Канали зв’язку, їх види. 

Усі апаратні складові мережі налаштовують таким чином, щоб несправність окремих комп’ютерів, фізичний вихід із ладу або від’єднання окремих ділянок мережі не впливали на функціонування мережі. Канали зв’язку забезпечують з’єднання приймача та передавача (рис. 1).

За способом передавання даних мережі поділяють на кабельні (дротові) і бездротові.

Мережу називають кабельною (дротовою), якщо середовищем передавання даних є кабель. У такому середовищі дані передаються електричними або оптичними сигналами.


На сучасному етапі розвитку комп’ютерних мереж використовують такі типи кабелів: кручена пара, коаксіальний та оптоволоконний кабелі.

Кручена пара — це декілька пар скручених мідних дротів у кольоровій пластиковій ізоляції (рис. 2). Пучки кручених пар дротів захищає зовнішнє обплетення. Такий кабель використовують у телефонному зв’язку та в більшості мереж Ethernet (від англ. ether — ефір і net — мережа) — це пакетна технологія передачі даних, яка застосовується при побудові комп’ютерних мереж. Залежно від типу кабелю максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу становить від 15 до 100 м, а швидкість передавання даних може досягати 100 Гбіт/с.



Коаксіальний кабель — це кабель із ізольованою мідною жилою, оточеною металевою оболонкою-екраном (рис. 3). Такий кабель використовують для під’єднання комп’ютерів до мережі та поширення сигналів телебачення. Максимальна відстань передавання даних без підсилення сигналу становить 500 м, максимальна швидкість передавання даних може досягати 10 Мбіт/с.

Оптоволоконний кабель — це скляна або пластикова нитка, що використовується для перенесення світла за допомогою повного внутрішнього відображення (рис. 4).

Структура оптоволоконного кабелю схожа на структуру коаксіального кабелю. Але замість центрального мідного дроту в такому кабелі використовується тонке (діаметром близько 1-10 мкм) оптоволокно, а замість внутрішньої ізоляції — скляна або пластикова оболонка, що не дозволяє світлу виходити за межі оптоволокна.

Застосування цього кабелю дозволяє реалізувати найшвидший на сьогодні спосіб передавання даних. Відстань передавання даних без підсилення сигналу становить 50 км, а швидкість передавання даних сягає від 10 Гбіт/с до 4-8 Тбіт/с.

Поява мобільного Інтернету стала можливою завдяки розвитку бездротових мереж (англ. wireless).

Бездротовою називають мережу, в якій дані передаються радіосигналами.

Стандартами бездротових мереж є Wi-Fi, LTE, Bluetooth, WiMAX та ін. (рис. 5).


Wi-Fi (від англ. Wireless Fidelity — бездротова точність) — стандарт для обладнання бездротових мереж і торгова марка консорціуму Wi-Fi Alliance, до якого входять найбільші виробники комп’ютерного устаткування та обладнання Wi-Fi. Мобільні пристрої (телефони, смартфони, ноутбуки), які оснащено приймачами-передавачами Wi-Fi, можна під’єднувати до локальної бездротової мережі та Інтернету. Wi-Fi має обмежений радіус дії (до 300 м) та швидкість передавання даних до 300 Мбіт/с.

WiMAX, Mobile WiMAX, Mobile-Fi — технології бездротових мереж, які призначено для використання разом із технологією Wi-Fi (або замість неї) із метою розширення бездротових мереж. Зокрема, мережа WiMAX забезпечує кращий доступ до Інтернету, ніж Wi-Fi, і має більшу площу покриття. Наразі максимальна відстань становить 80 км, а швидкість передавання даних зросла до 75 Мбіт/с.

LTE (від англ. Long-Term Evolution — довготривалий розвиток, часто позначається як 4G LTE) — стандарт бездротової високошвидкісної передачі даних для мобільних телефонів і інших терміналів, що працюють із даними. Швидкість передавання даних може досягати 360 Мбіт/с на відстань до 100 км (наразі використовується швидкість 1 Мбіт/с на відстані до 13 км).

Bluetooth — стандарт для бездротових персональних мереж. Технологія забезпечує обмін даними між кишеньковими та стаціонарними комп’ютерами, мобільними телефонами, ноутбуками, принтерами, цифровими фотокамерами тощо. Зв’язок підтримується на відстані від 10 м до 100 м (відстань залежить від наявності перешкод) зі швидкістю до 25 Мбіт/с.

Триває розробка оптоволокон-ного кабелю нового типу, який складається з багатожильних оптичних світловодів. На кабелі таких жил сім. Передавання даних кабелем завдовжки кілометр через 50 різних потоків дозволило досягти рекордного показника швидкості в 255 Тбіт/с. Це набагато швидше нинішнього стандарту в 4-8 Тбіт/с.



Запитання для перевірки знань

Назвіть характеристики каналів зв'язку.

На яку відстань можливо передавати дані кабельними мережами без спотворення яко сті сигналу?

Для чого використовується кручена пара?

Де використовують технологію Bluetooth?

Яка з технологій бездротових мереж забезпечує максимальну швидкість передавання даних?

Який фізичний принцип лежить в основі оп-товолоконного каналу передавання даних? Складіть таблицю основних характеристик кабельних та бездротових мереж.

Знайдіть і підготуйте повідомлення про категорії крученої пари.

Ви хочете переглянути фільм у режимі онлайн. Яким середовищем передавання даних ви скористаєтесь?

Який стандарт бездротового зв'язку використовується у мобільних телефонах?


Канали передачі даних комп’ютерних мереж – комплекс пристроїв для обміну потоками інформації в обох напрямках. Він складається з обладнання і ліній. Канали поділяють на провідні і бездротові. Вони з’єднують прилади, що уловлюють сигнали, з інформаційними вузлами.

Для провідної передачі даних використовують металеві кабелю і оптичне волокно. Звичні кабелю активно витісняють оптико-волоконні мережі. Його структура дозволяє передавати сигнали в рази швидше і точніше. Це відбувається за рахунок наявності елементів намагніченого кремнію, які обрамлені матеріалом заломлюючим світло. За ним проходять світлові коливання, в які трансформовані електромагнітні хвилі. Оптиковолоконною спорядження захищено санкціонує вказівками, тому така лінія надійна.

Зв’язок по бездротових каналах забезпечується кількома різними способами: