штучними матеріалами. Зверніть увагу, щоб дитячі рукавички були м’якими, гнучкими, а не “дерев’яними”, тоді дитина зможе носити їх, не знімаючи щоразу, коли треба буде зробити щось руками.

Принципи одягання дитини залежно від температури повітря:

• від +5 до -5: реглан з довгими рукавами, мембранний комбінезон або  комбінезон на синтепоні, колготки, зимове взуття, вовняні рукавиці, вовняна або акрилова шапочка.

• від -5 до -10: натільна або термобілизна, тонка кофта, комбінезон з штучним наповнювачем (ізософт або холофайбер), колготки, зимове взуття, шапочка з вовни або хутра, рукавички з вовни/краги.

• від -10 до -15: натільна або термобілизна, флісовий або шерстяний костюм, комбінезон на поліестері або пуховий. Для сильного вітру передбачений капюшон. Рукавиці з вовни/хутра. Зимове взуття на вовняні або термошкарпетки.

• від -15 до -25: одягати так само, як і при температурах до 15 градусів морозу, але обмежити за часом тривалість перебування на відкритому повітрі до 1 години за відсутності вітру і до 30 хвилин у вітряну погоду. Тривалість прогулянок можна збільшити, якщо забезпечити дитину термобілизною, а також термошкарпетками і терморукавицями. 

Звичайно, наведена схема не є невідступною істиною і може змінюватися, залежно від індивідуальних відчуттів дитини, до яких завжди варто прислухатися в першу чергу. 

Термобілизна як зимовий одяг

Зараз термобілизна набуває все більшої популярності як серед дорослих, так і серед дітей. Її основні функції – це затримування тепла і відведення вологи від тіла. Виготовляється вона, як правило, з поліестеру, флісу, полартека (тонкий високоякісний фліс), поліпропілену, вовни чи їх різноманітного поєднання. 

Підбираючи термобілизну, врахуйте, для якої мети вона потрібна!

Деякі моделі термобілизни передбачають інтенсивне вологовідведення, а самі в той час практично не гріють, деякі навпаки, чудово зігрівають, проте погано відводять вологу. Якщо плануєте одягати термобілизну дитині під час пасивних прогулянок, коли вона більшість часу проводитиме, сидячи в колясці, то надайте перевагу термобілизні, що має у своєму складі мінімум 40% натуральних волокон.

Для активних прогулянок вміст синтетичних матеріалів у складі термобілизни має бути переважаючим.

Пам’ятайте, що термобілизну використовують виключно на відкритому повітрі – всередині приміщень дитину слід переодягти в одяг з натуральних матеріалів.

Одягати термобілизну слід на голе тіло. Зверніть увагу: у деяких дуже активних дітей термобілизна з великим вмістом шерсті може викликати неприємні відчуття, аж до проявів алергії. 

Щоб термобілизна служила довго і не втрачала з часом своїх властивостей, прати її слід при температурі не більше 40 градусів з використанням мила або пральних порошків/гелів. Можна також прати її вручну чи в пральній машині на делікатному режимі з ополіскувачем, але без віджиму.

Гуляємо з новонародженими і немовлятами

Для малюка, народженого взимку, перша прогулянка має бути в межах 15 хвилин. Якщо дитина цілком здорова, то гуляти можна виходити уже через тиждень-два після народження, попередньо отримавши дозвіл педіатра. Дайте можливість дитячому організму загартовуватися, поступово звикаючи до темпратури навколишнього середовища, до вітру, морозів, підвищеної вологості та інших несприятливих умов, з якими йому доведеться стикатися у майбутньому.

Якщо темпратура на вулиці занадто низька, прогулянки варто не відміняти зовсім, а скоротити по тривалості до години. Звертайте увагу, щоб коляска була підходящою до прогулянок у холодну, вітряну погоду, і слідкуйте за тим, щоб дитина не перегрівалась.

Без необхідності не одягайте дитині капюшон, щоб уникнути перегріву голови і ризику розвитку неврологічних порушень. Час від часу опускайте на колясці капюшон для доступу до дитини сонячних променів – вони необхідні для поповнення організму вітаміном D, а навіть, коли здається, що погода похмура, знайте, що сонячні промені в достатній мірі проходять крізь хмари.

Для нетривалих прогулянок можна використовувати слінг або ерго-рюкзак. Дитину, яка весь час знаходиться в слінгу, можна одягати легше, адже її зігріватиме мамине тепло. Її одяг має бути з максимально натуральних матеріалів.

Гуляти чи ні під час хвороб та вірусних епідемій?

Багато батьків задумуються, як одягти дитину на прогулянку, якщо вона хворіє, і чи варто виходити на вулицю взагалі?

Відповідь проста: варто, але в жодному разі не перекутувати її. Одяг має бути таким самим, як і завжди у таку погоду. Хвороба не робить дитину чутливішою до низьких температур, а перегрів їй тільки нашкодить.
Якщо у дитини респіраторна інфекція, неважливо, вірусного чи бактеріального походження, вона може бути переносником захворювання, тож контакти з іншими бажано уникати. Але це зовсім не означає, що не можна гуляти по парку чи навіть на дитячому майданчику в той час, коли там нема скупчення інших дітей.

Хворій дитині буде тільки на користь дихання свіжим повітрям, навіть якщо воно низької температури. Більше того: вдихання прохолодного повітря стримулює вологий кашель, який дозволяє хворому вивести з дихальних шляхів слиз, накопичений в них за час хвороби.

Сон на балконі при низьких температурах

Багато дітей звикають спати на відкритому повітрі і просто не засинають на обідній сон всередині приміщення. У зв’язку з цим у батьків виникає закономірне запитання: чи можна дитині спати на вулиці при мінусовій температурі?

Можна, особливо, якщо вона звикла до холодного повітря і одягнена відповідно до погодніх умов. Але особливої користі в цьому нема, оскільки на балконах не відчутні перепади температур, повітря не настільки вологе, як на вулиці, слизові практично не тренуються, тож користі для імунітету, попри популярне переконання, майже нема. 

Якщо у малюка дуже чутлива шкіра, виходячи на вулицю, можна використовувати  спеціальні дитячі креми від морозу, щоб його шкіра не обвітрювалася. Проте використання цих кремів не є необхідністю.

Якщо ви все ж намагаєтеся захистити шкіру дитини від низьких температур і вітру, не користуйтеся звичайними дитячими кремами, у складі яких є вода, адже вона на холоді замерзає! Використовуйте тільки жирні живильні креми відповідно до віку, без ароматизаторів і віддушок. Дітям, які страждають діатезом (висипання, суха шкіра обличчя) прогулянки на холодні принесуть користь, і їм вже точно не потрібні ніякі креми. 

Ми впевнені, що кожна мама знає свою дитину найкраще і може прийняти правильне рішення, як одягати малюка відповідно до погодніх умов, опираючись на власні досвід та інтуіцію. Але сподіваємося, що наші поради допоможуть Вам бути впевненою у своїх силах і йти в ногу з часом, відстежуючи найцікавіші рекомендації фахівців в питаннях догляду за дітьми .

На даний час остаточно не визначено, як новий коронавірус впливає на дітей, однак у випадку захворювання на ГРВІ необхідно негайно повідомити лікаря.

Про це повідомляється на сайті Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

В ЮНІСЕФ надали рекомендації, як поводити себе у випадку захворювання когось з членів родини.

Зокрема, громадянам радять негайно звертатися за медичною допомогою, якщо спостерігається:

•підвищення температури,

•кашель або утруднене дихання;

•повідомити свого лікаря у разі поїздок у регіони, де виявлено випадки інфікування новим коронавірусом, або про можливий тісний контакт з тими, хто приїхав з одного з цих регіонів і має респіраторні симптоми.

Симптоми нового коронавірусу:

•підвищення температури,

•кашель і задишка.

•у важчих випадках інфекція може викликати пневмонію або утруднення дихання;

•у рідкісних випадках захворювання може бути смертельним.

Вірус передається через прямий контакт повітряно-крапельним шляхом, зокрема, через кашель і чхання, а також торкання поверхонь, забруднених вірусом. Ще невідомо, наскільки довго вірус може жити на поверхнях, але прості дезінфікуючі засоби можуть його вбити.

Разом з тим, за рекомендаціями ЮНІСЕФ, використовувати медичну маску варто, якщо є респіраторні симптоми (кашель або чхання), для захисту інших.

Для уникнення зараження сім'ям

слід дотримуватися кількох запобіжних заходів:

•часто мити руки, використовуючи мило та воду або спиртовмісні засоби для миття рук;

•прикривати рот і ніс при кашлі або чханні;

•уникати тісного контакту з усіма, хто має симптоми застуди або грипу;

•звертатися до лікаря, якщо є підвищена температура, кашель або важко дихати;

•уникати прямого незахищеного контакту з живими тваринами та поверхнями, які контактують з тваринами.

Використовуйте захисну маску:

- обов’язково – якщо захворіли та маєте респіраторні симптоми (кашель, нежить);

- якщо перебуваєте у місцях великого скупчення людей – з метою додаткового захисту.

Використовуйте маску правильно:

- маска повинна прикривати ніс і рот;

- вона має щільно прилягати, без відступів по краях;

- заміняйте маску, щойно вона стала вологою;

- не чіпайте зовнішню частину маски руками;

- заміняйте маску щочотири години;

- не використовуйте маску повторно.