Розділ 1. Інтервали

Інтервал від латинського слова «intervalium» означає проміжок, відстань, різниця.

Інтервалом у музиці називається відношення висот двох тонів, що визначається відношенням частот їх коливань.

Одночасне сполучення частот коливань двох звуків утворює фонізм інтервалу. Фонізм (від грецького phone – звук), колорит (характер) звучання інтервалу, акорду, незалежно від його функціонального значення.

Інтервали у межах октави називаються простими, а в межах двох октав – складеними.

Нижній звук інтервалу називається основою, а верхній – вершиною.

Інтервал буває мелодичний і гармонічний. У мелодичному інтервалі звуки виконуються послідовно, у гармонічному – одночасно. В залежності від напрямку руху другого звуку, інтервал може бути висхідним або низхідним.

Звуки інтервалу читаються послідовно, якщо інтервал низхідний додається слово «вниз» (до – ля вниз). Гармонічні інтервали читаються від основи до вершини.

Послідовність з декількох мелодичних інтервалів утворює мелодичний зворот.

Інтервал є найменша структурна побудова музичної мови. З послідовностей інтервалів утворюються інші побудови: мотив, фраза, речення, період. З послідовності інтервалів створюється мелодія.

Мелодією називають музичну думку, виражену одноголосно. Вона, поряд з ритмом і гармонією, є основним засобом музичної мови. Кожен інтервал відрізняється від іншого своєю якістю, яка полягає в ступеневій і тоновій величинах.

Ступеневою величиною інтервалу називають кількість ступенів, які містить (охоплює) інтервал. Ступенева величина інтервалу позначається арабським числом від 1 до 15-и і латинськими словами.

таб 1 для сайту.pdf

Тоновою величиною інтервалу називають кількість тонів і півтонів, які містить (охоплює) інтервал.

Відповідно до якості (ступеневої і тонової величин) інтервали розділяються на чисті, малі, великі, зменшені і збільшені.

Таблиця 2 для сайту.pdf

КОНСОНАНСИ І ДИСОНАНСИ

Французьке слово consonance, від латинського consonantia – співзвуччя, узгоджене, гармонійне звучання, і французьке dissonance, від латинського dissonantia – нестройність, нестройне, неграмонійне звучання. Самі співзвуччя (інтервали, акорди) сприймаються як злитні або не злитні.

До консонуючих інтервалів відносяться:

- прими і октави – значно довершені;

- кварти і квінти – довершені;

- терції і сексти – недовершені.

До дисонуючих інтервалів відносяться:

- великі секунди і малі септими – помірно різкі, нестройні, негармонійні;

- малі секунди і великі септими – значно різкі, нестройні і негармонійні;

- тритони – нестійкі, напружені, негармонійні, збільшені і зменшені інтервали.