Як учителям залишатись у ресурсному стані під час війни

Чи можливо в умовах війни залишатися в ресурсі, тренувати психологічну стійкість та знаходити час для відновлення? Дієві поради для підтримки педагогів.

Війна викликає відчуття безпорадності й незахищеності – як у дітей, так і в дорослих. На цьому тлі навесні 2022 року українські педагоги повернулися до викладання – попри стрес, нові умови та виклики, у яких вони опинилися.

Підтримати учнів учителі можуть власною стійкістю та спокоєм. Саме тому перед початком навчання експерти галузі освіти радять директорам оцінювати психоемоційний стан педагогів та їхню готовність до спілкування з учнями. Навесні так вчинила й педагогиня, засновниця і директорка «Лісової школи», а також садочків «Dolonki Сlub» і «Лісового садочка» в Боярці на Київщині Вікторія Островська.

«Для того, аби повернутися до навчання в онлайн-форматі, нашій команді знадобилося декілька тижнів. Найважливішим питанням для нас був ресурс педагогів. Перед тим як розпочати роботу, ми мали переконатися, що вчителі можуть працювати з дітьми. Тож ми зібрали їх онлайн, запропонували продовжити роботу тим, хто мав таку можливість (оскільки на той час більшість учителів були змушені поїхати з Боярки й не завжди мали доступ до інтернету), та організували для них ресурсні зустрічі з психологом. Психологиня нашої школи тим часом опанувала програми кризової психологічної підтримки. Тож раз на тиждень педагоги зустрічалися з нею та опрацьовували нові для себе виклики», – розповідає вона.

Аби підтримати педагогів, які працюють в умовах війни, Державна служба якості освіти підготувала низку відеолекцій. Вони охоплюють чимало актуальних питань: проведення уроків під час війни, створення безпечного простору на онлайн-уроці та уникнення конфліктів під час навчання, як говорити з дітьми про війну та допомогти їм пережити втрату, як допомогти учням розуміти та висловлювати свої емоції.

Вчителювання під час війни потребує багато зусиль. А от часу на відновлення ресурсу бракує. Як зберігати сили на роботу та відновлення? Ми запитали у професійного коуча Анастасії Паньковецької.

«Найчастіше ми обираємо один шлях: читаємо книжку, дивимось фільм, гуляємо – й так наповнюємось. Та ефективніше мати для цього декілька каналів. Умовно кажучи, їх можна розділити на тілесний (спорт, сон, їжа, обійми), духовний (спілкування, медитації, творчість, захоплення) та розумовий (навчання, читання, аналіз подій). Зараз, коли ми втрачаємо багато сил, маємо наповнювати себе на всіх рівнях», – говорить Анастасія Паньковецька.

Замислюючись над тим, де брати сили, спершу важливо зрозуміти, куди ми їх витрачаємо, наголошує коуч і наводить метафору: щоб полити сад, ми прикріплюємо шланг до крана з водою. Але якщо в ньому є дірка, ми не зможемо це зробити, як би не намагалися: потрібно з’ясувати, куди стікає вода.

«Куди зникають мої сили? Запитайте себе про це і запишіть – мінімум 15 пунктів. Таким чином вийде зрозуміти, що можна зменшити, а що взагалі усунути, аби наша «вода» потрапила до місця призначення, аби вона поливала наш сад», – зазначає Анастасія Паньковецька.

Ефективні поради для педагогів надає і платформа «Спільно до навчання», яка зібрала відповіді на найпоширеніші запитання стосовно навчання в Україні та за кордоном під час воєнного стану, інформацію про можливості та допомогу, а також експертні матеріали. Окремий розділ платформи присвячений особливостям трудових відносин у педагогічному колективі в умовах війни.

З огляду на емоційне напруження, яке ми переживаємо нині, можливість виникнення конфліктів у будь-якому професійному колективі зростає. Коуч Анастасія Паньковецька зауважує: люди долають конфлікти по-різному. Є ті, кого вони заряджають, а є ті, кого конфлікти, навпаки, виснажують та заважають бути ефективними.

«Коли ми розуміємо, що перебуваємо у конфлікті, то можемо обирати: залишитися в ньому чи вирішувати його конструктивно. Після усвідомлення ситуації запитайте себе: чи готовий/-а я бути в цьому конфлікті, витрачати свої сили для того, щоб довести свою правоту, знайти аргументи тощо.

Якщо відповідь «ні», спробуйте вийти із суперечки фізично, взяти паузу, обміркувати ситуацію. Якщо потрібно, поставте її на «паузу». Зробити це непросто: у моменті нас накривають емоції. Водночас це необхідно: «на свіжу голову» конфлікти вирішуються ефективніше. Намагайтеся бачити у суперечці дорослого та мінімізувати впадання у дитячу позицію. Запитуйте себе, як можна вирішити конфлікт конструктивно, що у ваших силах, якого результату ви прагнете», – коментує коуч.