ПСИХОЛОГ

Серед найбільш складних і болісних проблем педагоги та батьки називають дитячу агресивність.

Як запобігти деструктивній поведінці й допомогти дитині подолати гнів?
Як розпізнати схильність до агресії.
Агресивна поведінка набуває особливої виразності в період вікових криз дитини
(орієнтовно на першому, третьому і сьомому роках життя). Будь- яку складну життєву
ситуацію в такі моменти малюк переживає більш гостро. І вихователі мають бути
готові допомогти йому, а для цього необхідно знати сутність агресивної поведінки та
вміти віднаходити засоби її профілактики чи подолання.
У колективі однолітків агресивна дитина зазвичай почувається самотньою,
непотрібною, адже її поведінка призводить до формування в інших дітей негативного
ставлення до неї, нерозуміння і неприйняття її. Дорослим також не завжди зрозуміло,
чому вона поводиться саме так, заздалегідь знаючи, що з боку дітей можна отримати відсіч, а від дорослих – покарання.
Дуже часто причиною агресивних дій є спроба зайняти певне місце в дитячому
колективі, сім’ї стосунках з дорослим.
Дитина постійно намагається розв’язати одну й ту саму проблему – стати потрібною,
а тому шукає будь-яких способів привернення уваги дорослих і однолітків. Однак ще
не має соціального досвіду і не знає, як можна інакше домогтися уваги і відстоювати
й захищати себе у цьому жорстокому, на її думку, оточенні.
Ознаки агресивної дитини:

-часто втрачає контроль над своїми діями;
-невмотивовано сперечається, конфліктує з дорослими та однолітками;

-звинувачує інших у своїх помилках;
-не підпорядковується правилам поведінки в сім»ї та дитсадку;
-спеціально дратує людей, тварин, псує речі;
-часто гнівається і відмовляється виконувати вимоги та прохання дорослих;
-проявляє ознаки мстивості, злостивості, брутальності, впертості і гніву;
-реагує на дії оточення роздратуванням;
-їй притаманний егоцентризм;
Типові прояви агресивної поведінки:
-фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої особи.
-негативізм як протидія вимогам дорослих і встановленим правилам поведінки в
дитячому колективі.
-підозріливість, в основі якої лежить переконання дитини, що інші люди мають намір
заподіяти їй шкоду;
-вербальна агресія – сварки, брутальні образи, приниження інших.
-аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.
Як допомогти:
Емоційний світ агресивних дітей збіднений, у спектрі їхніх почуттів переважають
похмурі відтінки. Часто вони не усвідомлюють свою агресивність. Більше того,
можуть бути впевнені у протилежному: агресивні ті, хто їх оточує. Тож передусім
слід навчати таких малят розпізнавати і контролювати негативні емоції.
Важливо навчити дитину долати гнів – почуття сильного обурення, що часто
супроводжується втратою контролю над собою. Психологи не рекомендують щоразу
стримувати цю емоцію, оскільки з часом людина може стати своєрідним
«акумулятором гніву». «Загнавши» гнів у середину, будь-хто рано чи пізно відчує
необхідність виплеснути його. Дитину слід навчити не стримувати гнів, а звільнятися
від нього, вибираючи прийнятні, неруйнівні способи.
У пригоді стають традиційні методи й прийоми , про які чомусь не завжди вчасно
згадують вихователі.
Прийоми запобігання вербальній агресії:
-«малювання гніву»: зобразити кривдника в тому вигляді й у тій ситуації, я якій
хочеться дитині, назвати малюка за власним бажанням, а потім знищити намальоване;
-викрикування емоцій, наприклад під час ігор «мішечок для крику», «крик».
-промовляння наболілого дорослому чи улюбленій іграшці.
Утім, агресивні діти не завжди обмежуються вербальною реакцією на події. Дуже
часто вони спочатку вдаються до фізичних дій, а вже потім придумують образливі
слова. У таких випадках слід навчити дітей справлятися зі своєї фізичною агресією.
Прийоми запобігання фізичної агресії:
-виконання фізичних вправ або певних рухів; кидання в мішень легких подушок або
м»ячів, биття гумовими молотками по підлозі.
Агресивним дітям, які мають проблеми зі сном, можна покласти біля подушки
мішечок із засушеною м’ятою, чебрецем.

КОРИСНІ ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

ЧИМ  ЗАЙМАЄТЬСЯ  ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ

В  ЗДО ?

 Консультативно-просвітницька робота 

 Мета: підвищення психологічної культури вихователів і батьків, забезпечення інформацією з психологічних проблем, формування запиту на психологічні послуги.

Сьогодення ставить нові вимоги до дошкільної освіти та до кожного вихователя. Педагоги мають бути творчими особистостями, новаторами ідей, постійно підвищувати свій професійний рівень. А допомагати їм у цьому, надавати психологічну та методичну підтримку мають спільними зусиллями психологічна служба та адміністрація ЗДО.

 Індивідуальні консультації – це надання конкретної допомоги дорослим, які спілкуються з дошкільником. Задача психолога в процесі консультування полягає у наступному:

• в усвідомленні дорослими та дітьми природи їхніх утруднень,
  
  

• в аналізі й розв’язанні психологічних проблем, пов’язаних із особистісними особливостями, життєвими обставинами в яких розвивається людина, взаєминами в родині, у дружньому колі, у дошкільному закладі тощо;
  
  

• у формуванні нових установок і прийнятті власних рішень.
  
  

Консультації можуть бути короткостроковими (одно-двох разове відвідування психолога) або довгостроковим (психолог працює з клієнтом протягом кілька місяців з певною періодичністю). Тривалість консультацій залежить від проблеми, з якою звернувся клієнт до психолога, від бажання клієнта серйозно працювати над проблемою, об’єктивних обставин у житті клієнта чи психолога.

      Форми психологічної просвітницької роботи з формування компетенції вихователів дошкільних закладів сприяють збагаченню інтересів, духовних і професійних потреб педагогічних кадрів, дають змогу мати власну позицію щодо важливих психологічних проблем сучасності, а також є формою виявлення й узагальнення найкращого досвіду. Такі форми роботи також сприяють удосконаленню знань вихователів, єдності поглядів, вимог і дій педагогічних колективів щодо важливих проблем теорії та методики розвитку дітей дошкільного віку.

         Серед форм психологічної просвітницької роботи можна виділити: лекції, групові консультації, проблемні семінари, семінари-практикуми, тренінги, виступи на батьківських зборах тощо.

 Психодіагностична робота

 Мета: психолого-педагогічне вивчення індивідуальних особливостей особистості дітей, педагогів, батьків.

У дошкільному закладі практичний психолог:

• виявляє причини виникнення проблем у навчанні і розвитку дітей;
  
  

• вивчає резервні можливості особистості, на які можна спиратися в ході корекційно-розвивальної або консультативної роботи;
  
  

• вивчає психологічний клімат у педагогічному та дитячих колективах закладу;
  
  

• виявляє на ранньому етапі пізнавальні інтереси та здібності дітей.
  
  

Цей напрямок здійснюється у формі планової діагностики або діагностики по запиту педагогів, батьків, адміністрації, і розглядається як важливий підготовчий етап для подальшої корекційно-розвивальної роботи.

Психодіагностичні методи, які використовує психолог ЗДО

• Тестування
  
  

• Спостереження
  
  

• Анкетування
  
  

• Бесіда
  
  

• Аналіз продуктів дитячої творчості (малюнків, аплікацій, поробок)
  
  

 Корекційно-розвивальний напрямок

 Мета: систематичне цілеспрямоване використання психологом психологічних методів та засобів по створенню оптимальних можливостей та умов для повноцінного та своєчасного психічного розвитку дитини. Корекційна робота з дітьми, які віднесені до категорії групи ризику на тих або інших підставах, спрямована на специфічну допомогу цим дітям. Розвивальна робота з дітьми може здійснюватись з усіма дітьми і бути націлена на розвиток у дітей психічних процесів, різноманітних здібностей.

В умовах дошкільного закладу психолог самостійно має право працювати тільки з дітьми, відхилення в поведінці яких не є наслідком поразки центральної нервової системи або психічного захворювання.

Корекцій-розвивальна робота здійснюється у формі індивідуальних і групових занять по корекції і розвитку, а також у формі тематичних психологічних тренінгів, розроблених для дітей, що мають східні поведінкові проблеми.

 Організаційно-методичний напрямок

 Мета: організація власної діяльності, аналіз та узагальнення її результатів, підвищення власного професіоналізму через самоосвіту.

      Цей напрямок роботи практичного психолога умовно можна розділити на три складові:

1. Аналіз та планування власної діяльності. Він включає:
   
   

• складання річного та щомісячного планів роботи;
  
  

• складання аналітичного та статистичних звітів роботи за навчальний рік;
  
  

• підготовка до різноманітних виступів (на нарадах, педрадах, батьківських зборах);
  
  

• розробка програм досліджень, підготовка психодіагностичного інструментарію;
  
  

• розробка та підготовка до корекційно-розвивальних занять з дітьми, тренінгів, ділових ігор з педпрацівниками та батьками тощо
  
  

2. Розробка рекомендацій для усіх учасників освітнього процесу
   
   

• розробка рекомендацій для вихователів щодо проблем, які виникають;
  
  

• розробка рекомендацій для батьків щодо взаємодії з дітьми «групи ризику»
  
  

3. Самоосвіта
   
   

• участь у навчально-методичних семінарах та нарадах практичних психологів;
  
  

• консультації у районних, міських, обласних центрах практичної психології;
  
  

• відвідування бібліотек, самостійна робота з методичною, психолого-педагогічною літературою.
  
  Візуал, аудіал, кінестетик – хто вони, наші діти? 

Діяльність практичного психолога з дітьми раннього віку (2-3 рік життя)

Мета: створювати оптимальні умови для адаптації дитини в закладу дошкільної освіти.

Завдання:

• відстежувати психічний розвиток дітей раннього віку;

• сприяти і допомагати в адаптації дітей до закладу дошкільної освіти;

• вивчення нервово - психологічного розвитку дитини раннього віку;

Діяльність практичного психолога з дітьми молодшого віку (4 рік життя)

Мета: формувати в особистості дитини, як суб'єкта міжоособистісних стосунків, розвиток емоційної сфери та створення умов для збереження психічного здоров'я дітей.

Завдання:

• виявляти дітей з ознаками дезадаптованої поведінки;

• допомогати в адаптації дітей до закладу дошкільної освіти;

• формувати вміння долати негативні емоційні стани: страхи,тривожність;

• встановлення взаємовідносин з однолітками через гру;

Діяльність практичного психолога з дітьми молодшого віку (5 рік життя)

Мета: сприяти формуванню сфери взаємостосунків між людьми.

Завдання:

• створення умов для розвитку творчої дитини;

• формування рівня комунікативних навичок;

Діяльність практичного психолога з дітьми старшого віку (6 рік життя)

Мета: створювати умови для подальшого навчання дитини в школі, та розвитку творчої особистості.

Завдання:

• виявити творчі здібності та обдарованість дітей старшого дошкільного віку;

• психологічний супровід обдарованих дітей,розвиток уяви та творчих здібностей;

• визначення психологічної готовності дитини до навчання у школі;

• розвивати емоційно - вольову сферу дошкільників;

Рекомендації батькам по підготовці до вступу малюка в дитячий садочок

1. Готуйте дитину до спілкування з іншими дітьми і дорослими: відвідуйте з малюками дитячі парки і майданчики.

2. Дізнайтись розпорядок дня в групі і набльзьте режим дитини вдома до розпорядку дня в групі.

3. Обговоріть з дитиною.що позитивного є в дитячому садочку( нові товариші, багато іграшок). Важливо, щоб малюк не боявся, - тоді йому легше звикати.

4. Відвідайте дитячий садок, в той час коли, діти на прогулянці і познайомте свого малюка з вихователькою і дітьми.

5. Не обговорюйте при малюку проблем, що хвилюють вас, пов'язані з дитячим садочком.

Поради батькам визначити готовність дитини до дитячого садка

• Останнім часом вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття.

• Маля здатне кілька годин на день проводити без мами.

• Дитина розбірливо може виразитисвої проблеми словами.

• Малюнок уже досить спритний, вміє самостійно їсти і пережовувати,вдягає і знімає із себе основні предмети одягу.

• На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку - у свого товариша, а залагоджує конфлікт словами: "Це моє!".

Як перевірити готовність дитини до школи: практичні поради психолога

Під психологічною. готовністю до щкільного навчання розуміють необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність до школи - це комплексний показник, що дозволяє прогнозувати успішність чи неуспішність навчання першокласника.

Психологічна говність до школи включє в себе такі параметри психічного розвитку:

1. Інтелектуальна готовність - фізіологічна готовність мозку до навчання;

2. Вольова готовність - здатність робити щось всупереч складнощам;

3. Соціальна говність - навички спілкування з іншими;

4. Мотиваційна говність - "навіщо мені школа?";

5. Фізичне дозрівання - готовність тіла до навчання;

Як полегшити адаптацію дитині адаптацію до школи?

1. Розповісти про свій позитивний досвід школярства, показати перші шкільні фотографії.

2. Не боятися називати емоції та хвилювання: свої і дитини.

3. Сприяти формуванню довірливих стосунків з учителем.

4. Варто розповісти дитині, про навчання корисне, у школі обов'язково з'являться нові друзі, з якими весело проводити час.

5. Водночас, не варто не казати дитині про можливі труднощі, бо тоді школа виглядатиме ідеальним місцем. Пообіцяйте дитині свою підтримку, якщо виникнуть проблеми.

6. Нову роль засвоїти нелегко, бо це щось не відоме, а невідоме викликає напругу, насторожує.Тому краще новою роллю не лякати ("от підеш до шеоли. і буде тобі лихо:вчитимешся з ранку до ночі, там тебе сваритимуть..."), а знайти в ній щось цікаве, те, що сподобається дитині, викличте інтерес.

7. Якщо дитина дуже переймається, що не впорається з новою роллю, варто сказати їй, що хвилюватися - це нормально.

Рекомендації для батьків з виховання дітей з синдромом дефіциту уваги,з гіперактивністю

• У своїх відношеннях з дитиною підтримуйте позитивну установку.Хваліть його і в кожному випадку, коли він цього заслуговує, підкреслюйте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у власних силах.

• Уникайте повторення слів "ні" і "не можна".

• Говоріть стримано, спокійно.(бо крики збуджують дитину).

• Давайте дитині лише одне завдання на певний відрізок часу, щоб він міг його завершити.

• Заохочуйте дитину за всі види діяльності, які потребують концентрації уваги (наприклад, робота з кубиками,конструктором).

• Підтримуйте чіткий розпорядок дня.

• Оберігайте дитину від втоми, оскільки вона приводить до зниження самоконтролю і наростання гіперактивності.

• Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисно спортивні заняття,біг,плавання,але не боротьба чи бокс тому,що ці види спорту травматичні.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

• Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

• Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

• Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

• Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

• Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

• Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Поради батькам конфліктних дітей

• · Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають бурі.

• · Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

• · Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

• · Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Поради батькам щодо профілактики дитячих страхів

• 1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку. Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх, зниження самооцінки.

• 2. Підтримуйте її, говоріть про її впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання

• 3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози на завтра.

• 4. Не припускайте ситуацій змагання, публічного виступу дитини. Вирази, які боляче травмують дитячі душі, вирази, яких бажано уникати: Я тисячу раз тобі казав… Невже тобі не зрозуміло, що… Скільки разів треба повторювати… Всі люди…, а ти… Ну на кого ти схожа?.. Що ти до мене причепилась?.. Ти такий, як твій батько (мати)… А тепер вирази, які бажано вживати якомога частіше: Ти в мене такий хороший! Порадь мені, будь-ласка… Ти мене завжди правильно розумієш… Ти в мене молодець! Як я тобі вдячна! Які в тебе чудові друзі!

Простір без насильства. Навчіть дітей парвилам безпеки!

1. Необхідо знати напам'ять адреси,номери телефонів та імена людей, яким ти довіряєш, які піклуються про тебе.

2. Нікому не дозволяй принижувати та ображати тебе..

3. Не принижуй та не ображай інших,будь коректним і витриманим у спілкувані.

4. Не ходи в пізній час один.

5. Не сідай з незнайомцямидо ліфту.

6. Якщо тобі загрожуватиме небезпека, тікай і привертай до себе увагу.

НАЦІОНАЛЬНА ГАРЯЧА ЛІНІЯ - 0800500225 (БЕЗКОШТОВНО ЗІ СТАЦІОНАРНИХ ТЕЛЕФОНІВ), 116111 (БЕЗКОШТОВНО З МОБІЛЬНИХ ТЕЛЕФОНІВ).

Безкоштовнанаціональна "Гаряча лінія" з попередження домашнього насильства 0 800 500 335(зі стаціонарних телефонів), 116123 (з мобільних телефонів).

Дидактичні ігри з правового виховання

1. Гра «Як тебе звати?»

Мета: усвідомлення дітьми того, що кожна людина має ім’я та по батькові.

Правила гри: Малята стають колом, кожен передає «сердечко» і називає того, хто стоїть поруч, пестливим іменем. Останнім у колі опиняється вихователь. Вихователь привертає увагу дітей до того, що його ім’я прозвучало разом із по батькові. Пояснює , що дорослих називають на ім’я та по батькові на роботі, а на ім’я – лише близькі люди.

А як вас називатимуть, коли ви станете дорослими?

Вихователь передає сердечко і кожен називає себе на ім’я та по батькові.

2. Гра «Мій день народження»

Мета:Усвідомлення дітьми того, що діти однієї вікової групи мають різні дати народження.

Правила гри:

Вихователь пояснює призначення круга поділеного на чотири сектори: зима, весна, літо, осінь. Пропонує дітям розмістити свої фотографії в секторах за датою народженнята поділитися на чотири команди.

Завдання:

Придумати, якими плодами (овочами, фруктами, ягодами) іменинники частуватимуть своїх гостей. Діти колективно вибирають і викладають плоскі зображення на круг, що символізує тацю.

3. Гра: «І це чудово!»

Мета:Усвідомлення відповідальності перед своїми близькими, осмислення дієвого піклування.

Правила гри:

Малята стають колом. Вихователь дає зразок мовлення: «Мене звати Віра Іванівна. Я люблю частувати свою родину смачними пирогами». Діти роблять жест схвалення (великий палець відігнуто і піднято вгору, інші стиснуті в кулак) і хором промовляють: «І це чудово». Кожен малюк неодмінно повідомляє щось пов’язане з його піклуванням про свою сім’ю і отримує схвалення дітей.