Ахнуд

Географія і розташування

Хутір Ахнуд — сільська спільнота, яка знаходиться в північній частині Городовиківського району на окраїні північних схилів Ставропольської височини, які полого спускаються до Кумо-Маничської западини. Більшість цієї території, прийнято відносити саме до геологічного району Кумо-Маницької западини.

Ця спільнота розкинулася на висотах 65-55 метрів над рівнем моря. Із півночі його обрамляє каскад озер-водойм, утворених в пониззі степової балки Джальже, які живляться водами пересихаючого й однойменного потічка Джальже (витоки якого на висоті 86 метрів, а стік при його впадінні до пересихаючої річки Хагин-Сала на висоті 36 метрів над рівнем моря).

Ця громада замешкала на відстані близько 25 кілометрів на північний схід від районного центру — Городовиківськ та в чотирьох кілометрах східніше від околиць центру Виноградівськогосільського утворення. Географічні координати хутора: 46°12′53″ північної широти та 42°03′48″ східної довготи. Село територіально межує: з селами Цорос та закинутим поселенням Мале (на півдні), з селом Виноградне (заході), з селом Веселе (на півночі) та з селом-хутором Есто-Алтай (на сході).

Історичні замальовки

До середини 19 століття місцина, на якій зараз розкинувся хутір Ахнуд була необжитою. Хіба що місцеві калмицькі пастухи-кочівники зупинялися в балці та втамовували там спрагу в потічку.

Лише коли в 1871 році тугтуни Великодербетівского улусу розділилися на 3 аймака (аймачні групи): Бага-Тугтун, 1-й Іки-Тугтун (тепер село Пушкінське), 2-й Іки-Тугтун (тепер хутір Ахнуд). Саме за ініціативи наслідного родового старшини зайсанга Лапіна Опогінова царські урядовці виділив земельний наділ для осілого поселення калмиків 2-го Іки-Тугтунового роду. Згодом цей 2-ий Іки-Тугтунівський хотон почали називати в честь засновника - Лапін (або ж Лапіно). Відтак в родовому центрі був закладений родовий хурул (молитовня) та діяла аймачна школа.

Після Жовтневої революції в Росії і подальшого становлення радянської ситстеми хотон Лапіно було перейменовано в хутір Ахнуд за назвою одного з арванів (очільника-десятника) тугтунового роду. Хурул було закрито в 1929 році в ході антирелігійної кампанії, а його приміщення були передані артілі "Червоний калмик". А коли в 1943 році почалася депортація калмиків хутір було перейменовано в Степовий.

Лише в 1957 році калмицький народ був реабілітований та прийнято рішення про відновлення калмицької автономії. З тих пір місцева спільнота калмиків почала повертатися на свою маленьку батьківщину, а згодом до них долучилися ще й калмики-переселенці з інших сіл-поселень (яким не вдалося потрапити в межі Калмицької автономії).

Повернення калмиків ознаменувалося поверненням калмицької назви хутора — Ахнуд. До речі, за калмицькою мовною традицією, ця назва трактується, як старший по родоводу, адже калицьке слово "ах" (перекладається як "старший") і саме в множині воно читається як "Ахнуд".

Населення і соціальна сфера

В селі Ахнуд в 27 господарствах мешкає 57 осіб (станом на 2011 рік).

Мешканці хутора уберегли родову память — хурал. А молодь і школярі мають змогу відвідувати Виноградівську середню школу та Ахнудівську початкову школу. На хуторі є фельдшерська амбулаторія.

Вулиці й дороги Виноградного

Хутір Ахнуд складається з 2 вулиць (станом на 2013 рік), яким присвоєно Код ОКАТО 85205811002, код ІФНС 0801 та поштовий індекс 359062:

* вул. Потічкова (улица Прудовая);

* вул. Садова.

Довкола Ахнуду розвинута мережа автодорів, як місцевого, так і регіонального значення:

* Городовиківськ—Сальськ (далі аж до Ростова на Дону) — дорога регіонального значення, проходить в 8 кілометрах від села;

* Городовиківськ—Виноградне—Веселе—Ульянівка — дорога місцевого сполученя, проходить в 5 кілометрах від села;

* Городовиківськ—Ахнуд—Дружба — дорога місцевого сполучення, проходить через село;

* Та кілька місцевих польових доріг для кращої комунікації та належного забезпечення сільськогосподарських робіт.