Плю́щ звича́йний(Hedera helix) — вічнозелена витка рослина-ліана з родини аралієвих, яка своїми численними присоскоподібними коренями прикріплюється до дерев, скель або іншого субстрату.

  Стебло дерев'янисте, лазяче, розгалужене, 10—20 (до 30) м завдовжки. Листки черешкові, чергові, шкірясті, голі, блискучі, на безплідних пагонах — серцеподібні, на квітконосних гілках — цілісні, яйцеподібні або ромбічно-яйцеподібні. 

Квітки дво- або одностатеві, правильні, п'ятичленні, жовтувато-зелені у простих зонтиках, зібрані китицею. 

  Плід — ягодоподібний, сферичний, спочатку зелений, потім чорно-синій. Цвіте у вересні — жовтні.

  Природний ареал охоплює Західну, Центральну та Південну Європу і простягається від північного сходу Ірландії до південної Скандинавії, на півдні — захоплює Португалію, Іран та північну Туреччину. Росте в листяних лісах, здебільшого дубових, рідше букових у низинах та передгір'ях.

  В Україні зустрічається в Карпатах та прилеглих районах, рідше — на Західному Поліссі та в Правобережному Лісостепу в тінистих лісах на вологих місцях. Є популярною декоративною рослиною у багатьох країнах.

В народній медицині використовують листки плюща, при хронічних катарах слизових оболонок, туберкульозі, рахіті та при інших захворюваннях. У свіжому вигляді їх використовують як зовнішній засіб при опіках, для перев'язки гнійних ран.