Батькам майбутніх першокласників. Поради вчителя-логопеда

Розвиток дрібної моторики в дітей з особливими освітніми потребами за допомогою природного матеріалу

Про особливу роль дрібної та загальної моторики в мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, приділяють значну увагу тренуванню пальчиків дитини.

Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

Науково доведено, що від розвитку дрібної моторики прямопропорційно залежать розвиток інтелекту, мовлення, уваги, уяви, пам'яті, зорових аналізаторів. Навички дрібної моторики допомагають дитині обстежувати, аналізувати, порівнювати, класифікувати навколишні предмети й відповідно краще розуміти світ, у якому вона живе.

У дитинстві, коли активно формуються мовленнєві зони, надзвичайно важливий вплив на їхній подальший розвиток мають імпульси, що надходять від пальців рук до кори головного мозку та стимулюють мовленнєву й розумову діяльність. Ще більше прості рухи кистей допомагають зняти загальне напруження, що сприяє покращенню вимови звуків, побудові логічно правильних, семантично зв'язних висловлювань.

Саме тому тренування пальців рук, розвиток дрібної моторики — необхідний стимул інтенсивного розвитку мовлення дитини, і воно набуває особливого корекційного значення в роботі з дітьми. Різноманітні вправи та завдання для пальчиків не тільки сприяють розвитку мовлення та інтелектуальних здібностей дитини, а й допомагають організувати діяльність дитини впродовж дня, привернути увагу, розвеселити, забезпечити психологічний комфорт.

Масаж кисті руки шишкою

Шишка швидко пробігає,

Ручки наші розминає.

(Затиснути шишку між долонями, перекочувати її вперед-назад. Повторювати 7—10 разів.)

Вправна шишечка моя —

Здоровішим буду я.

(Покласти шишку па долоню, промовляти слова.)

Метелики прилетіли

І на щічки нам сіли.

(Шишечкою почергово торкатися до правої та лівої щічки. Повторювати 7—10 разів.)

Крильцями полоскотали —

Діти враз веселі стали.

(Пальчиками помасажувати щічки.)

Масаж кисті руки горіхом

Веселенький біг струмочок,

(Колові рухи горіхом по долоні правої руки.)

Повернув на горбочок,

(Покласти руку на тверду поверхню, перекочувати вверх від зап'ястя до середнього пальчика.)

Стрімко вниз він покотився

(Перекочувати вниз від середнього пальця до зап'ястя.)

І в долоньці опинився.

(Так само помасажувати ліву ручку. Повторювати 5 разів.)

Комплекс вправ пальчикової гімнастики з каштанами

1. «Позбираємо каштани»

(Беремо каштани трьома пальчиками: великим, указівним, середнім)

2. «Катаємо колобка»

(Колові рухи по долонях).

3. «Натягнемо рукавички»

(Тримаючи каштан пальчиками однієї руки, гладимо другу руку з обох боків)

4. «Тук-тук»

(Постукуємо каштанчиком по кожному пальчику з внутрішнього боку.)

5. «Не впусти»

(Піднімаємо каштани з підлоги, тримаючи їх між пальцями.)

6. «Притисни»

(Притискаємо каштани до кожної долоньки пальчиками.)

7. «Вісімка»

(Прокручуємо два каштани в одній долоні.)

Масаж кисті руки шишкою

Дощові краплинки

Торкнулися руки,

Їх зовсім не бояться

Всі наші малюки.

(Погладжування: на рахунок один — рух шишкою по зовнішній поверхні лівої руки від пальців до ліктя; два — по внутрішній поверхні; три — по зовнішній поверхні; чотири — по внутрішній поверхні.)

Дощик крапає частіше,

По руці він б'є сильніше.

Хай водичка ллється, ллється —

З неї сила додається.

(Постукування у такій самій послідовності. Погладжування. Загалом 12 рухів.)

Дисграфія та її попередження

Найбільш поширеним видом мовленнєвого недоліку у дітей дошкільного і молодшого дошкільного віку є неправильна вимова звуків, особливо важких приголосних: с-з-ц, ш-ж-ч-щ, л-р. У цьому віці неправильна вимова звуків – це природний етап і з віком вона минає. Але за певних умов може закріпитись у стійкий мовний дефект і привести до дисграфії.

Що таке дисграфія?

Дисграфія визначається як специфічне і стійке порушення процесу письма, обумовлене відхиленнями в діяльності тих аналізаторів, які відповідають за процес письма.

Симптоми дисграфії – це специфічні або повторювані помилки на письмі, причому помилки ці не пов’язані з незнанням правил граматики. У чому специфіка помилок?Вони з»являються саме там, де, здавалося б, допустити помилку взагалі неможливо. Наприклад, замість слова «жук»дитина пише «зук», замість «вікно»- «ікно», «дікно». Є пропуски, заміни букв, недописування слів і злиття їх в одне довге слово.

Є такі види дисграфії:

1) акустична (коли дитина погано диференціює звуки мови на слух, і відповідно, плутає їх на письмі – «як чує, так і пише»);

2) оптична (коли дитина погано засвоює зорові образи букв, букви їй здаються схожими одна на одну);

3) моторна дисграфія. Для неї характерні труднощі руху руки підчас письма, порушення зв’язку звукових образів слів, слів із звуковими і зоровими образами.

Щоб запобігти таким вадам, батьки і дорослі повинні правильно розмовляти з дітьми з моменту народження. Речі називати чітко своїми назвами, не «сюсюкати», не «коверкати» слова.

У формі гри з маленькими дітьми імітувати звуки тварин, шум вітру, дзюрчання води, голос труби, гуркіт мотора машини і т.д. Артикуляційний апарат дитини тісно пов’язаний з дрібною моторикою пальців рук. Розвиваючи дрібну моторику пальців, дорослі розвивають артикуляційний апарат, тим самим попереджуючи в майбутньому вади звуковимови. Для цього потрібно заохочувати дитину ліпити із пластиліну, особливо дрібні деталі; складати конструктор із дрібних деталей; на нитку нанизувати бісер, починаючи з великого, а закінчуючи найдрібнішим; складати мозаїку; малювати; виконувати аплікацію.

Корисно використовувати підручні засоби: відокремити горох від кукурудзи, квасолі; розсортувати ґудзики.

Також велику роль відіграє пальчикова гімнастика. В наших пальцях знаходяться всі нервові закінчення, які подають імпульси до кори головного мозку, де знаходяться мовні центри. Тому дуже корисно виконувати такі вправи з дітьми.

Незалежно від успіхів дитини, слід намагатися створювати здоровий настрій перед школою, за яким би вона прагнула до знань, не боялася труднощів і була впевнена в своїх вміннях.

«Чому дитина мовчить?»

Опанування мовлення залежить від багатьох факторів, і причини затримки мовленнєвого розвитку можуть бути різними. Спробую виділити найбільш типові. Один із важливих факторів, що обумовлюють затримку мовленнєвого розвитку, — це порушення інтелекту. На що необхідно звернути увагу батькам? Дітям із порушенням інтелекту не тільки властиве затримання мовленнєвого розвитку, але й виражене порушення психічного і фізичного розвитку. Дитина починає значно пізніше тримати голівку, сидіти, повзати, ходити тощо. У неї не формуються навички самообслуговування (малюк не їсть самостійно, не проситься на горщик...). Діти з порушенням інтелекту, як правило, неохайні, поводять себе неадекватно, а емоції в них одноманітні: задоволення — ситість, невдоволення — холод, біль тощо. Досить часто таким малюкам властива агресивна поведінка. Дитині подобаються нові іграшки, однак вони швидко їй набридають. Ігри малюків одноманітні, їхня міміка бідна, а мовлення монотонне.

Якщо ви помітили, що у вашої дитини характерні зазначені особливості розвитку,необхідно звернутися по консультацію до психоневролога, провести об'єктивне обстеження (електроенцефалографію, томографію).

Якщо встановлено інтелектуальне порушення, допомогу вашій дитині повинен надати олігофренопедагог.

Також серйозний фактор порушення мовленнєвого розвитку — це порушення слуху. Навіть у разі його незначного зниження мовленнєвий розвиток може значно затримуватися. Якщо ваша дитина часто страждає на простудні захворювання, отити або у членів родини є порушення слуху, поспостерігайте за дитиною в домашніх умовах і проведіть декілька експериментів.

• Чи реагує дитина на зміну гучності телевізора, магнітофона?

• Чи уважно дивиться на ваші губи (якщо так, говоріть, прикривши рот рукою) і чи не намагається постійно повернутися до вас одним і тим самим боком (тим вухом, яким краще чує)?

• Придбайте декілька пар іграшок, які видають звуки. В одній іграшці з пари приберіть звучання, запропонуйте дитині одну пару (іграшку, яка звучить і не звучить). Простежте за тим, як швидко дитина виявить і чи виявить взагалі, що одна з іграшок не видає звуків. Повторіть те саме з рештою іграшок.

• Поспостерігайте за швидкістю реакції на звук, покликавши дитину тихим голосом на відстані 5-6 м. (Необхідно пам'ятати, що реакція дитини на гучні кроки, удари дверей, стукіт тощо пов'язана з тактильно-вібраціонними відчуттями, тому її не можна розглядати як суто слухову.)

• Візьміть декілька добре відомих дитині предметів, покладіть їх на стіл, посадіть дитину на руки та поясніть, що за проханням іншого члена родини вона повинна показати той або інший предмет. Інший член сім'ї повинен відійти від дитини на 5-6 м і пошепки, прикривши рот, називати по черзі предмети, що лежать на столі. Дитина повинна правильно показати предмет; прикривши одне вухо. Те саме має повторити, прикривши друге вухо. Якщо дитина не може правильно показати предмети, спробуйте підійти ближче. Обов'язково повторіть спробу в інший час, щоб упевнитися в порушенні слуху.

Якщо виникли сумніви щодо гарного слуху в дитини, необхідно провести об'єктивне обстеження (аудіограму). У разі виявлення порушень слуху допомогу дитині має надати сурдопедагог.

Які фактори призводять до затримки мовленнєвого розвитку як до особистого мовленнєвого порушення?

Згадайте, як протікала ваша вагітність, чи страждали на токсикоз, чи була загроза викидня?

Чи мали хронічні, інфекційні або простудні захворювання?

Чи приймали ліки, які саме? Які стресові ситуації переживали?

За якого терміну і як проходили роди? Яким було передлежання дитини?

Чи довго тривав безводний період (з моменту відходу вод до народження дитини)?

Чи відразу закричав малюк або необхідно було провести реанімаційні заходи? Уважно вивчіть медичну картку дитини.

Чи відмічені там гіпоксія, гіпотрофія, асфіксія плоду?

Чи перебуває ваша дитина на обліку в невропатолога і з яким діагнозом? Висновки невропатолога, що найчастіше зустрічаються за мовленнєвих порушень: пренатальна енцефалопатія, м'язова дистонія, гіпо-, гіпертонус тощо.

Чи має місце порушений моторний розвиток: малюк пізніше почав повзати, сидіти, ходити; порушена послідовність етапів (спочатку пішов, потім почав повзати); пропущено той чи інший етап, найчастіше повзання.

Зверніть увагу на ранній мовленнєвий розвиток дитини.Чи вчасно з'явилися гуління й лепет, чи активні вони були? Дайте відповідь на запитання: чи спілкуються в сім'ї однією, двома чи більше мовами. (Білінгвізм у родині — одна з причин затримки мовленнєвого розвитку, що часто призводить до серйозних порушень мовлення дитини. Рекомендовано до моменту становлення мовлення спілкуватися з дитиною однією мовою — тою, якою розмовляє мати.)

Підіб'ємо підсумки. Патологія вагітності та родів, неврологічна симптоматика, легка затримка чи дисгармонійність моторного розвитку, відхилення від мовленнєвого розвитку вже на ранніх етапах, білінгвізм можуть призвести до порушення мовлення дитини, що можна виявити на другому-третьому роках життя в затримці мовленнєвого розвитку.

Після того, як ви впевнилися, що затримка мовленнєвого розвитку не пов'язана з порушенням інтелекту й фізіологічного слуху (або іншими причинами), а викликана порушенням власне мовленнєвої функції, вам потрібно звернутися до логопеда. Він поставить вас на диспансерний облік і дасть рекомендації для домашньої роботи.

Чим ви можете допомогти дитині?

Якщо ваша дитина не розмовляє або відстає в мовленнєвому розвитку, не потрібно чекати. Не лякайтеся почати заняття зарано — бійтеся запізнитися!

Заняття потрібно проводити щоденно, бажано в один і той самий час. Таким чином вони впишуться в біологічний ритм життя дитини.

Пам'ятайте:

Усі види робіт мають проходити в ігровій формі і піднесеному настрої. Малюк повинен займатися з задоволенням, так само як і дорослий.

Хваліть та заохочуйте дитину, радійте разом з нею кожному, навіть найменшому кроку вперед.

Заняття потрібно проводити поетапно, щоразу впевнюватися, що завдання, поставлені на цьому етані роботи, виконано повністю. Починати слід з того етапу, на якому мовленнєві навички ще не достатньо розвинені.

Мовлення формується в тісному взаємозв'язку з фізичним і психічним розвитком дитини, тому паралельно з мовленнєвими видами роботи необхідно виконувати вправи для розвитку загальної та тонкої моторики, мімічних рухів, слухової та зорової уваги, пам'яті, мислення.

Поради батькам ліворукої дитини

10 порад батькам ліворукої дитини 1. Дорослі не повинні ніколи, ні за яких обставин показувати ліворукій дитині негативне ставлення до ліворукості.

Сучасні дослідники стверджують, що ліворукість це не просто перевага лівої руки, це зовсім інший розподіл функцій головного мозку. Права півкуля, яка є ведучою у ліворуких дітей – своєрідний «творчий центр», зосередження інтуїції і цілісного сприймання та образного мислення.

2. Намагайтеся дотримуватися єдиної тактики стосунків із дитиною. Розбрат у сім’ї і неузгодженість вимог батьків до дитини завжди ускладнюють ситуацію.

3. Необхідно навчитися уважно спостерігати за своєю дитиною, бачити й розрізняти її стани, знати причини її прикростей і радостей, розуміти її проблеми, допомагати їй їх переборювати.

4. Ліворукість — індивідуальний варіант норми, тому труднощі, які виникають у лівші, зовсім не обов’язково пов’язані з її ліворукістю, такі самі проблеми можуть бути й у праворукої дитини.

5. Не рекомендується «пробувати» навчити дитину працювати правою рукою, тим більше наполягати на цьому. Переучування може спричинити серйозні порушення здоров’я.

6. Визначити провідну руку доцільно в 4—4,5 року й не змінювати її, навіть якщо якість письма й малювання не вельми задовольнятиме вас.

7. Навчіть ліворуку дитину правильно сидіти за робочим столом, правильно тримати ручку, розташовувати зошит. Під час письма, малювання, читання світло має падати з правого боку.

8. Під час навчання письма використовуйте «Прописи для ліворуких дітей». Пам’ятайте, методику безвідривного письма ні в якому разі не слід застосовувати під час навчання ліворуких дітей. Крім того, ані правонахилене, ані лівонахилене письмо практично неможливе для лівші, бо дитина загороджує собі робочою рукою лінію письма.

9. Не змушуйте ліворуку дитину читати, якщо вона сама відмовляється, навіть якщо ви переконані, що вона знає всі букви. Складайте букви з їхніх елементів, пишіть букви, грайте з буквами — ця робота полегшить дитині розпізнавання букв і процес навчання читання. Дзеркальне письмо, яке часто зустрічається й у праворуких, і в не перенавчених ліворуких дітей, зазвичай зникає до 8—10 років, коли остаточно формуються стабільні зв’язки між півкулями.

10. Ваша дитина потребує особливої уваги й підходу, але не тому, що вона ліворука, а тому, що кожна дитина унікальна й неповторна. І від вашого розуміння, любові, терпіння, вміння вчасно допомогти залежать успіхи вашого маляти. З якими б труднощами не зустрілося ліворуке маля й у дитячому садку, і в школі, воно з успіхом переборе будь-які негаразди, якщо постійно відчуватиме батьківську підтримку, розуміння й любов, а також не відчуватиме негативного ставлення до ліворукості в людей, чия думка для нього дорога.

Чи потрібно перевчати лівшу?

Останнім часом зростає кількість людей, в яких ліва рука виявляється ведучою. Наприклад, у Великобританії в 1930-ті роки нараховувалось 3% лівшів. У 1950-х – їх стало 5%, а зараз майже кожен десятий англієць – шульга. В Україні таких досліджень не проводиться, проте вчені вважають, що така тенденція притаманна і нашій країні Далеко не поодинокі факти того, що деякі вихователі у дитячих садочках або вчителі в молодших класах шкіл радять батькам лікувати своїх дітей-лівш, мотивуючи це тим, що мовляв їм буде важко навчатися в звичайній школі і дитину потрібно віддавати у спеціалізований заклад. Оскільки дитина шульга – у неї з’являться проблеми з письмовою українською мовою. Кажуть, що ваша дитина, мовляв, неуважна, непосидюча, погано навчається – і все це тому, що дитина – лівша!

Насправді є декілька видів лівшества, які принципово відрізняються один від одного за своїм походженням. Тільки знаючи цю різницю, можливо грамотно підібрати профілактичну та розвиваючу програму для вашої дитини Вид перший: - лівшество.

Вид другий: - ліворукість.

Лівшество передається дитині природно, на генетичному рівні. Це означає, що ведучу роль в роботі мозку перебирає на себе права півкуля і це відповідає певному стійкому типу роботи нервової системи та головного мозку.

Ліворукість – передбачає активне використання лівої руки тимчасово або назавжди. Причиною цього можуть бути родова травма, особливості розвитку та навіть виховання. В міру росту дитини та активізації роботи лівої півкулі, у таких дітей можливе «чарівне перетворення» шульги в правшу. Отже потрібно розібратися, що стало причиною того, що дитина іноді бере ложку або олівець у ліву руку.

Нажаль, вся система освіти у нашій країні розрахована на праворуких. Навчання пропису передбачає жорсткі вимоги – класти зошит горизонтально, з невеликим нахилом, тримати ручку певним чином. Це заважає дітям-лівшам повноцінно розвиватися, порушується сприйняття інформації, виникає спотворення почерку, виникають граматичні помилки. На початку освоєння правопису, такі діти часто відтворюють цифри та літери у дзеркальному відбитті: («Є-Э», «Я-К», «В-3», «6-9»). Часто у лівш трапляється затримка мовного розвитку, неправильна вимова звуків. Але ні в якому разі не перевчайте дитину-шульгу! Та не дозволяйте цього робити дорослим – вчителям, вихователям, родичам! «Рукість» неможливо змінити на свій розсуд - будь яке втручання в роботу мозку, тим паче у дитинстві призводить до непередбачуваних наслідків, котрі можуть проявитися не відразу, а через декілька років. Боротися з цим буде дуже важко не тільки фахівцям, а і самій дитині. Просто не намагайтеся підігнати дитину під загально відомі правила: нехай вона робить все тією рукою, якою їй зручніше. Краще під час малювання або гри давати їй іграшки в обидві руки, розвиваючи і праву, і ліву.

Часто у дітей-лівш, яких наполегливо перевчали, розвиваються невротичні реакції та неврози. Ознаками цих небажаних явищ можуть бути: порушення сну та апетиту, головні болі, болі у животі, страхи, денний та нічний енурез, затинання, нав’язливі рухи, підвищена збудливість, роздратування. Можливі захитування у транспорті, підвищена чутливість до спеки, духоти, запахів, тривалий неспокій, в’ялість, загальмованість, погіршення зору та навіть бронхіальна астма.

Тому просто пояснюйте зараз дитині: в тому, що він не такий, як всі, немає нічого поганого. Нехай він буде впевненим в собі. А коли прийде час навчання, поспілкуйтеся із вчителькою, попередьте її про особливості дитини і попрохайте при проведенні занять їх врахувати.

Вважається, що лівші більш прихильні до гуманітарних наук, а правші – до точних. Лівші більш мрійливі і часто гостріше сприймають проблеми; мислять образами, швидше проникають у глиб проблеми, пошук рішень ведуть інтуїтивно, а не вивчають її послідовно, по частинам, як правші. Ліворукі часто відрізняються яскравою індивідуальністю, акторськими здібностями, дуже добре проявляють себе в мистецтві. До недавнього часу багато дитячих труднощів було нелегк пояснити, і тому їх просто ігнорували. Зараз існують методи нейропсихологічної діагностики, які дозволяють розробити коррекційні програми, котрі допоможуть малюкові знайти себе, у навчанні пояснити, і тому їх просто ігнорували. Зараз існують методи нейропсихологічної діагностики, які дозволяють розробити коррекційні програми, котрі допоможуть малюкові знайти себе, у навчанні.

Підготувала

вчитель-логопед

Грамарицька І.А.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п'яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім'я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.

Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.

Значення казок

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).

1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов'язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.

«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).

2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім'ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м'язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.

3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.

4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.

5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав'язка, кульмінація та розв'язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.

6. Казки розвивають уяву дитини.

«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).

7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).

Але... Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!

8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?

Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

· Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.

· Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

​Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.

Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?

Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.

Підготувала

вчитель-логопед

Грамарицька І.А.

ЩО ТАКЕ ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ І ЯК ЙОГО РОЗВИВАТИ ВДОМА

Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.

Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.

Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.

Ваше мовлення – це еталон для дитини; те, як ви розмовляєте – означає, що ви хочете щоб так говорила ваша дитина.

Фонематичний слух можна розвивати з малечку. Наспівуйте своєму дитяті колискову, адже його мозок вже у 10 місяців може проаналізувати ритм, а згодом і наспівувати мелодію за вами. Забавлянки та потішки так само розвиватимуть слух малюка. Читайте дитині казки! Ви навіть уявити не можете наскільки це впливає на фонематичний слух та розвиток мовлення загалом. Можна в грі без особливої підготовки розвивати фонематичний слух дитини.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

«Слова правої і лівої ручки». Вправа зі словами-паронімами. Пароніми – це пара слів, один звук (буква) які відрізняють ці слова, наприклад, піч-ніч, вуха-муха. Для цього роздруковуємо предметні картинки. Долоні дитини повертаємо догори і кладемо одну пару картинок на них. Наприклад, на праву – картинку із зображенням суниць, а на ліву – синиць. Запитуємо де синиці. Дитина може припідняти відповідну руку вище, або сказати, що зліва.

Гра «Довгий-короткий». Готуємо набір стрічок або смужок паперу: короткі по 5-6 см та довгі – по 10-12 см. Називаємо слова (іменники), а завдання дитини визначити, яке слово за звуковим складом коротке, а яке довге. Спочатку краще брати слова, які легко відрізнити на слух, наприклад, мак, бегемот, дуб, петрушка, ключ, горобина. Як варіант, можна взяти стрічки (смужки) різних кольорів і почувши слово, яке ви назвали, дитина показує вам стрічку, колір якої буде відповідати почутому слову (це ще і розвиток уяви). Наприклад, ромашка – біла довга стрічка, лис – коричнева коротка.

Підготувала

вчитель-логопед

Грамарицька І.А.