Сьогодні 1 грудня – Міжнародний день боротьби зі СНІДом.
Тому пропоную Вам ознайомитись з матеріалами, які я вам приготувала.
У 1991 році Україна приєдналася шляхом ратифікації до Конвенції про права дитини, що є першим у світовій історії всеосяжним документом який стосується прав дітей, і в такий спосіб визнала її пріоритетним документом та основою для національного законодавства стосовно дітей.
Права ВІЛ-позитивних дітей захищають кодекси законів, в яких містяться основні принципи захисту прав людини (дитини), прописані неправомірні дії, зокрема медичних працівників, та відповідальність за них.
Це стаття 3. Цивільного кодексу України,яка предбачає неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність;
Стаття 15. Цивільного кодексу України. … Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Крім того, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.(ст.16 Цивільного кодексу України).
Питання, які найчастіше виникають у батьків ВІЛ-позитивної дитини:
Чи можуть ВІЛ-інфіковані діти відвідувати дитячі садки, школи разом з неінфікованими дітьми? Хто з працівників цих закладів має бути інформованим про ВІЛ-позитивний статус дитини?
Відповідь на це запитання є у міжсекторальному наказі МОЗ України, МОН України, Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту, Держдепартаменту України з питань виконання покарань, Міністерства праці та соціальної політики від 23.11.2007 №740/1030/4154/321/614а „Про заходи щодо організації профілактики передачі ВІЛ від матері до дитини, медичної допомоги і соціального супроводу ВІЛ-інфікованих дітей та їх сімей” ( далі – „Наказ МОЗ України від 23.11.2007 №740”), частиною якого є інструкція „Про порядок надання медико-соціальної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям”. Наводимо витяг з цього наказу:
6.1. ВІЛ-інфіковані діти відвідують дитячі дошкільні, середні, спеціалізовані та вищі навчальні заклади І-ІV рівнів акредитації на загальних підставах.
6.2. При оформленні в організовані дитячі колективи (школи, школи-інтернати, школи-ліцеї, дитячі будинки, дитячі садки) ВІЛ-інфіковані діти проходять стандартне медичне обстеження за формою № 026/о ”Медична карта дитини (для школи, школи-інтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садку), затвердженою наказом МОЗ України від 27.12.1999 №302. Медична документація дітей зберігається у спеціально відведеному для цього місці, не доступному для адміністрації закладу, членів колективу та учнів.
6.3. Вимога адміністрації або членів колективу не може бути підставою для надання їм медичної документації будь-якого пацієнта (учня).
6.4. З метою якісної організації медичної допомоги дітям в організованих дитячих колективах дошкільних, середніх, спеціалізованих та вищих навчальних закладах І-ІV рівня акредитації медичний спеціаліст має бути інформований щодо позитивного ВІЛ-статусу дітей. Батьки або офіційні представники ВІЛ-інфікованої дитини інформуються щодо цієї вимоги і приймають поінформоване рішення щодо перебування дитини в цьому закладі.
6.5. Медичний спеціаліст повинен мати спеціальну підготовку з питань надання невідкладної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим дітям.