1.2. Секунди у ладі

    ЛАД ( лат. modus, грец. harmoniae ) – впорядкована система висотних зв’язків музичних звуків (ступенів звукоряду).

МУЗИЧНИМ ЛАДОМ називається об’єднання ступенів музичного звукоряду навколо тоніки за принципом тяжіння і розв’язку.

Тоніка є головний звук, перший ступінь ладу, який характеризується стійкістю, спокоєм, відсутністю тяжіння. Послідовне розташування ступенів ладу називається гамою.

Ступені ладу мають свої назви:

I – тоніка ( Т )

II – несхідний ввідний звук

III – медіанта

IV – субдомінанта ( S )

V – домінанта ( D )

VI – субмедіанта

VII – висхідний ввідний звук

       Перший, четвертий і п’ятий ступені ладу називаються головними. Інші ступені ладу називаються побічними.

  Ступені ладу розділяються також на стійкі і не стійкі. До стійких належать I, III, V ступені, до не стійких II, IV, VI, VII ступені. Не стійкі ступені відрізняються від стійких більшою силою тяжіння і прагненням до розв’язку. Вони сприяють розвитку музичної мови, збільшенню інтонаційного напруження, створенню формоутворюючих побудов: фраз, речень, кульмінацій. Тоді, як стійкі ступені мають ознаки спокою, відсутності прагнення до подальшого розвитку, сприяють завершенню музичних побудов.

        Тяжінням називають прагнення до розв’язку нестійкого ступеня в стійкий. Тяжіння можна відчувати як напруження, дискомфорт. Розв’язком називають здійснений перехід нестійкого ступеня в стійкий, який створює відчуття переходу у спокійний, або відносно спокійний стан музичного розвитку.

            Мажорний лад

  У більшості країн світу існують два музичні лади – мажор і мінор. Всі інші види ладів є модифікацією мажорного або мінорного ладу. Зміна звуковисотних співвідношень між ступенями ладу здійснюється завдяки підвищенню, або пониженню одного чи двох основних ступенів ладу.   Мажорним ладом (або мажором), називається семиступеневий лад, стійкі звуки якого утворюють великий ( мажорний ) тризвук. Саме слово «мажор» (італ. maggiore) означає «великий», «старший». У письмовій нотації слово «мажор» замінюється словом «dur» ( від лат. durus – твердий). Головною характерною ознакою мажорного ладу є інтервал великої терції між першим і третім ступенями, яка визначає світлий, бадьорий, піднесений характер стійких звуків і ладу в цілому.

                Мінорний лад

Мінорним ладом (або мінором) називається семиступеневий лад, стійкі звуки якого утворюють малий (мінорний) тризвук. Слово «мінор» (лат. minor) означає «малий», «менший».  У письмовій нотації слово «мінор» замінюється словом «moll» (лат. mollis –м’який, ніжний).

       Головною характерною ознакою мінорного ладу є інтервал малої терції між першим і третім ступенями, яка визначає ніжний, м’який, ліричний характер тонічного тризвуку і ладу в цілому.

           Стійкі звуки ладу (I, III, V ст.) утворюють тонічний мінорний тризвук

       Мінорний лад використовується в музиці в різних видах (модифікаціях). У народних піснях найбільшого розповсюдження набув натуральний мінор. У класичній і сучасній музиці – гармонічний і мелодичний мінор. Як і мажорні лади, різновиди мінору утворюються в результаті підвищення або пониження основних ступенів ладу (крім I, III, V). Спільною ознакою всіх мінорних ладів є тонічний мінорний тризвук.