Embedded Files
Тема: Вільям Шекспір (1564 - 1616). «Гамлет». Філософські та моральні проблеми в трагедії «Гамлет». Провідні мотиви твору
1. Ренесанс в Англії
Англійське Відродження — короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й одночасно трагічний фінал доби європейського Ренесансу, який проголошував людину вільною й повноправною, а залишив її з гірким усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну мрію про щастя та благоденство на землі.
В Англії епоха Відродження настала майже на два століття пізніше, ніж в Італії, — кінець XVI - початок XVII століть.
Мистецтво англійської поезії та драматургії епохи Відродження сягнуло висот за часів королеви Єлизавети І з династії Тюдорів, яку вважають матір’ю англійської нації.
Літераторів, які прикрасили своєю творчістю цей довгий вік, називали єлизаветинцями. Після смерті королеви трон перейшов до іншої династії — Стюартів. Підтримувана Стюартами ідеологія перешкоджала вільному розвитку мистецтва, що означало кінець англійського Ренесансу.
Література Англії доби Ренесансу
Найпопулярнішою темою мистецьких творів Англії, завдяки загальному інтересу ренесансного світогляду до національної історії, стала історія країни. Мандрівні трупи й театри широко коментували та представляли на сценах події війни Білої і Червоної троянд, Столітньої війни, епізоди з життя англійських королів. Так формувалася національна свідомість англійців, закладалися основи англійської національної літератури, у розвитку якої Вільям Шекспір відіграв провідну роль. Розкриті у його творах теми громадянського миру, образ вольового, справедливого і гуманного монарха назавжди вписали його в історію англійського Ренесансу. Шекспір створив надзвичайно точну і глибоку хроніку англійського життя свого часу.
У кожному творі Шекспіра і комедія, і драма, і тонка психологія. Прославившись спочатку як творець поем, він через драму пройшов шлях до створення історичних полотен. Маленьке містечко, у якому народився драматург, нині відоме на весь світ.
ЗАВДАННЯ.
1 . Визначте, які твори англійського митця ви хотіли б презентувати для інших здобувачів освіти групи. Сформулюйте свою пропозицію .
ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ
Знайдіть і перегляньте в мережі Інтернет один із фільмів про Єлизавету І.
Сформулюйте своє враження про її часи і складіть його у формі твіттер-повідомлення для соціальних мереж.
Вільям Шекспір (1564-1616)
1. Пригадайте, чим запам’яталася вам творчість Шекспіра.
2. Поміркуйте, чи згодні ви з тими, хто вважає Шекспіра видатним драматургом. Поясніть свою позицію.
3. Подискутуйте, у чому полягають художні особливості трагедій Шекспіра.
Вільям Шекспір приголомшив своєю творчістю всю Європу. Його твори, написані майже чотири століття тому, вважаються вершиною художньої культури доби Відродження та дотепер хвилюють читачів і глядачів глибиною почуттів і багатством думки. Найкращі театри світу вважають для себе за велику честь ставити шекспірівські п’єси, а найвидатніші актори — грати в них. Твори Шекспіра перевидають, перекладають, ілюструють, екранізують, на них пишуть музику. Про видатного англійського поета і драматурга пишуть книги, знімають фільми, йому ставлять пам’ятники.
Твіттер-повідомлення — це короткий текст (твіт), який доповнюється зображеннями і відео- фрагментами.
Будинок-музеи Шекспіра в Стретфорді-на-Ейвоні
1.3.3 Творча спадщина Шекспіра
У сучасній науці прийнято поділяти творчість Шекспіра на три періоди.
У перший період творчості Шекспір написав сонети і поеми, кращі комедії («Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Венеційський купець», «Віндзорські жартівниці», «Багато галасу з нічого», «Дванадцята ніч»), дев’ять із десяти «хронік» («Річард ІІІ», «Генріх IV» та ін.), трагедії «Ромео і Джульєтта» та «Юлій Цезар».
У другий період творчості — чотири «великі трагедії»: «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет», «античні драми» («Антоній і Клеопатра» та ін.). Саме ці твори прославили Великого Барда (так часто називають Шекспіра шанувальники його творчості).
У третій період — три трагікомедії («Буря» та ін.).
Здобутки драматургії Вільяма Шекспіра
Всесвітню славу принесли Шекспіру його драматичні твори: історичні хроніки, трагедії й комедії. Тут він сягнув такої висоти, що його твори й сьогодні, як і мистецтво стародавніх греків, хвилюють нас і багато в чому є взірцем.
Як найвидатнішого драматурга світу Шекспіра прославили так звані «великі трагедії»: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір» і «Макбет».
Трагедія Шекспіра «Гамлет» — номер 49 у Рейтингу 100 найкращих книжок усіх часів за версією журналу «Ньюсвік».
Трагедія «Гамлет»
Для трагедії «Гамлет» Шекспір використав давній сюжет: узурпатор убиває шляхетного правителя й захоплює владу над країною, а син убитого має відновити справедливість, покаравши убивцю батька. Якщо спадкоємець загиблого короля впорається з цим завданням, нагородою йому стануть трон батька і гучна слава «діянь гідних».
ЦІКАВО ЗНАТИ. Шекспір спирався на легенду про Амлета, записану літописцем ХІІІ ст. Саксоном Граматиком. У легенді розповідається про те, як король Ютландії (півострови в Данії) загинув від руки рідного брата. Убивця захопив його престол і одружився з удовою. Син убитого, принц Амлет, задумав помститися вбивці батька, але до певного часу прикидався божевільним, щоб не викликати зайвих підозр. Король-узурпатор і його прибічники спробували згубити Амлета, але їм це не вдалося. Врешті-решт Амлет переміг усіх своїх ворогів, став королем (події, описані в цьому переказі, швидше за все належать до IX ст.). Дія трагедії Шекспіра стосується набагато пізніших часів, ніж стародавня легенда. Суперечність між християнським ученням і земними реаліями — це той новий смисл, яким наповнив драматург свій твір, у якому йдеться про моральний обов’язок і справедливість, про помсту й милосердя, про високі почуття одних і ниці вчинки інших, про визначеність людської долі, про складний вибір, що його доводиться робити в житті.
Шекспірів Гамлет — християнин, а Христос учив прощати ворогів своїх. Так у чому ж полягає його обов’язок: у прощенні вбивці свого батька або в помсті? Це і є головний конфлікт трагедії.
ЗМІСТ ТРАГЕДІЇ
Починається трагедія з того, що поруч із королівським палацом данських монархів — Ельсинором солдати кілька разів бачили привида, дивно схожого на нещодавно загиблого короля. Новина доходить до принца Гамлета, і він вирішує побачити, що відбувається, на власні очі. Після зустрічі з Привидом Гамлет сповнений сум’яття: він почув, що брат покійного короля, нинішній король Клавдій і чоловік його матері, отруїв його батька. Привид наказує синові помститися за нього.
Пам'ятники Гамлету й Офелії в Гельсингьорі. Данське містечко Гельсингьо
Пам'ятники Гамлету й Офелії в Гельсингьорі. Данське містечко Гельсингьо
це і є Ельсинор із «Гамлета» Шекспіра
Джон Вотерхаус. Офелія.
Джон Вотерхаус. Офелія.
1889 р.
Бенджамін Вест. Офелія і Лаерт. 1792 р.
Трагедія Гамлета — це трагедія пізнання людиною зла. До часу існування героя було безтурботним. Принц жив у королівській сім’ї, зігрітий любов’ю батьків. Він сам покохав, і чарівна дівчина відповіла йому взаємністю. У нього були вірні друзі. Він захоплювався науками, любив театр, писав вірші. Попереду на нього чекало велике майбутнє — стати королем і правити своїм народом. Та раптово все почало руйнуватися. У розквіті сил помер батько. Не встиг Гамлет пережити це горе, як другий удар спіткав його: мати за два місяці по смерті батька вийшла заміж за батькового брата. Принц дізнався, що новий король, чоловік його матері, пішов на злочин заради трону й жінки — убив його батька-короля.
Біди, що спіткали Гамлета, примусили його по-новому подивитися на те, що відбувається навколо. Світ, який він побачив, вжахнув принца. Його душу ятрять важкі питання: чи варте чогось людське життя? Що таке смерть? Чи можна комусь вірити? Чи існують дружба й любов? Як бути щасливим у світі, де панують брехня та зрада? Як відповідати на зло?
Та чи є у Гамлета можливість покарати вбивцю батька законним шляхом? Клавдій — король, носій влади і гарант справедливості в країні. До якого суду може звернутися син убитого короля? Сама доля штовхає Гамлета на шлях помсти, неприйнятної для християнина. Філософське питання вибору й свободи волі пронизує всю трагедію.
У своєму знаменитому монолозі «Бути чи не бути?» Гамлет перелічує біди тогочасного суспільства: «властей сваволю», «тяганину суду», «гніт можновладця, гордія зневаги». А найгірша, на погляд Гамлета, його рідна країна, де він народився й живе. Він називає Данію «тюрмою з безліччю затворів, темниць і підземель». Данське королівство постає в трагедії як символ недосконалості світу й людей.
У трагедії Шекспіра ми відчуваємо дію фатуму. Гамлет приречений, як і всі, кого він любить або ненавидить. Він зовсім не хотів убивати Полонія, батька Офелії. Ще менше Гамлет хотів заподіяти зло самій Офелії, проте мимовільне вбивство Полонія стало причиною безумства, а потім і смерті дівчини.
Величний і трагічний фінал «Гамлета» Шекспіра можна трактувати як тріумф справедливості. Випадково випила отруєного вина королева, винна в тому, що несвідомо зв’язала життя з убивцею. Помирає від удару рапіри Гамлета Лаерт, який отруїв рапіру для поєдинку. Гамлет нарешті розраховується з підступним королем Клавдієм за смерть батька. Проте й сам Гамлет гине. Можливо, його наздоганяє кара за ненавмисне вбивство Полонія та загибель Офелії? Сповнена глибоких філософських і моральних проблем, трагедія порушує складні питання, проте не дає однозначних відповідей.
Образ Гамлета
Гамлет — один із найцікавіших і найскладніших образів світової літератури — є одним із найулюбленіших її героїв. Навіть більше — завдяки Шекспірові Гамлет сприймається не як персонаж старовинної трагедії, а як жива людина, добре знайома численним читачам і глядачам. Та насправді зрозуміти цього близького багатьом героя не так просто. У ньому, як і в усій п’єсі, є немало прихованого, загадкового, незрозумілого. Недаремно так по-різному його сприймають: для одних Гамлет — людина слабкодуха, яка весь час поринає в сумніви, вагається замість того, щоб діяти; для інших — втілення мужності й шляхетності, борець за добро і честь. Причина цього — одвічна для людини ситуація вибору, у якій герой Шекспіра перебуває упродовж усієї сценічної дії.
Нерішучість героя спантеличує багатьох.
До чого ставити нерозв’язні питання, якщо під рукою є шпага?
Питання, які мучать принца, занадто складні, майже за межею розуміння людини, тож оточення схильне бачити в героєві божевільного. Гамлет радо погоджується на цю роль, оскільки говорити правду — це привілей юродивих і філософів.
Якби Гамлет переслідував особисті цілі, він розправився б із Клавдієм і повернув собі престол. Але він мислитель і гуманіст, стурбований загальним благом, і відчуває себе відповідальним за всіх. Це завдання непосильне навіть для наймогутнішої людини, і тому Гамлет відступає перед ним, занурюючись у роздуми і глибину свого відчаю.
Та під машкарою скептицизму й песимізму данського принца ховається чуйне гаряче серце. Як засвідчує його ставлення до Гораціо, Гамлет здатний до вірної дружби; він по-справжньому любив Офелію, і розпач, з яким він кидається на її труну, глибоко щирий; у його ставленні до матері відчутні риси зворушливої синової ніжності; він делікатний з Лаертом, у якого щиро просить вибачення; останні слова його — вітання Фортінбрасу, якому він заповідає престол заради блага своєї батьківщини. Піклуючись про своє добре ім’я, Гамлет перед смертю доручає Гораціо повідати всім правду про нього.
Саме завдяки цьому, висловлюючи виняткової глибини думки, Гамлет постає у трагедії не філософським символом, не гаслом ідей самого Шекспіра або його епохи, а конкретною особою, слова якої, виражаючи її особисті переживання, набувають через це особливої переконливості.
Шекспірівський Гамлет уособлює вічний пошук істини, він намагається осмислити світ і себе у світі. Це перший такого типу герой у світовій літературі.
Монолог Гамлета
Чи бути, чи не бути — ось питання.
Що благородніше? Коритись долі
І біль від гострих стріл її терпіти,
А чи, зітнувшись в герці з морем лиха,
Покласти край йому?
Заснути, вмерти — І все.
І знати: вічний сон врятує,
Із серця вийме біль, позбавить плоті,
А заразом страждань.
Чи не жаданий Для нас такий кінець?
Заснути, вмерти.
І спати. Може, й снити?
Ось в чім клопіт; Які нам сни присняться після смерті,
Коли позбудемось земних суєт?
Ось в чім вагань причина. Через це
Живуть напасті наші стільки літ.
Бо хто б терпів бичі й наруги часу,
Гніт можновладця, гордія зневаги,
Відштовхнуту любов, несправедливість,
Властей сваволю, тяганину суду,
З чесноти скромної безчесний глум,
Коли б він простим лезом міг собі
Здобути вічний спокій? Хто стогнав би
Під тягарем життя і піт свій лив,
Коли б не страх попасти після смерті
В той край незнаний, звідки ще ніхто
Не повертався?
Страх цей нас безволить,
І в звичних бідах ми волієм жити,
Ніж линути до не відомих нам.
Так розум полохливими нас робить,
Яскраві барви нашої відваги
Від роздумів втрачають колір свій,
А наміри високі, ледь зродившись,
Вмирають, ще не втілившись у дію.
Цікаво знати
Трагедію «Гамлет» представлено в перекладі Леоніда Гребінки (1909–1942). Адже саме цей переклад був свого часу високо оцінений Максимом Рильським і Іваном Дзюбою. Хто ж такий Леонід Гребінка?
Поет і перекладач, який народився в селі Мар’янівка Пирятинського повіту Полтавської губернії. Його перу належать переклади, крім «Гамлета», «Слова о полку Ігоревім», першого розділу «Євгенія Онєгіна» Пушкіна, його віршів «Демон», «Анчар», «Чернь». Доля Леоніда Гребінки — ще одна яскрава сторінка у велично-трагічній історії української перекладацької школи. Адже перекладач став жертвою репресій, яких зазнала українська інтелігенція з боку радянської влади у ХХ столітті. У 1941 р. за сфабрикованими звинуваченнями в приналежності до націоналістичної групи і намір здійснити терористичні акти Гребінку було засуджено до розстрілу. Пізніше вирок пом’якшили й найвищу міру покарання замінили десятьма роками позбавлення волі. Однак дожити до кінця цього терміну Гребінці не вдалось — він помер у лікарняній камері 14 квітня 1942 р. І вже лише напередодні розпаду СРСР Леоніда Гребінку було реабілітовано за відсутністю складу злочину. Влада знищила талановитого перекладача фізично, але його дух живе в його творіннях. Зокрема й у перекладі «Гамлета», який, хоча і здійснено ще в далекому 1939 році, але, як відзначив Іван Дзюба, «витримує порівняння з найвищим сучасним рівнем
Завдання для обговорення
1. Розкажіть про сюжет трагедії «Гамлет». Чи є він оригінальним у світовій літературі, чи має певну літературну історію?
2. Порівняйте, чим п’єса «Гамлет» Шекспіра схожа на давньогрецьку трагедію.
3. Пригадайте, яка сцена в трагедії справила на вас найбільше враження. Чому?
4. Проаналізуйте, хто і з яких причин загинув у трагедії Шекспіра «Гамлет». На вашу думку, загибель героїв випадкова чи закономірна?
5. Схарактеризуйте образ Гамлета в різних діях трагедії: до зустрічі із Привидом; після вистави мандрівних акторів; після смерті Офелії. Як показано розвиток характеру героя у монологах і діалогах?
6. Перечитайте монолог Гамлета на початку дії ІІІ, сцена 1. Чи схожий цей Гамлет на Гамлета з І дії? Доберіть аргументи й підготуйтеся до дискусії.
7. Обміркуйте, яку роль у трагедії відіграють випадковості.
8. Перечитайте монолог Гамлета «Бути чи не бути». З’ясуйте роль цього епізоду в п’єсі.
1.3.6 Гамлет — вічний образ світової літератури
Ви вже знаєте, що літературні персонажі, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів і відображеної в них епохи, називають «вічними образами». «Вічні образи» стають певними знаками культури й отримують нове життя в мистецтві різних країн та епох.
Гамлет — перший герой світової літератури, який замислився над пережитою трагедією. Роздумуючи над необхідністю вчинку (помсти за батька), він водночас зважує його наслідки.
Геніальність Шекспіра в тому, що в героєві своєї трагедії він розпізнав і зобразив те, що тільки зароджувалося в його часи і продовжує жити у віках.
1.3.7 Сприйняття та інтерпретації трагедії «Гамлет» у наступні епохи
«Гамлет» — найважча для тлумачення з усіх трагедій Шекспіра внаслідок надзвичайної складності її задуму. Жоден твір світової літератури не викликав такої кількості суперечливих пояснень. Гамлет присягається віддати все життя справі помсти за батька — і замість цього впродовж чотирьох дій роздумує, докоряє собі й іншим, філософствує, не роблячи нічого рішучого доти, доки в кінці п’ятої дії вбиває, нарешті, лиходія суто імпульсивно, коли дізнається, що той отруїв його самого. Що ж є причиною такої пасивності данського принца? Іноді її вбачають у природній м’якості Гамлета, у його надмірному «інтелектуалізмі», що гальмує здатність до дії, у його християнській схильності до прощення. Ці пояснення суперечать вказівкам, що знаходимо в тексті трагедії. Гамлет за вдачею своєю зовсім не безвольний і не пасивний: він сміливо кидається вслід за привидом батька, думаючи, що це Клавдій; без вагань убиває Полонія, який сховався за килимом; виявляє надзвичайну винахідливість і мужність під час плавання до Англії. Річ не стільки в натурі Гамлета, скільки в тому особливому становищі, у якому він опинився. Особистість Гамлета втілює ситуацію, що є типовою для людини взагалі: пошук сенсу людського буття та визначення зі своїми морально-етичними нормами.
До трагедії Шекспіра звертався Гете, який трактував образ Гамлета як своєрідного Фауста, бачив у ньому душу чисту й шляхетну. Особливого значення набув створений Шекспіром образ у митців-романтиків. Саме вони розкрили його «вічність» та універсальність. Гамлет у їхньому тлумаченні — чи не перший романтичний герой, який болісно переживає недосконалість світу.
Інтерпретації образу Гамлета російськими поетами «Срібної доби» (початку ХХ ст.) — це продовження традицій романтиків (насамперед це Олександр Блок, Анна Ахматова, Борис Пастернак).
Мало місце нове прочитання трагедії в Англії. У гамлетизмі англійському на першому місці були намагання відшукати відповідь на питання про те, як досягти гармонії в собі та в бутті.
Україна і світ
Творчість Шекспіра залишила помітний слід в українській літературі. Шекспір був улюбленим поетом Тараса Шевченка. Відлуння його творів можна знайти в Івана Франка, Лесі Українки, Максима Рильського та інших митців. Над трактуванням образу Гамлета як українського варіанту гамлетизму свого часу замислювались Іван Франко, Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Максим Рильський.
Перші переклади Шекспіра з’явилися в Україні з ХІХ ст. Драматичні твори поета перекладали Іван Франко, Юрій Федькович, Максим Рильський, Іван Кочерга, Юрій Клен та інші. Зокрема, трагедію «Гамлет» перекладено вісім разів.
Перші переклади «Гамлета» українською мовою належать до 60-х років XIX століття. 1865 року у львівському журналі «Нива» опубліковано переклад першої дії трагедії, зроблений П. Свєнціцьким. У 70-х роках ХІХ ст. «Гамлета» переклав Михайло Старицький, замінивши п’ятистопний ямб оригіналу на хорей, переклад вийшов друком у 1882 році, Юрій Федькович переклав п’єсу з німецького перекладу в 1872 році (видано у 1902 р.).
Українською мовою трагедію переклали Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Юрій Клен, Леонід Гребінка, Михайло Рудницький, Ігор Костецький, Григорій Кочур, Юрій Андрухович.
ВИСОКА ПОЛИЧКА
За радянської доби українські інтерпретації образу Гамлета — це насамперед віддзеркалення колізій української дійсності, а вже потім — переосмислення власне образу героя Шекспіра. Тому дехто «вбивав Гамлета в собі» (як поети Павло Тичина, Микола Бажан) відповідно до вимог влади, а дехто відмовлявся бути флейтою тоталітарного режиму, що призводило до арештів, заслань або загибелі (Євген Плужник, Микола Зеров, Григорій Косинка, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш та, на жаль, багато представників українського відродження першої третини ХХ ст., що увійшло до історії з красномовним епітетом «розстріляне»).
«Гамлет» Шекспіра в театрі та кіно
Роль Гамлета є однією з найбажаніших і найбільш виграшних ролей у світовому театрі. Якщо актора запитати про те, яку роль він мріє зіграти, то він обов’язково скаже вам — Гамлета.
Перерахувати всіх зіркових виконавців ролі данського принца різних часів і країн просто неможливо. У цьому довжелезному списку є імена зірок Лоуренса Олив’є, Пола Скофілда, Жана Луї Трентіньяна, Володимира Висоцького, Річарда Бартона, Іннокентія Смоктуновського, Кевіна Клайна, Кіану Рівза, Девіда Теннанта, Джуда Лоу, Ітана Хоука, Кеннет Брана, Бенедикта Камбербетча та багатьох-багатьох інших.
Різноманітні постановки «Гамлета» йдуть на сценах світу й України: традиційні й сучасні, сповнені трагізму й філософських роздумів та веселі й жартівливі, музикальні й навіть лялькові.
«Гамлета» екранізовано понад 90 разів (від 1907 р.). Різні актори різних країн приміряли на себе трагічну долю данського принца. Обрати кращу екранізацію важко, комусь сподобається красивий романтичний фільм Франко Джефіреллі з Мелом Гібсоном у головній ролі. Когось вразить сучасне прочитання трагедії й Гамлет у футболці — Девід Теннант. А комусь захочеться побачити у ролі Гамлета Арнольда Шварценеґґера.
Ось уже чотириста років людство вглядається у сцени шекспірових шедеврів і впізнає в них себе. Твори Шекспіра не перестають приваблювати й дивувати майстерністю та глибиною, актуальністю і свіжістю думки, масштабністю поетичного мислення. Для широкого загалу читачів і театральних діячів у країнах Європи і США Шекспір став культовою фігурою ще на початку XIX століття. Показові в цьому плані слова великого Й. В. Гете: «Шекспір — і кінця йому немає».
Google Sites
Report abuse