Логопедична служба ЗДО

Взаємозвﹸ'язок вчителя-логопеда з іншими фахівцями у процесі корекційно-розвивальної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Важливим завданням навчального закладує  підвищення ефективності корекційно-розвивальної роботи. Корекційна робота з розвитку мовлення дітей — обов’язок не лише вчителя-логопеда, а й інших учасників освітнього процесу

ü  вчителя-дефектолога,

ü  практичного психолога,

ü  вихователя,

ü  музичного керівника,

ü  інструктор з фізичноїкультури,

ü асистента вихователя (для інклюзивних груп),

ü  адміністрації навчального закладу,

ü  батьків.

Адже лише за комплексного впливу можна досягти бажаних результатів, тому варто максимально “логопедизувати” весь час перебування дитини у закладі.  Щоб корекційна робота була ефективною потрібно створити команду, яка здійснить планомірну, систематичну, динамічну, комплексну корекційно - логопедичну допомогу дітям з вадами мовлення.

Цеможливо за умови:

- спільного планування роботи, 

- правильного, чіткого розподілу завдань,

- здійснення наступності в роботі,

- дотримання єдності вимог.

Помічником у розвитку психічних процесів у дітей — логопатів є практичний психолог. 

Мета організації спільної роботи психолога та логопеда - надання комплексної психолого - педагогічної допомоги дітям, що мають мовні порушення. 

Завдання: 

1. Створення середовища психологічної підтримки дітям з вадами мовлення.

2. Корекція мови, розвиток пізнавальної сфери дошкільника з порушенням мови.

3. Адаптація та інтеграція дитини, яка має мовне порушення, до звичного всім осередку.

Узгодженість дій вчителя-логопеда та педагога-психолога дозволяє не тільки ефективно скорегувати наявні порушення розвитку мовлення у вихованців, але і допомогти їм адаптуватися в дошкільному середовищі.

Вихователі в логопедичних та інклюзивних групах пліч-о-пліч з вчителями-логопедами працюють над досягненням позитивних  результатів корекційно - відновлювальної роботи. Корекційна робота проводиться не лише на заняттях, але і під час режимних моментів, побутової праці, на прогулянках, в іграх та розвагах. Іноді робота вихователя може передувати заняттям з логопедом, забезпечуючи пізнавальну та мотиваційну базу для формування правильного мовлення. Частіше вихователь закріплює результати, досягнуті на логопедичних заняттях. Він контролює мовлення кожної дитини на всіх етапах навчання, протягом усього періоду перебування малюків у групі. Спілкуючись з малятами, вихователь не лише розширює, уточнює й активізує їхній словниковий запас під час більшості режимних моментів (збирання на прогулянку, чергування, умивання, підйом після денного сну, ігри, самостійна художня діяльність тощо), а й систематично контролює граматичну й фонетичну правильність мовлення кожного вихованця під час спілкування з ним.  Вихователі працюють з дітьми впродовж дня, знаходяться з ними у найрізноманітнішій обстановці, — і така спільна діяльність вихователя і дітей набуває більш цінного корекційного впливу. Виробляє і тренує рухи органів артикуляції, формує правильний уклад звуків, проводить постановку звуків, автоматизацію, диференціацію змішуючих звуків, поступово вводить їх у мовлення (у склад, слово, речення, чистомовки, віршики, скоромовки, самостійне мовлення, формує у дітей навичку самоконтролю поставлених звуків. закріплює і тренує рухи й положення органів артикуляційного апарату, закріплює вимову поставленого вчителем-логопедом звука, фіксуючи увагу на його звучанні й артикуляції, автоматизовує, диференціює звуки які дитина змішує, використовуючи матеріал, рекомендований вчителем логопедом, формує у дітей навичку мовленнєвого самоконтролю поставлених звуків, постійно нагадуючиїй про правильну вимову.

Корекційні завдання вихователя: збагачення, активізація, уточнення словника дітей під час вивчення лексичних тем; робота над удосконаленням загальної, артикуляційної та дрібної моторики; автоматизація поставлених вчителем-логопедом звуків у дітей (у словах, реченнях, зв’язному мовленні); вправляння дітей у правильному вживанні лексико-граматичних категорій; розвиток психічних процесів (пам’яті, уваги, уяви, мислення, сприймання); розвиток фонематичних процесів; закріплення навичок звукового аналізу та синтезу слів; стимулювання розвитку про содичних елементів мовлення; формування зв’язного мовлення; заохочення дітей до виправлення помилок у власному та чужому мовленні (формування контролю); заохочення батьків до співпраці з як мовленнєвого, так і загального розвиткудітей тощо.

Відомо, що у дітей, які мають мовленнєві вади, часто простежується порушення зі сторони загальної та дрібної моторики. І одним із напрямків корекційної роботи є логопедична ритміка, яка впроваджується не лише на логопедичних заняттях, але й на музичних. Тісна співпраця вчителя — логопеда з музкерівниками сприяє розв'язанню корекційних завдань, а саме розвитку: — загальної і дрібної моторики; — фонематичного слуху, слухової уваги; — почуття темпу і ритму, координації слова з рухами; — мовленнєвого дихання. 

Співи – включають в себе вправи та підспівки для тренування периферичного відділу мовного апарату а також вправи для розвитку дрібної моторики, ігри зі співами, координацію співів і рухів. Сприйняття музики (слухання) – використовується для релаксації для активізації і розвитку слухової уваги а також розвитку вольових рис характеру. Музично-ритмічнірухи – мають на увазі вправи, ігри зі співами та  словом, інструментальні ігри для розвитку уваги, пам’яті, координаціїрухів, орієнтації у просторі, почуття ритму, тощо. гра на музичних інструментах – допомагає розвитку почуття ритму та дрібної моторики. Керівники музичні працюють над розвитком мовленнєвого дихання, ритмічною стороною мовлення (темп, ритм, плавність) силою голосу, фонематичним слухом, інтонаційною виразністю мовлення, театралізованою мовленнєвою діяльністю, координацією рухів з мовою (логоритміка) формує рухи під музику, розвиває музичний слух, співочі навички, правильну звуковимову. розвиває слухове сприймання, увагу, пам’ять, почуття музичного ритму, слухо-рухову координацію, дрібну і загальну моторику, слухо-мовленнєву координацію.

Діти з вадами мовлення часто соматично ослаблені, фізично виснажені, швидко стомлюються. Негативно позначається на здоров'ї довге перебування дітей в сидячому положенні. Тому необхідно приділяти серйозну увагу фізичній культурі, закріплюючи за допомогою рухливих ігор різної складності, індивідуальних занять моторні навички, підвищуючи активність, розвиваючи наслідуваність, формуючи ігрові навички, удосконалюючи просодичні компоненти мови. Шляхи  вирішення корекційно-мовних завдань з інструктором фізичної культури - це використання їм на заняттях логоритмічних і кінезіологічних вправ та пальчикової гімнастики. Розвиває дрібну і загальну моторику, координацію рухів сприяє оздоровленню і загартуванню дитячого організму, удосконалює координацію основних видів рухів, розвиває загальну і дрібну моторику, формує рішучість, наполегливість, впевненість у власних силах, мовно-рухові навички.

Відомо, що ефективність засвоєння мовленнєвих навичок залежить від можливості їх перенесення у повсякденне життя, тому в центрі логопедичного супроводу знаходиться особистість дитини, а "супроводжуючими" виступають логопед, психолог, педагоги, батьки, найближче оточення дитини. отже, комплексний логопедичний супровід є неможливим без участі сім'ї. комплексний логопедичний супровід – особлива форма співпраці, при якій вчитель-логопед, вчитель-дефектолог, практичний психолог, педагоги, адміністрація, враховуючи особливості сімей, створюють умови для того, щоб батьки ставали активними учасниками корекційного процесу, спрямованого на компенсацію мовленнєвих вад, та забезпечували, таким чином, єдність логопедичного впливу на дітей даної категорії в сім'ї та навчальному закладі.

Взаємодія з батьками будується на принципах: взаємна повага, розуміння, спільна мета, взаємодопомога, взаємодія. 

Незаперечна важливість залучення батьків до активної участі в корекційному процесі з подолання мовного дефекту у дитини, оскільки це багато в чому полегшує роботу фахівця і прискорює успіхи дитини. Спочатку батьки певною мірою звикають до вимови своїх дітей і не помічають в ній недоліків, а тому і не допомагають їм засвоювати правильну мову. Логопед роз'яснює батькам, як важливо правильно формувати мову дітей і показує їм в чому полягає логопедична робота, підкреслюючи корисність розумних вимог до дитини і необхідність закріплення досягнутого в дитячому садку. 

У чому ж основна суть взаємодії педагога з сім'єю? Головне-співпраця при систематичному цілеспрямованому плануванні та поетапної реалізації різноманітних форм взаємодії. Саме в умовах партнерських відносин між фахівцем і батьками можна знайти правильний маршрут у нелегкому для кожної дитини корекційно-виховному процесі. Отримавши необхідні знання, батьки починають усвідомлювати свою справжню роль у розвитку і вихованні дитини, стають активними учасниками реалізації проекту. І це багаторазово підвищує результативність роботи з формування мовлення дітей.

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку

Консультація для батьків

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.

Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.

Але перш, ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, - треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.

Консультації від вчителів - логопедів

ВИКОРИСТАННЯ ПРИЙОМІВ САМОМАСАЖУ В ЛОГОПЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Самомасаж - це масаж, виконуваний самою дитиною (підлітком або дорослим), що страждають мовною патологією.

Самомасаж є засобом, що доповнює дію основного масажу, який виконується логопедом.

Метою логопедичного самомасажу є в першу чергу стимуляція кинестетичних відчуттів м'язів, що беруть участь в роботі периферичного мовного апарату, а також певною мірою і нормалізацію м'язового тонусу даних м'язів.

У практиці логопедичної роботи використання прийомів самомасажу вельми корисно з кількох причин. На відміну від логопедичного масажу, проведеного логопедом, самомасаж можна проводити не тільки індивідуально, але і фронтально з групою дітей одночасно. Крім цього самомасаж можна використовувати багаторазово протягом дня, включаючи його в різні режимні моменти в умовах дошкільного закладу. Так, самомасаж можна проводити дітьми після ранкової гімнастики, заняття з релаксації (аутогенним тренування), денного сну. Самомасаж також може бути включений в логопедичне заняття, при цьому прийоми самомасажу можуть випереджати або завершувати артикуляционную гімнастику.

Тривалість одного сеансу самомасажу для дітей дошкільного віку може становити 5 - 10 хв. Кожен рух виконується в середньому 4 - 6 разів. В один сеанс самомасажу може бути включено лише кілька із запропонованих прийомів. Причому вони можуть змінюватись протягом дня. Природно, що перед проведенням самомасажу дитина повинна бути ретельно вмита.

Діти навчаються прийомам самомасажу під керівництвом логопеда. Перед виконанням прийомів самомасажу діти повинні прийняти спокійну, розслаблену позу. Вони можуть сидіти на стільчиках або перебувати в положенні лежачи (наприклад, в ліжечках після денного сну). Навчаючи дітей самомасажу, логопед показує кожний прийом на собі і коментує його.

Діти виконують масажний прийом самостійно, спочатку при наявності зорового контролю (дзеркало), а потім і без нього. Коли прийоми самомасажу будуть освоєні дітьми, можливе проведення рухів під віршований текст або спеціально підібрану тиху музику в повільному ритмі. Цей метод особливо корисний, оскільки забезпечує тактильно-проприоцептивну стимуляцію в певному ритмі, що в цілому сприяє формуванню почуття ритму, яке в своїй основі має моторну природу.

Процедура самомасажу проводиться, як правило, в ігровій формі за рекомендованою педагогом схемою: масаж голови, мімічних м'язів обличчя, губ, язика.

Під час виконання рухів у дитини не повинно бути відчуттів дискомфорту, навпаки, всі рухи самомасажу повинні приносити дитині задоволення.

Листопад 2018р.

Пісочна терапія

       Перебуваючи на межі зіткнення педагогіки, психології та медицини , логопедія використовує у своїй практиці найбільш ефективні , нетрадиційні для неї методи .

       Інноваційні технології – це лише доповнення до загальноприйнятих, перевірених часом, технологій ( т–я діагностики, т-я звукоставлення

( постанови ) , т-я формування мовленнєвого дихання при різних порушеннях вимовного боку мовлення ) , які надають їм дух часу .

        Стосовно педагогічного процесу ,інновація означає введення нового у мету, зміст, методи та форми освіти , організацію спільної роботи педагога та дитини .

        Інноваційні технології – це й Су-Джок-терапія, образотворча терапія, пісочна терапія, логоритміка, казкотерапія . Сьогодні зупинюся на пісочній терапії .

   У розвитку дрібної моторики , тактильних відчуттів та мислення пісок є незамінним . Ігри з піском сприяють поповненню словникового запасу дітей, розвитку діалогічного мовлення, вчать правильно будувати речення, узгоджувати іменники з прикметниками, числівниками, добирати зменшувально-пестливі форми, класифікувати предмети; а також вдосконалюють зорово-просторове орієнтування, дозволяють розвивати фонематичний слух та сприйняття .

       Умови роботи з дітьми :

1.    Згода та бажання дитини .

2.    Спеціальна підготовка вихователя, його творчій підхід до проведення занять .

3.    У дітей не повинно бути алергії на пил від сухого піску, шкірних захворювань та порізів на руках .

4.    Пісок не здуваємо трубочкою, тримаємо поруч серветки .

     Пісок можна замінити дрібною крупкою .

     Вихователі пісочну терапію можуть використовувати як індивідуальну або фронтальну роботу , якщо будуть міні-пісочниці для кожної дитини .

      Перед початком гри з піском необхідно обговорити правила гри у пісочниці .

      З вологого піску можна ліпити .

     Є ще кінетичний пісок, але зліпити з нього будь – що важко . Сухий пісок можна використовувати для пошуку тварин, предметів . Провели артикуляційну гімнастику , наприклад , на звук «с», автоматизували , а у пісочниці закріпили : « знайди тварину, сховану у піску, назва якої починається зі звука «с» (слон) ; предмет, у назві якого є цей звук( літак ) , літеру « С», виготовлену з пластиліну та закопану серед інших у піску .

      Знайти сховані у піску літери та скласти з них склади, слова .

      Можна порахувати камінці та розв’язати математичну задачу . Викласти фішками геометричну фігуру .

      Закріпити зорово-просторове орієнтування . Наприклад : у правому верхньому куті у піску знайди коло; у нижньому лівому куті – трикутник, справа – квадрат , зліва – прямокутник і подібне .

      Розвиваємо фонематичний слух . Наприклад : поклади праву долоню на пісок, коли в ланцюжку звуків почуєш звук «р» та подібні .

      Пісок дозволяє довше зберігати працездатність дитини . Помилки на піску виправити простіше , ніж на папері . Це дає можливість дитині відчувати себе успішною .

Логопедичні розвивальні ігри та вправи для дітей

Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне - самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.

Пропонуємо логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.

Гра «Чарівна скринька» (для дітей 2-4 років)

У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко - багато яблук, одне слоненя - багато слоненят.

Гра «Станемо звірятами» (для дітей 2-4 років)

Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана - крап-крап, звуки барабану - бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру - ш-ш-ш тощо.

Гра «Впізнаємо звук»

Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні - червону.

Гра «Який у кого хвіст» (для дітей 5-6 років)

Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.

Гра «Ланцюжок» (для дітей від 6 років)

Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.

Розвиток загальної моторики

Щоб мовлення вашої дитини добре розвивалося, необхідно звернути увагу на загальну моторику. Відомо, що чим краще рухова активність дитини, тим краще розвивається її мовлення.

У дітей з порушенням мовлення дуже часто страждає загальна моторика: рухи недостатньо чіткі, наявне недостатнє відчуття ритму, координації тощо.

Для того, щоб зробити рухи дитини більш скоординованими, обов’язково робіть з нею ранкову зарядку, частіше вмикайте музику, особливо мелодії, різні за темпом. Хай дитина танцює. Якщо ви бачите, що дитині важко зорієнтуватись, у якому темпі рухатись, почніть це робити разом з нею.

Існує багато вправ, спрямованих на розвиток рухової активності дитини. 

Ігри з м’ячем

Свічки - підкинути м’яч догори, спочатку невисоко, й піймати його. Наступного разу підкинути вище, утретє - ще вище.

Цвяхи кувати - відбивати м’яч рукою об землю.

Одноруччя - підкинути м’яч до гори правою рукою і піймати правою, підкинути лівою й піймати лівою і т. д.

Існує ціла «школа гри з м’ячем», яка дуже популярна в дитячому середовищі:

·     Ігри з предметами (теніс, бадмінтон, кеглі, скакалка, бумеранг тощо).

·     Промовляння римованого тексту з імітацією рухів.

·     Виконання рухів під музику.

·     Танцювальні вправи.

·     Вправи на рівновагу (ходьба по колоді, по бордюру; стійка на одній нозі, «Ластівка» тощо).

Розвиток дрібної моторики

Дрібна моторика - це рухи пальців та кистей рук. Відомо, що існує взаємозв’язок між розвитком м’язів рук і мовленням людини.

Завдяки розвитку дрібної моторики дитина навчається досліджувати, порівнювати, класифікувати речі й, таким чином, краще пізнає світ, у якому живе.

Навички дрібної моторики допоможуть дитині не тільки самостійно обслуговувати себе, але й виражати себе через творчість.

Особливості розвитку дрібної моторики рук дитини залежать від її віку. В 1-2 роки вона тримає 2 предмети в одній руці, креслить олівцем, перегортає сторінку книги. Ставить кубики один на один (від двох і більше).

У 2-3 роки відчиняє ящики і перевертає те, що в них лежить. Грає з піском і глиною, відкриває кришки, використовує ножиці, фарбує пальцем. Нанизує намистини.

У 3-4 роки тримає олівець пальцями, копіює нескладні малюнки. Малює олівцями і кольоровою крейдою. Складає папір більш ніж один раз.

У 4-5 років визначає на дотик предмети в мішку, ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Для розвитку дрібної моторики рекомендуємо такі ігрові вправи по ступеню складності, що зростає:

1. Пасивна гімнастика для пальців рук

2. Ігри з предметами:

·      «Стисни та помацай»;

·       розкладання та складання розбірних іграшок (матрьошок, пірамідок, кубиків тощо);

·        обведення за контуром;

·       ліплення з пластиліну, тіста, глини;

·       малювання пальчиками по піску;

·      нанизування намистин;

·      складання візерунків із лічильних паличок;

·        вирізання ножицями по контуру;

·       намотування ниток на клубок, котушку;

·       складання кумедних картинок із дрібних намистинок, зерен.

3. Активна гімнастика для розвитку дрібної моторики:

·        вправи безмовного супроводу (робимо з пальчиків зайчика, козу, стілець, стіл, їжака тощо);

·        пальчикові ігри.

У домовленнєвий період пальчикові ігри розвивають не тільки дрібну моторику та мовлення, але й уміння слухати. Дитина вчиться розуміти сенс почутого і вловлювати ритм мовлення.

При проведенні ігор з віршами, дорослий спочатку сам читає вірш і виконує рухи з дитиною, потім виконує рухи і частково промовляє текст уже дитина (закінчує фразу, розпочату дорослим). Далі дитина заучує вірш і супроводжує текст відповідними рухами пальців.

Правила спілкування з дитиною

Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Дитині не можна чути неправильну вимову;

·     не можна сміятися з того, що дитина неправильно вимовляє слова;

·     не треба повторювати за дитиною неправильну вимову, «сюсюкати», закріплюючи тим хибні зразки;

·     не критикуйте дитину;

·     підбадьорюйте малюка, кажіть, що йому все вдасться;

·     спочатку самі покажіть, як виконувати ту чи іншу вправу, а потім попросіть малюка повторити;

·     регулярно приділяйте увагу вправам для загальної та дрібної моторики, для розвитку дихання, міміки, а також не забувайте про артикуляційні вправи. Проводячи заняття в комплексі, ви досягнете кращих результатів;

·     починайте заняття тільки тоді, коли і дитина, і ви маєте гарний настрій.

Післямова

Усі батьки, як правило, знають, які саме звуки й коли не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. Запам’ятайте: порушення мовлення у дошкільнят мають тенденцію до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок, як в усному мовленні, так і на письмі в школі. Тому батьки якомога раніше мають допомогти дитині позбутися недоліків мовлення.

На ваших очах росте і змінюється ваша дитина. Кожному з вас хочеться, щоб малюк виріс здоровим, кмітливим, допитливим, гарним і цікавим співрозмовником. Для цього зовсім не обов’язково примушувати дитину щоденно сидіти за столом і вперто вчитись. Краще запропонуйте їй пограти разом з вами. Ви помітите, що малюк полюбить слухати, а згодом і самостійно придумувати історії, відгадувати загадки, запам’ятовувати вірші, чітко промовляти скоромовки. Використовуючи багатоваріантні ігри з мовленнєвими завданнями, у малюка значно покращиться загальний розвиток мовлення.

Формування звукової культури мовлення, збагачення словникового запасу, уточнення граматичної сторони мовлення, розвиток зв’язного мовлення стануть результатом тих корисних годин, які ви приємно провели, граючись з дитиною.

Грайте з дитиною і результати не примусять вас довго чекати!

Причини затримки мовлення дітей

Консультація для батьків

·          Перша причина. Домінування процесу розуміння мовлення співроз-мовників пригнічує процес активної мовленнєвої діяльності дитини. Вона здатна показати рукою, вказати поглядом, поворотом голови безліч речей, про які її запитують, правильно виконати вказівки дорослого. А той очікує від неї появи перших слів, покладаючись на те, що вона розуміє їх, і не переймаючись потребою створення ситуацій предметної дії. Коли малюк активний у різних життєвих проявах, зацікавлено та з розумінням слухає дорослого, то зрештою він заговорить. Це, найімовірніше, буде «прорив» мовленнєвої активності, що приємно здивує тих, хто поруч із ним.

·          Друга причина. Етапи оволодіння дитиною словами-назвами тривалий час є незмінними. Дорослі просто називають предмети та об'єкти, які викликають у неї інтерес, і зовсім не пояснюють їхніх ознак та властивостей, не показують, як можна діяти з ними. Розповіді, бесіди, читання творів художньої літератури, спільні ігри з малюком лише поодинокі.

·          Третя причина. Батьки вважають, що прояви їхньої любові забезпечать повноцінний мовленнєвий розвиток дитини, і вживають лагідні слова до неї протягом перших двох років. Вони не усвідомлюють, що суто емоційне спілкування (як вид діяльності) має домінувати значно коротший відтинок часу.

·          Четверта причина. Велика кількість іграшок, яких у дитини стає дедалі більше, захоплює її. Дитині досить звичайного маніпулювання ними, причому вона проявляє лише звукову активність. Задоволені й дорослі, вважаючи, що малюк уже здатний бавитися сам, не набридає їм, і що з окремих звуків неодмінно вийдуть слова.

·          П'ята причина. Поява дитячих слів - цілком закономірний процес. Дитина ще не здатна вимовити слово так, як воно звучить в устах дорослого. Розвиненість м'язів її артикуляційного апарата ще не досконала, що й призводить до спотворення, заміни, пропусків звуків. Дитячий же варіант слова розчулює, захоплює дорослих і вони, щоб продовжити свій емоційний стан чи викликати таку саму втіху у знайомих чи родичів, вживають це слово у власному мовленні. Тож дитина має спотворений зразок для наслідування і не відчуває потреби в удосконаленні своєї звуковимови.

·          Шоста причина. «Зчитуючи» жести, звукокомплекси, міміку дитини, батьки розуміють усе це й ураз задовольняють її потреби. Отже, для неї не актуалізується потреба докладати мовленнєвих зусиль.

·          Сьома причина. Дорослі переважно доглядають за малюком, а мов-леннєвому спілкуванню з ним не надають належного значення та ваги. Його голосові реакції залишаються поза увагою й без відповіді, стимулу до їх активізації та розвитку немає. Отже, збіднене мовленнєве середовище перешкоджає мовленнєвому зростанню дитини. Але ж вона не має іншого способу навчитися говорити, як лише наслідуючи мовлення дорослих.

Причинами розладів мовлення у дитини можуть бути:

 1. Недостатня рухливість органів артикуляційного апарату або наявність дефектів в їх будові. Неправильне положення зубів (прикус): прогнатія, прогенія та відкритий прикус – язик при цьому просувається між зубами (міжзубна вимова звуків [с], [з], [ц]). А причина в тому, що діти довго смокчуть соску, палець. Може бути органічна вада – коротка під’язикова вуздечка, неправильна будова зубів. Щоб попередити ці дефекти, потрібно вчасно звертатись до стоматолога, ортодонта.

2.  Зниження слуху. Батькам необхідно оберігати слух дітей від постійних сильних звукових впливів (голосно не включати телевізор, радіо, магнітофон). При захворюванні органів слуху необхідно звертатись до сурдолога.

3. Надмірне форсування мовленнєвого розвитку. Не можна навантажувати дитину в ранньому віці складними мовленнєвим матеріалом; повторювати незрозумілі слова, слова складної складової структури, складні вірші, читати складні художні твори, які написані для дітей шкільного віку, вимагати вимовляти звуки, які ще недоступні для дітей даного віку, артикуляційний апарат яких ще не сформований. А батькам дуже подобається, що діти знають довгі вірші, вимагають часто їх читати. Деяким батькам подобається, що їхня дитина неправильно вимовляє звуки, захоплюються цим, вимагають повторювати слова з цими звуками.

4. Неправильне мовлення у спілкуванні батьків з дитиною, іншими словами («сюсюкання»). Мовлення не передається спадково, але діти його наслідують у спілкуванні з оточуючими. Тому мовлення батьків у розмові з дитиною має бути правильним, виразним, чітким, точним, ніколи не повторювати за дитиною спотворених звуків, не замінювати слова (бі-бі, бу-бу, ту-ту…). Батьки повинні спілкуватись з дитиною спокійно, привітно. Якщо батьки поспішають у розмові, роздратовані, то і діти говорять так само.

5.  Наслідування у вимові дорослих людей з вадами мовлення (якщо вони є в оточенні).

6.  Двомовність у сім’ї.

7.  Педагогічна занедбаність дитини.

8.  Недорозвиток фонематичного слуху.

9.  Недостатній розумовий розвиток дитини.

Батькам слід оберігати ще незміцнілий голосовий апарат: не дозволяти дитині голосно розмовляти, кричати, їсти на вулиці фрукти в холодну погоду; привчати її дихати через ніс, попереджувати хронічний нежить.

Знаючи ці причини та шляхи їх попередження, можна уникнути вад звуковимови. Але якщо в дитини вже є вади звуковимови, то потрібно займатись їх виправленням тактовно, привітно, ласкаво, терпляче.  Не можна сварити дитину за погану вимову звуків, не можна наказувати за те, що не сказала правильно важке для неї слово. Саме з такими дітьми повинен працювати логопед.

Вам потрібно звернутися до логопеда…

Розвиток мовлення дитини повинен відповідати віковим особливостям дітей, і батьки не повинні надіятися, що дитина «якось виговориться сама…». Звертатися до логопеда потрібно у разі, якщо:

·     У 7-8 міс малюк не розуміє звернену до нього мову (не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?»).

·     Отоларинголог встановив зниження слуху в малюка.

·      Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів дитини.

·      Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку (при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння).

·     Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи (верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає; неправильний ріст зубів).

·     Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», «вовча паща»).

·     В 1 рік малюк не вимовляє коротких слів (8-10), типу: дай, на, киць-киць, гам, бах, мама та ін.

·     У 2 роки дитина не розмовляє окремими словами.

·     У 2 роки 6 місяців у дитини відсутнє фразове мовлення з 2-3 слів, типу: дай пі (дай пити), дай гам (дай їсти), тато бі-бі (тато поїхав) та ін.

·     До 3 років неправильно відтворює прості рими типу: тут-тук, тук-тук.

·     У 3 роки зберігається підвищене слиновиділення (під час мовлення у дитини тече слина і вона її не ковтає).

·     До 3 років не виконує простих рухів органами артикуляції (наприклад, висунути язик; утримувати губи в усмішці протягом 5 сек тощо).

·     Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів (наприклад, телефон – афон, їсти – ам, машина – бі-бі, котик – мяу, собачка – гав-гав).

·     Після 3 років малюк не вживає простих граматичних конструкцій (рід, число, відмінок).

·     До 3 років 6 місяців не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади і слова (наприклад, мишка – миска, гілка – білка, коза – коса, машина – малина).

·     Дитина просовує язик між зубами.

·     Не цікавиться навколишнім, не ставить запитань.

·     Дитина говорить на ніс.

·     Розмовляє мляво, неемоційно, невиразно, монотонно.

·     У 4 роки словниковий запас дуже бідний (в нормі – близько 2000 слів). Не може запам’ятати віршик, не розповідає власних історій (нормою ще  є невимова складних звуків,помилки в побудові речень).

·     У 4 роки 6 місяців не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуків або вимовляє їх неправильно.

·     Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки.

·     Посеред слова добирає повітря, тому що видиху не вистачає на фразу.

·     В 5-6 років є ще проблеми зі звуковимовою, в тому числі й зі звуками р, л. Дитина не здатна описати своїми словами сюжет на картинці або допускає грубі помилки при побудові речень (при цьому допускаються помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).

     Інноваційні методики в логопедії

    Логопедія – це спеціальна педагогічна наука про порушення мови, про методи  попередження порушень мови, виявлення та усунення засобами спеціального навчання та виховання.

    Логопед – корекційний педагог, який займається усуненням недоліків мови у дітей.

    Логопедичні заняття – заняття, які проводить вчитель – логопед з метою корекції мови дітей - логопатів. Відрізняють індивідуальні та підгрупові заняття.

     Актуальним завданням в розвитку дошкільної освіти є підвищення ефективності процесу корекційних мовних порушень у дітей дошкільного віку. Відомо, що мова – це результат погодженої діяльності багатьох областей головного мозку. Багато вчених казали, що мовна область формується під впливом імпульсів, надходженнях з пальців рук. Саме цьому в корекційній роботі логопеда і вихователя велику увагу приділяють дрібній моториці.

     Одним з нетрадиційних методів роботи з дітьми, які мають вади мови – є Су - Джок терапія. Цей метод добре впливає на мовну активність дітей і позитивно позначається на корекції в них мовних вад. Він належить до розряду ефективних засобів корекції, все частіше застосованих в логопедії та допомагаючи досягнення максимально можливих успіхів в подоланні мовних труднощів у дітей дошкільного віку. На фоні комплексної логопедичної допомоги нетрадиційні методи терапії, не потребуючи особливих зусиль, оптимізують процес корекції мови дітей – логопатов  та сприяє оздоровленню всього організму дитини.

ВІДПОВІДІ ЛОГОПЕДА - ПРАКТИКА НА ЗАПИТАННЯ БАТЬКІВ:

             У турботливих, уважних батьків часто виникають запитання, пов’язані з розвитком мовлення їхніх дітей. Пропонуємо варіанти запитань і відповідей для батьків дітей дошкільного віку.

Запитання 1

У сім’ї говорять вдома двома чи декількома мовами. Батьки хотіли б, аби дитина знала ці мови, але як це вплине на розвиток мовлення дитини? Чи не «заплутається» малюк?

•   Якщо кожен із близьких родичів малюка буде спілкуватися з ним своєю рідною мовою, малюк засвоїть дві мови. Плутанини не буде. Дитина розмовлятиме двома мовами, але  мовлення буде розвиватися із затримкою, адже активний і пасивний словник такого малюка буде поповнюватися вдвічі більшою кількістю слів, ніж у малюка із сім’ї, в якій розмовляють однією мовою. Батькам слід більше працювати з малюком над правильною вимовою звуків.

Запитання 2

У яких випадках малюкові до 3-х років потрібна допомога логопеда?

•   Звернутися до логопеда потрібно не задумуючись, якщо:

*   батьки малюка мають вади мовлення;

*   дитина відстає в мовленнєвому розвитку з невідомих причин;

*   дитина за певних обставин обмежена в спілкуванні з дорослими;

*   дитина має порушення зору або слуху;

      *   хірург дитячої поліклініки настійливо рекомендує підрізати малюкові під’язикову вуздечку; 

      *   поставлений діагноз «дитячий церебральний параліч» або «розумова відсталість».

Запитання 3

Бабуся і дідусь, спілкуючись із трирічними внуками, «сюсюкають», повторюють слова, які малюки вимовляють по-дитячому. Чи шкідливо це для розвитку мовлення дитини?

•   Дорослим часто дуже хочеться з маленькою дитиною розмовляти на її ж мові. Але давно доведено, що діти не розуміють «сюсюкання» дорослих! Звичайно, потрібно розрізняти ті випадки, коли бабуся в пориві неземної любові до внуків переходить на зменшувально-ласкаві слова. І все-таки з дітьми від самого народження слід розмовляти нормальною «дорослою» мовою, учити їх говорити правильно.

Можливий і такий варіант, що малюк не може не спотворювати слова. Тоді необхідна консультація логопеда. Можливо, спотворення слів – це не звичка, а проблема, за якою приховується те, що заважає дитині правильно та виразно вимовляти слова.

Запитання 4

                    Дитині скоро виповниться 4 роки, але вона дуже погано розмовляє. Чи вирішать заняття з логопедом цю проблему?

•   Безумовно, систематичні заняття з логопедом допоможуть вашій дитині в оволодінні мовленням. Але й батьки повинні бути не пасивними спостерігачами, а активними помічниками логопеда. Адже від старанності дитини, досвіду логопеда, щоденної наполегливої праці батьків залежить успіх сприятливого мовленнєвого розвитку дитини! Не забувайте залучати малюка  до здорового способу життя.

Запитання 5

Чи потрібно звертати увагу дітей на мовленнєві порушення?

  Обов’язково беріть до уваги те, як розмовляє ваша дитина. У 4 - 5 років малюк у змозі сам зрозуміти, що неправильно вимовляє те чи інше слово, і це відображається на психічному здоров’ї дитини. Малюк може страждати від насмішок, замкнутися в собі, перестати розмовляти.