І. Актуалізація опорних знань .

 Експрес – опитування

1.     Хто такі просвітники?

2.     Назвіть провідні ідеї Просвітництва.

3.     Яка книга довершила переворот у духовному житті Європи?

4.     Чи схвалювала церква діяльність просвітників?

5.     Яких представників цієї доби ви знаєте?

6.     Авторами яких книг є Д. Дефо, Дж. Свіфт? А що писав Роберт Бернс?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. 28 серпня 1749 року у Франкфурті – на – Майні у 18 – річної дружини імперського радника Казаріни Елізабет Текстор – Гете народилася дитина без ознак життя. Повитуха довго розтирала народженого вином, доки дитина не закричала. Якщо народження людини пов’язане з міфом, то міф його народження пов’язаний з вибором.: він знав, що місія його в цьому світі важка і тягар відповідальності штовхав його назад.

Саме таким був прихід у життя видатного німецького і європейського поета – просвітителя Йоганна Вольфганга Гете, про життя і творчість якого російський письменник Іван Тургенєв сказав: « Життя і поезія не розпадаються в нього на два окремі світи: його життя було його поезією, його поезія була його життям.» Сьогодні ми розпочнемо знайомство з обома його світами: життям та поезією, які подібно до граней кристалів, вражають своєю різноманітністю та красою.

Ґете Йоганн Вольфганг. Основні твори. Біографія і творчий шлях

ІІІ. Робота над новою темою.

Розповідь вчителя. Ґете Йоганн Вольфганг (1749—1832) — німецький поет, прозаїк, драматург, філософ і державний діяч.

Найвідоміші твори: драма «Гец фон Берліхінген» (1773), трагедія «Іфігенія в Тавриді» (1787), роман «Страждання молодого Вертера» (1774), поема «Герман і Доротея» (1797), балади «Вільшаний король» (1782), «Коринфська наречена» (1797), поема «Фауст» (1808—1831).

Народився в м. Франкфурті-на-Майні у знатній родині, отримав ґрунтовну домашню освіту. Згодом вивчав право, медицину, філософію і літературу в Лейпцизькому і Страсбурзькому університетах. Володів французькою, італійською, давньогрецькою, латинською мовами, чудово їздив верхи. Досконало знався на каменях і металах. Початок творчого шляху Ґете пов’язаний із рухом «Буря і натиск» під проводом Г. Гердера. Прогресивна молодь, яка прагнула соціальних змін, заявляла про розрив зі старими традиціями, ставала на шлях новаторства в літературі. Всебічна освіченість Гердера, його високі помисли, талант захопили молодого Ґете. Під впливом Гердера Ґете вивчав німецький фольклор, опановував стилі народної поезії («Дика трояндочка»). Ранні твори — драма «Гец фон Берліхінген» (1773), віршований фрагмент «Прометей» (1773) — спрямовані проти феодальної відсталості Німеччини.

З 1775 р. поет живе у Веймарі. Герцог Карл Август запрошує молодого талановитого письменника на посаду радника Веймарського двору. Ґете погоджується, і незабаром Веймар стає осередком німецької культури. З часом письменника призначають першим міністром, у його руках зосередились влада, фінанси, промисловість. За роки служби Ґете майже нічого не пише (10 років), присвятивши себе державній службі. Згодом переконується, що досягти прогресивних змін неможливо. Розчарований, він покидає Веймар. Подорожує Італією, яка надихає поета на творчість своєю давньою культурою.

Ґете повертається до Веймара, але для того, щоб зайнятися літературною працею. Цей період творчості Ґете (кінець 80-х — початок 90-х років) дослідники називають «веймарським класицизмом». Для його творів характерні бунтарські мотиви, але водночас він проявляє і врівноваженість, стриманість. Героїчна драма «Егмонт» (1788) наповнена вільнодумством і гуманізмом, у драмі «Іфігенія в Тавриді» (вид. 1787), трагедії «Торквато Тассо» (вид. 1790) і деяких інших намітився компроміс з дійсністю. Суперечливим було також ставлення Ґете до французької революції XVIII ст. Романи «Роки навчання Вільгельма Мейстера» (вид. 1795—1796), «Роки мандрівок Вільгельма Мейстера» (вид. 1821—1829), трагедія «Фауст» (перша редакція 1773—1775, кінцева редакція 1808—1831) дають енциклопедичну картину німецької дійсності. У трагедії «Фауст» з великою філософською глибиною Ґете заявляє, що основою життя, запорукою прогресу і свободи є праця на благо народу. Ґете-гуманіст глибоко переконаний, що обов’язок кожної людини — вдосконалювати в міру своїх можливостей навколишній світ, прикрашати землю, не допускати насильства й несправедливості. Талант Ґете універсальний: він писав у різних жанрах, вільно відтворював історію різних історичних епох, майстерно розкривав внутрішній світ людини. Творчість Ґете — вершина німецької культури епохи Просвітництва.

а) Гете - просвітник.
У 1770 — 1775 рр. Гете захоплювався демократичною естетикою Гердера, був тісно зв'язаний з рухом "Буря і натиск", боровся за національну самобутність німецької літератури. Лірика цього періоду життєрадісна, близька до народної поезії, сповнена пантеїстичних настроїв ("Побачення і розлука", "Дика троянда", "Травнева пісня"). В уривку "Прометей" (1773) виражений протест проти тиранії. Революціонери у мистецтві, штюрмери прокладали шлях новому літературному напряму — романтизму.
За своє життя Гете написав близько 1600 віршів. Багато з них стали народними піснями. Добре відома його збірка поезій "Західно-східний диван". Залишив нащадкам і знамениті романи "Страждання молодого Вертера", "Роки науки Вільгельма Мейстера", епічну поему "Герман і Дорофея", драму "Егмонт", автобіографію "Поезія і правда". Понад 60 років працював поет над своїм вершинним твором — трагедією "Фауст". Творче життя Гете — це подвиг. Вимогливий до себе, він так само прискіпливо ставився і до літератури. "Той, хто не сподівається мати мільйон читачів, не повинен писати ані рядка", — говорив поет. Нині його читають мільйони людей в усьому світі.
б) Гете. Великі думки величних людей.
- На світі немає нічого жалюгіднішого, ніж нерішуча людина.
- Сподіватися завжди краще, ніж втрачати надію.
- Незважаючи на всі їхні недоліки, люди більш за все гідні любові.
Розповідь вчителя про значення творчості Й. В. Гете.
А про цього письменника (звернутися до портрета) К.Федін сказав: "Роль Гете в житті Німеччини XVIII - початку XIX століть була величезною - він виразив прагнення епохи і співвітчизників у художніх образах філософського узагальнення". А Наполеон захоплено вигукнув: "Ось це людина!" А ця людина прожила довге творче життя, плідно працюючи в літературі з юнацьких років і до останньої земної години, яка випала Йоганну Вольфгангу Гете в березні 1832 року, коли поету було майже 83.
Одне з перших видань творів Гете виявилося чи не найбільшим у Європі - воно складалося з 60 томів. Тут були вірші, поеми, романи, лібрето, статті, історичні біографії, мемуари тощо. Пізніше виходили ще десятки томів щоденників, листування, художніх перекладів, наукових праць Гете. Він став визнаним ученим у галузі природознавчих наук, зокрема оптики, біології, Крім того, був державним діячем при дворі герцога Карла Августа у Веймарі, три роки - головою Кабінету Міністрів, очолював наукові та мистецькі заклади герцогства (зокрема Єнський університет).
Жага пізнання була у творця "Фауста" такою самою невтомною, як і у створеного ним героя. Він володів універсальними знаннями, які невтомно поповнював. Одухотворені геніальним художнім хистом, вони створили феномен Гете, який уже сучасникам видавався чимось на зразок Зевса на Олімпі літератури і культури Європи. Історія і сучасність, рідна земля і чужі краї, релігія і філософія, мораль і право, виховання і мистецтво - Людина з усім спектром її почуттів та думок - ось зовсім не всі теми й проблеми творчості Гете.
В людині Гете найбільше цінував цілеспрямований характер. Вивчав 6 мов, грав на клавесині та флейті, малював, танцював, фехтував, їздив верхи, глибоко знав історію. Для численних праць з природознавства характерне діалектичне уявлення про єдність рослинного і тваринного світу, визнання поступального розвитку живої природи. Гете вперше описав міжщелепну кістку людини, експериментально довів вплив середовища на будову й забарвлення квітів, запровадив науковий термін "морфологія" - вивчення про форму("Про метаморфозу рослин", 1790; "Вступ до порівняльної анатомії", 1795).
На створення балади «Вільшаний король» поета надихнула датська народна пісня «Дочки короля ельфів». У Ґете діють вільшаний король та дитина і вводиться образ батька. Використовуючи фантастику, поет почасти долає містичність, наводить реалістичне пояснення нічним страхам дитини. Таким чином реалістичний план балади накладається на фантастично-міфологічний. Ґете використав форму діалогу, що було притаманне фольклорним баладам. Драматичну напругу баладі надає зіткнення протилежних начал: життя і смерті, реального і фантастичного, відчаю і надії. Балада Ґете стала відображенням його філософських думок про стосунки людей з природою, про порушення гармонії між ними.

Існує кілька українських перекладів балади Ґете. Найбільш відповідає оригіналу та задуму поета назва «Вільшаний король», як це переклав Максим Рильський. Іншу назву дав своєму перекладу Ґетевої балади Борис Грінченко — «Лісовий цар», а Пантелеймон Куліш назвав баладу «Вільшаний цар». Найбільшою національною забарвленістю вирізняється переклад П. Куліша, який використав у своєму тексті українські народні слова: «хлоня», «вітласта», «на вітті гойдати, коточка співати» тощо. Перекладу Максима Рильського властиві особлива поетичність і художня довершеність, в його основі — літературна українська мова.

ІУ. Домашнє завдання прочитати ст.25-28, скласти характеристику Прометея