Гороби́на (Sorbus) — рід рослин родини трояндових.  Листопадні дерева або кущі з перистими або простими листками. Квітки двостатеві, зібрані в щиткоподібні суцвіття. Чашолистків 5, пелюсток білих або рожевих 5, тичинок 15-25. Плоди кулясті або овальні, червоно-жовті, або коричневі, зрідка білі.

  Росте на різноманітних ґрунтах. Світлолюбива, але витримує деяке затінення. Росте до 200—300 років, починає квітнути і плодоносити з 10-ти річного віку, а плодові сорти — навіть з 4–5 років. 

Горобина — цінна плодова, лікарська і декоративна рослина. В офіційній медицині використовують лише горобину звичайну, у народній — також і інші види.

В Україні є вісім видів, серед них найбільше поширена горобина звичайна з яскраво-червоними плодами. На Поділлі і в Карпатах росте берека — високе дерево з цінною деревиною і буро-жовтими плодами. В парках і садах, а також у гірських лісах Криму трапляється горобина домашня (Sorbus domestica) — дерево з великими грушоподібними або кулястими їстівними плодами. Тут же росте кілька близьких кущових видів горобини — горобина кримська (Sorbus taurica), горобина грецька (Sorbus graeca).

Англійці застерігають себе від відьом, саджаючи на подвір'ї горобину.

Горобина часто згадується як «Дерево відьм» і «Дерево життя». Це — символ зустрічі вогню і чарів. Назва «горобина» фактично походить від норвезького слова «рува», що означає амулет або талісман. Горобина володіє чималими чарівними властивостями, включаючи властивість до захисту, лікуванню та пророкуванню.

Кельти думали, що горобина біля будинків надасть житлу і мешканцям захист від пожежі і блискавки. Це повір'я все ще існує. Це можна помітити у популярності горобини в декоративному оформленні міських парків і садів в Північній Європі.