У період стресових подій зважайте на те, що здатність дитини навчатися може знижуватися: вона може гірше сприймати та запам’ятовувати нову інформацію, бути більш емоційною, менш зібраною та уважною.

Дитина може повноцінно навчатися, лише коли їй безпечно і у неї є можливість відпочивати. Дайте їй цю можливість — не сваріть її за гірші оцінки чи помилки, не напосідайте зі шкільними завданнями та не навантажуйте дитину понад її можливості.

Вільний час для спілкування, творчості, гри є необхідним, і мова не про гуртки, додає дитяча психологиня від UNICEF Ukraine Світлана Ройз. Якщо дитина стомлена, гуртки можна пропустити.

У жодному разі не намагайтеся «розворушити» дитину відчуттям сорому чи провини. Не порівнюйте з іншими дітьми чи собою, адже ваш досвід був інакшим.

Не сприймайте успіхи чи невдачі дитини як оцінку ваших батьківських здібностей. Пам’ятайте, що для неї ви — найкращі батьки.

В умовах тривалого стресу і дорослим, і дітям властиве когнітивне виснаження — стан «психічної втоми», коли розумової роботи і відповідальності забагато, а відпочинку, сну та можливості розслабитися бракує.

Психологиня Світлана Ройз розповіла, які наслідки має когнітивне виснаження, і як вберегти від нього себе та дитину

І дітям, і дорослим важливі похвала та підтримка. Але від звичайного «молодець» може розвинутися певна залежність, або з часом дитина сприйматиме цю похвалу як нещиру.

Зібрали кілька правил, які допоможуть підтримати та заохотити дитину.

Тримайте також кілька ідей, чим замінити слово «молодець»:

Круто!

Супер!

Дай п'ять!

Гарна робота!

Ти так старався і у тебе все вийшло

Я знала, що ти впораєшся

Це було непросто, але ти впоралася

Ти так швидко вчишся

Ти все врахувала!

Так тримати!

Ти все зробив майстерно

Сердечно радий за тебе

Я завжди вірю в тебе

Людей із наслідками важких травм та інвалідністю ми зустрічаємо ледь не щодня. Це складна тема для розмови з дитиною, і нам, можливо, хотілося б її уникнути, але говорити про це важливо. По-перше, щоби підготувати дитину до такої зустрічі (її може налякати те, чого вона не розуміє); по-друге, аби проявити повагу.

Дібрати правильні слова допоможе дитяча психологиня Світлана Ройз.

Ваша самоцінність не залежить від думки інших. А соромитися свого «Я» через можливість комусь не сподобатися – не має сенсу. Навіть якщо всі довкола кажуть «не виділяйся». Навіть якщо ці слова лунають із вуст рідних. Не всі установки від батьків та родичів, що закладаються нам із дитинства, є правильними.

У будь-якій ситуації – насамперед прислухайтеся до себе та власних потреб. 

Періоди темряви через можливі відключення електроенергії буде легше пережити, якщо підготуватися до них заздалегідь. Окрім речей першої необхідності — ліхтариків, батарейок, теплого одягу — варто подбати про те, як допомогти дітям здолати тривожність та зробити час без світла комфортним і затишним, наскільки це можливо

Страх темряви — це, з одного боку, віковий страх у дітей, з іншого — один із наслідків тривалого стресу. У темряві ми втрачаємо відчуття кордонів, тіла та орієнтацію в просторі. Будьте обережні з доторками до дитини. Перше, що необхідно зробити, — дати відчуття простору: «Стіни тут, стеля ось там».

Контроль повертає відчуття впевненості. Домовтеся з дитино, за що вона буде відповідати — вмикати ліхтарик, дбати про свою іграшку чи улюбленця. А щоб відволікти дитину, запропонуйте пограти в ігри. Гра — найпростіший спосіб трансформувати напругу.

У партнерстві з UNICEF Ukraine

Під час повітряної тривоги ми можемо впіймати себе на моторошній думці, що чекаємо вибухів, а коли чуємо їх — ніби відчуваємо певне полегшення. Так само підсвідомо можемо романтизувати хвилини небезпеки, коли загроза минає — згадувати обстріли, час в укритті чи блекаути з певним теплом, і це лякає

Забіжимо наперед, аби заспокоїти тих, кому ці відчуття теж знайомі: ви точно не збожеволіли і не стали жорстокими — так працюють захисні механізми нашої психіки (і це добре, що вони працюють).

Як і чому виникає ця гра нашого розуму, пояснює психологиня UNICEF Ukraine Надія Браницька.

Початок нового року — час обіцянок собі. Пообіцяйте піклуватися про ментальне здоров’я — своє та близьких А якщо не знаєте, з чого почати, ось кілька порад. Завжди можна почати з простого. 

Коли рідні чи близькі нам люди йдуть на фронт, це випробування і подвійний стрес для всієї родини. Та ще складніше дати собі раду з цим малечі, яка не має відповідей на безліч запитань і сприймає реальність дещо інакше.

Сьогодні тисячі українських дітей чекають з фронту дідуся, брата, маму чи тата, а дехто і обох батьків. В цей період малеча особливо вразлива і як ніколи потребує підтримки.

Психологи Центр здоров'я та розвитку "Коло сім'ї" радять за можливості не розривати зв’язок дитини з близькою людиною, висловлюватися обережно, але бути щирими, а ще — не забувати про активності, які допоможуть пережити тривогу і смуток

Тривожність і відчуття напруги в тілі — основні наслідки тривалого стресу, згідно з останнім дослідженням Gradus Research за жовтень 2023 року. Ці симптоми — вагома причина звернутися до спеціаліста або свого сімейного лікаря, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP і тепер може надавати підтримку з ментального здоров’я.

Якщо ваш сімейний лікар ще не проходив навчання за програмою mhGAP, ви все одно можете до нього звернутися та попросити знайти в системі фахівця, який зможе допомогти.

Якщо ж у вас немає сімейного лікаря, ви можете знайти його у своєму регіоні просто зараз:

скористайтеся онлайн-мапою на сайті НСЗУ

або зателефонуйте 16-77

Підступні ворожі обстріли несуть не лише руйнування та загрозу фізичному здоров’ю, а й сильний стрес, здатний змінювати життя людей, які опинилися в епіцентрі лиха. Щоразу у новинах ми чуємо про потерпілих, які зазнали гострої реакції на стрес. 

Особистість людини, її самооцінка, світогляд формуються з дитинства. Неабияку роль у цьому відіграють стосунки з батьками чи опікунами, які є авторитетом, джерелом любові та безпеки (або ж принаймні мають бути).

На жаль, так є не завжди, і через роки ми можемо почути спогади знайомих про нездорові або ж «токсичні» стосунки.

Токсичними називають стосунки, що «отруюють» — завдають болю на емоційному чи фізичному рівні, а також формують страхи та комплекси, які можуть позначатися навіть на житті вже дорослої людини.

Тотальний контроль, надмірна критика, ігнорування кордонів, приниження, засудження прояву емоцій, звинувачення у бідах родини — приклади «токсичності», яка не завжди проривається назовні свідомо. Часто позиція «ще скажеш мені "дякую"» є наслідком схожого травматичного досвіду у батьків.

Дитині важко проаналізувати таку проблему, до того ж вона повністю залежить від батьків — доросла ж людина може приймати рішення самостійно. Якщо ви мали такий досвід і відчуваєте його наслідки, розкажіть про це спеціалісту. Він допоможе пропрацювати образу чи почуття провини, підкаже, як оминути стежку «токсичних» стосунків із партнером та власними дітьми

Якщо ваш стан змінився, скажімо, кудись поділася звична активність, погіршилися сон чи апетит, а від мотивації досягати цілей не лишилося і сліду, — це може бути сигналом, що вашій менталочці необхідна підтримка

Зверніть увагу на підказки організму і довірте свій ментальний стан тому, до кого вже звикли – сімейному лікарю.  

Навчання за програмою ВООЗ mhGAP, яке наразі проходять медики, зокрема й сімейні лікарі, дозволяє їм виявляти проблеми з ментальним здоров'ям та надавати підтримку. Пам’ятаймо, що «сімейний» не замінить психолога, психотерапевта чи психіатра, але зможе проконсультувати або ж перенаправити до вузького спеціаліста.

Аби знайти лікаря з відповідною підготовкою у своєму регіоні, скористайтеся онлайн-мапою на сайті НСЗУ або зателефонуйте до контакт-центру — 16-77.

Щойно стає відомо про постраждалих через ворожі обстріли, на допомогу поспішають рятувальники, медики, а також психологи, готові надати допомогу тим, хто зазнав гострої реакції на стрес.

Якщо ви прагнете допомогти постраждалому і бачите поруч спеціаліста — кличте на допомогу. Якщо ж саме в цю мить психолога поруч немає, а людина впадає в ступор, плаче, тремтить чи втрачає самоконтроль — знадобляться базові знання першої психологічної допомоги.

Певні прояви гострої реакції на стрес потребують чітких дій. Згадуємо сьогодні, як можна допомогти людині до прибуття спеціаліста.

Пам’ятаймо, що батьки дітей з інвалідністю не потребують особливого ставлення чи специфічного спілкування. Вони такі ж батьки, як усі інші.

Будьмо добрішими, чуйнішими, відкриваймося до спілкування та навчаймося одне в одного бути сучасними мамами й татами. Прийняття кожного таким, який він є, лиш допоможе розвіяти хибні уявлення про дітей з інвалідністю та їхніх батьків.

Не журіть себе, якщо ввечері ви й не помітили, як проміняли фільм чи книгу на вірусні ролики у мережі. Часом такий контент відволікає, заспокоює, інколи навіть мотивує. 

Навʼязливі думки про щось погане чи обтяжливі спогади — теж привід звернутися до спеціаліста або сімейного лікаря, який пройшов навчання за програмою ВООЗ mhGAP. Особливо, якщо вони виснажують уже тривалий час.

Разом ви зможете з'ясувати, чому тривожні думки виникають, чому не йдуть і як їх позбутися. А за необхідності лікар знайде у базі вузького фахівця.

Також ділимося простою технікою «Сейф», яка може допомогти переключитися. Знайдіть тихе місце, закрийте очі та скористайтеся найнадійнішим сховищем у світі

Турбота про ментальне здоровʼя — це не тільки про психологів і терапію, це й про любов до себе та час для себе. Ми звикли відкладати це на міфічне «потім», але ще не пізно позбутися поганої звички 

Буває, зустрічаємо військових або дізнаємося, що перед нами ветеран чи ветеранка, зринає думка — як подякувати людині за службу так, щоб не бути навʼязливим, не бовкнути зайвого, не образити?

Дякувати можна й треба. Та насамперед важливо пам’ятати про особисті кордони людини, особливості її характеру та проявляти повагу.

Ми можемо очікувати, що з приходом весни усе “розквітне”: не тільки на вулиці, але й настрій. Але може статися навпаки: відомо, що організм людей по-різному адаптується до змін погоди. І прихід нового сезону дійсно впливає на наше ментальне здоров’я. Тому, навіть якщо сонце вже б’є променями в вікно, бути не в доброму гуморі навесні – нормально.

І пам’ятай (в будь-який сезон): ми не можемо зупинити планету, скасувати зміну пір року та інші речі, що нам не під силу. Але можемо взяти відповідальність за своє ментальне здоров’я та подбати про нього

Дай знати близькій людині, що можна не відповідати стандартними «добре», «норм», «ок». Бо ти поруч, можеш та хочеш — вислухати, підтримати, допомогти

Не соромся детально запитати, як минув день, чи поцікавитися почуттями. Такі запитання налаштовують на глибшу відповідь. Може, і на відверту розмову.

Адже інколи нам усім потрібно більше ніж просто люб’язності. Інколи добре знати, що поруч є хтось, кому можна довіритися

Слова — це найпростіший спосіб підтримати людину, адже це «інструмент», який майже завжди з нами. Але разом з тим, він може бути і небезпечним. Адже навіть коли ми хочемо підтримати когось, ми не завжди знаємо як це зробити правильно і що саме сказати. Невдало підібраними словами можна поранити. Тому ми підготували підказки, які слова можна сказати людині, щоб у них вона почула «мене люблять», «про мене дбають», «я маю значення» 

Від слова до діла далека дорога. Але афірмації дійсно працюють. Пояснюємо, коли та як

Сила слова допомагає подолати стрес, почуватися краще і вчитися мислити позитивно. Спробуєте?

Навіть якщо наразі не знаєте, що собі сказати, ми зібрали фрази-мотиватори, які стануть в нагоді. Їх можна говорити собі біля дзеркала зранку, шепотіти у складний момент, подумки повторювати під час прогулянки та періодично нагадувати дітям

Головне — пам’ятайте, щоб позитивні фрази почали працювати, їх потрібно активувати — тобто підкріплювати власними діями

Підтримуй дитину словами і вона знайде в тобі надійного друга. А навчиш її підтримувати себе, вона стане собі надійним другом на усе життя

Почни з влучних фраз, які будуть зрозумілі малечі, асоціюються з певними позитивними образами та дають простір для власної інтерпретації.

До прикладу, це можуть бути слова героїв з мультфільмів. Назбирали їх трохи в каруселі

Хвилинка повернення до себе. Ділимося з тобою легенькою, але дієвою вправою, щоб відновити зв’язок зі своїм тілом. А ще — навчитися помічати усі відчуття та приймати їх.

Зберігай собі, щоб не загубити Та спробуй просканувати тіло, коли перебуваєш у стані спокою. На випадок тривоги чи паніки, ти уже знатимеш, як правильно застосовувати вправу

Спробуєш?

Публікувати чи не публікувати відео з відпочинку А фото сніданку, одразу після нічного обстрілу

Добре, якщо ти ставиш собі ці запитання. І ось чому: наша відкритість у соцмережах під час війни має значення більше, ніж будь-коли. Часто вона може бути корисною та опорною для інших.

«Просто розслабся та не хвилюйся так!»

Ці слова точно не допоможуть тобі заспокоїтися, коли підкрадається сезон іспитів.

Краще скористайся базовими порадами для турботи про себе з нашої каруселі.

Перевірено: прості речі працюють найефективніше