Вірші

Весела абетка

А

Автобус їде по алеї.

Акація цвіте в садку.

А ми, зібравшися під нею,

Абетку вивчимо легку.

Б

Будинок білий біля річки

З балконами на кожен бік

Будують братик і сестричка,

Бо в них і батько будівник.

В

Веселі вишні вкрили віти,

Виблискують з височини.

Василько воду ллє на квіти,

Щоб вище виросли вони.

Г

Ґелгочуть під горою гуси.

В город забігло гусеня.

— Гиля, гиля! — гука Ганнуся,

Його з гороху виганя.

Д

Дубові дрова дід рубає

В дворі під деревом старим.

А дітвора допомагає

Носити дрова з двору в дім.

Е

Електрику містам і селам

Електростанції дають.

Колгоспники гуртом веселим

На елеватор хліб везуть.

Є

Єноти вивели гуляти

Своє єдине дитинча.

За їх сім’єю вовк зубатий

Єхидно стежить з-за куща.

Ж

Жуки дзижчать в садочку літом.

По стежці жабка — плиг та плиг!

Жоржини квітнуть жовтим цвітом,

Кружляють бджоли біля них.

З

Зима морозяна надворі.

Замети білі на землі.

Зоріють в небі ясні зорі.

Заснули зайчики малі.

Д

Дивись, який новий годинник

Висить на стінці нині в нас.

Усі години та хвилини

Ми вивчили, щоб знати час.

І

Івасик іграшками грався,

А по двору ішов індик.

Івась побачив і злякався

І від індика в дім утік.

Ї

Їжак покликав їсти й пити

Своїх маляток-їжачків.

Та не схотіли їсти діти, —

Він їхню їжу сам поїів.

Й

Йоржа впіймав на вудку Йосип,

Схопив і зойкнув: Ой-ой-ой!

Не знав, напевно, Йосип досі,

Який колючий йоржик той.

К

Качки край копанки клопочуть,

Качаток кличуть під комиш.

Кача впіймати кішка хоче.

Катруся киці каже: — Киш!

Л

Лелека ластівку питає:

— Хто вище всіх птахів літає?

— Літають люди вище всіх

На літаках своїх легких!

М

Ми з мамою в М... поїдем,

В цікаве місто на землі.

Помчим в метро, в музеї підем

І побуваємо в ....

Н

На довгу нитку намистини

Настуся хоче нанизать.

Вона, напевно, буде нині

На нашім святі виступать.

О

Ось гляньте: з оленятком олень

У зоопарку нашім є .

Окрайком хліба тато Олин

З-за огорожі їм дає.

П

Похмуро плещуть хвилі в морі.

Пливе на північ пароплав.

В пургу і шторм в морськім просторі

Він путь до пристані проклав.

Р

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові.

С

Стоять під снігом сосни сонно.

Сидять на соснах снігурі.

Санчата на ставок з розгону

Скотились весело з гори.

Т

Тепер весна. Тарасів тато

На тракторі в степу весь час.

Як тато, трактористом стати

Також збирається Тарас.

У

Уранці йдуть учитись учні.

Учителька у школі жде.

Улянці нашій аж незручно:

Чому ж вона туди не йде?..

Ф

Фурчить, блищить на різні фарби

Фонтан веселий у садку.

В нім водить флот легкий та гарний

Федорка в білім фартушку.

Х

Хоч хвилі ходять і хлюпочуть,

Хоробрі наші хлопчаки

В човні хиткому їхати хочуть —

Вони хороші моряки!

Ц

Цапок водицю п’є з цеберка,

Скубе травицю на лужку.

Солодкий цукор чи цукерка —

Це теж цапкові до смаку.

Ч

Чубата чапля чваньковита

Через болото йде одна.

Чомусь з журавликом дружити

Не хоче капелька чудна.

Ш

Шматок сальця шукає мишка,

У нашій шафі шарудить.

Як шугоне на мишку кішка! —

А мишка шусть у шпарку вмить!

Щ

Ще дощ іде, періщить злива.

Щенятко вимокло, як хлющ.

А щиглик, щебетун щасливий,

Щебече, пурхнувши на кущ.

Ю

Юрасик любить працювати,

Він юний садівник, юннат.

З юрбою малюків завзятих

За школою він садить сад.

Я

Ялинка ясними вогнями

Яскраво світиться й сія.

Якраз до свята цими днями

Усю абетку вивчив я!

Ь

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,

Бо скрізь вже тінь і лялька спить.

І я вкладусь в м’якеньке ліжко

І теж засну, як лялька, вмить!

ВЕРЕДЛИВІ ЖАБКИ

Віршована казка

Очеретяна хатина

біля річечки була,

і жила у ній родина

не велика, не мала:

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

Так би жити й поживати,

та чомусь одного дня

почала вередувати

дружна жаб’яча сім’я.

– Тут вода занадто чиста!

– Комарі якісь дрібні!

– На лататті ніде й сісти!–

буркотіли цілі дні

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

Десь вони почули мову

про якийсь недальній край:

там калюжа є чудова,

а навколо – справжній рай!

Що ж тут думати-гадати?!

Швидко все забрали з хати,

в хуру коника впрягли,

хто що може потягли.

Йдуть і йдуть… Стомились дуже,

та скінчилась довга путь:

ось нарешті й та калюжа!

Оселилися й живуть:

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

Ще до осені далеко,

час минає спроквола.

Тільки враз жахлива спека

дошкуляти почала.

Стала сохнути калюжа,

менша й меншає щодня…

Гірко плачеться і тужить

бідна жаб’яча сім’я:

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

– Ой, рятуйте! Ми загинем!

Що робити без води?

Й надала ж лиха година

переїхати сюди!

Геть звідсіль!.. –

І в тую ж нічку,

тільки спека уляглась,

швидше знов на рідну річку

вся сімейка потяглась:

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

Цілу ніч ішли невпинно

і на ранок прибрели

в очеретяну хатину,

де колись вони жили.

Ранок весело іскриться,

і комарики гудуть,

і тепер нікуди звідси

мандрувати вже не йдуть

жабка-дід і жабка-бабка,

мама-жабка, тато-жабка

і веселе маленя

жабенятко-жабеня.

КЛУБОЧОК

По лісі стежинкою дівчинка йшла

і раптом клубочок на стежці знайшла.

Хотіла торкнутись — ой, що ж то за жах!

Цей сірий клубочок увесь в колючках!

Дівча від клубочка відскочило вбік,

а він ворухнувсь, розгорнувсь та й утік!..

Ну, хто догадається що ж то було?

Який це клубочок дівчатко знайшло?

ТУКИ-ТУК!

Хто на дереві над нами

— туки-туки-тук?

Прибиває щось гвіздками

— туки-туки-тук!

Наполегливо працює

— туки-туки-тук!

Хоч нічого й не майструє,

— туки-туки-тук!

Робить він корисну справу

— туки-туки-тук!

Ще й одягнений яскраво,

— туки-туки-тук!

ВЕРТОЛЬОТИКИ

Над водою вертольотики

все літають взад-вперед,

і від їх легкого дотику

не схитнеться очерет.

Що за дивні вертольотики —

не гуркочуть, не гудуть

і самі себе, без льотчиків,

понад озером ведуть?!

ВОДЯНА КРАСУНЯ

Глянь, яка красунечка

посеред ріки

розпустила весело

білі пелюстки.

А над нею сонечко

й синява ясна,

пурхають метелики

білі, як вона.

Може, їй з метеликом

високо в блакить

теж злетіти хочеться —

та не полетить!..

Бо її не випустить

чорна глибина!

Бо вона прив'язана

коренем до дна...

ЄНОТИ

У крамниці єноти

Запитали: — Є ноти?

— Є ноти, є ноти,

Шановні єноти!

І тепер єноти

Вивчають ноти:

— До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

До, сі, ля, соль, фа, мі, ре, до!

ЇЖАЧОК

Їжачино-їжачок,

Де купив ти голочок?

Я у лісі побував,

Голочок собі придбав

Ще минулої весни

У колючої сосни!

ДЕ СІНО?

— Коте, котино,

А де ж твоє сіно?

— Цілий день косив,

косив,

У стіжки цапок носив.

А почав стіжки лічить —

Жодного нема!

У РУДОЇ БІЛОЧКИ

У рудої білочки

Дуже гарні діточки.

Одне, як мізинчик,

Сіло на ослінчик.

Друге, як грибочок,

Сіло на горбочок.

А третє, як мишка,

Ухопило книжку,

Сторінки гортає,

Казочку читає.

КІТ МУРСІЙ

На плиті варю кисіль,

Біля мене кіт Мурсій.

Певне, хоче киселю.

— Коте, я тобі наллю!

Я налив аж повну миску.

А Мурсійко крутить писком.

— Коте, коте Мурсію,

Чом не любиш киселю?

СМІХОТА

Кіт пита у кота:

— Що таке сміхота? —

Кіт коту повіда:

— Штука ця не проста.

Це коли у кота

Мишки вкрадуть хвоста!

ДЕ ХОДИВ ЖУРАВЕЛЬ

Де ступив чорногуз,

Там великий гарбуз.

Де ходив журавель,

Там зелений щавель.

Де лисиці бродили,

Там лисички вродили.

Там, де вовчики живуть,

Вовчі ягоди ростуть.

А де зайчик біг — не пусто,

Всюди заяча капуста.

АВТОБУС

Авто-авто-автобус,

За шофера чорногуз.

Раз, два, три, чотири,

Входять звірі-пасажири.

Дві жирафи вносять арфу,

Дві лисиці — цимбалиці.

Два ведмеді — бочку меду.

Вовк Іван — чемодан.

Бегемоти вносять ноти,

Коні-поні — по гармоні.

Слон Мирон — патефон.

Білка — вербову сопілку.

Вони їдуть в дитсадок —

Звеселятимуть діток!

— Коте, двері зачиняй!

Автобусе, вирушай!

ХТО ЦЕ ТАМ У СТЕПУ?

Тупу-тупу-тупу.

Хто це там у степу?

Став, як стовпчик,

Свиснув, як хлопчик.

Гілочка — хрусь,

А він у нірку — шусть

І сховався!

МЕТРО

Кріт Кротович, дядько Дмитро,

Зробив кротенятам хороше метро.

І кротенята навперегони

Мчать по тунелях, наче вагони.

Кажуть вагони: — Дядьку Дмитро,

Спасибі тобі за хороше метро!

ПІЖМУРКИ

— Цапе-цапино,

Латочко біла,

Де це ти бігав,

Де ти бував?

— Був я на лузі,

Був на леваді,

Там я з метеликом

В піжмурки грав!

БОРСУКИ

До млина біля ріки

Йдуть юрбою борсуки.

Треба ж крупки та муки

На куліш та пиріжки.

На плечах несуть мішки

Вайлуваті борсуки.

Мішечки важкенькі,

Борсуки раденькі!

ЦАПОК

Копитцями цоки-цок,

Біга вистрибцем цапок.

То листочок ущипне,

Мене ріжками буцне.

То підійде до кота:

— Хто такий? — його пита.

То гасає по дворі

На утіху дітворі.

— Цапе, цапе, не жартуй,

На капусточку, пожуй!

ВЕДМЕЖІ СНИ

Вже ведмідь заліз в барліг

І у довгий сон заліг.

Ти скажи, ведмедику,

Розкажи, ведмедику,

Не обридли тобі сни

Від зими аж до весни?

КИТ І КІТ

Риба кит живе у морі.

Кіт у хаті та в коморі.

Кит у морі спить вночі.

Кіт ночує на печі.

АВТОМОБІЛЬ

Сірий заєць,

Білий кріль

Завели

Автомобіль.

Зайченят

Насіло густо,

Ідуть в поле

По капусту.

ДРУЖНА СІМЕЙКА

(За народними мотивами)

Песик біля печі

Пиріжки пече.

Котик у куточку

Сухарці товче.

Киця на віконці

Плаття пошива.

Півник у чоботях

Пісеньку співа.

ТЕЛЕГРАМА-БЛИСКАВКА

Вночі за вовчими ярами

зайці давали телеграми.

І прочитала так сосна:

«Чекайте квітами Весна».

ПОЛЬОВІ ДЗВІНОЧКИ

Піднімає джміль фіранку.

Каже: — Доброго вам ранку!

Як вам, бджілко, почувалось?

Чи дощу не почувалось?

Виглядає бджілка з хатки:

— У дзвіночку добре спатки.

Цей дзвіночок — як намет.

Тільки дощ — як кулемет.

ЧАРОДІЙНЕ СЛОВО

Хлоп'я у полі стежкою прошкує.

Метелик білий в маки залетів.

Чорненький котик в снопиках мишкує,

вони такі під сонцем золоті!

Він ловить шурхіт, шелест, шарудіння,

хапає снопик лапками двома.

А миша знає слово чародійне,

і він її ніколи не спійма.

БАБУСЯ-ЯГУСЯ

Сьогодні ця паличка буде чарівна.

Це жаба не проста, це жаба-царівна.

Он котик-воркотик, он Баба-Яга

між добрих людей на мітлі сновига.

Одне ж бо дівчатко, як біле гуся,

сказало їй раптом: — Бабуся-Ягуся.

А баба як тупне на нього ногою!..

Ото щоб Ягу називало Ягою.

ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ...

Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки припинили концерт.

Чорногуз поклонився лугам і садам.

Відлітаючи в Африку, пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої замикала вночі,

погубила у небі журавлині ключі.

ДІД РЕВИЛО

Вікно. Туман. І гілка горобини.

Із ночі груш нападало в траву.

І дід Рєвило ходить без торбини,

тому що я сьогодні не реву.

Город і поле. Довжик і стернисько.

Кудлатий пес біжить, як сіроман.

Літає голуб, і чомусь так низько.

Мабуть, крило поважчало. Туман.

Візьму я пензель і паперу клапоть

і намалюю всю цю акварель.

Туман і мжичка. І не можна плакать,

бо дід Ревило в торбу забере.

ОСІННІ ХМАРИ, СІРІ, ЯК СЛОНИ

Великі хмари холодом нагусли.

Червоне листя падає в гаю.

Летять у вирій дуже дикі гуси,

а я слонам привіт передаю.

БЕРЕЗОВИЙ ЛИСТОЧОК

Іще не сніг і навіть ще не іній,

ще чути в полі голос череди.

Здригнувся заєць — ліс такий осінній,

куди не ступиш., все щось шарудить!

Чи, може, це спинається грибочок?

Чи, може, це скрадається хижак?

То пролетить березовий листочок,

то пробіжить невидимий їжак...

БАБА ВIХОЛА

Баба Вiхола, сива Вiхола

На метiльнiй мiтлi приïхала.

В дверi стукала, селом вешталась:

— Люди добрiï, дайте решето!

Ой просiю ж я бiле борошно,

Бо в полях iще дуже порожньо.

Синi пальчики — мерзне житечко.

Нема решета, дайте ситечко!

Полем ïхала, в землю дихала

Баба Вiхола, сива Вiхола...

ПРЯЛЯ

Сидить пряля та й пряде —

сніг іде — іде — іде —

нитка рветься де-не-де —

а вона пряде й пряде.

Вже напряла хуртовин

на шапки для верховин —

на сувої полотна —

на завіску для вікна,

на хустину й укривало —

мало — мало — мало — мало

сніг іде — іде — іде —

а вона пряде й пряде...

ВЕРБОВI СЕРЕЖКИ

Бiля яру, бiля стежки

Одягла верба сережки.

Головою хилитала,

Потихесеньку питала:

— Де ота бiленька хатка,

Що гарнесенькi дiвчатка?

Хай би вибiгли до стежки.

Подарую ïм сережки.

СУНИЧКИ

Пiд маленькими яличками

У смарагдовiй травi

Лiто виросло суничками —

То по однiй, то по двi.

Ой, сестриченько-яличко,

Ти не дряпай моє личко,

Я суничок назбираю

Жменьку мамi i собi!

СОЛОВЕЙКО ЗАСТУДИВСЯ

Дощик, дощик, ти вже злива!

Плаче груша, плаче слива.

Ти періщить заходився,

соловейко застудився.

А тепер лежить під пледом,

п'є гарячий чай із медом.

ГОРОБЕЦЬ IЗ БIЛОЮ БОРОДОЮ

Розбiгайтесь, людоньки, хто кудою!

Горобець iз бiлою бородою!

Що за диво дивнее? На вiку

Вперше бачу бороду отаку.

Може, вiн старiйшина чи мудрець?

Може, вiн заслужений горобець?

Нi, несе у дзьобику вiн пiр'ïнку.

Пригодиться дiточкам на перинку.

ЗДИВОВАНI КВIТИ

Сю нiч зорi чомусь колючi,

Як наляканi ïжачки.

Сю нiч сойка кричала в кручi,

Сю нiч ворон сказав: "Апчхи!"

Сю нiч квiтка питала квiтку:

— Що ж це робиться, поясни?

Тiльки вчора було ще влiтку,

А сьогоднi вже восени!

ЛІС НА СВІТАНКУ

Ростуть опеньки у тумані

серед сосонок та беріз.

В жабо й атласному каптані

стоїть грибочок, як маркіз.

І сіє дощ дрібнесенький.

Оце уже грибнесенькии!

БIЛОЧКА ВОСЕНИ

На гiллячках, на тоненьких,

Поки день ще не погас,

Сироïжки та опеньки

Бiлка сушить про запас.

Так нашпилює охайно,

Так ïх тулить на соснi

I мiркує: а нехай-но

Ще побудуть тут менi!

Поки днi iще хорошi,

Поки є iще тепло,

А як випадуть порошi,

Заберу ïх у дупло.

"Буде холодно надворi,

Снiг посиплеться з дубiв,

Буде в мене у коморi

Цiла в'язочка грибiв!

Але бiлочцi не спиться.

Дятел тукає: тук-тук!

Щоб не вкрала ïх лисиця

Або хитрий бурундук."

МУРАШКИ ДУМАЮТЬ ПРО ЗИМУ

Знайшов мурашка гарну бадилину.

Везе-везе... везе-везе...

I так, i сяк, i вгору, i в долину! —

Така важка, нiяк не доповзе.

Прийшла на помiч рiзна комашина,

Ще й коника гукнули стрибунця.

Три днi, три ночi царство мурашине

Рубало бадилинку на дровця.

ЗАЯЧИЙ КАРНАВАЛ

Вiтре, вiтре, ти не вий!

У звiряток рiк Новий.

Зорi свiтять на ялинцi.

Дiд Мороз принiс гостинцi.

Прометем собi дорiжки.

Потанцюємо хоч трiшки!

Маски зробим з будякiв.

Налякаємо вовкiв!

ЗИМОВІ ГОРОБЦІ

Ріка заснула в берегах.

Село сотається димками.

Як чорні черги у снігах,

стоять похнюплені паркани.

А на малому деревці

з такою гілкою рогатою

лузають зиму горобці

і літо-літечко пригадують...

СИНИЧКИ НА СНIГУ

Синицi голодом намлiлись —

Така зима, така зима!..

Оце б у вирiй полетiти, —

Так батькiвщини ж там нема.

МІСЯЦЬ УПОВНІ

Вибіг місяць з-за діброви,

погубив на вітрі брови,

заховав за спину руки,

ходить лисий, без перуки.

Смуток зорям невимовний:

ой, який тепер він повний!

А як був молодиком,

був худесеньким серпком.

ЗАБЛУДИЛАСЬ ПІСЕНЬКА

Несла пісенька із лісу

козубок суниць.

Заблудилась пісенька

між густих ялиць.

Рвала пісенька у лузі

цвіт рясних купав.

Заблудилась пісенька

між зелених трав...

Не журися, пісенько,

ти ж тут не одна! —

Відгукнулась пісеньці

далина.

Бережечком понад морем

пісенька ішла —

черепашку-рапару

у піску знайшла.

Ми в мандрівці

радісно літо провели,

пісеньку додому

привели.

ЦВІРКУНЕЦЬ

В мураві

побіля хати

цвіркунець,

малий скрипаль,

вчивсь на скрипці

грати, грати —

і згубив смичка...

Шу-кай!

НЕЗАБУДКИ

Під густими

ситнягами

у воді

квітки ростуть.

Назбирать

букетик мамі

незабудок

не забудь.

НІЧ

Сплять ведмеді у барлозі,

сині роси — при дорозі.

Сплять горобчики у стрісі,

а грибочки сплять у лісі.

Спить зайчатко під лозою,

спить рибчина під водою.

Білі вівці сплять в оборі,

чорний котик — у коморі.

Книги сплять за склом у шафі.

В зоопарку сплять жирафи.

Скрипка спить собі в футлярі,

дрібен дощик спить у хмарі.

Спить у тиші даль далека.

У гнізді заснув лелека.

В квітнику заснули квіти.

Ну, а в ліжечках сплять діти.

ЗОЛОТИЙ ДОЩ

Чи ви чули чудасію?

Не пізнати в місті площ:

цілий тиждень і неділю

золотий періщить дощ!

У дощі пливе вівторок,

у дощі поплив четвер...

Прилетіло сорок сорок,

сповістило кожен сквер:

— Чи ви чули чудасію?

Не пізнати в місті площ:

цілий тиждень і неділю

золотий періщить дощ!

Леви з мітлами гуляють

спозаранку день при дні —

у копиці дощ згрібають,

палять золото-вогні.

Все кругом заслало димом,

поки дощ у скверах ливсь...

Чудасія: батько з сином

в центрі міста заблудивсь!

ТІЛЬКИ МАМА

— Я на ковзанку піду!

— А коли ж до хати? —

Тільки мама вміє так

лагідно спитати.

— На ходу сніданок з'їм!

— Так не слід робити! —

Тільки мама може так

лагідно сварити.

В снах літаю до зірок...

— Час вставати, сину... —

Тільки мама збудить так

лагідно дитину.

МАК

На городі —

ой, так, так —

мама висіяла мак.

У барвистій парасольці

зацвітає мак на сонці.

У зеленому плащі

мак не мокне на дощі.

На городі —

ой, так, так —

мама висіяла мак.

Мак росте, росте угору —

дозріває в літню пору.

Вліво-вправо — хить та хить

дзвінко маківка дзвенить.

ЧОРНИЙ ЖУК

Чорний жук

очима

блима:

чує кроки

за плечима.

Дуже хороше йому

по землі ходити!

Він не хоче,

чуєш, хлопче,

у коробці жити!

ПРОГУЛЯНКА

Вже зеленіє луг і ліс,

сонце — наче сонях...

Вітер пахощі приніс,—

кличе на осоння.

Угорі співає птах,

що присів на гілку.

Ми з лопатками в руках

біжимо на гірку.

Я з відерцем голубим

граюсь на горбочку.

Принесу матусі в двір

золота — пісочку.

ДАРУНКИ ДЛЯ МАМИ

Я мамі

хмаринку дістану

із неба,

щоб дощ — під рукою,

коли його треба.

І вітра,—

що в кованій схованій

скриньці

з ключем чарівним

на шовковій

шворинці.

Літак

так змайструю,

щоб сам на ділянці

міндобрива висіяв

маминій ланці.

А найголовніше —

і я не жартую!

Я їй цукерковий

завод

подарую!

Зрадіє матуся,—

й мені

аж дві жмені

найкращих цукерок

насипле в кишені!