Рекомендації вчителям щодо роботи з дітьми з ООП

 Зміст та основні напрямки корекційно-педагогічної діяльності

 Основні напрямки корекційно-педагогічного процесу:

• корекційний вплив на дитину факторами середовища («терапія середовищем»);

• корекційний напрямок навчального процесу;

• спеціальний підбір культурно-масових засобів;

• психогігієна сімейного виховання;

• корекція окремих сторін психічної діяльності;

• розвиток процесів мислення;

• розвиток різних видів мислення;

• корекція порушень емоційно-вольової сфери;

• розвиток мовлення;

• розвиток уявлень про навколишній світ;

• збагачення словникового запасу;

• корекція індивідуальних прогалин в знаннях;

• відновлення позитивних якостей, які одержали незначну девіацію;

• накопичення навичок моральної поведінки.

В основі спеціальних методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності лежать загальнопедагогічні підходи, які направлені на розвиток, збереження або відновлення порушених функцій організму, знань чи умінь дитини. Це методи вправ, методи переконань, методи прикладу, методи стимулювання поведінки і діяльності дітей з відхиленнями в розвитку та поведінці.

Педагог як суб'єкт педагогічної діяльності повинен також уміти управляти розвитком, навчанням і вихованням учня, своєчасно і результативно проводити корекцію педагогічного впливу на особистість дитини, його поведінку і відношення до навчального середовища.

Найважливіші корекційні вміння учителя, в класі якого є діти з особливостями психофізичного розвитку:

• вміння бачити відхилення в розвитку дитини;

• провести педагогічну діагностику разом з дефектологом і психологом;

• спрогнозувати шляхи подальшого розвитку дитини з урахуванням наявного дефекту;

• попередити виникнення порушень розвитку вторинних відхилень;

• визначити загальні і конкретні завдання корекційного навчання і виховання;

• планувати окремі види корекційної роботи;

• враховувати в навчально-виховному процесі характерні для дітей з особливостями психофізичного розвитку можливості і фактори компенсації, використовувати їх в корекційній діяльності;

• відбирати і застосовувати необхідні для вирішення корекційних завдань методи, прийоми і засоби навчання, виховання, діагностики, корекції, компенсації;

• створювати корекційні умови виховання, навчання, розвитку і соціальної адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку для засвоєння ними інтелектуального і морального досвіду в поєднанні з засвоєнням мови і мовлення;

• формувати позитивну мотивацію участі в корекційній роботі у дітей з особливостями розвитку і виховувати в них оптимізм, бачення життєвої перспективи, відчуття успіху;

• визначати результативність корекційної роботи на всіх етапах педагогічної діяльності;

• свідомо і критично управляти своєю корекційною діяльністю;

• працювати в тісному контакті з фахівцями: дефектологом, психологом, логопедом, медичними працівниками, а також з батьками.

Корекційна робота повинна бути направлена на корекцію всієї особистості.

В корекційній роботі поряд з спеціальними вправами необхідні вправи на:

• зміцнення м'язів кисті руки, дрібної моторики пальців рук;

• розвиток орієнтування в просторі;

• розвиток пам'яті;

• розвиток мислення;

• розвиток мовлення.

Рекомендації щодо роботи з дітьми з особливими потребами:

1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

• міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;

• жести мають носити відкритий доброзичливий характер;

• не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.

 2. Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт:

• свою роботу треба починати з усмішки;

• ні в якому разі не можна настроюватись на почуття жалю або зверхності, тим паче нехтувати дитиною - ваше обличчя і жести вас видають.

 3. Дитина з ООП має своє психологічне життя:

• потрібно коректно увійти у внутрішній світ дитини;

• треба м'яко зацікавити дитину у грі або іграшці, завданні;

• варто використовувати дидактичні ігри, роздатковий матеріал, мозаїку, конструктор та інше;

• у процесі гри доцільно включати елементи корекції - порушень мовлення;

• дитина-інвалід піддається впливу страхів більше, ніж здорова;

• варто повсякчас підбадьорювати дитину;

• слова «не вмієш», «злякався», «у тебе не вийде» потрібно виключити з розмови;

• варто постійно тримати дитину у полі зору, стежити за її реакціями: напруженість, стереотипні рухи, невдоволені репліки мають бути поміченими;

• слід бути насторожі, якщо дитина голосно сміється, співає, залишаючись напруженою;

• іноді можуть виявлятися сексуальні нахили дитини.

Для того, щоб корекційна спрямованість навчання – дітей з особливостями психофізичного розвитку дала позитивні результати, вчитель повинен знати наскільки вона ефективна, тобто користовуватися такими критеріями, як:

• якісне і кількісне полегшення структури дефекту;

• виправлення недоліків і перехід до скоригованої вади, до позитивних можливостей дитини;

• підвищення рівня актуального розвитку і, як наслідок, збільшення зони найближчого розвитку;

• свідоме користування дітьми набутим досвідом;

• накопичення і позитивна зміна властивостей особистості.

Користуючись цими критеріями, вчитель може зробити висновок щодо правильності та якості корекційної роботи.

Висвітлювати їх можна у індивідуальних програмах розвитку через певні проміжки часу. Підставою для цього стануть результати роботи дефектолога, психолога, логопеда.

 Поради вчителям загальноосвітньої школи для успішної роботи з дітьми, які мають особливості психофізичного розвитку

Вчитель повинен оволодіти необхідними знаннями та навичками:

• ознайомитись із анамнезом, мати уявлення про основні види порушень психофізичного розвитку дитини;

• вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини;

• враховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня;

• бути добре знайомим з приладами, які використовують учні з порушенням зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів.

• навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами;

• вивчити основні принципи роботи в команді;

• навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять;

• закінчувати заняття, коли діти втомилися чи відволікаються;

• вміти складати плани індивідуальної роботи, оволодівати спеціальними методиками відповідно до специфічних потреб дітей;

• створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми;

• формувати у дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища;

• ставитися з повагою до дітей та їх батьків.