Яліве́ць (лат. Juniperus) — рід вічнозелених деревних рослин родини кипарисових.
Латинську назву juniperus вперше згадував давньоримський поет Вергілій, що пізніше дозволило Ліннею застосувати це слово для назви роду.
Проте існує інша версія — що слово походить від кельтського ieneprus — «колючий».
Українська назва походить від праслов’янського *(j)alovьcь похідне від *jalovъ — «безплідний»; первісно, очевидно, означало рослини ялівцю із чоловічими квітами.
Налічується 71 вид, 9 з яких — в Україні.
Ялівець використовують для закріплення пісків, створення живоплотів, а деревина ялівця для виготовлення меблів, олівців тощо.
Ялівець росте досить повільно, невибагливий до ґрунту, однак полюбляє освітлене місце зростання. Хвоя — колюча, голкоподібна, сизо-зелена зверху з білою смужкою, майже плоска. Плоди — шишкоягоди діаметром 5-9 мм, темно-сині або майже чорні, з сизуватим нальотом, смолисті з характерним запахом, з'являються тільки на жіночих особинах. Достиглі плоди — ласощі для птахів у зимовий період.
Усі види ялівців фітонцидні.
Ялівець середній Голд Кіссен (Juniperus media Gold Kissen) – розлогий хвойний чагарник до 1м заввишки та діаметром крони до 2м. Рослина компактна, асиметрична, периста. Гілки довгі, дугоподібно згинаються, кінчики звисають униз. Хвоя світло-зелена, лускоподібна. Молоді пагони яскраво-жовті. У тіні втрачає яскраве забарвлення, тому рекомендується висаджувати на сонячних місцях. До ґрунтів невибагливий, проте надає перевагу пухким, слабокислим, суглинистим або супіщаним ґрунтам. Використовується в групових та одиночних посадках, для створення ландшафтних композицій.