Індивідуальна програма розвитку

Що таке індивідуальна програма розвитку?

Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки.

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.5.2012 р. №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, треба розробляти індивідуальну програму розвитку (ІПР).

В яких нормативних документах розповідається про індивідуальну програму розвитку?

• Постанова Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 року №872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах».

• Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012р. №1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», у додатку до документа можна знайти форму для заповнення індивідуальної програми розвитку.

Де реалізується індивідуальна програма розвитку – удома чи у школі?

Індивідуальна програма розвитку складається для її реалізації педагогами в навчальному закладі. Батьки можуть проводити додаткові заняття з дитиною вдома для підвищення досягнення ефективності очікуваних результатів, визначених у програмі (ІПР).

Хто складає індивідуальну програму розвитку для дитини?

Індивідуальну програму розвитку розробляє група фахівців, у склад якої входять: заступник директора з навчально-виховної роботи, учителі, асистент учителя, психолог, учитель-дефектолог та інші педагогічні працівники. До процесу розробки ІПР обов’язково залучаються батьки або особи, які їх замінюють.

Що повинна містити індивідуальна програма розвитку?

Програма містить загальну інформацію про учня, оцінку наявного рівня розвитку дитини, необхідні додаткові послуги, види необхідних адаптації та модифікацій навчального процесу (навчальні цілі, навчальні матеріали, форми та методи навчання тощо), індивідуальну навчальну програму, а за потреби й індивідуальний навчальний план у контексті заповнення індивідуальної програми розвитку (ІПР).

Скільки часу діє індивідуальна програма розвитку (ІПР)?

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Однак члени команди з розробки ІПР можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати програму або скласти нову. Це може виявитись необхідним, наприклад, якщо:

• дитина досягла поставленої навчальної мети;

• у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;

• виникла необхідність збільшити кількість послуг дитині;

• дитину переводять в інший заклад;

• у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

Чи залучаються батьки до написання індивідуальної програми розвитку?

Участь батьків у розробці ІПР є надзвичайно важливою. Батьки не тільки надають важливу інформацію про особливості розвитку дитини (інформація про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини тощо), вони узгоджують ІПР, підписуючи її.

Підписання батьками ІПР є обов’язковим і свідчить про те, що вони знають і поділяють навчальні цілі й завдання, визначені на рік; усвідомлюють характер модифікацій та адаптації навчального процесу; а також поінформовані про моніторинг і перегляд індивідуальної програми розвитку.

Чи обов’язковим є підписання індивідуальної програми розвитку батьками дитини?

Так, індивідуальну програму затверджує керівник навчального закладу та обов’язково підписують батьки.

Що таке індивідуальна навчальна програма та індивідуальний навчальний план у контексті написання індивідуальної програми розвитку (ІПР)?

Індивідуальна програма розвитку повинна містити індивідуальну навчальну програму таза потреби індивідуальний навчальний план.

Індивідуальна навчальна програма визначає знання, навички та вміння, які повинні опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем; розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з їх відповідною адаптацією.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, до наявних і потенційних можливостей дитини з особливими освітніми потребами.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма розробляються педагогічними працівниками, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, і затверджуються керівником навчального закладу.

Методичні рекомендації
щодо складання індивідуальної програми розвитку
особи з особливими освітніми потребами

Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з обмеженими можливостями здоров’я, які навчаються в інклюзивних класах, має розроблятися індивідуальна програма розвитку (ІПР). Дану програму готує група фахівців, до складу якої входять: заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент учителя, психолог, учитель-дефектолог та інші педагогічні працівники. До процесу розробки ІПР обов’язково залучаються батьки, або особи, які їх замінюють. Метою цієї роботи є визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами.

Програма містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму, а за потреби, і індивідуальний навчальний план.

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік, за умови, що двічі на рік (за потреби частіше) вона переглядається з метою коригування. Зокрема, у випадках, коли в дитини виникають труднощі в засвоєнні змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдання.

Дослідники інклюзії в складанні ІПР радять додержувати ієрархічного характеру її структури. Спочатку формулюються загальні цілі та завдання, а потім їх конкретизують в індивідуальні „технологічні” завдання кожного учня. Дослідники Тім Лорман, Джоан Депплер та Девід Харві, 2005) пропонують розглядати і компонувати структуру індивідуальної програми розвитку учня у вигляді такої блок-схеми:

• визначення сподівань на майбутнє і життєвих планів учня;

• узагальнений результат проведеного комплексного дослідження фізичних і навчальних можливостей учнів;

• визначення довгострокових цілей;

• завдання з формування поведінки;

• індикатори досягнень;

• інклюзивні стратегії і підходи до навчання;

• визначення часу і стратегії проведення моніторингу і перегляду ІНП.

Індивідуальна програма розвитку

Узагальнений результат проведеного комплексного дослідження

Узагальнює результати проведеного комплексного дослідження відповідальний (може бути вчитель або завуч) за координування робочої групи і складання індивідуального навчального плану.

Компоненти індивідуальної програми розвитку

Під час створення ІПР головна увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатися у звичайному класі. Зазвичай, в ІПР містяться такі компоненти:

1. Інформація про дитину загального характеру:

Ім’я дитини, її вік, адреса, телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до закладу, термін дії ІПР.

2. Поточний рівень знань і вмінь дитини.

Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У програмі має бути зазначено, що турбує батьків. Має бути наведена інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до успішного опанування знаннями у звичайній групі. Всі ці відомості мають бути максимально точними, оскільки вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.

3. Цілі і завдання.

Саме вони мають допомогти дитині опанувати певні знання і вміння. Вони мають відповідати поточному рівневі розвитку дитини. У визначенні цих цілей і завдань беруть участь всі особи, причетні до роботи з дитиною.

Цілі – це твердження щодо бажаного результату. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки і мають бути чітко сформульовані, висловлені через позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає. Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігаються випередження або відставання у розвитку (інтелектуальний, соціальний і емоційний розвиток, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).

Завдання – це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі, написані зрозумілими та простими термінами.

!У програмі має бути визначено, хто, що, коли і як має робити.

4. Спеціальні та додаткові послуги.

Педагоги та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді дитина потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватися лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). В цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги.

В індивідуальному навчальному плані має бути визначена кількість і тривалість занять фахівців з дитиною.

5. Адаптації/модифікації.

Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям з особливими потребами виховуватись у звичайній групі. При розробці програми необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та інших потреб дитини.

Модифікація використовується у роботі з учнями, що мають значні когнітивні порушення. Це – зміна особливостей навчання шляхом зміни його змісту, понятійної сутності навчального матеріалу. Вона адресована школярам, здатним засвоювати матеріал типових навчальних програм за умови суттєвої модифікації їх змісту відповідно до навчальних потреб того чи іншого учня. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

Адаптація – змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Це – зміна умов виконання завдання, які допоможуть учневі досягати очікуваних результатів навчання. Наприклад, учневі, який внаслідок інвалідності не може працювати зі звичайними друкованими матеріалами, інформацію та вказівки необхідно надавати вербально і в письмовій формі. Для учня з розладами уваги новий матеріал і завдання слід поділяти на менші складові і використовувати список із переліком дій для контролю за виконанням завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій:

• пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки);

• адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності);

• адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).

6. Індивідуальний навчальний план.

 Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та зі складними порушеннями розвитку (порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій ІРЦ та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 3 до 8 годин на тиждень (кількість годин визначають відповідно до висновку ІРЦ).

Оскільки в інклюзивному навчальному закладі навчаються діти, які мають інтелектуальні та комплексні порушення, то виникає потреба в складанні індивідуальної навчальної програми для таких дітей. Це обумовлено тим, що багато дітей цих нозологій потребують адаптації до себе навіть спеціальних навчальних програм, що дає змогу педагогам проаналізувати вимоги навчальної програми до актуальних і потенційних можливостей дітей вище згаданих нозологій і відповідно індивідуалізувати навчально-виховний процес.

Індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма розробляється педагогічними працівниками, у тому числі з дефектологічною освітою, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та затверджується керівником навчального закладу.

Індивідуальна навчальна програма дитини з особливими освітніми потребами у класі з інклюзивним навчанням розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною їх адаптацією.

Навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги, у першу чергу, аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами.

До складання індивідуальної навчальної програми залучаються батьки, які повинні мати чітке уявлення про те, чому навчання дитини потребує розроблення індивідуальної навчальної програми. Така співпраця забезпечить інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та врегулює комплекс суперечливих питань, які виникають між батьками та вчителями в процесі навчання дитини.

Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами носить диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня та його освітніх потреб.

Зокрема, якщо дитина з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів та корекційних занять з вчителем-дефектологом, для неї розробляється та частина програми розвитку, яка стосується надання цих послуг та розроблення відповідних адаптацій. За потреби адаптується навчальна програма, але розроблення індивідуального навчального плану є недоцільним.

Якщо в класі навчаються діти з особливими освітніми потребами однієї нозології, для кожного окремо розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка стосується їхніх відмінностей та потреб, а навчальна програма може бути спільною.

 7. Термін дії ІПР.

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у засвоєнні визначеного змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань. У будь-який момент можна провести збори, щоб модифікувати програму або скласти нову. Це може виявитися необхідним, наприклад, якщо:

1. 1. дитина досягла поставленої мети;

   2. у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;

   3. надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині;

   4. дитину переводять до іншого закладу;

   5. у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

Традиційно, розробку ІПР починають одразу після приходу дитини до групи, а термін дії програми закінчується через рік. Водночас, можна варіювати цей процес, пристосовуючи його до загального планування.

У класах загальноосвітніх навчальних закладів з інклюзивною формою навчання освітній процес здійснюється відповідно до робочого навчального плану школи, за навчальними програмами, підручниками, посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для таких навчальних закладів.

8. Інформація про прогрес дитини.

Невід’ємною складовою процесу розробки ІНП є оцінка і збирання відомостей про успіхи дитини, оцінки динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні листки, результати тестів, тощо).

 При цьому можуть збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, описи поведінки, результати порівнянь з типовим рівнем розвитку, результати тестів тощо. Інформація про прогрес дитини. Визначення рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з особливими освітніми потребами здійснюється з метою забезпечення позитивної мотивації навчання, інформування учнів про їх індивідуальні досягнення, визначення ефективності педагогічної діяльності вчителів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами здійснюється за критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011 № 329, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 р. за № 566/19304.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з розумовою відсталістю, з комплексними вадами розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом і програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою.

Система оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами має бути стимулюючою (враховується прагнення дітей до навчання та їх старання).

З метою оцінювання індивідуальних досягнень учнів може бути використаний метод оцінювання портфоліо.

Портфоліо - це накопичувальна система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати і організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Таке оцінювання передбачає визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо.

Для максимальної ефективності під час складання ІПР необхідно враховувати наступні поради:

1. 1. під час планування чітко окреслювати цілі й завдання навчання та розвитку дитини з особливими освітніми потребами;

   2. чітко визначити обов’язки всіх членів команди індивідуального супроводу дитини;

   3. в ІПР обов’язково фіксувати прогрес у розвитку дитини та методи оцінювання, які при цьому застосовувались;

   4. вносити до ІПР корективи з метою забезпечення гнучкості процесу навчання та ефективність засвоєння учнем знань і соціального досвіду.

 З чого почати?

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.

Створенню ІПР для дитини з особливими освітніми потребами передує певний період оцінки, що дає змогу виявити особливості: поведінки, навчальних пріоритетів, конкретних вмінь, а також загального рівня розвитку. Ця інформація дає педагогу змогу відповідним чином побудувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти їхньому всебічному розвиткові. Також слід проводити формальну оцінку дітей з використанням спеціальних методик, до якої мають бути залучені батьки і фахівці. Під оцінкою слід розуміти процес збирання всебічної інформації про дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей дитини та сфер, де вона відстає. Процес оцінки має на меті визначення поточного рівня розвитку дитини, що дає змогу розробити відповідні навчальні плани та заходи. Процес оцінки дітей з особливими освітніми потребами має бути комплексним, спрямованим і більш точним, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитку. Комплексність необхідна для того, аби найточніше визначити можливості дитини і всі сфери, де вона потребує уваги.

До цього процесу оцінки слід залучати фахівців з кількох напрямків. Це має бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу. Результати, отримані під час лише одного спостереження тільки одним фахівцем, не можуть вважатися достовірними.

Для створення ефективної ІПР потрібні спільні дії педагогів, батьків і фахівців. Слід запевнити батьків, що під час проведення оцінки дитини, аналізу результатів робіт увага звертатиметься на сильні якості дитини; що це процес збирання інформації, яка допоможе педагогам і фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки індивідуального плану, який повністю відповідатиме потребам дитини. Інформацію про дитину можна одержати з різних джерел – від батьків, дорослих (включаючи тих, з ким дитина живе), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють та інших. Фахівці можуть допомогти точніше визначити рівень розвитку та потреби дитини. Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть спеціалісти (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та ін.). Після завершення процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь аналізують результати.

Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки індивідуальної програми розвитку.

Хто відповідає за розробку та реалізацію ІПР?

ІПР розробляється командою, до складу якої входять: педагоги, які працюють з дитиною, фахівці, які будуть залучені до навчально-виховного процесу, батьки дитини та керівники закладу освіти. Складена та узгоджена з усіма членами команди ІПР підписується керівником закладу та батьками. Відповідальність за реалізацію індивідуальної програми покладається на всіх членів команди. Відстеження перебігу виконання цілей, окреслених в ІПР, покладається на методиста (в його обов’язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).

Оформлення та ведення відповідної документації покладається на асистента вчителя.

Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІНП.

Участь батьків у розробці ІПР є надзвичайно важливою. Як зазначалося вище, батьки можуть надати інформацію про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини.

У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь у розробці ІПР. Причини такої поведінки можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині, до недовіри членам команди, підґрунтям якої є негативний попередній досвід спілкування з фахівцями і педагогами. В будь-якому випадку батьків необхідно підбадьорювати та заохочувати до участі.

Підписання батьками ІПР свідчить про те, що вони знають і поділяють річні цілі й конкретні завдання; усвідомлюють характер модифікацій та адаптацій навчального процесу; а також поінформовані щодо моніторингу та перегляду ІПР.

Професійні обов’язки вчителя передбачають з’ясування навчальних потреб учнів, призначення та впровадження відповідних програм навчання, оцінку результатів навчального процесу. Вчитель, спільно з батьками, має складати ІПР і відстежувати її реалізацію.

Якщо з учнем працює асистент учителя, він може надавати важливу інформацію про успішність і поведінку окремих дітей. За потреби, ця особа також бере участь у нарадах з питань ІПР, допомагає в процесі формування навчального змісту та створення навчального середовища. Розроблення ІПР не є обов’язком асистента вчителя.

При складанні індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних навчальних методів, матеріалів, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини.

Модифікація – трансформує характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

Адаптація –змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптації:

• • • пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору; зменшення рівня шуму в класі, де навчається слабочуюча дитина, забезпечення її слуховим апаратом; створення відокремленого блоку в приміщенні школи для учнів початкової ланки);

    • адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності);

    • адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).

Наступним кроком у складанні ІНП є визначення довгострокових цілей – чого має досягти дитина за визначений строк навчання. Формулюючи довгострокову мету, окреслюємо, що має досягти дитина за визначений термін навчання. Цей термін може бути різним шість місяців, один рік, якщо навчання інтенсивне – три місяці). Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік за умови, що двічі на рік (за потреби частіше) вона переглядається з метою коригування. Зокрема, у випадках, коли у дитини виникають труднощі у засвоєнні змісту навчального матеріалу, чи навпаки, виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдання. Основні вимоги до довгострокових цілей: чітке формулювання, обмежена їх кількість (не більше трьох – чотирьох). Кожна довгострокова ціль має обов’язково доповнюватися завданнями, які її конкретизують. Завдання мають бути точними, піддаватися вимірюванню, а також такими, щоб їх можна було виконати протягом навчального року, тому треба запитати себе: «Як дитина зможе продемонструвати реалізацію визначених завдань?» При цьому слід враховувати реальні можливості виконання розробленого плану в умовах загальноосвітнього класу, наявних ресурсів, спеціальної підготовки вчителя. Для досягнення визначених цілей має відводитися адекватний час.

Важливо пам’ятати, що основною метою складання ІПР є не фіксування усього того, що дитина має вивчити у школі, а з’ясування педагогічних поглядів на дитину, які концентруються на найважливіших сторонах її навчання, тому буде доречнішим, якщо ІПР розроблятиметься на засіданні психолого-педагогічного консиліуму. Члени консиліуму вивчають інформацію відповідно до розділів ІПР (див. документ). Результатом роботи і стане заповнення тих форм, які подаються у додатку до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012 № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах». ІПР затверджує керівник навчального закладу та обов’язково підписують батьки.

Загальну інформацію може надати класовод, класний керівник чи заступник директора. До пункту «Особливості розвитку» на першій сторінці ІПР записуються результати оцінки психолога; ця оцінка має 4 складові:

1. 1. 1. характеристика пізнавальних процесів дитини;

      2. особливості емоційно-вольової сфери та мотивації до навчання;

      3. особливості поведінки;

      4. ставлення дитини до себе.

Інформація має бути стислою та зрозумілою всім учасникам консиліуму.

Якщо цілей і завдань, визначених у плані, досягнуто раніше від зазначеного строку, тоді треба розробити нові і внести їх у документ. Трапляється, що вони виявилися недосяжними, тоді потрібно відкоригувати їх або визначити реальніші. Якщо цього не зробити – зусилля вчителів будуть марними, а навчання дитини не принесе бажаних результатів.

Якщо не досягнуто запланованих результатів, члени групи із розробки індивідуального навчального плану повинні з’ясувати такі питання: наскільки поставлені цілі і завдання були реальними; чи достатньо було виділено часу для їх реалізації; чи не переоцінений очікуваний рівень досягнень; наскільки адекватними були оцінка досягнень та ефективні педагогічні стратегії навчання; яка ефективність навчально-дидактичного забезпечення.

Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами носить диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня та його освітніх потреб.

Зокрема, якщо дитина з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптаційних навчальних матеріалів та корекційних занять з вчителем-дефектологом, для неї розробляється та частина програми розвитку, яка стосується надання цих послуг та розроблення відповідних адаптацій. За потреби адаптується навчальна програма, але розроблення індивідуального навчального плану є недоцільним.

Разом із тим, якщо в класі навчаються діти з особливими освітніми потребами однієї нозології, для кожного окремо розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка стосується їхніх відмінностей та потреб, а навчальна програма може бути спільною.

Індивідуальна навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем; розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною їх адаптацією.

При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються під час уроку, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами.

Готова ІПР має бути введена в електрону базу даних школи і з цього моменту стає робочим документом. Далі здійснюється моніторинг впровадження окреслених у ній цілей, вирішення завдань та вивчення ефективності методів, і за його підсумками ці складові ІПР можуть бути оновлені та\або замінені іншими. До цього документа також додаються плани організації переходу дитини до наступного етапу навчання (класу) чи до нового закладу, а також опис успішних методів. Таким чином в ІПР фіксується вся інформація про навчання учня, яка слугує орієнтиром для вироблення подальшої програми для нього. Отже, ІПР лежить в основі навчального процесу й водночас є критерієм для його моніторингу.

Однак розробки ІПР недостатньо, якщо учень не залучатиметься до щоденного навчального процесу, а виконання індивідуальної навчальної програми ітиме в розріз із роботою на уроці.