Консультації педагогів.

Консультація №1

Технологія розвитку творчої особистості Г.Альтшуллера (теорія розв'язання винахідницьких завдань -ТРВЗ)

Автор-розробник — Г.Альтшуллер.

Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології. Але існують технології, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв´язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої особистості зокрема. Створена вона в 1946 р. російським ученим-дослідником, письменником-фантастом Генріхом Альтшуллером (1926—1998).

Технологію Альтшуллера протягом тривалого часу з успіхом використовували у роботі з дітьми на станціях юних техніків, де і з´явилася її друга частина — творча педагогіка, а згодом і новий розділ ТРВЗ — теорія розвитку творчої особистості. У 70—80-ті роки XX ст. ТРВЗ широко впроваджували в школах і училищах, а з 1987 р. — і в дитячих садках.

Нині ТРВЗ успішно розвивається в навчальних закладах Києва, Полтави, Харкова, Рівного, Луганська та інших міст України. У м. Одесі (під керівництвом М. Меєровича і Л. Шрагіної) працює лабораторія «ТРВЗ — педагогіка України».

Суть

Технологія зорієнтована на розвиток сис­темного мислення дитини, її творчих здібностей. Основне її завдання — навчити дитину вирішувати проблеми різного рівня складності з використан­ням винахідницьких завдань.

Автор обґрунтовує і класифікує творчі завдання за рівнями складності. Основна ідея техноло­гії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) полягає в тому, щоб переводити завдання з ниж­чого рівня складності на вищий. Для її успішної реалізації треба навчити дитину виявляти про­блеми, з'ясовувати, чому легкі завдання вирішу­ються просто, а важкі — складно. Це є запорукою того, що вихованці поступово привчаються «звужу­вати пошукове поле»: вони вміють трансформувати складні завдання на прості, бачити й вирішувати суперечності.

Методи ТРВЗ: фокальних об'єктів, мозковий штурм, синектика, моделювання малень­кими чоловічками, ЧРШ (час, розмір, швидкість) тощо.

Причому для розвитку творчих якостей особистості і колективу в ТРИЗ використовуються: методи розвитку творчої уяви, теорія розвитку творчої особистості, теорія розвитку творчих колективів.

Методи розвитку творчого уяви дозволяють зменшити психологічну інерцію при вирішенні творчих завдань. Існуюча в ТРИЗ система розвитку творчої уяви являє собою набір прийомів фантазування і спеціальних методів. Назвемо основні:

- Використання науково-фантастичної літератури (НФЛ) у розвитку творчої уяви.

- Метод золотої рибки (метод розкладання та синтезу фантастичних ідей).

- Ступенева конструювання.

- Метод асоціацій.

- Метод тенденцій.

- Метод прихованих властивостей об'єкта.

- Погляд з боку.

- Ситуаційні завдання.

Які ж сфери застосування ТРВЗ?

Спочатку ТРВЗ створювався для вирішення винахідницьких задач у технічних системах. Сьогодні ТРВЗ використовується для вирішення завдань в різних областях, наприклад: бізнес, природничі науки, педагогіка, література, мистецтво.

ТРВЗ-педагогіка, як наукове і педагогічне спрямування, сформувалося в нашій країні наприкінці 80-х років. В її основу була покладена теорія рішення винахідницьких завдань (ТРВЗ) радянської) школи Г. С. Альтшуллера.

ТРВЗ-педагогіка ставить за мету формування сильного мислення та виховання творчої особистості, підготовленої до вирішення складних проблем у різних галузях діяльності. Її відмінність від відомих засобів проблемного навчання - у використанні світового досвіду, накопиченого в області створення методів вирішення винахідницьких завдань. Звичайно, цей досвід перероблений і узгоджений з цілями педагогіки.

Сучасна ТРВЗ-педагогіка включає в себе курси, розраховані на вікові групи від дошкільнят до студентів і дорослих фахівців. Особливістю роботи з кожною віковою групою є вибір об'єктів винахідницької діяльності, відповідних віку. На сьогоднішній день видано більше 60 методичних посібників, книжок з педагогічної тематики.

Принципи побудови занять з ТРВЗ з дітьми 6-10 років:

- Мінімум повідомлення інформації, максимум міркувань.

- Оптимальна форма організації обговорення проблемних ситуацій - мозковий штурм.

- Системний підхід (все в світі взаємопов'язане, і будь-яке явище має розглядатися в розвитку).

- Включення в процесі пізнання всіх доступних для дитини розумових операцій і засобів сприйняття (аналізаторів, причинно-наслідкових висновків і висновків, зроблених самостійно; предметно-схематичною наочності).

- Обов'язкова активізація творчої уяви.

У роботі з дітьми дошкільного віку використо­вують колективні ігри, ігри-заняття, під час яких діти вчаться спостерігати навколишню дійсність, виявляти суперечливі властивості предметів, явищ, шукати відповіді на поставлені запитання. Педа­гог орієнтується на вільний та самостійний вибір дитини — предмета, матеріалу, виду діяльності. Іг­рові, казкові завдання стимулюють розвиток пізна­вального інтересу, уяви, фантазії дітей.

Прогнозовані результати: розвиток творчих здібностей дітей, допитливості, образного й критичного мислення.

Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що, коли дитині 3—6 років, її творча уява, фантазія сягають найвищого розвитку. Та якщо три-чотирирічний малюк мислить нестандартно, часом навіть інтуїтивно, то згодом ця здатність зникає, оскільки дітей вчать сприймати вже готове, всіма доведене. Навіть молодші школярі настільки пригноблені стереотипами мислення (у ТРВЗ — психологічною інерцією), що їх уже неможливо навчити грамотно творчо мислити.

Психологічна інерція є бар´єром при створенні, застосуванні нового. Такими психологічними бар´єрами можуть бути:

— боязнь втрутитися в чужу галузь, породжена вузькою спеціалізацією;

— боязнь видатися некомпетентним, що породжує боязнь критики;

— страх перед авторитетом;

— боязнь ідеального як чогось недосяжного, нереального;

— невміння сприймати об´єкт у незвичній функції, тобто творча сліпота.

Для усунення цих бар´єрів необхідно дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:

— створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повертатися, будучи «здивованою» власними відкриттями у процесі пошуків нестандартних рішень;

— підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;

— терпимість до незвичних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання дітей тощо.

Важливим для педагогів є дотримання розроблених професором К. Вайнцвангом «заповідей» творчої особистості:

— будь господарем своєї долі;

— досягни успіху в тому, що любиш;

— зроби свій конструктивний внесок у спільну справу;

— вибудовуй свої відносини з людьми на довірі;

— розвивай свої творчі здібності;

— культивуй у собі сміливість;

— піклуйся про своє здоров´я;

— не втрачай віри в себе;

— намагайся мислити позитивно;

— поєднуй матеріальний достаток із духовним задоволенням.

Стосовно дитини концепція ТРВЗ понад усе ставить принцип природовідповідності, згідно з яким педагог, навчаючи дитину, повинен знати і враховувати її природу. Водночас вона спирається на положення Л. Виготського про те, що дитина дошкільного віку приймає програму навчання тією мірою, якою ця програма стає її власною.

ТРВЗ застосовують і в музиці, літературі, журналістиці, менеджменті, рекламі тощо. Розроблено курс соціальної ТРВЗ (розв´язання життєвих проблем). Створено Міжнародну, Європейську та регіональні асоціації ТРВЗ. У США працює Інститут Альтшуллера. Ця технологія розповсюджена в Канаді, США, Австралії, Японії, країнах Європи та Південної Америки.

Консультація №2

Що таке пісочна терапія?

Пісочна терапія для дітей – одна з форм психотерапії, яка виникла в рамках аналітичної (юнгіанської) психотерапії (проективна методика). Вона є одночасно діагностичним та терапевтичним інструментом.

Для здійснення пісочної терапії спеціалісту необхідно пройти спеціальне навчання, важливо також використовувати спеціальні матеріали :

пісочниці (дерев’яна пісочниця розміром 50х70х8 см, дно та внутрішні стінки викрашені у блакитний колір)

найрізноманітніші маленькі фігурки (людей, рослини, тварини, комах, меблів, інструментів тощо).

Методика пісочної терапії полегшує розуміння клієнтом власних емоційних станів, це безпечний засіб символічного вираження конфліктів, страхів, тривожності, агресивності та інших почуттів. Вправи пісочної терапії сприяють формуванню самосвідомості, рефлексії.

Пісочна терапія для дітей може використовуватися, як класична терапевтична методика, для вирішення психологічних цілей, а також можна використовувати властивості піску як матеріалу для вирішення інших завдань:

• Для розширення сенсорного досвіду (ігри з вологим, кольоровим піском)
• Для розвитку орудійних дій та маніпулятивних навичок
• Для стимуляції мовленнєвої активності (сюжетні ігри)
• Для навчальних цілей (закріплення понять сенсорних еталонів, навичок письма, математичних уявлень(писання чисел на піску).
• Гармонізація емоційного стану, як наслідок взаємодії з піском (властивості матеріалу).

Показниками для проведення пісочної терапії є:

• Психологічна травма (фізичне, психологічне, сексуальне насильствоо)
• Сімейні конфлікти
• Емоційні проблеми, пов'язані з труднощами вербалізації власних психічних станів
• Порушення поведінки, дезадаптаційні явища
• Адикції (емоційна залежність)
• Розлади харчової поведінки
• Затримка та порушення мовленнєвої діяльності
• СДУГ

Вправи пісочної терапії - ефективний інструмент не лише тому, що можна у опосередкованій формі виразити емоційний стан, а й тому, що вона сприяє виникненню почуття контролю над травматичною ситуацією, яка відтворена. Спеціаліст пісочної терапії контролює і направляє все що відбувається в рамках пісочниці.

Консультація №3

Використання мнемотехніки у роботі з дітьми.

«Розкажи – і я забуду,

Покажи – і я запам’ятаю,

Дай спробувати – і я зрозумію»

Використання мнемотехнічних методів і прийомів як ефективний компетентнісний підхід для навчання в умовах сучасної освіти

Сучасні вимоги європейського рівня розвитку освіти сприяють вільному вибору засобів навчання та максимальній самореалізації в умовах психологічного комфорту. Визначення самоцінності особистості дитини, сприйняття її такою, якою вона є, слугує інтересам та потребам учнів, забезпечує розвиток творчості, відповідальності, зберігає психічне та фізичне здоров’я, що гарантує високу якість освіченості.

Актуальною проблемою психолого – педагогічної науки стають методики ефективного засвоєння різноманітної інформації. Постійне збільшення обсягу інформації у поєднанні з високою конкуренцією та вимогами суспільства, із одного боку, приводить до інтенсифікації освітнього процесу, а з другого – до цілої низки порушень психічного здоров’я школярів. Проте одним із завдань сучасної освіти є не лише надання високого рівня знань, а й збереження здоров’я людини.

Одним із важливих принципів сучасної освіти є оптимізація навчання через застосування новітніх освітніх психолого-педагогічних технологій і, зокрема, мнемотехніки як одного з найефективніших методів засвоєння інформації та інформаційного перенасичення. Мнемотехніка належить до здоров’язбережувальної технології, що забезпечує оптимізацію розумової діяльності в умовах сучасної освіти.

Мнемотехніка (від грецької – пам’ять і мистецтво) – це спосіб покращення нової інформації шляхом утворення асоціативних зв’язків за допомогою спеціальних методів і прийомів.

Використовуючи у своїй діяльності методики мнемотехніки, які побудовані на розвивальних іграх, креативному мисленні, груповій роботі, організовуючи художню, художньо – мовленнєву та мовленнєво – побутову діяльність, різноманітні форми пізнавальної діяльності, мовленнєвотворчу діяльність, різноманітні інтелектуальні конкурси, конструктивну діяльність, що сприяє розвиткові пізнавальних здібностей особистості.

Основними мнемічними процесами є: збереження, забування, відтворення і впізнавання. Відомо, що пам’ять – найбільш тренований пізнавальний процес. Головна умова розвитку пам’яті – вправи і тренування. Адже саме на пам’ять у процесі навчання припадає особливе навантаження. Від рівня розвитку мнемічних процесів здебільшого в чому залежить успішність навчання школярів.

Методи та прийоми мнемотехніки, які використовую в педагогічній діяльності

Прийом “Аналогія” використовувала під час вивчення теми «Як з’явилася друкована книга» (за Віктором Дацкевичем) під час ознайомлення з новим матеріалом.

– А що таке книга? Розгляньте таблицю і знайдіть спільне між цими предметами.

Наприклад, для вивчення авторів музики та слів Державного гімну України можна скористатися прийомом “Аналогія”. Слова написав Павло Чубинський, а на музику поклав слова Михайло Вербицький. Такі аналогії дають змогу легше і швидше запам’ятати потрібну інформацію.

Враховуючи те, що в дітей добре розвинута кінестетична пам’ять, ефективним є застосування аналогій за рухом під час запам’ятовування віршів певних дій, що відповідають сюжету. Часто використовую на уроках літературного читання. Наприклад з теми “Шипшина важко віддає плоди” Ліни Костенко під час вибіркового читання.

– Діти, я читатиму рядки вірша, а ви покажіть рухами прохання шипшини.

Вона кричить: – Людино, підожди!

О, підожди, людино, будь ласкава.

Прийом “Трансформація” дозволяє при вивченні об’єктів перетворювати їх на інші за значенням та образом, що легші для запам’ятовування. Образ яблука ми можемо трансформувати в будь – яку цифру.

Впроваджую ці методи на уроках математики ( “Цифра 3. Склад числа 3.” 1 клас), трудовому навчанні (“Виготовлення із пластиліну об’ємних сюжетних композицій”, “Оригамі. Виготовлення виробів технікою оригамі.” 3 клас).

Використовую прийом “Піктограм” під час вивчення скоромовок, віршів, переказу сюжету твору на уроках літературного читання. Наприклад, при вивченні теми “Просимо казку в гості до себе” (літературне читання, 3 клас) під час переказу прочитаного.

-А тепер коротко розкажіть казку, використовуючи малюнки.

На уроці читання, для кращого запам’ятовування скоромовок. Наприклад: Бурі бобри брід перебрели. Хочеш їсти калачі – не лежи на печі.

На уроках природознавства користуюся піктограмами під час вправи “Бюро погоди”. Черговий учень – синоптик розповідає по схемі:

Над прийомом “Стенографіст” працюю на уроках літературного читання, природознавства. Наприклад: Я бачив дивний сон. Я бчв двнй сн. Гірські породи. Грск прд.

Під час вивчення теми “Повітря. Рух повітря.” на етапі мотивації навчальної діяльності, оголошенні теми і мети уроку використовую цей метод.

-Дізнатися, про що буде іти мова на нашому уроці ми зможемо, розшифрувавши слово Я П В О І Р Т.

Прийом “Цифрообраз” впроваджувала в педагогічну діяльність під час вивчення цифр у 1 класі.

Урок математики “Цифра 5”. Етап ознайомлення з новим матеріалом:

-Дітки, а давайте спробуємо повторити рухи.

Метод Цицерона допомагає моїм вихованцям пригадувати інформацію, яка пов’язується з місцем її виникнення.

Урок літературного читання “Кривенька качечка”. Підсумок уроку.

-Діти, запрошую вас на “Аукціон знань”. Продаю перший лот. Хто головні герої твору?

-Другий лот. Де відбувалася подія?…

З методом Аткінсон працюю під час словникової роботи на уроках літературного читання. Підбираю до незнайомих слів асоціації, співзвучні слова або рими.

Використовую на уроках літературного читання “Ефект присутності”. Наприклад: Микола Сингаївський «Осіння гра» :

– А давайте на хвилинку вийдемо в шкільний сад.

– Діти, уявіть що ви і є ця білочка? Які б були ваші ігри? Покажіть.

Під час вивчення теми “Повітря. Рух повітря.” на етапі закріплення вивченого матеріалу використовую цей метод.

– Як же дізнатися, що повітря дійсно існує? Що повітря не пусте місце? Проведемо такі досліди.

Дослід 1.

Візьміть у руки зошит і помахайте ним перед обличчям. Що ви відчули?

– Ми відчули дотик, що ніби щось холодне доторкнулося до нас. Але зошит до обличчя ми не прикладали. Отже, між зошитом і обличчям існує якесь тіло. Це і є повітря. Рух повітря – вітер.

Висновок

В описі досвіду роботи проведене практичне дослідження та доведена ефективність мнемотехнічних прийомів, які несправедливо забуті на сучасному етапі викладання предметів в початковій школі.

Таким чином, упровадженя технологій мнемотехніки в сучасну освіту є актуальним, тому що:

• методики мнемотехніки належать до здоров’язбережувальних технологій;
• вони сприяють поліпшенню ефективності засвоєння нової інформації;
• розвивають комунікативні та пізнавальні здібності особистості;
• розвивають творче, логічне й образне мислення;

Застосування мнемотехніки дозволяє безпомилково запам’ятовувати будь-яку точну інформацію, яка вважається важкою для запам’ятовування, а також сприяє підготовці учня до діяльності умовах сучасного інформаційного суспільства.

(Авторськими правами на розміщений матеріал володіє автор С.М.Дмитрієнко)

Консультація №4.

Використання кольоротерапії в закладі дошкільної освіти.

Кольоротерапія – наука, що вивчає властивості кольору. Кольорам здавна приписували магічне значення, вони сприятливо або негативно впливають на людину, адже для людини зір є найважливішим із усіх видів відчутті

«Ігри та вправи на заспокоєння»

«Ліхтарик»

Мета : закріпити у дітей вміння розрізняти кольори та розміри предметів, а також групувати їх за цими ознаками, вилучаючи один із них. Ігрове завдання: зібратися біля ліхтарика (чи іграшки) такого самого кольору чи розміру, як свій. Правила гри: порівняти свій ліхтарик з ліхтариком ведучого; збиратися за сигналом.

Матеріал: різноколірні паперові ліхтарики (великі та маленькі), м'ячі, кубики тощо.

Хід гри: Діти називають кольори ліхтариків, які їм подарували старші діти, порівнюють їхні розміри. Під звук брязкальця крокують із піднятими догори ліхтариками. За певним сигналом діти з ліхтариками такого самого кольору, як у вихователя, підходять до нього. По черзі замінюючи свій ліхтарик, дорослий збирає біля себе різні групки дітей. Якщо хтось із них помиляється, його виправляють товариші. Потім вихователь піднімає вгору щось інше — хусточку, м'яч, стрічку абощо. Діти з ліхтариками в руках підходять до нього, орієнтуючись на колір. Варіант 1. З-поміж дітей обирають кількох ведучих. За сигналом вихователя інші діти з ліхтариками такого самого кольору збираються біля нього. Ведучі змінюють одне одного. Варіант 2. Вихователь бере в одну руку маленький ліхтарик, у другу — великий (обидва однакового кольору). У дітей ліхтарики різного розміру. Вони збираються біля того ліхтарика, розмір якого подібний до їхнього. Варіант 3. У дітей у руках ліхтарики різного кольору та розміру. За сигналом вони підходять до вихователя, орієнтуючись на розмір (або колір) його ліхтарика. Під музичний супровід діти з маленькими ліхтариками шикуються в один ряд, а потім утворюють коло, в центрі якого стоять діти з великими ліхтариками. Можна також запропонувати утворити прямокутник, кожна сторона якого — діти з ліхтариками певного кольору. Доцільні й інші варіанти організації цієї гри.

«Різнокольорові м’ячі»

Мета: навчати дітей групувати предмети за кольором та окремими кольоровими деталями, допомагаючи одне одному шляхом порівняння предметів. Ігрове завдання : дібрати м'ячі для ляльок.

Правила гри: порівняти колір м'ячів із кольором лялькового вбрання; порівнювати кольори м'ячів. Матеріал: картонні ляльки (тваринки) у вбранні основних кольорів, різноколірні площинні м'ячі, оздоби для лялькового вбрання.

Хід гри: На кожному столі на підносі — картонні різноколірні м'ячі, ляльки чи тваринки. Вихователь показує дітям, як підстрибує гумовий м'яч, загадує загадку про нього й пропонує визначити його колір. Далі діти називають кольори своїх м'ячів, порівнюють їх з кольором м'яча вихователя. Потім добирають м'ячі для ляльок (тваринок), орієнтуючись на колір їхнього вбрання. Згодом доцільно поміняти колір м'ячів і тваринок і знову запропонувати дітям дібрати до них м'ячі. Можна також об'єднати дітей у пари чи групки за кольором лялькового вбрання — нехай вони разом добирають м'ячі. Ускладнення: прикріпити до лялькового вбрання якусь оздобу й запропонувати дітям дібрати м'ячі, орієнтуючись на її колір.

«Добери до свого кольору»

Мета: закріпити вміння дітей розрізняти кольори, називати їх, швидко знаходити потрібний предмет серед інших. Виховувати взаємодопомогу. Ігрове завдання: дібрати предмети за певним кольором.

Правила гри: діяти за сигналом; допомагати товаришеві, якщо в нього виникають труднощі. Матеріал: предмети (чи картинки) певного кольору, різноколірні медальйони на шию чи обідки на голови дітей.

Хід гри: Діти вдягають кольорові медальйони (обідки). Кожен називає "свій" колір і кольори медальйонів у інших гравців. Заздалегідь у різних місцях кімнати розміщені іграшки різного кольору. За сигналом вихователя названі ним діти по черзі знаходять предмет зазначеного кольору, а інші перевіряють правильність їхнього вибору. Далі кожна дитина знаходить іграшку за кольором свого медальйона. Дібравши їх, діти утворюють "жовту низку намиста", "зелену гусінь", "червону гірлянду". Це супроводжується музикою, співами, танцями. Можна взяти й кілька м'ячів чи повітряних кульок. Піднімаючи їх по черзі, вихователь запрошує дітей, у яких медальйони (обідки) такого самого кольору, підійти до нього. Можна також розсипати м'ячі (кульки) на підлозі. За сигналом діти мають швидко віднайти іграшку "свого" кольору. Варто запропонувати їм кілька разів обмінятися обідками. Або ж в ігровій кімнаті розміщують іграшкові авто різного кольору й пропонують, віднайшовши "свій" колір, вирушити у подорож. Мета: навчити дітей гарно поєднувати кольори.

«Кольорові килимки»

Мета: навчити дітей гарно поєднувати кольори. Ігрове завдання: створити килимок чи китичку для улюбленої іграшки.

Правила гри: цікавитися, чи подобається ляльці (іншій іграшці) килимок, китичка.

Матеріал: домоткані смугасті килимки чи саморобні маленькі, виготовлені для ляльок; різноколірні паперові смужки, квадратні аркуші-основи для килимків (щоб полегшити дітям виконання завдання, можна оліщдем накреслити на них горизонтальні чи вертикальні лінії), клей, пензлики, гумові шнурівки, нитки.

Хід гри: Вихователь показує, як ляльки користуються килимками. Діти уважно розглядають їх, милуються гарним поєднанням барв. Інші іграшкові персонажі граються яскравими китичками. Дітям кажуть: "Килимків та китичок мало, а всі ляльки хочуть гратися", і пропонують допомогти їм. Дорослий показує, як слід добирати смужки, щоб гарно поєднувалися їхні кольори. Смужки наклеюють на аркуш-основу. З готових килимків можна скласти більший килим. Іграшкові персонажі дякують дітям. Килимки використовуються для ігор із площинними та об'ємними ляльками. Варіант. Діти самі добирають смужки й викладають їх у ряд, розглядаючи поєднання кольорів. Щоб воно вийшло гарне, їм (за порадою вихователя), можливо, доведеться кілька разів змінювати смужки.

«Збери букет»

Мета: вдосконалювати вміння дітей поєднувати різні кольори, учити допомагати одне одному. Ігрове завдання: скласти букет. Правила гри: дібрати пелюстки — спочатку за кольором, а потім за кольором та формою.

Матеріал: квіти, вирізані з кольорового паперу (семи кольорів), закріплені на дротиках чи паличках; зелена панель від мозаїки чи картонний планшет з отворами для закріплення квітів, пелюстки основних кольорів різної форми (розміри пелюсток такі, щоб дитина могла вільно утримувати їх пальцями), вазочка для квітів, аплікація "Веселка".

Хід гри: Вихователь зачитує вірш про якусь квітку. Запитує дітей: "Із чим можна порівняти луку (осінній сад)?" Діти пропонують різні варіанти відповідей. Можна допомогти їм загадкою: "Яскраве коромисло над річкою повисло" (Веселка.) На столах у дітей таці з різноколірними пелюстками різної форми. Діти добирають пелюстки, які їм сподобалися називають їхній колір і віднаходять квітку такого самого кольору. З правильно знайдених квітів складають букет і ставлять його у вазу. Кожна дитина називає колір своєї квітки в букеті. Варіант 1. Треба знайти квітку, яка відповідає дібраним пелюсткам за кольором та формою. Варіант 2. Діти добирають пелюстки одного кольору, об'єднуються в групку за кольором своїх пелюсток і викладають на столі квітку. Коли завдання виконане, уважно розглядають квіти — правильно складена квітка вважається розквітлою. Той, хто впорався з цим завданням, може скласти букет. У неправильно складеній квітці діти змінюють пелюстки й лише потім вкладають її в букет. Варіант 3. Зі складених квітів діти самостійно збирають три букети: весняний, літній, осінній.

«Кольорове доміно»

Мета: вдосконалювати вміння дітей розрізняти й називати основні кольори та їхні відтінки; вчити добирати потрібний колір і впізнавати квіти за забарвленням пелюсток. Ігрове завдання: дібрати пару за кольором.

Правила гри: за сигналом узятися за руки тим, у кого квіти однакового кольору.

Матеріал: штучні квіти різного кольору на гумках (по дві для кожної дитини).

Хід гри: Кожен із дітей вибирає по дві квітки різного забарвлення, називає їх та кольори. Нехай допоможуть одне одному вдягти їх на зап'ястя або вище ліктя. Під музичний супровід або наспівуючи, піднімають руки, милуються квітами. Потім повторюють за вихователем різні рухи (плескають у долоні, піднявши руки над головою, обертають зап'ястя, плескають у долоні поперед себе та за спиною тощо). Походжаючи по кімнаті, пританцьовуючи та наспівуючи, діти демонструють свої квіти й водночас шукають тих, у кого на руках квіти таких самих кольорів. За сигналом стають у пару, побравшись за руки (іноді доводиться перехрестити руки, щоб "об'єдналися" квіти одного кольору). Варіант 1. За сигналом діти утворюють коло, з'єднуючи руки з квітами одного забарвлення. Потім піднімають з'єднані руки. Помилки виявляються і виправляються.

Варіант 2. Треба не лише правильно подати одне одному руки в парі чи в колі, але й назвати квітку. Можна використовувати вірші та загадки про квіти.

«Кольорограй»

Для дітей 3-го року життя

М е т а : вчити малят виконувати завдання за словесною інструкцією; закріплювати вміння розрізняти та називати кольори; групувати предмети за кольором, величиною та формою: збагачувати активний словник; розвивати дрібну моторику та координацію рухів

«Кольорова палітра»

Матеріал: ♦ пластикова підставка у формі квітки або інша; ♦ великі круглі кришечки (червона, синя, жовта, зелена); ♦ маленькі кришечки таких самих кольорів; ♦ прямокутні кришечки (використовуються, коли діти вже добре виконують завдання з круглими кришечками).

Хід гри: Перший варіант. Діти по черзі беруть кришечки з підставки за індивідуальними вказівками вихователя: "Ростику, візьми червону, Марійко, візьми синю". Згодом завдання ускладнюються: вихователь називає ще й величину кришечки. Другий варіант. Діти самі беруть кришечки з підставки й називають, у кого яка. Третій варіант. Вихователь викладає на столі кришечки з підставки; діти добирають пари однакового кольору, але різної величини й розкладають їх на підставці. Четвертий варіант. Діти обводять олівцем на папері великі та маленькі, круглі та прямокутні кришечки.

«Шнурівка»

Матеріал: ♦ різноколірні пластикові коробочки для зубних щіток (червона, синя, жовта, зелена) з просвердленими наскрізними отворами; ♦ відрізки шнурків відповідних кольорів, на одному кінці яких закріплений ковпачок від фломастера, щоб шнурок не випадав з отворів під час шнурування. Завдання: вибрати коробочку та шнурок однакового кольору й протягти шнурок в отвори.

«Вправні пальчики»

М а т е р і а л : ♦ пластикова підставка; ♦ різноколірні прищіпки (по 10 штук кожного кольору); ♦ круглі хустинки з тканини відповідних кольорів. Х ід гри: Перший варіант. Діти знімають прищіпки з підставки й чіпляють їх на тканину відповідного кольору. Другий варіант. Вихователь знімає всі прищіпки, змішує їх просить дітей розкласти прищіпки біля хустинок відповідного кольору. Третій варіант. Вихователь починає прикріплювати прищіпки до підставки у певній послідовності (червона, жовта, синя, червона...), діти продовжують.

«Допитливий Мурчик»

Для дітей 5-го року життя

На п'ятому році життя мозок дитини вже здатний до уявного й водночас зрозумілого їй мислення. Набуті "ручні вміння" певним чином привчають долати труднощі. Чим більше вона ставить запитань, тим більше отримує відповідей завдяки маніпулюванню руками. В цьому віці малюки полюбляють гратися із зав'язаними очима. "Руки бачать!" — роблять для себе відкриття для себе й готові знову та знову перевіряти свої можливості.

М е т а : вчити дітей з участю органів чуттів (зорового, дотикового) обстежувати предмети; спонукати аналізувати картинку, яка складається з кількох різних (на дотик) частин; вчити помічати якомога більше ознак предметів та відмінностей між ними; порівнювати предмети за типовими ознаками й розташовувати їх за спаданням цих ознак; заохочувати активно й наполегливо розв'язувати пізнавальні завдання,уважно й зосереджено діяти за умовами гри. Кількість учасників — підгрупа з 6-12 дітей.

О б л а д н а н н я : сюжетний килимок "Котик відпочиває на галявині"; рукавички з нашитими на них зразками елементів килимка (хутро, оксамит, ґудзики, намистинки тощо).

Х ід гри:

П е р ш и й варіант. Діти розглядають, що зображено на картині-килимку, обстежують його елементи на дотик. Розглядають окремі зразки їх і вкладають у рукавички. Кожному гравцеві дають одну із цих рукавичок. Не дивлячись усередину, дитина просуває туди пальці й на дотик, погладжуючи, самостійно визначає, який елемент килимка сховано в рукавичці. Описавши його, виймає із рукавички й показує всім гравцям. Діти гуртом оцінюють її відповідь. У такий спосіб кожна дитина робить свій висновок.

Д р у г и й варіант. Кожен гравець отримує рукавичку без попереднього ознайомлення зі зразками. Обстежує її вміст на дотик і називає, яка частина килимка захована тут.

Т р е т і й варіант. Діти зором, не торкаючись килимка, обстежують його. Потім просувають руку в рукавичку, на дотик визначають уміщені в ній зразки й по черзі відповідають.

Ч е т в е р т и й варіант. Обстеживши зразки й описавши їх, діти розташовують зразки килимка за спаданням ознак (найбільш пухнастий — найменш пухнастий, м'який — менш м'який).

П ' я т и й варіант. Якщо гравців зібралося найбільше — дванадцять осіб, вони мають віднайти однакові ознаки.

«Сімейка олівців»

Дидактична гра для дітей 6-7 років

Мета: досліджувати особливості колірного спектра; розвивати здатність диференціювати кольори та відтінки, групувати відтінки в одному кольорі, рухаючись від світлих до темних.

Матеріал: картки всіх кольорів спектра з прорізами для вкладинок; площинні вкладки-олівці всіх кольорів спектра (разом із чорним), а також світлих і темних відтінків.

Завдання: розглянути вкладники, згрупувати їх за кольором і викласти ряд кожного кольору (від світлого до темного).

«Незвичайна квітка»

Для дітей 6-го року життя

Якщо руку малюка розвивати від самого народження, то на шостому році життя дитина стає достатньо вправною у "ручному" умінні. Рівень розвитку дрібної моторики — один із показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Зазвичай, дитина з високим її рівнем уміє логічно міркувати, має розвинену пам'ять, мовлення. Разом з тим вихователі зазначають, що першокласники часто відчувають значні труднощі в оволодінні навичками письма. Писемна техніка потребує чіткої, злагодженої роботи дрібних м'язів зап'ясті і всієї руки, а також добре розвиненого зорового сприйняття.

М е т а : розвивати дрібну моторику руки дитини, використовуючи різний матеріал для обстеження його пальцями; вчити порівнювати предмети, помічаючи незначні відмінності між ними, об'єднувати їх за спільними істотними ознаками. Вчити розв'язувати ігрові завдання, свідомо виконуючи правила гри. Спонукати до спілкування за етичними нормами. Кількість учасників — підгрупа з 3-6 дітей.

О б л а д н а н н я : об'ємна квітка з прозорими пелюстками, всередині яких знаходяться намистинки різного кольору, розміру та різної форми; великі тканинні різноколірні пелюстки — на їхній поверхні нашиті різноманітні намистинки (відповідно до розмірів, форм та барв намистинок в об'ємній квітці) у вигляді літер, цифр, предметів; дитячі різноколірні рукавички з пальчиками (всередині кожного нашиті намистинки).

Х ід гри:

П е р ш и й варіант. 1.Діти по черзі обстежують обома руками пелюстки квітки й запам'ятовують (за бажанням) якусь із них ("Що міститься в одній із пелюсток?") 2.Із зав'язаними (заплющеними) очима обертають квітку в руках, обстежують її на дотик — знаходять потрібну пелюстку. Ускладнення: дитина обстежує пелюстки квітів із заплющеними очима й знаходить ту пелюстку з намистинками, яку вона запам'ятала (правою рукою, а потім лівою).

Д р у г и й варіант. 1.Діти обстежують пелюстки квітки на дотик, потім дорослий ховає її. 2.Всі учасники гри одержують перевернуті зворотним боком картки-пелюстки із зображенням літер, цифр, предметів. 3. Перевертають на лицевий бік картки-пелюстки, дістають сховану квітку й знаходять на ній відповідну пелюстку. Перевіряють себе, порівнюючи зором намистинки на картках та на пелюстках квітки.

Т р е т і й варіант. Діти розглядають пелюстки квітки, обстежують їх на дотик. Потім усі учасники гри вдягають рукавички й навпомацки обстежують великим пальцем інші пальчики: "Яка намистинка біля якого пальчика сховалася?" Перевіряють себе — вивернувши пальчики рукавички, розглядають нашиті всередині намистинки. Ускладнення: діти діють так само, але першого разу, наприклад, правою рукою, потім — лівою.

Ч е т в е р т и й варіант. Діти обстежують квітку та картки-пелюстки, а потім об'єднуються у групки, де в усіх однакові зображення, але з різних намистинок.

П ' я т и й варіант. 1.Діти обстежують зором, які саме намистинки містяться всередині пелюсток квітки. 2.Розглядають картки й знаходять рукавички, які відповідають зразкам на картках. Ця дидактична гра дає змогу поєднувати розвиток дрібної моторики рук дитини з різними мовними завданнями (наприклад, скласти розповідь, використовуючи зображення-символи на пелюстках; дібрати слово); а також із формуванням елементарних математичних уявлень (коли число не залежить від величини предмета, від його просторового розміщення тощо).

Барви натхнення

Розвивальні ігри з дослідження колірних відтінків

«Різнокольрові калюжі»

Гра-експеримент для дітей 5 років

Мета: вчити дітей отримувати світлий відтінок, експериментуючи з білим кольором та кольорами спектра.

Матеріал: картки із зображеннями: вгорі — білої хмарки, внизу — контури калюжі; посередині — жовтогарячого сонечка (блакитної бабки, жовтих соняхів та каченят, чорних вороненят, фіолетового бузку, червоного маку, малини, мухоморів, зеленої ялинки, синіх дзвіночків); гуаш (біла та кольорів спектра); пензлики; палітри; серветки; ємкість з водою.

Хід гри:

Педагог розповідає казку. Жила собі Хмаринка. Вона була біла й така легенька, що вміла літати. Якось летіла Хмаринка по небу і з цікавістю розглядала землю. Побачила Калюжу, глянула в неї і здивувалася. Калюжа стала такою ж білою, як і Хмаринка! Побачило це Сонечко з неба, теж зазирнуло в Калюжу і знайшло там своє відображення. Дивляться біла Хмаринка та жовтогаряче Сонечко і не можуть зрозуміти: якого кольору стала Калюжа? Допоможіть Хмаринці та Сонечку отримати відтінок барви й розфарбуйте ним Калюжу.

Завдання: змішати білу й жовтогарячу фарби та розмалювати заготовки.

Примітка: подібним чином складається оповідка з участю інших персонажів і змішуються відповідні фарби з білою.

«Свято білого кольору»

Гра-експеримент для дітей 5 років

Мета: активізувати експериментальну діяльність дітей з фарбами; спонукати їх спостерігати за взаємодією білого кольору з кольорами спектра й утворенням світлих відтінків. Розвивати здатність бачити схожість й відмінність світлих колірних відтінків; розвивати уяву під час розглядання різноколірних плям та домальовування їх.

Матеріал: цупкий папір; скло прямокутної форми (розмір А4); гуаш (біла, жовта, червона, синя); пензлик; палітри; серветки; ємкість з водою.

Хід гри:

Педагог пропонує дітям влаштувати свято для білої барви: імпровізувати гуртом казку на склі. Накладаючи фарби на скляну поверхню, діти називають кожний колір з урахуванням його характеру. Потім накривають скло аркушем паперу, знімають і розглядають одержаний відбиток. Завдання: відповісти на запитання: "Скільки відтінків утворилося з чотирьох кольорів? Що між ними схожого й відмінного? На що схоже це зображення?" Домалювати деталі, щоб цей образ упізнали всі.

«Драбинка для сонечка»

Гра-експеримент для дітей 5-6 років

Мета: закріплювати знання про послідовність барв веселки. Активізувати дослідницьку поведінку в експериментуванні з основними кольорами спектра

Матеріал: картки із зображенням сонечка над драбинкою з контурами сходинок; гуаш основних кольорів (жовта, червона, синя); пензлики; серветки; палітри; ємкість з водою.

Хід гри:

Педагог пропонує дітям послухати казку. Жило-було Сонечко. Вночі воно спало, й на землі було темно. А вранці Сонечко піднімалося по казковій драбинці, дуже схожій на веселку. Всі щаблинки-сходинки цієї драбинки були яскраво розфарбовані — кожна у певний веселковий колір. Та якось налетіли вітер з дощем і змили фарби зі сходинок. Настав час Сонечкові спати. Дивиться воно вниз на драбинку й не бачить її веселкових сходинок. Зажурилося Сонечко: як же воно повернеться додому? Допоможіть Сонечку. Завдання: розфарбувати сходинки драбинки всіма барвами веселки, використовуючи тільки основні кольори (жовтий, червоний, синій) і змішуючи певні фарби для утворення інших кольорів спектра.

«Драбинка для хмаринки»

Гра-експеримент для дітей 5-6 років

Мета: досліджувати природу світлих колірних відтінків, експериментуючи з білим та основними кольорами. Закріплювати знання послідовності розташування кольорів спектра.

Матеріал: картки із зображенням білої хмаринки над драбинкою з контурами сходинок; гуаш (біла, жовта, червона, синя); пензлики; серветки; палітри; ємкість з водою.

Хід гри:

Педагог розповідає казку. Жила собі біленька легенька Хмаринка. І дуже любила вона бувати високо-високо в небі. А допомагала їй у цьому дивовижна драбинка, яку подарувала їй барвиста Веселка. Тому її сходинки своїми кольорами нагадували саму Веселку. Але їхні відтінки були дуже світлі, і драбинка здавалася легкою та повітряною, як сама Хмаринка. Хочете побачити веселкову драбинку для Хмарки? Тоді розфарбуйте її сходинки. Завдання: розфарбувати драбинку, використовуючи фарби основних кольорів та змішуючи їх з білою.

«Різноколірні хмаринки»

Гра-експеримент для дітей 5-7 років

Мета: досліджувати можливості поєднання кольорів спектра з білим кольором. Стимулювати творчу активність дітей у створенні оригінальних різноколірних хмаринок. Розвивати художній смак.

Матеріал: папір; гуаш (біла, жовта, червона, синя); пензлики; палітри; серветки; ємкість з водою. Хід гри:

Педагог розповідає казку. Жили собі хмаринки. Вони були легенькі, білі й казково гарні. Але люди лише зрідка зводили очі до неба й милувалися ними. Тож вирішили хмаринки подивувати людей. Допоможіть їм виглядати незвично. Завдання: зобразити хмаринки, незвичні за кольором та формою.

«Драбика для Хмари»

Гра-експеримент для дітей 5-6 років

Мета: досліджувати природу темних відтінків в експериментуванні з чорним та основними кольорами. Закріплювати знання послідовності розташування кольорів спектра.

Матеріал: картки із зображенням чорної хмари над драбинкою з контурами сходинок; гуаш (чорна, жовта, червона, синя); пензлики; серветки; палітри; ємкість з водою.

Хід гри:

Педагог пропонує дітям послухати казку. Жила собі велика чорна Хмара. Вона була холодна й дуже самотня. У неї не було жодного друга. Коли Хмара підлітала до Сонечка, воно ховалося за інші хмарки. Коли вона діставалася до білої пухнастої Хмаринки, вітер швидко відносив ту вдалину. І чорна Хмара затужила. Вона плакала так гірко, що пролила на землю немало дощів. А коли, нарешті, заспокоїлася, визирнуло Сонечко, усміхнулося їй, і на небі з'явилася Веселка. Веселка радісно засяяла всіма своїми барвами: "Дякую тобі Сонце, за твоє тепле світло, а тобі, Хмаро, дякую за свіжий дощ! Ви обоє — мої справжні друзі!" І Веселка подарувала Хмарі драбинку, кожна сходинка якої нагадувала про дружбу Хмари й Веселки. Хочете побачити це диво? Розфарбуйте всі сходинки драбинки, додаючи до веселкових барв краплю чорної фарби й отримуючи темні відтінки основних і складних кольорів. Завдання: використовуючи фарби основних кольорів, отримати складні. Розфарбувати драбинку, змішуючи всі кольори спектра з чорним.

«Драбинки сестрички»

Дидактична гра для дітей 5-6 років

Мета: дослідити особливості кольору та його відтінків; розвивати здатність розрізняти чистий колір, його світлий та темний відтінки; класифікувати колір за насиченістю: світлий, яскравий, темний.

Матеріал: картки із зображеннями вгорі жовтогарячого сонця, білої хмаринки та чорної хмари й драбинками під ними із вирізаними для вкладинок щаблинками-сходинками; комплекти вкладинок-сходинок усіх барв веселки — яскравого кольору, світлого та темного відтінків. Завдання: розглянути картки й викласти кожному свою драбинку. Із закінченням гри запитати: "Чому ти так виклав? Чим схожі три драбинки? Як їх назвати за кольорами? Як назвати світлі відтінки? Як назвати темні відтінки?"

«Вбрання для олівців»

Дидактична гра для дітей 5-6 років

Мета: продовжувати досліджувати особливості кольору; експериментувати в отриманні його світлих і темних відтінків.

Матеріал: картки із зображенням трьох олівців — середній розфарбований одним із кольорів спектра, інші — білі; гуаш (біла, жовта, червона, синя, чорна); пензлики; серветки; палітри; ємкість з водою.

Завдання: розглянути колір розфарбованого олівця, знайти його на палітрі серед кольорів спектра або утворити з основних кольорів. Отримати два відтінки — світлий і темний, а потім розфарбувати ними контурні зображення олівців.

‹