Розділ 4. Модуляція

       Тональність, у якій музичний твір починається і закінчується, називається головною. Ключові знаки головної тональності записують біля нотного ключа. Інші тональності, які присутні у музичному творі, називаються побічними. Знаки альтерації побічних тональностей записують біля нот, як випадкові знаки. Можлива також заміна ключових знаків головної тональності на ключові знаки побічної тональності. Порядок введення побічних тональностей, їх тривалість, утворює тональний план, який має важливе формоутворююче та виразне значення.

       Зміна однієї тональності іншою називається модуляцією ( лат. modulatio – мірність). Якщо при цьому змінюється тільки вид ладу, модуляція називається ладовою. Найбільше поширення мають тональні, або функціональні модуляції, які супроводжуються зміною тоніки.

       Ознакою модуляції є наявність випадкових знаків альтерації (знаки модуляційної альтерації). Звук чи мелодичний зворот, за допомогою якого здійснюється модуляція, називається модулюючим. Модулюючі звуки (акорди), властиві для нової тональності, направляють музичний рух до нової тоніки.

  Види модуляцій:

1)  Відхилення – короткочасний перехід в побічну тональність і повернення до головної;                                                                                                

2)  Модуляція-перехід – зміна тональності на більш тривалий час. Музичний розвиток у побічній тональності співпадає із закінченням музичної побудови і завершується досконалою каденцією.

3)  Співставлення тональностей – здійснюється без тонального переходу на межі музичних побудов. Нова тональність з’являється після тоніки попередньої тональності (на межі періоду, речення).

Під час модуляції використовуються:

1)  Спільні акорди головної і побічної тональності. При їх наявності перехід здійснюється більш плавно.

2)  Модулюючі акорди – акорди домінантової і субдомінантової груп нової тональності.

Акорди домінантової групи використовуються частіше (D7, VII7, DD7, DDVII7, K64, S, II7).

3)  Енгармонізм акордів (збільшеного тризвуку, зменшеного ввідного септакорду).

4)  Модулюючі зв’язки (мелодичні і гармонічні побудови).

5)  Модулюючі секвенції (хроматичні, транспонуючі).

  Модуляція є одним із засобів продовження музичної форми, зміни інтонаційного колориту. Частіше модуляція здійснюється в тональності першого ступеня споріднення.

  Через акорди споріднених тональностей модуляція здійснюється в тональності другого і третього ступенів споріднення.

СЕКВЕНЦІЯ

Секвенцією називається повторення мелодичного чи гармонічного звороту на іншій висоті. Гармонічний чи мелодичний зворот називається ланкою секвенції. Кількість ланок у секвенції може бути від двох до чотирьох. Крайні ланки, особливо остання, можуть дещо змінюватись.

Інтервал, на який рухається ланка секвенції вгору, чи вниз, називається кроком секвенції.

       Секвенції бувають діатонічні (однотональні), в яких ланки рухаються по ступеням ладу і модулюючі, в яких ланки рухаються по тональностям першого ступеня споріднення (хроматичні), або на заданий інтервал (транспонуючі). Основне призначення секвенції – сприяти розвитку музичного матеріалу, розширенню форми твору.