Яліве́ць (лат. Juniperus) — рід вічнозелених деревних рослин родини кипарисових.

    Латинську назву juniperus вперше згадував давньоримський поет Вергілій, що пізніше дозволило Ліннею застосувати це слово для назви роду.

     Проте існує інша версія — що слово походить від кельтського ieneprus — «колючий».

      Українська назва походить від праслов’янського *(j)alovьcь похідне від *jalovъ — «безплідний»; первісно, очевидно, означало рослини ялівцю із чоловічими квітами.

Налічується 71 вид, 9 з яких — в Україні.

Ялівець використовують для закріплення пісків, створення живоплотів, а деревина ялівця для виготовлення меблів, олівців тощо.

     Ялівець росте досить повільно, невибагливий до ґрунту, однак полюбляє освітлене місце зростання. Хвоя — колюча, голкоподібна, сизо-зелена  зверху з білою смужкою, майже плоска. Плоди — шишкоягоди діаметром 5-9 мм, темно-сині або майже чорні, з сизуватим нальотом, смолисті з характерним запахом, з'являються тільки на жіночих особинах. Достиглі плоди — ласощі для птахів у зимовий період.

        Усі види ялівців  фітонцидні.

        Надзвичайно поширений в озелененні сланкий чагарник — ялівець Козацький (Juniperus sabina) заввишки до 1,5 м, який швидко розростається в ширину й утворює щільні зарості. Має до 25 декоративних форм, серед яких в Україні відомі кілька. 3-поміж них є рослини з кипарисоподібною, а також із пістрявою жовто-білою хвоєю. Характерним для рослин цього виду є різкий запах пагонів і хвої під час розтирання. Ялівець козацький  ̶  світлолюбний, морозо-, посухо- та газостійкий, невибагливий до ґрунту. Може рости на кам'янистих, вапнякових і злегка засолених ґрунтах. Ялівець чудово витісняє бур'яни.