Тільки довірливий контакт може сприяти тому, що надалі Ваша дитина звернеться до Вас запорадою чи допомогою або довіриться Вам. І тільки через повагу та підтримку Ви зможете допомогти один одному вирішувати свої проблеми.
Щоб попередити девіантну поведінку, необхідно дотримуватися таких правил виховання:
Щодня поводьтеся так, аби максимально сприяти здоровому вибору вашої дитини.
Виховуйте в дитині незалежність. Навчіть її саму приймати рішення й відповідати за них.
Хваліть дитину: за добре виконану роботу, навіть за старання. Якщо критикуєте, то критикуйте вчинок, а не дитину.
Будьте завжди готові обговорити з підлітком гострі для нього питання.
Цікавтеся справами й захопленням своєї дитини.
Якщо ваша дитина, не навчившись толком зав'язувати шнурки, як кулемет строчить по клавіатурі; поява нової програми або гри діє на неї, як наркотик; тоді як «нормальні» діти носяться по вулиці, ганяючи м'яча, ваше чадо може годинами висіти за комп'ютером без їжі і сну - ця стаття для вас.
Кожен знає про шкоду впливу комп'ютерної залежності на психічне і фізичне здоров'я дітей. На практиці виглядає це дуже непривабливо: уроки робляться як-небудь, успішність нестримно падає, кращий друг - комп'ютер, відповідно проблеми з комунікабельністю, малорухливість і їжа, що з’їдається за комп'ютером або в поспішках від чого батьки теж не будуть в захваті.
Мінуси можна перераховувати ще довго, вони переважують декілька жалюгідних плюсів, повторюваних папами і мамами для заспокоєння совісті самим собі: «Нехай краще так, чим палити в під'їзді» або «в житті згодиться». Як може згодитися в житті проходження гри Counter Strike, не знає ніхто.
Домовленості, крики, нотації, запаролювання системи, як правило, дають негативнийрезультат. Не поспішайте давати вихід роздратуванню. Ваша дитина-комп'ютероман? Ось декілька порад, як отримати з цього користь. Купуйте ігри і програми на англійській мові і, повірте, незабаром вчителька англійської буде вражена словарним запасом вашого чада.
Якщо немає можливості придбати окремий комп'ютер, виділіть дитині окрему операційну систему у вашому. Урочисто повідомте, що тепер він господар і може робити в ній, що забажає. Хай колупається, обслуговує, пробує програми - і однокласники швидко почнуть його поважати, та запитувати поради.
Порадьте вести щоденник або власні записи в комп'ютері, і ви навіть не встигнете зрозуміти, коли дитя освоїло Office Word.
Підкиньте маленькому комп'ютерному генієві болванок і покажіть, як записувати диски. Повірте, він знайде їм застосування.
Домашнє відео і фото - ось де простір для творчості і фантазії. І нехай першими будуть змонтована батькова голова і тулуб кішки, а відеокліп - з дня народження бабусі. Головне - він знає ЯК це робити.
Але головне - встановіть непорушні правила користування ПК. Невиконання яких карається вищою мірою покарання: відлучення від ПК на день, два, а то і тиждень. Зрозуміло, що Вам буде шкода бачити свою пригнічену дитину. А ще будьте готові, що вона може пустити в хід сльози, істерики і шантаж. Тримайтеся, буде нелегко, але, думаю, не варто пояснювати, чому здаватися не можна. Хочеш місце за комп'ютером, виконуй правила:
Користуватися ПК в умитому, причесаному і одягненому вигляді.
Сідати за комп'ютер лише в разі вивчених уроків і в повністю чистій і охайній кімнаті.
За комп'ютером не приймати їжу, чай, лимонад і т.п.
Список справ, залишених мамою, виконаний на 100%.
Не битися за мишку з сестрою (братом) - вчитися домовлятися.
Не чіпати папки «Папа» і «Сюди не лізь».
Можна при бажанні додати ще пару пунктів, але, впевнені, вистачить навіть і цього. Практика показує, що після виконання вищеперелічених умов, часу на ПК залишається якраз стільки, аби не зашкодити дитячому організму.
Звичайно, не всі наведені тут правила і поради можуть спрацювати, а ще як мінімум один з батьків повинен вміти користуватися і обслуговувати ПК. Але якщо ваш маленький комп’ютероман кмітливий, не має особливих проблем з навчанням в школі, голова знаходиться на потрібному місці, а за зайву годину за комп'ютером він готовий навіть мити посуд, придивіться уважніше до своєї маленької дитини, можливо, це майбутній Біл Гейтс?
1. Пам'ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім'я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Дивіться на дитину як на індивідуальність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики — це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
5. Запевняйте дитинув тому, що вона особлива і неповторна.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.
8. Показуйте приклад позитивних дій та вчинків дітям не на словах, а в конкретних справах.
9. Насильство над дітьми — це протиприродній акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
11. Пам'ятайте, що в сім'ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Хай ваша сім'я буде для дитини взірцем людяності, доброти, любові. І тоді нам не треба буде наголошувати на правах дитини, бо їх ніхто не буде порушувати, а обов'язки батьків по стану утримання і виховання дітей будуть сприйматися не як обтяжливий тягар, а як органічний прояв любові до дитини, підтримки в ній людської гідності та самоповаги.
·Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
· Не ображайте, не бийте, не принижуйтедитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком винічого не зміните.
·Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.
· Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї ). Запитайте себе: «Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?»
· Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).
·Якщо ви помітили, що у дитини «важкий» період, тоді підтримайте її.
· Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці.