1. Запитайте, що діти знають про ситуацію в країні і як вони зараз почуваються.

Тема війни не має бути темою табу під час навчальних занять. Усі ми перебуваємо в єдиній реальності, де домінує страх, смерть, відчай, тривога. Важливо, щоб діти розуміли, що навколо люди відчувають ті ж переживання.

2. Коли говорите про війну і вживаєте поняття «поганий» чи «добрий», обов’язково пояснюйте дитині, чому поганий, а чому добрий.

Спонукайте фантазувати про події в країні через мультфільми і відео, які дитина дивиться.

3. Говоріть з дітьми про необхідність взаємодопомоги, про те, що багато людей в Україні та світі підтримують нашу державу та щодня об'єднують зусилля, аби допомогти нам якнайшвидше завершити війну.

4. Нагадайте дітям, якщо їм страшно, тривожно, вони завжди можуть звернутись по допомогу до дорослих (батьків, учителів).

5. Зауважте, що важливо дослухатись до порад дорослих щодо поведінки офлайн, адже навколо криється багато небезпек, які можуть загрожувати життю і здоров‘ю.

6. Запитайте дітей, чи мають вони план дій на випадок повітряної тривоги та чи є в них особливі приготування (тривожний рюкзак, теплий одяг тощо).

Рекомендуємо обговорити зі старшими дітьми потребу завантажити на телефон додаток Повітряна тривога, оскільки не завжди можна почути сигнал з вулиці.

У будівлі:

• зайти в укриття (це може бути підвальне приміщення чи паркінг для машин);

• якщо немає спеціального укриття, потрібно спуститись на нижчі поверхи будівлі та обрати місце подалі від вікон.

У квартирі:

• якщо немає змоги спуститись в укриття, то важливо знайти місце подалі від вікон за тримальною стіною (найчастіше це біля вхідних дверей);

• сісти на підлогу;

• накритись ковдрою чи іншими речами з головою.

У потязі:

• нахилитись нижче рівня вікон та закрити голову руками.

На вулиці:

• зайти в найближче укриття (часто в містах є позначки «укриття» або позначки маршруту до нього).

1.Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2.Скажіть слова підтримки.«Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах»,«Я доросла, я знаю, що робити»,«Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3.Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.

4.Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5.Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї. Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6.Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

7.Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).

8.Якщо дитина загубилася. 

• Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.

• Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.

• Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.

• Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.

• За можливості, дайте оголошення через гучномовець.

• Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102.

• Важливо написати на окремому папірці номер телефону когось з батьків чи рідних, хто є на зв’язку, а також — прізвище та ім'я дитини. Сховайте його дитині у верхньому одязі на випадок екстреної ситуації.

• Якщо дитина має власний мобільний телефон, нехай перевіряє, чи він заряджений, коли виходить з дому, та чи є достатня кількість грошей для дзвінків.

• Поставте номер когось з батьків на швидкий набір чи екстрений дзвінок у смартфоні дитини.

• На вулицях міст, де відбуваються обстріли, можуть бути уламки від ракет чи іншої зброї - чіпати їх не можна. Також не варто заходити в закинуті будівлі чи покинуті будинки, оскільки вони можуть бути замінованими.

• Поясніть дитині, що не можна підіймати на вулиці, у під'їзді, в магазині чи в будь-якому місці за межами дому будь-що з землі: цукерки, маленькі іграшки, різнокольорові предмети, мобільні телефони, адже в них може бути вибухівка.

• Не варто брати з рук незнайомих людей будь-які предмети: це може бути загрозою для здоров’я та життя.

• Якщо на вулиці дитину кличе незнайома людина, варто повідомити про це батьків чи дорослих.

• Якщо дитина загубилась у певній місцевості чи у натовпі, то важливо стати на безпечну височину та кликати батьків чи дорослих на ім'я та прізвище. Звичайно, якщо є власний мобільний телефон, то потрібно зателефонувати комусь з батьків, з ким були разом. Якщо немає зв’язку з дорослими, то набрати 102 та пояснити, що трапилось.

• Якщо незнайома людина взяла дитину за руку і намагається кудись відвести, то важливо привернути увагу до себе інших людей, наприклад, голосним криком, що дитина не знає цю людину.

Нова реальність, в якій ми тепер живемо, вимагає від нас нових знань. Ми постійно повинні дбати про безпеку — свою та своїх дітей. А зараз ще й маємо вміти розпізнавати вибухонебезпечні предмети і знати правила поведінки з ними. Цього ж треба навчати і наших дітей.

👉 Ділимось порадами психологині Світлани Ройз про те, як правильно поговорити з дітьми, щоби не налякати їх та донести важливу інформацію.

Як почати розмову з дитиною?

1. Виберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

2. Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза, повільнішим темп розмови, і ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.

3. Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.

4. Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз у безпеці, але нам важливо бути пильними та уважними і допомагати і собі та іншим.

5. Пам'ятаєш песика Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети. Вибухонебезпечні – це коли існує небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном.

6. Знаєш, які бувають небезпечні предмети? Покажіть зображення міни і запитайте, чи знає дитина, що це. Скажіть, що це міна. Спочатку краще показати ілюстрацію, а наступного разу можна показати реальне фото.

7. Запитайте дитину, на що їй схожий цей предмет. Відповіді можуть бути найрізноманітніші. Вислухайте усі варіанти, а потім додайте, що цей предмет називається міна і вона дуже небезпечна. У ній захований механізм, що вибухає. Коли ви показуєте картинку, якщо дитина намагається торкнутись самого зображення вибухонебезпечного предмета, скажіть їй: «звикаймо – ні в якому разі, навіть на картинці ми не торкаємося. Не чіпай!»

8. Спостерігайте за реакцією дитини, якщо ви бачите, що її поза змінилась, що м'язи напружились, дитина зачаїла подих – запропонуйте обійняти. І скажіть: «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. Ми вивчаємо це, щоб наші прогулянки були веселими і безпечними». Можна сказати дитині: «пам’ятаєш під час карантину у нас були правила – носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз – під час війни і після війни будуть деякий час нові правила. Бути уважними і пильними».

9. Розкажіть дитині, де можуть знаходитись міни. Вони можуть сховатися у траві, кущах, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках у тих містах, де велись бойові дії.

10. Вивчіть разом головне правило - не підходь, не чіпай, телефонуй 101.

Нам усім треба бути дуже уважними. Якщо ти побачиш якийсь невідомий предмет  —  не підходь, не чіпай, обережно відійди назад і повідом про знахідку когось із дорослих або зателефонуй за номером 101 і рятувальники неодмінно приїдуть, щоб знешкодити предмет і знову зробити це місце безпечним для людей.

👄 Повторіть разом слова:

Не підходь. 

Не чіпай. 

Повідомляй чи телефонуй.

❗ Будь ласка, пам'ятайте – від складної інформації ми швидко втомлюємось, тож не варто такі розмови робити довгими.

Коли ви закінчуєте розмову, щоб зняти напругу, якщо вона виникне, можна ще раз подивитись фото та відео песика Патрона, уявити, що ви перетворюєтеся на песиків. Почухати дитину за вушком. А потім «перетворитись» знов на людей – і запропонувати дитині когось навчити цих правил.

👉 Загадки для дітей на тему мінної безпеки 

👉 Комікси та мультфільми про суперкоманду Інфорсів 

👉 Мультфільми про Сашка та його друзів 

👉 Розмальовки з Інфорсами 

❗ Навчіть дітей розпізнавати вибухонебезпечні предмети та головне правило мінної безпеки - не підходь! не чіпай! телефонуй 101! 

🖼 У цьому вам допоможуть картки-порівняння мін із добре знайомими предметами.

Як почати розмову з дитиною?

Виберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.

Скажіть, що зараз ви вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.