Перед психологічною службою закладу стоїть завдання: підвищення ефективності супроводу освітнього процесу, своєчасне виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекція міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактика відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці. Психологічна служба спрямована передусім на індивідуальну роботу з дитиною з метою максимального виявлення її творчих здібностей та умов її розвитку, формування здорового способу життя, подолання кризових життєвих ситуацій тощо.
Практичний психолог працює над цілим рядом проблем, серед них - "Психологічна готовність дітей до навчання в школі", "Адаптація дітей до умов перебування у закладі", "Особистісно-орієнтований підхід у освітньому процесі", "Корекційно-розвиваюча робота з дітьми "групи ризику" тощо.
Чомусь існує упередження, що до психолога потрібно йти тільки в тому випадку, якщо ситуація зовсім критична. Мовляв, психолог нам не потрібний, у нас дитина нормальна, просто вередує, як усі.
Якщо проблема не розв'язується тривалий час.
Якщо Ви знаєте, як розв'язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.
Якщо Вас щось тривожить у дитячій поведінці, але Ви не можете зрозуміти причину.
Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Але краще розставити всі крапки над "і" і не тривожити себе порівнянням з іншими дітьми своєї дитини.
Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відображується на дитині.
Співпраця практичного психолога та вчителя – логопеда
В співпраці практичного психолога та вчителя-логопеда важливе місце має діагностика дітей з мовними вадами.
Володіння методами діагностики значною мірою визначає кваліфікацію фахівця. Лише правильне розпізнавання наявного розладу, розуміння його структури та динаміки дозволяють надати найбільш якісну допомогу людині з тими або іншими порушеннями, у тому числі з розладами мови. Психологічна діагностика особливо значима для логопедії, оскільки мова тісно пов'язана зі всіма психічними функціями.
Психологічна діагностика осіб з мовними розладами в першу чергу виявляє відхилення психічних характеристик від норми, оцінює переживання людини з приводу свого дефекту, наявність у нього спотворень сприйняття свого стану, дезадаптивних програм поведінки та планування.
Методи психологічної діагностики можуть бути описані за допомогою різних класифікацій, кожна з яких корисна при вирішенні конкретних завдань.
У загальному вигляді психодіагностичні методи можна розділити за спрямованістю, теоретичним конструктом, на якому вони засновані, та формі вживання.
На перший погляд спрямованість здається найзрозумілішим критерієм, проте за зовнішньою простотою деколи ховаються досить складні методологічні питання. Річ у тому, що сам понятійний апарат сучасної психології ще не є однозначним. Існують не лише десятки визначень поняття «особистості», але й спроби взагалі прибрати з вживання такі старі поняття, як увагу, інтелект тощо. В рамках цих категорій з деякою долею умовності можна виділити їх складові елементи психіки, наприклад, до категорії інтелекту відноситиметься сприйняття, пам'ять, мислення, до категорії особистості -- цінності, спрямованість, емоції, до категорії поведінки - мотивація, воля, активність.
Організація та зміст діагностичної діяльності логопеда та психолога.
Психолого-педагогічне обстеження є єдиним комплексом, що включає три досить самостійних напрями, кожне з яких має свої спеціальні завдання: клінічне, психологічне, педагогічне. Кінцевою метою обстеження є визначення педагогічних умов та індивідуальних прийомів й методів допомоги, яка необхідна дитині з тим або іншим мовним розладом.
Першим, як правило, здійснюється клінічне обстеження, направлене на те, аби побудувати попередню гіпотезу про вигляд дизонтогенеза за даними клінічно підтвердженного анамнезу. Детальний анамнез є важливою прогностичною частиною клінічного обстеження, при зборі якого діагност отримує безліч значимих відомостей про сім'ю і природжені аномалії розвитку, про протікання вагітності, хвороби й травми перших років життя, про адаптацію в дитячому садку та про інше.
Звичайне клінічне обстеження включає:
- обстеження терапевта з метою отримати відомості про соматичне здоров'я дитини та на підставі цих даних визначити можливості організації охоронного режиму та лікувально-профілактичних заходів;
- обстеження невропатолога, яке дозволяє визначити наявність порушень центральної нервової системи та їх характер. В разі виявлення органічних порушень мозку окрім коректувальної педагогічної дії проводиться медикаментозна терапія, тоді як при функціональних розладах застосовується лише педагогічне втручання.
Конкретні умови проведення обстеження (спостереження, експеримент, бесіди, тестування, аналіз результатів діяльності) можуть різною мірою сприяти адекватності отриманих результатів, що, у свою чергу, може відображитися й на інтерпретації отриманих даних. Це особливо важливо при проведенні психологічного обстеження.
До умов, які повинен враховувати психолог, відносяться особливості особистості обстежуваного (стать, вік, мотиви, установки, позиції, звички, характер, темперамент) та зовнішні умови, в яких здійснюється обстеження. Надзвичайно уважно потрібно віднестися до стану здоров'я, різних психосоматичних, фізіологічних порушень, відхилень в розвитку. Уміння психолога вловити, зрозуміти стан дитини, налаштуватися на «хвилю» доброзичливості, зацікавленості в спілкуванні сприяє адекватності відомостей про психологічні особливості дітей.
Разом з цим психологові необхідно простежити за зовнішніми умовами, в яких проводиться психологічне обстеження: освітленням, звуковим фоном, станом повітря, якістю меблів й так далі. Важливий вплив на результати обстеження може зробити особистість самого психолога, який повинен забезпечити не лише стандартність процедури його проведення, але й створити доброзичливу атмосферу, позитивний настрій на виконання пропонованих завдань та дій.
Успішність діагностики значною мірою залежить від попередньої підготовки. Перед проведенням обстеження необхідно дати дитині можливість звикнути до нової для неї обстановки, освоїти її та зробити по можливості природньою.
Слід прийняти заходи для запобігання можливим відхиленням від порядку проведення обстеження (появи нових осіб, перехід в інше приміщення тощо), що повинне забезпечити одноманітність процедури діагностики.
Попередня підготовка стосується різних сторін процедури обстеження. Більшість методів психодіагностики вимагають точного відтворення словесної інструкції. Значення можуть мати навіть незначні помилки, нечіткість вимовлення, запинки при читанні інструкції випробовуваним, запобігти яким допомагає попереднє знайомство їх з текстом.
Чому б'ються маленькі діти?
Агресивна поведінка характерна для маленьких дітей на певному етапі розвитку. Батькам необхідно зрозуміти причини, що призводять до агресії у ставленні до однолітків і дорослих:
· Дитина висловлює негативні емоції. Маленьким дітям важко висловити емоції словами. Неможливість упоратися з емоціями, які переповнюють, і взяти їх під контроль призводить до агресивної поведінки, яка проявляється в істериках і бійках.
· Наслідування. Діти вчаться, наслідуючи тих, хто їх оточує. Можливо, ваша дитина побачила, що її брат поводиться подібним чином, і вчинила так само.
Як відучити дитину не кривдити інших:
Агресивна поведінка в дошкільника не завжди означає, що він бажає комусь зла. Але не варто заплющувати очі на подібні ситуації тому, що в подальшому будуть проблеми в школі. Пропоную кілька способів відучити дитину битися:
· З'ясуйте причини агресивної поведінки й потреби дитини. Причинами агресії можуть бути вікові особливості розвитку, пригнічена злість, тривога, прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речі. Коли в дітей прорізаються зуби й розвивається моторика, вони реагують на різні ситуації за допомогою зубів і кулаків. Дитина часто б'ється й кусається у віці від 1,5 до 2,5 років, оскільки вона ще не знає, як правильно висловлювати свої почуття. Вона припиняє кусатися, як тільки в неї розвиваються навички мовлення. Батькам необхідно навчити малюка правильної поведінки. Якщо залишити все, як є, агресія стане його постійним супутником.
· Звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку. Це допоможе вам зрозуміти її причину. Наприклад, Сашко вважає, що іграшки Дмитрика кращі, ніж його власні. Він забирає в нього іграшки й не віддає їх назад. Тому Дмитрик лізе в бійку, щоб забрати їх. Батьки повинні втрутитися в ситуацію й пояснити Сашкові, що його іграшки нічим не гірші, ніж у Дмитрика, а Дмитрикові пояснити необхідність ділитися. Це допоможе уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
· Негайно втручайтеся в ситуацію. Якщо дитина б'ється або кусається – зупиніть її. Не кричіть, говоріть спокійним тоном. Подивіться їй в очі та скажіть, що битися не можна, тому що це боляче. Це дасть їй зрозуміти, що ваші слова мають значення. Заберіть малюка в тихе місце, де він зможе заспокоїтися.
· Відволікайте увагу дитини. Приберіть з поля зору те, що спровокувало агресивну поведінку, відволікаючи улюбленою іграшкою, книжкою чи іншою цікавою для малюка річчю.
· Проявіть співчуття. Діти не б'ються без причини. Тому батькам необхідно розуміти й цінувати почуття дитини. Можливо, вона не буде готова відразу ж вислухати вас, тому почекайте, поки вона заспокоїться. Поговоріть з малюком і поясніть йому його почуття. Переконайтеся, що він зрозумів причини своєї поведінки. Зовсім маленьку дитину, яка ще не здатна зрозуміти ваші пояснення, краще просто обійняти й пожаліти.
· Говоріть і пояснюйте. Діти краще розуміють, якщо їм наводити приклади різних ситуацій: «Що буде з іграшкою, якщо ти вдариш її об підлогу?», «Тобі б сподобалося, якби тебе вдарили?»
· Спостерігайте за малюком. Якщо він постійно лізе в бійку, спостерігайте за ним і зупиняйте в критичні моменти. Це може бути складно спочатку, але допоможе запобігти агресивній поведінці в майбутньому.
· Заохочуйте позитивну поведінку. Наприклад, починаючи з трьох років, уже можна придумати символічну винагороду за хороші вчинки, допомогу мамі й татові. Не скупіться на похвалу й підтримку.
· Не заплутуйте малюка своєю поведінкою. Коли ви самі б'єте його за погані вчинки й при цьому вимагаєте, щоб він не бився, ви тільки збиваєте дитину з пантелику. Тому ніколи не бийте малюка, щоб закликати його до порядку.
· Будьте послідовні, встановлюючи правила. Коли дитина б'ється, зупиніть її, скажіть, щоб вона так не робила. Зупиняти малюка потрібно завжди, навіть якщо в нього виник конфлікт з кимось із однолітків.
· Підкажіть дитині альтернативні способи вираження своїх почуттів. Іноді діти б'ються, бо не знають іншого виходу з ситуації, що склалася. Тому вам необхідно навчити малюка альтернативних способів виражати емоції. Наприклад, словесно. Прищеплюйте йому звичку виражати емоції за допомогою слів. Це допоможе говорити про своє незадоволення замість того, щоб лізти в бійку. Навчіть дитину таких слів і фраз, як «ні», «не роби цього» та інших. Також навчіть її уникати ситуацій, які їй не до душі, і вчасно звертатися по допомогу до дорослих, коли вона не може самостійно впоратися з важкою ситуацією.
· Обмежте час, проведений перед екраном телевізора, комп’ютера, телефона. Якщо дитина бачить багато жорстоких сцен , агресії не уникнути. Тому обмежте час, проведений перед екраном. Замість цього краще пограти в рухливі або розвивальні ігри або сходити разом на прогулянку.
· Навчіть малюка проявляти ніжність в іграх. Коли малюк під час ігор проявляє деструктивну поведінку (штовхає інших дітей, кидає або ламає іграшки) – це ознака агресії або підвищеної тривожності. Навчіть дитину проявляти ніжність в іграх: погладити собаку, обійняти плюшевого ведмедика, маму чи сестру.
Постарайтеся подивитися на світ очима дитини. Співчувайте, прийміть її поведінку й поводьтеся відповідно. Іноді складно прийняти та зрозуміти позицію дитини, яка б'є інших дітей. Вам швидше захочеться стримати її або накричати. Але є багато інших способів упоратися з агресивною поведінкою.
Як упоратися з дитячою агресією
Пам'ятайте про те, що грубе поводження з дитиною дає лише тимчасовий ефект, у той час як проблеми з поведінкою можуть тривати дуже довго. Коли вона проявляє агресію, це говорить про те, що дитина потребує вашої допомоги. Але як же допомогти малюкові? Пропонуємо кілька способів:
· Найчастіше дитина своєю агресивною поведінкою просто хоче привернути вашу увагу!
· З'ясуйте, що саме призводить до агресивної поведінки. Це може бути голод, втома або безсилля. Задовольніть усі потреби малюка. Іноді дитина просто не розуміє своїх потреб, і ви повинні допомогти їй у цьому.
· Допоможіть дитині знайти вихід із ситуації. Батьки зазвичай хвилюються й насторожуються, бачачи таку поведінку, але замість цього постарайтеся допомогти їй виправити ситуацію. Проявіть любов і доброту, допомагаючи малюку вивчати навколишній світ і свої емоції, не відштовхуте дитину – намагайтеся якнайбільше часу проводити з нею. Щоб дитина бачила і розуміла , що ви її любите і будь – яку проблему допоможете вирішити. Будьте дитині найкращим другом.
· Надайте вибір. Іноді батьки просто вказують малюкові на те, що йому потрібно робити, не даючи реального вибору. Надайте йому вибір, і це попередить агресію.
Діти б'ються, кусаються, впадають в істерику й демонструють агресивну поведінку. Але це зовсім не означає, що ваш малюк поганий або ви – погані батьки. Агресивна поведінка в більшості випадків – всього лише вікова особливість. Запасіться терпінням, і зміни на краще обов'язково настануть. Врахуйте все вище сказане і почніть змінюватись самі, почніть із себе і результат довго не прийдеться чекати.
Консультація для батьків.
«Адаптація: як батьки можуть допомогти малюкам і самим собі»
ДОПОМОГА ДИТИНІ:
Не змінюйте режим дня малюка у вихідні. Можете дозволити йому поспати трохи довше, але стільки, щоб істотно не зсувати розпорядок дня. Якщо дитина хоче відіспатися у вихідні, це значить, що ви неправильно організували режим дня і, можливо, малюк лягає спати надто пізно.
Не перенавантажуйте малюка. Наразі у його житті відбувається багато змін, тож зайве напруження нервової системи малюку ні до чого.
Створіть вдома атмосферу спокою та турботи. Частіше обіймайте малюка, гладьте його по голівці, говоріть ніжні слова. Частіше хваліть малюка за успіхи та хорошу поведінку. Адже зараз він як ніколи потребує вашої підтримки!
Поблажливо ставтеся до капризів. Малюк вередує, бо його нервова система перевантажена. Щоб заспокоїти малюка, обійміть його і переключіть його увагу на іншу діяльність, приміром гру.
Дайте дитині в дитячий садок невелику іграшку. Заздалегідь узгодьте це з вихователем. Коли вас немає поряд, малюк почуватиметься спокійніше, якщо поруч буде щось рідне та знайоме — частинка дому.
Вигадайте й інсценізуйте казку. Вона може бути, приміром, про те, як маленьке мишеня вперше пішло до дитячого садка. Розкажіть, що мишенятку спочатку було незатишно й трохи лячно в дитячому садку, але згодом воно потоваришувало з іншими звірятами та вихователями. Інсценізуйте казку за допомогою іграшок. Зверніть увагу на те, що ключовий момент казки та інсценізації — повернення мами/тата за мишенятком. Тому в жодному разі не переривайте розповідь до цього моменту. Пам’ятайте, основна мета казки — допомогти малюку зрозуміти, що ви обов’язково за ним повернеться.
ДОПОМОГА САМИМ СОБІ:
Не ігноруйте своїх емоцій. Часто батьки не розуміють, що відбувається, і намагаються ігнорувати свої емоції. Утім, не треба цього робити. Ви маєте право на всі свої почуття, і у цьому разі вони абсолютно природні. Коли дитина вступає в дитячий садок, у неї з’являється новий відділений від родини простір — це складне випробування і для малюка, і для вас. Звісно, у вас також крається серце, коли ви бачите, як малюк переживає чи плаче від однієї згадки про дитячий садочок. Утім, постарайтеся зберігати спокій, адже дитина переймає ваші емоції.
Демонструйте впевненість у своєму рішенні віддати дитину в дитячий садок. Що менше ви сумніватиметеся в тому, що дитина має ходити в дитячий садок, то більше віритимете, що вона рано чи пізно адаптується. Дитина «зчитає» вашу упевненість і сама почуватиметься впевнено.
Повірте, що малюк — не слабкий. Адаптаційна система дитини достатньо сильна, щоб витримати це випробування. І навіть якщо малюк заливається сльозами — це хороший знак. У малюка справжнє горе, адже він розлучається з найдорожчими людьми — мамою і татом! Малюк поки не знає, що ви обов’язково повернетесь, щоб забрати його додому, він не звик до нового режиму. Гірше, коли дитина настільки затиснута лещатами стресу, що не може плакати. Плач — помічник нервової системи, що запобігає її перевантаженню. Тому не бійтеся дитячого плачу й не сваріть малюка за рюмсання. Звісно, дитячі сльози змушують вас хвилюватися, але ви теж обов’язково впораєтеся.
Зверніться по допомогу. У дитячому садку працює практичний психолог — фахівець, який може допомогти не лише дитині, а й вам. Практичний психолог може детально розповісти, як відбувається адаптація, скільки вона триває, які поведінкові реакції дитини можливі. Та найголовніше — практичний психолог може запевнити вас у тому, що в дитячому садку працюють уважні й турботливі фахівці. Іноді батькам потрібно знати, що дитина швидко заспокоюється після того, як вони йдуть. Таку інформацію також може надати практичний психолог. Адже він спостерігає за дітьми і вихователями під час адаптації.
Заручіться підтримкою. Вас оточують батьки, що переживають ті самі почуття, що і ви. Підтримуйте одне одного, дізнайтеся, до яких лайфхаків вдається кожен із вас, щоб допомоги своїй дитині. Разом відзначайте і тіштеся успіхами — своїх дітей і власними.
Дистанційна робота з дітьми, відео завдання.
Техніки надання першої психологічної допомоги - за посиланням:
rada.info/upload/users_files/21755820/8867bd460df5400d24ebb576c87b9599.docx