Хочете мати здорову дитину? Ми вам допоможемо

Користь сухого бассейну. 

    Сухі басейни – величезна користь для дитячого здоров’я. Особливо корисний сухий басейн дітям, які мають порушення постави, проблеми з опорно-руховим апаратом, сколіоз хребта, захворювання нервової системи. При «плаванні» в м’яких кульках, діти розвивають дрібну моторику рухів, вчаться запам’ятовувати і розпізнавати основні кольори, а також розділяти предмети різної форми і розмірів. Таким чином, відбувається постійний масаж всього тіла, здійснюється стимуляція відчуття дотику. Ігри в сухому басейні зміцнюють опорно-руховий апарат, дитина отримує море позитивних емоцій і величезний запас енергії.

    Ігри в сухому басейні з кольоровими кульками рекомендують психологи для фізичного та психологічного розвитку дитини. При зануренні дитини в басейн, його хребет приймає анатомічне положення, що сприяє формуванню правильної постави. Сухий басейн робить цілющий вплив на психічний і емоційний стан дитини. Ігри вправи, лікувальна гімнастика в м’яких кульках добре впливають практично на весь організм дитини,нормалізують і покращують роботу ЦНС.

    Дитині з ДЦП сухий басейн з кульками допомагає в процесі виконання лікувальної гімнастики зміцнювати опорно-руховий апарат і виправляти його дефекти. Він покращує роботу дихальної системи і діяльність серцево-судинної.

    Як розвиваюча технологія сухий басейн сприяє покращанню координації, розвитку дрібної моторики, відчуттям про кольори і форми. Залишати дітей в сухому басейні без нагляду дорослих не рекомендується. Батьки повинні бути поруч, щоб своєчасно прийти на допомогу, якщо дитина виявиться в скрутній ситуації.

Матеріал підготувала Гужва В.В.,

сестра медична старша

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДИТИНУ З ООП

· Як тільки ви виявили порушення ОРА, потрібно якомога раніше почати не тільки лікування, а й корекційну допомогу, об’єднавши зусилля батьків та команди психолого-педагогічного супроводу. · Від того, наскільки вчасною буде надана корекційна допомога, залежить подальша доля дитини. · Консультації та відповідна література допоможуть вам оволодіти спеціальними педагогічними засобами та вміннями, за допомогою яких дитина зможе розвиватися. · Якщо ви розвиваєте у дитини дрібну моторику чи вчите чомусь новому, то такі завдання мають бути посильними для дитини і викликати задоволення від виконаної роботи. · Стимулюйте успіхи дитини, хваліть за старанність та наполегливість. · Налагодьте емоційний контакт з дитиною. · Розмовляйте з малюком спокійним голосом.

· Грайтеся з малюком, підбираючи яскраві іграшки за віком.

· Дотримуйтесь чіткого розпорядку дня.

· Спілкуйтеся з дитиною, співайте колискові, посміхайтесь до неї.

· Створіть для дитини предметно-розвивальне середовище (килимок з іграшками, де дитина може повзати, гратися, розвивати моторику тощо).

· Виконуйте з нею лікувальну гімнастику, різні види масажу після рекомендацій та інструктажу фахівців.

· Гуляйте з дитиною на свіжому повітрі, активізуючи мовленнєве спілкування та спрямовуйте увагу дитини на сприймання навколишнього світу.

· Окрім розвитку рухової активності слід допомогти малюкові розвиватися, вибрати доступні та найефективніші шляхи стимулювання пізнавальної діяльності дитини із ДЦП, що є одним із головних завдань батьків на всіх етапах розвитку.

· Слід звертатися до фахівців (логопеда, дефектолога та ін.), які потрібні вашій дитині, оскільки порушення ОРА перешкоджатимуть у подальшому оволодінні навичками читання та письма. Такі фахівці є в закладах освіти або ІРЦ.

· Досвід засвідчує, що присутність батьків на заняттях зазвичай викликає у дітей неадекватну поведінку і це негативно впливає на результативність.

· Доцільніше зрідка відвідувати заняття, щоб з вами поділилися певними успіхами чи проблемами дитини, продемонструвати окремі прийоми роботи з нею.

· Не оточуйте дитину гіперопікою, це перешкоджатиме розвитку вашої дитини. Будьте уважними і терплячими.

Матеріал підготувала Педченко Л.В., 

інструктор з фізкультури

 Вплив кінезіологічних вправ на розвиток дитини

Головна мета дошкільної освіти — виховати зрілу особистість, у якої сформовано дитячий світогляд, упевненість у собі, почуття влас­ної гідності, емоційна сприйнятливість та вольові риси характеру.

Досить актуальним постає питання про впрова­дження в практику роботи закладів дошкільної освіти оздоровчих навчальних технологій, тобто такої організації освітнього процесу на всіх його рівнях, за якої якісне навчання, розвиток і виховання дітей відбуваються без шкоди для їхнього здоров’я, а навпаки, сприяють його зміцненню.

На сьогодні збільшується кількість дітей з мінімальними мозковими дисфункціями (30% від загального числа), які виявляються в порушен­ні мовлення, мислення, у змінах якостей психіки. Доведено, що певну роль у виникненні цих змін відіграють порушення функціональної аси­метрії кори великих півкуль головного мозку й міжпівкульна взаємодія. Зв’язок двох півкуль мозку надзвичайно важливий. У разі його пору­шення (або несформованості) виявляється недоступність або складність координації рухів (наприклад: ходьба, робота обома руками).

Своєчасна корекційно-оздоровча робота сприяє розвитку відповід­них психічних функцій.

Основні її напрямки:

· розвиток загальної рухової координації;

· формування узгоджених рухів двома руками й ногами;

· розвиток координації рук і ніг, формування міжфункціональних зв’язків.

Праці В. М. Бехтерєва, О. М. Леонтьєва, О. Р. Лурія засвідчили про вплив маніпуляцій рук на функції вищої нервової діяльності та роз­витку мовлення. Отже, корекційно-розвиваюча робота повинна бути спрямована від руху до мислення, а не навпаки.

Кінезіологічні вправи дають можливість задіяти ті ділянки мозку, які раніше не брали участі в навчанні. Цікаво відзначити, що людина може мислити, сидячи нерухомо. Однак для закріплення думки слід рухатися.

І. П. Павлов вважав, що будь-яка думка закінчується рухом. Саме тому багатьом людям легше мислити під час повторюваних фізич­них дій, наприклад: при ходьбі, погойдуванні ногою, постукуванні олівцем по столу та ін. На руховій активності побудовані всі нейропсихологічні корекційно-розвивальні програми! Ось чому слід пам’ятати, що нерухома дитина не навчається!

У ході систематичних занять за кінезіологічними програмами в дитини зникають явища дислексії, розвиваються міжпівкульні зв’язки, поліпшується пам’ять і концентрація уваги. У зв’язку з поліпшенням інтегративної функції мозку в багатьох дітей спостерігається значний прогрес у здібностях до навчання та вміння керу­вати своїми емоціями.

До комплексу кінезіологічних вправ включають:

· вправи на розтягування, які нормалізують гіпертонус (м’язове напруження) та гіпотонус (неконтрольовану м’язову млявість);

· дихальні вправи, які покращують ритміку ор­ганізму, розвивають самоконтроль;

· вправи для очей розвивають міжпівкульну взаємодію, підвищують енергію організму;

· під час виконання рухів для тіла розвиваєть­ся міжпівкульна взаємодія, знімаються мимо­вільні, ненавмисні рухи й м’язові затиски;

· вправи для розвитку дрібної моторики;

· вправи на релаксацію;

· масаж.

!!!Вправи необхідно проводити щодня протягом шести-восьми тижнів упродовж 15-20 хв у день.

Для поступового ускладнення вправ можна використовувати:

· прискорення темпу виконання;

· виконання із заплющеними очима;

· підключення рухів очима та язиком до рухів руками;

· підключення дихальних вправ та методу візуалізації.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ВПРАВ ПІД ЧАС РАНКОВОЇ ГІМНАСТИКИ

Тілесні рухи

Мета: синхронізувати роботу півкуль, поліп­шити розумову діяльність, зняти мимовільні, не­навмисні рухи.

«Людина-павук»

Стати обличчям до стіни, ноги на ширині плечей, долоні покласти на стіну на рівні очей. Пересуватися уздовж стіни вправо, потім уліво приставним кроком, руками й ногами рухати па­ралельно. Далі робити рухи лівою рукою і правою ногою, правою рукою і лівою ногою.

«Незвичайне крокування»

Крок лівого ногою супроводжувати змахом лівої руки. Крок правою ногою супроводжувати змахом правої руки. (Під ритмічну музику.)

«Уважні звірята»

Потрібно крокувати, високо піднімаючи колі­на, торкаючи правою рукою лівої ноги, а лівою — правої (6 пар рухів). Потім крокувати, торкаючи рукою однойменного коліна (6 пар рухів). Закін­чити торканням протилежної ноги.

«Хитра лисичка»

Зафіксувати голову прямо. Ліву руку підняти вбік під кутом 45° так, щоб, закривши ліве око, правим не можна було побачити пальці на лівій руці. Після цього продовжувати вправу протягом 7 с. Дивитися па великий палець лівої руки, по­тім змінити погляд на «прямо перед собою» (7 с). Вправу виконувати 3 рази. Потім змінити руку, і вправу повторювати.

«Горизонтальна вісімка»

Витягнути перед собою праву руку на рівні очей, пальці стиснути в кулак, залишивши серед­ній і вказівний палець витягнутими. Намалювати в повітрі горизонтальну вісімку якомога більшого розміру. Починати малювати із центра й стежи­ти очима за кінчиками пальців, не повертаючи голови. Потім підключити язик, тобто одночасно з очима стежити за рухом пальців, висунувши з рота язик.

«Око-мандрівник»

Початкове положення стоячи. Не повертаючи голови, знайти очима будь-який предмет, який назвав педагог.

ВПРАВИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ

Щоранку в групі проводимо емоційно-стимулювальні вправи, до комплексу яких, з пев­ним дозуванням, включаємо дихальні вправи, пантоміму, імітаційні рухи, вправи на релакса­цію, пальчикову гімнастику, виконання яких су­проводжуємо читанням віршів. Вправи проводи­мо без примусу, вони повинні надати позитивного емоційного настрою на весь день.

КІНЕЗІОЛОГІЧНІ ХВИЛИНКИ НА ЗАНЯТТЯХ

Дихальні вправи

Мета: активізувати роботу стовбурових відділів мозку;

• розвивати праву півкулю.

І. Вдих, пауза, видих, пауза. Ефективно вико­ристовувати образне уявлення (візуалізацію), тобто підключати праву півкулю. Наприклад, можна уявити жовту кульку в животику. Під час вдиху губи витягують трубочкою і з шу­мом «п’ють» повітря.

· Дихання тільки через ліву, праву ніздрю. (Ди­хання тільки через ліву ніздрю активізує робо­ту правої півкулі головного мозку, сприяє за­спокоєнню й релаксації. Дихання тільки через праву ніздрю активізує роботу лівої півкулі го­ловного мозку, сприяє розв’язанню раціональ­них завдань).

· Глибокий вдих. Пауза. На видиху вимовляти звуки.

«Хмара дихання»

Початкове положення стоячи, руки опущені. Повільно вдихнути через ніс, надути животик, руки перед грудьми. Повільно видихнути через рот, одночасно малюючи коло симетрично двома руками. Намагатися розподілити повітря на все коло (З рази). Тепер намалювати квадрати й три­кутники.

«Гімнастика мозку»

Мета: розвивати міжпівкульну взаємодію (мо­золисте тіло).

Використовують вправи, які добре відомі вчителям-логопедам. «Кулак — ребро — долоня», «Лезгинка», «Вухо — ніс», «Будинок — їжачок — замок», «Гусак — курка — півень», «Зайчик — каблучка — ланцюжок», «Ножиці — собака — конячка», «Зайчик — коза — виделка».

Доцільно використовувати віршовані рядки для того, щоб вправи були цікавішими. Напри­клад:

«Жабка» (кулак — ребро — долоня)

Три положення руки на столі або на коліні по­слідовно змінюють один одного: кулак (долонею вниз), долоня ребром, долоня вниз:

Жабка (кулак) хоче (ребро) до ставка (до­лоня),

Жабці (кулак) дуже нудно (ребро) тут (до­лоня).

«Оладки»

Права рука лежить на першому коліні доло­нею вниз, ліва — на другому долонею вгору. Од­ночасна зміна: тепер права — долонею догори, а ліва — долонею вниз. У міру засвоєння вправи рухи прискорюють.

КІНЕЗІОЛОПЧНІ ВПРАВИ НА ПРОГУЛЯНЦІ, ПІД ЧАС ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Застосовуємо всі кінезіологічні ігри та впра­ви для психомоторного розвитку дошкільників, спрямовані на відпрацювання в дітей узгоджених рухів голови, тулуба, очей, язика, рук та ніг.

Вправи на розтягування

Мета:

· розвивати міжпівкульну взаємодію;

· знімати мимовільні, ненавмисні рухи та м’я­зові затиски.

«Дерево»

Початкове положення сидячи навпочіпки. Сховати голову в коліна, обхопити їх руками. Уя­вити себе насіннячком, яке поступово проростає та перетворюється в дерево. Повільно підвестися, розпрямити тулуб, витягнути руки вгору. Потім напружити тіло й витягнутися. Подув вітер — розгойдувати, як дерево.

«Зірви яблука»

Початкове положення стоячи. Уявити собі яблуню з чудовими яблуками. Потягнути пра­вою рукою якомога вище, піднятися навшпиньки й зробити різкий вдих, зірвати яблуко. Нагнутися й покласти яблуко в кошик (видих). Потім підня­ти якомога вище ліву руку й зірвати яблуко, яке там висить.

Тепер нахилитися вперед, покласти яблуко в кошик і видихнути. Використовувати дві руки поперемінно, щоб збирати всі гарні великі яблука та складати їх у кошик.

«Снігова баба»

Уявити себе сніговою бабою. Тіло тверде, як замерзлий сніг. Настала весна, пригріло сонце, снігова баба почала танути. Спочатку «тане» та провисає голова, потім опускаються плечі, роз­слабляються руки й т. ін. У кінці вправи дити­на м’яко падає на підлогу та зображує калюжку води. Необхідно розслабитися. Пригріло сонечко, вода в калюжі стала випаровуватися та перетво­рилася на невеличку хмарку. Дме вітер та жене хмарку по небу. Вправи необхідно проводити щодня. Дитина виконує разом із дорослим, потім самостійно по пам’яті. Вправу виконує спочатку правою рукою, потім лівою, потім двома руками разом. У разі ускладнення дорослий пропонує дитині допомагати собі командами, які вимовляє вголос або про себе.

Матеріал підготувала Педченко Л.В., 

інструктор з фізкультури

П’ять «чарівних пігулок» у період інтенсивного розвитку дитини 

За матеріалами 

Світлани Соловйової 

Ірини Журавель

ж-л «Медична сестра»

Пам’ятаєте, як у казці Льюїса Керола «Аліса в країні див» головна героїня вживала чарівні пігулки? Так, завдяки їм її зріст то збільшувався, то зменшувався. Аби не експериментувати зі здоров’ям вихованців, скористайтеся дієвими порадами наших експертів

Ще вчора ви вимірювали зріст вихованців, а сьогодні помітили, що хтось із них став вищим майже на сантиметр? Батьки бідкаються, що весь одяг дитині замалий, а вона сама гордовито подивляється на «дрібних» однолітків? Вітаємо, у неї розпочався період інтенсивного розвитку.

Зазвичай період інтенсивного розвитку розпочинається в чотири — сім років. У цей період дитина може підрости за ніч на 1 см, а за кілька місяців — майже на 10 см. Це відбувається через підвищення в плазмі крові рівня гормону соматотропіна. Кінцівки дитини ростуть швидше, ніж тулуб. Також значно збільшуються сила та швидкість рухів. До завершення періоду дозрівають нервові центри, що керують м’язовою координацією. У віці п’яти — шести років формуються тонкі координаційні здібності, що дають змогу опановувати письмо, удосконалювати вміння їздити на велосипеді та ковзанах, танцювати, вишивати, малювати тощо. Про чинники, від яких залежить розвиток дитячого організму, читайте в Додатку.

Інтенсивний розвиток залучає внутрішні резерви організму й відбувається нерівномірними темпами — неодночасно розвиваються органи й системи організму дитини. Тож у неї можуть виникати нехарактерні раніше скарги на самопочуття. Так, іноді це можуть бути звичайні дитячі маніпуляції.

Наприклад, у дитини болять животик чи зубки, бо вона не хоче їсти манну кашу; ніжки — йти в садок; голівка — вчити віршик; ручки — прибирати іграшки. Детальніше про дитячі маніпуляції читайте в наступному випуску журналу «Медична сестра дошкільного закладу».

Поки батьки з’ясовуватимуть, із чим пов’язані скарги дітей, і сприйматимуть їх за маленьких «мюнхгаузенів», ви відрізняйте справжні від надуманих і забезпечуйте вихованцям правильний медичний супровід. Як саме це зробити та на що звернути увагу, читайте далі.

Слухайте скарг

Аби дитина активно розвивалася, їй потрібно чимало енергії. Тож вона може здивувати скаргами на самопочуття, що притаманні здебільшого людям літнього віку, — на підвищену втомлюваність, запаморочення, біль у суглобах, м’язах, кістках, серці, боці, животі тощо. Також чи не щодня дитина стверджує, що болить у новому місці. Попри скептицизм батьків, які вважають, що дитина вигадує нові відмовки, аби не йти до дитячого садка, ви уважно вислуховуйте кожну скаргу. Дитина може висловлювати їх у викривленій формі, та все одно це свідчить не про те, що вона маніпулює, а про те, що сигналізує. Прислухайтеся до дитини самі й навчіть батьків правильно помічати зміни в самопочутті дитини.

Несподівано дитина скаржиться, що у неї болять ніжки. Як реагують на це батьки? Зазвичай так: «Це й не дивно, ти ж он як втомилася! Весь день, наче дзиґа, крутишся. Відпочинь — і все мине!». Та не минає, а прогресує — навіть уночі дитина прокидається від болю. Батьки водять її до лікарів, ті її комплексно обстежують, а захворювань не діагностують. Здавалося б, у такому разі можна радіти. Однак ноги в дитини продовжують боліти, а її батьки непокояться через нез’ясовану причину такого стану.

А причина криється у тому, що ріст кісткової тканини дитини стрімкіший, ніж ріст м’язових волокон. Так, м’язи натягуються на кістках і спричиняють біль. Якщо батьки розповідатимуть вам про свої хвилювання, заспокойте їх. Адже вони можуть самостійно допомогти дитині. Порадьте батькам щодня робити дитині легкий масаж — він дасть змогу поліпшити кровообіг у м’язовій тканині, зняти спазм, прискорити ріст, вивести токсини. У разі, якщо дитина прокидається від болю вночі, то батьки можуть щільно вкутати її нагрітим вовняним пледом — від тепла біль стихне. Також їм ліпше звернутися по консультацію до лікаря-фізіотерапевта.

У період інтенсивного розвитку дитина може відчувати біль у серці чи тупий біль за грудиною. Причина та сама — нерівномірний процес росту. Тобто розміри серця поки що не пропорційні тілу. Отже, воно перенавантажене й працює на межі. Також змінюється обмін речовин у м’язових волокнах, зокрема й у клітинах міокарда. Він стає напруженішим і нестійким. Тож за більших фізичних навантажень дитина починає скаржитися на біль, пришвидшене серцебиття з перебоями, з’являється систолічний шум. Порадьте вихователям, інструктору з фізкультури та батькам не змушувати дитину робити фізичні вправи, бігати, брати участь у спортивних активностях, якщо вона казатиме про втому. Та від помірних фізичних навантажень відмовлятися не треба — дитина до них має звикати поступово. Їй підуть на користь заняття плаванням, бігом, гімнастикою, рухливі ігри на свіжому повітрі тощо.

Попередьте батьків вихованців, аби не змушували їх у період інтенсивного розвитку поступатися місцем у транспорті, якщо погано почуваються. Адже їм складно довго стояти в задусі та штовханині — вони можуть знепритомніти.

Дитина може скаржитися на дискомфорт у животі чи різкий біль у боці. У таких випадках дитину оглядає лікар, аби виключити ймовірність гастриту, виразки шлунку, дискінезії жовчовивідних шляхів або захворювання печінки. Якщо патологій травної системи не виявляють, то причина може полягати в тому, що одні органи черевної порожнини ростуть швидше за другі. Аби зменшити больові відчуття дитини, варто годувати її чітко за розкладом. У дитячому садку проблем із режимом харчування немає, тож і батькам вихованців порекомендуйте не порушувати його вдома.

Іноді дитину можуть турбувати відчуття оніміння, поколювання чи «мурашок» на шкірі. Це також може бути симптомом періоду інтенсивного розвитку, що виникає через дефіцит солей макроелемента калію. Потреба в ньому збільшується для повноцінної діяльності серця і м’язів. Аби компенсувати дефіцит солей калію, порадьте батькам збагатити раціон дитини калієвмісними продуктами харчування — абрикосами, персиками, полуницею, смородиною чорною, вишнею, черешнею, сливами, виноградом, родзинками, фініками, бананами, грушами тощо.

У період інтенсивного розвитку організм активно використовує для розвитку скелета фосфор, кальцій, магній. Якщо в раціоні дитини їх недостатньо, то можуть виникати біль в області хребта та великих кісток, деформації скелета й крихкість кісток. Аби запобігти цьому, варто збагачувати раціон дитини мінеральними речовинами й проконсультуватися з лікарем щодо додаткового їх прийому.

Аби не пропустити розвиток патологій, вислухайте скарги на самопочуття вихованців, — так ви вчасно їх розпізнаєте, скоригуєте та дасте влучні поради їхнім батькам.

Перевіряйте пульс

Поки організм дитини розвивається, їй необхідно правильно дозувати фізичні навантаження.

Аби не перенавантажити дитину, стежте, щоб вихователь та інструктор із фізкультури не припускалися помилок у методиці тренувань; зважали на те, чи дотримується дитина здорового способу життя та не піддається шкідливому впливу довкілля, не має захворювань.

У період інтенсивного розвитку серце активно збільшується, однак судини ростуть повільніше. Тож навантаження на них збільшується й частіше виникають спазми судин через фізичне чи емоційне перенавантаження, різкі зміни температури повітря чи води. Відтак дитина може відчувати слабкість, запаморочення чи знепритомніти.

Загартовувальні процедури вводьте поступово й розпочинайте з нетривалих вправ. Пильнуйте, аби на дитину не впливали різкі перепади температури повітря чи води.

Аби не спричинити стрес дитячому організму в період інтенсивного розвитку, лікарі рекомендують загартовувати її миттям рук водою різної температури.

Якщо дотримуватися цих умов, нормальна частота серцевих скорочень у дитини віком, років:

· п’яти — 98–100 уд./хв;

· шести — 90–95 уд./хв;

· семи — 85–90 уд./хв.

Вимірюйте пульс дитині, коли вона перебуває у стані спокою. Адже під час фізичних навантажень або хвилювання пульс частішатиме. Якщо помічаєте, що він частіший або повільніший за норму, неритмічний, то порекомендуйте батькам дитини звернутися по консультацію до лікаря-педіатра чи лікаря-кардіолога. Він може дати направлення на електрокардіографію. Також спостерігайте за частотою та глибиною дихання дитини, інтенсивністю потовиділення, ступенем почервоніння чи блідістю шкіри, точністю координації її рухів. Порекомендуйте вихователю й інструктору з фізкультури також орієнтуватися на ці показники.

Контролюйте поставу

Надмірні фізичні навантаження можуть спричинити в дитини дошкільного віку порушення розвитку опорно-рухового апарату. Зокрема, коли вона виконує велику кількість циклічних фізичних вправ поспіль, то перевтомлюється. У результаті — змінює вихідне положення тіла та ніг на зручніше і не дотримується правильної техніки виконання вправ. За хронічного перенапруження опорно-рухового апарату виникають патологічні зміни розвитку скелетних м’язів і стоп — плоскостопість, деформація й ущільнення міжхребцевих дисків. Тож порекомендуйте вихователям й інструктору з фізкультури підбирати комплекси з почерговим виконанням фізичних вправ на різні групи м’язів, що відповідають віку дітей. Також варто додати вправи для профілактики плоскостопості та зміцнення постави.

Запобігти плоскостопості можна вправами зі спеціальними масажерами — ходити по килимках із гумовими шипами; камінцях; доріжках — «сольових» і «здоров’я»; масажувати стопи ніг «їжачками» тощо.

Порадьте колегам, аби ті звертали увагу на поставу та ходу дитини із зайвою вагою, адже вона схильна викривлювати її. Дитині варто коригувати поставу за допомогою нагадувань зайняти правильне положення тіла. А з її батьками поговоріть щодо збалансованого раціону та порадьте звернутися по додаткову консультацію до лікаря-педіатра та лікаря-ортопеда.

Хоч у період інтенсивного розвитку рухи дитини урізноманітнюються й координуються, та під час ходи вона все одно часто притискає руки до тулуба, недостатньо піднімає ноги від підлоги («човгає»), дивиться собі під ноги тощо. Тож порекомендуйте колегам виконувати з вихованцями вправи для зміцнення постави та закріплення навичок правильної ходи.

Якщо дитина полюбляє носити з собою речі чи іграшки, то порекомендуйте батькам придбати дитині рюкзак замість сумки, аби запобігти появі сколіозу. Але зауважте, що він повинен бути невеликого розміру, дитина має носити його не перенавантаженим і надягати шлейки на обидва плеча.

Запобігайте травмуванню

У період інтенсивного розвитку вміст кальцію у кістках дитини збільшується майже у півтора рази — з 179 г до 239 г. Та попри це, організм дитини витрачає кальцій не лише на розвиток кісткової тканини, а й на формування постійних зубів. Отже, потреба в ньому зростає до 1000 мг на добу й виникає його дефіцит. А через дефіцит кальцію кістки стають ламкими й підвищується ризик переломів. Найчастіше в дітей бувають переломи рук, ніг, ключиць і ребер. А дитина зі значним дефіцитом кальцію може мати й кілька переломів за сезон.

Та дошкільники часто травмуються не лише через дефіцит кальцію. У них активно змінюються пропорції тіла та зміщується центр ваги, а відповідальні за рівновагу і координацію рухів системи розвиваються повільніше. І через диспропорції росту м’язи наче натягуються на кістках. Це суттєво обмежує рухи дітей. Як наслідок — вони частково не керують власним тілом і стають незграбними. Тож під час активних рухливих ігор можуть вдарятися об кути, падати на «рівному місці» чи з висоти власного зросту й отримувати перелом кістки.

Головний підступ переломів кісток у дошкільника в тому, що їх складно одразу розпізнати. У цьому віці характерні переломи підокісні — переломи за типом зеленої гілочки. Це коли кістка ламається, але пружне та міцне окістя, що покриває її, — залишається цілим й утримує кінці кістки на місці перелому в незмінному положенні. Дитина відчуває помірний біль. Коли скаржиться на нього дорослим, то вони зазвичай сприймають травму за забій і до лікаря не звертаються. Та лише він за допомогою рентгенографії встановить правильний діагноз.

За підозри на перелом кістки в дитини порекомендуйте її батькам негайно звернутися до лікаря-травматолога.

Аби зміцнити кістки дитини, у її раціон додають сир твердий, кисломолочні продукти, рибу, яйця курячі, печінку, мигдаль, арахіс, селеру, петрушку, курагу, цибулю, шпинат, листя салату, моркву.

Лікарі рекомендують додати в раціон дитини кальцинований сир кисломолочний. Однак у чистому вигляді він швидко їй набридне. Тож порекомендуйте батькам готувати з нього сирники, десерти, суфле тощо.

Аби мінімізувати ситуації, що спричиняють травмування, сформуйте в дітей поняття про небезпеку. Зокрема, поговоріть із ними про правила дорожнього руху; безпеку в побуті — чому не можна перехилятися через відчинені вікна та балкони, перила; взаємини з однолітками — чому не можна битися одне з одним тощо.

Запобігайте захворюванням

У період інтенсивного розвитку в дитини слабшає імунітет. Вона схильна до частих гострих респіраторних вірусних інфекцій (далі — ГРВІ), що ускладнюються гайморитом, бронхітом чи пневмонією. Аби запобігати цьому, варто зміцнювати дихальну систему організму. Наразі вона активно розвивається, легені збільшують обсяг і робочу поверхню, аби забезпечити організм киснем. Поки що ритм дихання нестійкий, тож дитина часом може неусвідомлено затримувати чи збивати його, коли схвильована. Також у дітей, які швидко рухаються, часто виникає задуха. Коли різко встають, через нестачу кисню можуть відчувати запаморочення.

Дихальну систему можна зміцнити за допомогою щоденної дихальної гімнастики. Проводьте її з вихованцями, а також навчіть вправ їхніх батьків, аби вдома вони виконували їх разом. Навчіть дітей робити масаж носа повітрям. Попросіть дитину притиснути пальцем одну ніздрю до носової перетинки і вдихнути та видихнути повітря другою. Потім повторити той самий алгоритм, але з другою ніздрею. Зробити спершу три — чотири підходи, а згодом збільшити до восьми — дев’яти.

Формуйте в дітей уявлення про здоровий спосіб життя й особисту гігієну — розкажіть їм про користь гігієнічної та коригувальної гімнастики; загартовування; правильне дихання за морозної та вітряної погоди; догляд за шкірою, ротовою та носовою порожнинами; шкідливий уплив недостатнього та надмірного одягання тощо.

Дітей, які часто вживають холодні десерти, лікарі вважають загартованими. У Швеції дитині під час ГРВІ й ангіни часом дають молоко з льодом або морозиво. Та з такими «ліками» варто бути обережними — вони підходять лише для загартованих дітей і не замінюють основне лікування.

Розповідайте батькам вихованців про користь щоденних прогулянок. Узимку їх слід проводити за температури повітря до —16 °С. Одяг має бути відповідним: у чотири — п’ять шарів. Також порекомендуйте батькам формувати в дитини поняття про вплив санітарно-гігієнічного стану приміщення на здоров’я, зокрема бруду, пилу, сміття, несвіжого повітря, нестачі рослин довкола — це сприяє розмноженню мікроорганізмів і спричиняє захворювання. Важливо ще й залучати дитину прибирати оселю, витирати пил з іграшок, висаджувати рослини. Для комплексної профілактики захворювань батьки мають подбати про збереження нервової системи дитини й не допускати стресів і перенавантажень. Детальніше про профілактику захворювань читайте в коментарі експерта.

Кажуть, що всі радощі життя вміщаються в усмішку дитини. Та ці радощі можна вмістити ще й у кожному новому сантиметрі, що наближають дитину до нових висот. Виховуйте у вихованців свідоме ставлення до свого здоров’я!

 ДИТЯЧІ ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ТА ЇХ ПРОФІЛАКТИКА

   Найбільшу небезпеку для дітей становлять такі інфекційні хвороби: вітряна віспа, дифтерія, кашлюк (коклюш), кір, скарлатина та ін. Враховуючи небезпечність цих хвороб, в Україні, згідно із законодавством, здійснюються обов'язкові профілактичні щеплення дітей. Переважна захворюваність на ці хвороби в дитячому віці пояснюється легкістю і швидкістю поширення інфекцій, великою контактністю дітей, особливо в дошкільних закладах.     Вітряна віспа— гостре інфекційне захворювання, яке супроводжується помірною інтоксикацією і плямисто-везикульозною висипкою на шкірі та слизових оболонках. її збудником є вірус, що передається повітряно-крапельним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 11-23 дні.     Висипка локалізується на обличчі, волосяній частині голови, тулубі та кінцівках; супроводжується підвищенням температури й утворенням везикул (пухирців), які через 1-3 дні підсихають. На їх місці виникають бурі кірочки, що відпадають через 1-3 тижні, після чого поліпшується загальний стан хворого.     Профілактика: необхідно ізолювати хворого вдома; і щодня ретельно провітрювати приміщення і робити вологе прибирання; інші заходи дезінфекції не потрібні.     Збудник дифтерії — дифтерійна паличка — уражає слизові оболонки зіва (глотки), гортані, носа, трахеї, бронхів, очей, утворюючи фібринозні плівки. її отрута, що розноситься кров'ю по всьому організму, спричиняє тяжке його отруєння. Хвороба перебігає дуже швидко, характеризується запальним процесом; реєструють багато смертельних випадків.     Основний шлях розповсюдження дифтерійної палички – повітряно-крапельний, але можлива і контактна передача: через поцілунки, посуд, іграшки. Джерело інфекції – хворий і бактеріоносій.     Інкубаційний період триває 2-10 днів. Хвороба починається з нездужання, підвищення температури тіла, втрати апетиту, болю при ковтанні, зі збільшення лімфовузлів. Залежно від характеру ураження дифтерія може бути плівчаста, острівцева і катаральна. При токсичній формі можливі ускладнення: ниркова і серцева недостатність, розвиток паралічу.

    Профілактика: лікувати дифтерію важко, тому, щоб запобігти цьому захворюванню і підвищити імунізацію організму, вводять протидифтерійну вакцину; хворого госпіталізують. Усіх, хто контактував із хворим, обов'язково обстежують в закладі, де виявлено дифтерію, проводять дезінфекцію.

    Кашлюк— гостра інфекційна хвороба, що характеризується загальною інтоксикацією і своєрідним спазматичним кашлем, який супроводжується виділенням в'язкого склоподібного харкотиння і блюванням. Збудником є кашлюкова паличка, нестійка до дії високих температур, сонячного проміння, висушування і дезінфікуючих засобів.

У перебігу хвороби виділяють такі періоди:

ü інкубаційний (від 3 до 15 днів),

ü катаральний (від 3 до 14 днів),

ü спазматичного кашлю і завершення.

    Для катарального періоду властиві незначна інтоксикація, нежить і кашель, що поступово посилюється і набуває характеру нападів спазматичного кашлю. Період кашлю може тривати від 2 до 10 тижнів. Під час нападу кашлю порушуються дихання і серцево-судинна діяльність, можливі кровотечі з носа і навіть крововилив у мозок. Унаслідок постійного порушення сну дитина стає неспокійною, вкрай збудливою. В завершальному періоді (від 2 до 4 тижнів) кашель звичайний, без нападів.

    Основним засобом профілактики кашлюку є щеплення, а також ізоляція хворих на 25 днів від початку захворювання. Діти віком до 7 років, які були в контакті з хворим, мають пройти карантин (14 днів).

    Кір— надзвичайно контагіозна (заразлива) хвороба, що характеризуєтеся загальною інтоксикацією, високою температурою, катаром верхніх дихальних шляхів і кон'юктив (слизових оболонок очей), подальшою плямисто-папульозною висипкою, яка вкриває шкіру хворого.

    Збудник — фільтруючий вірус, нестійкий до зовнішнього середовища, денного світла і високих температур, — поширюється повітряно-крапельним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 8-17 днів. Схильність дітей до цієї інфекції дуже висока — понад 90 %.

    Розвиток хвороби починається з різкого підвищення температури тіла до" 38-39 °С), головного болю, кашлю, нежитю. Згодом катаральні явища і кашель посилюються, виникають світлобоязнь і сльозотеча, на щоках навпроти малих корінних зубів з'являються дрібні, білуваті, з червоним ободком цятки. Після 4-6 днів починається висипка за вухами, на обличчі та переніссі, потім — на шиї, тулубі та кінцівках, що супроводжується новим підвищенням температури та інтоксикацією. Висипка зникає через три дні, водночас нормалізується температура, зменшується інтоксикація.

    Планову імунізацію здійснюють спеціальною вакциною у віці 15-18 місяців одноразово. При захворюванні на кір хворого ізолюють на 4-10 днів, а в закладі, де виявлено кір, впроваджують Щоденні профілактичні огляди і термометрію.

Скарлатина— гостре інфекційне захворювання; характеризується загальною інтоксикацією, ангіною, збільшенням лімфатичних вузлів, дрібноточковою висипкою з наступним пластинчастим лущенням. Збудник хвороби — стрептокок — передається повітряно-крапельним або контактним шляхом. Тривалість інкубаційного періоду — 2-7, іноді до 12 днів. Хвороба розвивається швидко: підвищується температура тіла (до 38-39 °С і більше), з'являються головний біль, біль у горлі при ковтанні, нездужання, часто блювота. Вже через одну-дві доби на шкірі виникає густий висип яскраво-рожевого або червоного кольору (створюється враження суцільного почервоніння шкіри). На лобі та скронях — дрібноточкова рожева висипка, на щоках — суцільно червона, а ніс, підборіддя і шкіра навколо губ залишаються блідими, що є типовою ознакою скарлатини.

    Постійною ознакою є ангіна: збільшуються шийні лімфовузли, а на язику з'являється білий густий наліт. У старших дітей можливий нефрит (запалення нирок).

    Ефективних засобів профілактики скарлатини поки що не існує. Як правило, імунітет створює перенесена хвороба. Загальні ж засоби запобігання захворюванню полягають в ізоляції хворих, карантині в закладах, де виявлено хворобу, і повній дезінфекції речей і приміщень.

    Поліомієліт (спинальный дитячий параліч) – гостре вірусне захворювання, що вражає нервову систему (переважно сіра речовина спинного мозку). Крім цього можуть виникати запальні явища в слизовій оболонці кишечника й носоглотки. Поліомієліт уважається дитячою хворобою, але занедужати можуть і дорослі, причому в них захворювання протікає дуже важко.

    Джерело інфекції – хвора людина. Найчастіше поліомієлітом хворіють діти у віці до 10 років, причому більш половини випадків захворювання припадає на дітей молодше 4 років. Пік захворюваності реєструється в період із серпня по жовтень. Інфекція звичайно передається фекально-оральным шляхом, рідше –повітряно-краплинним.

Симптоми поліомієліту 

Інкубаційний період може тривати від 2 до 35 днів, у середньому він триває 5-12 днів.

Виділяють дві форми захворювання: паралітичну й непаралітичну.

    Профілактика поліомієліту

    У вогнищі інфекції проводяться санітарно-гігієнічні заходи: дезінфекція приміщення, посуду, іграшок, постільної білизни й інших предметів, які можуть бути заражені. Діти, що контактували із захворілим, перебувають на карантині від 15 днів до 3 тижнів.

    На сьогоднішній день єдиним ефективним методом профілактики цього небезпечного захворювання є щеплення, Слідуючи державним календарем імунізації, щеплення від поліомієліту, наслідки та протипоказання якій описані нижче, вводиться дітям віком 2, 4, 6 місяців. Потім в 18-місячному віці проводять першу ревакцинацію. Другу ревакцинацію в 6 років, третю ревакцинацію від вірусу поліомієліту здійснюють у 14 років за допомогою крапельки вакцини на поверхню піднебінних мигдалин або лімфоїдну тканину.

Туберкульоз - це інфекційне захворювання, що викликається мікобактеріями туберкульозу. Уражається туберкульозом весь організм: легені, нирки, лімфатичні вузли, кістки, очі, шкіра, головний мозок.

    Основним джерелом поширення інфекції є хвора на туберкульоз людина, рідше рогата худоба, верблюди, свині, птахи, інші тварини.

    Як уберегти дитину від туберкульозу та запобігти захворюванню?

    Для активної специфічної профілактики туберкульозу у дітей та підлітків призначена вакцина БЦЖ.

    Двохсотлітній досвід застосування вакцин довів доцільність і ефективність цього методу профілактики інфекційних хвороб.

    Вакцина БЦЖ представляє собою живі ослаблені (що втратили здатність викликати захворювання) мікобактерії вакцинного штамму Поява у щепленої від туберкульозу дитини через 4 - 6 тижнів папули розміром 5 - 10 мм, а через рік рубчика свідчить про успішно проведену вакцинацію.

Епідемічний паротит (в народі — свинка, завушниця) — гостре висококонтагіозне інфекційне захворювання, яке характеризується гарячкою, загальною інтоксикацією, ураженням слинних залоз, а іноді й інших залоз, які мають вивідні протоки (статеві, молочні, підшлункова), центральної нервової системи (ЦНС).

Єдиним джерелом інфекції є хворі на різні форми (типові та стерті, субклінічні) епідемічного паротиту. Хворий починає виділяти вірус у довкілля за 3 дні до початку проявів хвороби та продовжує протягом 9 днів після.

Інкубаційний період при епідемічному паротиті коливається від 11 до 25 днів (частіше 15-18 днів). Основні симптоми епідемічного паротиту це:

Гарячка

Збільшення слинних залоз.

Розпал хвороби

    Основні прояви епідемічного паротиту розвиваються за 3-4 дні хвороби та супроводжуються фебрильною гарячкою, інтоксикаційними проявами, сухістю в роті. З 5-го дня спостерігають зворотній розвиток симптомів. Більш тривалий період гарячки та інтоксикацію відмічають у тих випадках, коли інфекція поширюється на інші залози. Кожне розповсюдження вірусу в інші залози супроводжується новим підйомом гарячки, нерідко з помірним ознобом. Критерії тяжкості перебігу епідемічного паротиту обумовлені тим, наскільки значними є загальні та локальні ознаки захворювання: гарячка, інтоксикація, є чи відсутні ускладнення. Неускладнений епідемічний паротит перебігає зазвичай легко, рідше буває середньої тяжкості, а при тяжких формах завжди відбуваються ускладнення (нерідко множинні).

    Профілактика. Для профілактики проти паротиту застосовують спеціальну вакцину. Щеплення проводять після року життя малюка, зазвичай у поєднанні з щепленням від краснухи та кору. Вакцина проти паротиту вважається ефективною.

    Лікування.

    Хворих на епідемічний паротит лікують, як водиться, вдома. Шпиталізацію рекомендують при тяжкому і ускладненому перебігу, а також за епідеміологічними показами. Хворому призначають ліжковий режим не менше як на 10 днів, щадну дієту. При ізольованому ураженні слинних залоз рекомендують полоскати порожнину рота 2-відсотковим розчином натрію гідрокарбонату; місцево на залози призначають сухе тепло, компреси.

    Правець - це гостре інфекційне захворювання, що передається при контакті зі спорами бактерій Clostridium tetani, які живуть у ґрунті та кишковому тракті тварин. Правець може виникнути після будь-яких травм, при яких пошкоджуються шкіра та слизові оболонки, оскільки у рану можуть потрапити спори збудника.

З початку року зареєстровано 17 випадків правця: захворіли 5 дітей та 12 дорослих.

Правцем можна інфікуватись:

- при потраплянні бруду у рану або поріз,

- внаслідок укусів тварин;

- внаслідок травмування гострими предметами, уламками деревини.

Від людини до людини правець не передається.

Обробка рани антисептиками не може знешкодити бактерії.

Симптоми правця:

- спазми м’язів обличчя, зокрема - стиснення щелеп, “витріщання” очей;

- м'язові спазми - часто в шлунку;

- судоми м’язів спини, болісна напруга у всьому тілі;

- проблеми з ковтанням, неконтрольоване/мимовільне скорочення мускулатури голосових зв'язок (ларингоспазм), ускладнення дихання;

- головний біль;

- лихоманка та надмірне потовиділення;

- зміна артеріального тиску та прискорене серцебиття;

- ламкість кісток.

Симптоми можуть з’явитися з 3 по 21 день після зараження.

Єдиний надійний спосіб захисту від правця – вакцинація.

Навіть якщо ви перехворіли природнім шляхом - вакцинуватися треба обов’язково. Імунітет після захворювання швидко минає і є ймовірність повторного зараження.

Безоплатно вакцинуються від правця і діти, і дорослі.

    Гепатит – це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатит B і C - 2 основних типи з 5 різних інфекцій гепатиту - є причиною 96% всіх випадків смерті від гепатиту. Близько 325 мільйонів людей у ​​світі живуть з хронічною інфекцією, викликаною вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

ЯК ПЕРЕДАЄТЬСЯ ГЕПАТИТ В

- - при народженні від матері до дитини;

- - через незахищені статеві контакти;

- - через маніпуляції, пов'язані з контактом з кров'ю (татуювання, пірсинг тощо);

- - через використання нестерильного ін'єкційного інструментарію при вживанні наркотиків.

Гепатит В є небезпечним і для працівників охорони здоров'я, які можуть мати травми від уколів голками при догляді за пацієнтами, інфікованими вірусним гепатитом В.

Вірус гепатиту В не передається через столові прибори, при годуванні груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, ви не можете заразитись гепатитом В у басейні чи у інших подібних місцях.

ПРОФІЛАКТИКА ГЕПАТИТУ В

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування гепатитом В - це вакцинація. Згідно з Національним календарем щеплень, першу дозу вакцини проти гепатиту В дитина має отримати упродовж першої доби життя, другу - у 3 місяці, третю - у 6 місяців.

Станом на 1 липня 2018 року в Україні наявні 1 805 242 доз рекомбінованої вакцини для профілактики гепатиту В.

Передачі вірусу гепатиту В можна запобігти, дотримуючись простих правил:

- Уникайте контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей

- Уникайте непотрібних ін’єкцій: вибирайте пероральні ліки замість ін'єкцій там, де це можливо

- Уникайте випадкових статевих контактів, завжди використовуйте презерватив

- Ніколи не діліться персональними бритвами чи зубними щітками, манікюрними ножицями та іншими засобами індивідуального користування

- Використовуйте тільки стерилізовані інструменти для тату і пірсингу

Вагітним жінкам, в яких діагностовано гепатит В, потрібно порадитися зі своїм лікарем про те, як запобігти передачі гепатиту до вашої дитини

    Гемофільна інфекція у дітей — це група інфекційних антропонозних захворювань, що викликані бактерією Haemophilus influenzae з переважним ураженням органів дихальної системи, ЦНС і формуванням гнійних вогнищ по всьому організму. Практично 90% населення світу є носіями цього збудника, але тільки у 5% виявляють найбільш патогенний штам бактерії типу В. Навіть за умови хорошого імунітету або тривалого курсу антибіотикотерапії не вдається повністю елімінувати збудник з організму людини.

Форми гемофільної інфекції у дітей:

- локалізована форма (бронхіт, отит, синусит, кон’юнктивіт);

- генералізована форма (пневмонія, менінгіт, епіглотит, перикардит, септиконемія, остеомієліт, целюліт та ін.).

Профілактика гемофільної інфекції

Специфічна профілактика гемофільної інфекції проводиться в ранньому віці дитини шляхом введення антигемофільної вакцини у 2, 4 і 6 місяців. Неспецифічна профілактика спрямована на зміцнення імунної системи дитини, дотримання особистої гігієни. Хворі на гемофільну інфекцію підлягають суворій ізоляції.

    Краснуха - це гостре вірусне захворювання, яке проявляється головним чином у вигляді червоної висипки по всій площі тіла. Цією недугою страждають найчастіше діти до семи років, однак у дорослих також існує високий рис підхопити захворювання.

    Цікаво, що людина, яка вже перехворіла краснухою, отримує стійкий довічний імунітет проти вірусу.

    Лікарі запевняють, що краснуха має певний період максимальної активності в наступні часи року: осінь і зима. Вірус передається повітряно-крапельним шляхом.

    Потрібно знати, що інкубаційний період становить приблизно до декількох тижнів. Тому людина з краснухою заражений вісім діб до появи червоних висипань і до десяти днів після їх появи.

    Краснуха в основному вважається дитячою хворобою. Однак вірус підхопити може і доросла людина. При цьому протікання хвороби у дорослих значно складніше, ніж у дітей.

    Очевидно, що головним симптомом краснухи є поява червоних висипань по всьому тілу. Спочатку висип з'являється на обличчі, потім на руках, а після по всьому тілу. Тому якщо ви помітили хоч найменші ознаки недуги у себе або свою дитину, варто звернутися до лікаря.

    Інкубаційний період хвороби триває від 10 до 21 дня. Крім червоної висипки у хворого з'являються: закладеність носоглотки, нежить, сухий кашель, біль у горлі. Також збільшуються лімфаузли.

     Найдієвіший метод профілактики краснухи - вакцинація в ранньому віці. Вакцина вводиться відповідно до національного календаря профілактичних щеплень безкоштовно в поліклініці за місцем медичного обслуговування і в дошкільних та шкільних навчальних закладах.

    Вакцину вводять в 12 місячному віці, а також в 6 років, коли дитина йде в школу.

Підготувала

старша медична сестра 

Гужва В.В.