Профілактична робота психолога з батьками

13.01-17.01.2025

Шановні батьки, звертаємо вашу увагу на те, що в умовах, в яких ми з вами живемо, потрібно щоденно дбати про себе, про свій фізичний та емоційний стан. 

Тільки "стабільний дорослий" здатен підтримати свою дитину, коли вона налякана, ображена, перебуває в стані апатії чи знервована.

ЕМОЦІЇ ВІДІГРАЮТЬ ВАЖЛИВУ РОЛЬ у ЖИТТІ ДИТИНИ

По мірі того, як вона зростає, світ емоцій стає різноманітнішим і багатшим.

Пам`ятайте, що емоційна взаємодія між дитиною та батьками — це основа розвитку емоційного інтелекту дитини;

• Забезпечте дитині атмосферу психологічного комфорту:

• Захистіть її від негативних переживань наскільки це можливо. Для цього навчіться керувати власними  діями  та  висловами;

• Збільшіть емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім станом, переживаннями, бажаннями;

• Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплими словами;

• Вселяйте віру  дитини  в  її  сили, можливості. Схвалюйте найменший її успіх, особливо невпевненої та сором'язливої дитини;

• Будьте поруч з  дитиною. Свої  зауваження  чи  побажання  висловлюйте  тактовно. Проявляйте терпіння та повагу до неї.

• У дитини немає ресурсу, досвіду, знання, як про себе подбати, її мозок тільки формується, вона фізіологічно ще не завжди розуміє свої почуття.

Дорослим важливо проявляти повагу і визнавати значимість цих переживань.

Співпереживання чужого страху, болю, відчаю, ПРОСТО БУТИ ПОРУЧ – це про довіру, відкритість, безпеку, дружбу і любов. Для дитини – це вкрай необхідно! Пам'ятайте, ви - опора та підтримка ваших дітей!

Контейнування – це внутрішня здатність бути якісно присутнім і при цьому витримувати власні емоції, переживання іншої людини. При цьому важливо проявляти повагу і визнавати значимість переживань.

Техніки контейнування:

- Побути поряд;

- Потримати за руку;

- Обійняти і дозволити дитині в обіймах висловлювати будь-які свої переживання: злитися, плакати, кричати …

- Дивитися в очі;

- Описати реальну ситуацію і внутрішньо погоджуватись з нею;

- Описати почуття, які виникають у людини;

- Поділитися своїми переживаннями.

Навчити дитину справлятися зі своїми емоціями та правильно проявляти їх вимагає від батьків часу, терпіння та уважності. І результат цього можна побачити лише у майбутноьму. Навіть 5 - 10 хвилин щирої розмови дуже важливі!

Використовуйте такі ігри та техніки для відновлення емоційної сфери:

– можна рвати або зминати папір;

– влаштуйте гру в паперові "сніжки";

– можна «боксувати» м’яку подушку;

– запропонуйте крик без крику: для цього попросіть дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);

– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише спрямувавши цей крик в мішечок або стаканчик;

– пограйте з водою (можна переливати її з ємності в ємність) та піском (переминайте його ручками, ліпіть пасочки, тощо). Якщо не хочете бруднити руки дитини справжнім піском можна придбати кінетичний.

ФРАЗИ, ЯКІ ПОВИННА ЧУТИ ДИТИНА ЩОДНЯ:

Для підтримки:

- Я вірю в тебе!

- Ти все зможеш!

- Ми завжди поряд!

- Впевнена (-ний), що ти все виконаєш чудово!

Для прийняття:

- Ти можеш бути різним: сумним, веселим, сердитим, ми завжди тебе любитимемо.

- Ти завжди можеш поділитися зі мною своїми переживаннями.

- Ти завжди у моєму серці!

- Я пишаюся тобою, твоїми досягненнями!

- Ми тебе дуже любимо, завжди пам'ятай про це!

Для похвали:

- Мені подобається, як ти це зробив

- Найбільше на твоєму малюнку мені подобається … (опишіть що саме вам сподобалося)

- Сьогодні в тебе вийшло чудово! Ще краще!

- Ти мене радуєш!

Для прояву уваги до дитини:

- Що гарного було сьогодні, що тобі запам’яталося найбільше?

- Що тобі сподобалося на занятті? А що ні?

- Як твій настрій? Як пройшов день? Як твої друзі?

- Чим би ти хотів поділитися сьогодні, як твої враження?

Дякуємо за увагу! Бережіть себе, своїх дітей та рідних!

Автор публікації: практичний психолог, педагог раннього розвитку Аліса Олександрівна.

16.12-20.12.2024

Онлайн-лекторій для батьків 

щодо небажання та низької мотивації до навчання школярів різного віку.

ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ?

«Навіщо ходити до школи?», 

«Не хочу я вчитися!», 

«І хто вигадав цю школу?»...

 Як часто вам доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком нової навчальної чверті знову стала актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання. І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не мають бажання ходити до школи.

Що ж може стати причиною втрати інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині сформувати навчальну мотивацію.

Які ж причини відсутності бажання вчитися у дітей?

Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз в інтерв’ю каналу «1+1» пояснює: «Вчитися і пізнавати нове — це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї, коли щось в її житті відбувається не так». Тож у випадку небажання дитини ходити до школи, психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:

1. ПЕРЕВТОМА

Дитячий організм ще не може витримувати великі навантаження. А батьки, в гонитві за навчальним результатом, часто забувають про це, і поспішають записати дитину зразу на кілька секцій і додаткових курсів.

Тому, якщо в дитини погіршилася успішність і вона відмовляється вчитися, насамперед з’ясуйте, чи не є навантаження в школі і поза нею надмірним для вашої дитини, чи немає в неї ознак перевтоми (млявість, дратівливість, погіршення апетиту, порушення сну, часті хвороби).

2. СТРАХИ

Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію.

За словами Світлани Ройз, страх блокує неокортекс — нові області кори головного мозку, які відіграють важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.

Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає, що найчастіше школярі бояться:

конкретного вчителя;

авторитарних батьків;

конкретних однокласників, які дражнять дитину;

проявити неуспішність (якщо дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);

зробити помилку;

йти в туалет у школі (дітям легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому).

 Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Вона може:

розчаруватися в тому, що може бути «успішною»;

не вірити в себе;

привертати увагу неуспішністю;

не бачити сенсу в тому, що робить;

важко адаптуватися до групи (якщо дитина інтровертного типу);

ревнувати до старшого-молодшого брата-сестри.

Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися виділяємо:

•  НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.

Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це дає негативні результати практично відразу. Біологічна неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»

Якщо дитина ще й не відвідувала дитячого садка, то в неї може бути несформована довільна поведінка, яка дає можливість враховувати думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.

«Такий школяр часто діє на свій розсуд, не враховуючи необхідності зважати на думку інших людей. У результаті він отримує реакцію на свої дії, до якої не звик. І надалі це може розвинутися в стійке небажання ходити до школи, яка живе за недоступними і незрозумілими йому законами.»

Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння інтересу дитини до школи:

• НЕВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОТРЕБАМ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ

У світі сучасних технологій вчителю дуже важко залишатися цікавим для дитини. Адже вона має реальну можливість вибрати, звідки черпати знання (переглянути навчальний відеоролик, завантажити енциклопедію на смартфон чи відвідати Експериментаніум). Тому

«У складному інформаційно насиченому світі завдання вчителя — навчити дитину відсівати, фільтрувати інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати, націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним потоком дитина пізнавати нове не захоче, так само, як дитина, наївшись цукерок, не їстиме супу,» — відзначає психолог.

• КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ

Якщо батьки або вчитель (через некомпетентність, безтактність, упередження) негативно оцінюють діяльність школяра, інтерес до цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:

«Ой, що це ти тут „накарлякав“?»;

«Не роби цього, однаково в тебе не вийде»,

«Он дивися, як у Каті гарно, а в тебе як завжди...»;

«Краще це зроблю я».

До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно, дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен, покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?

• КОНФЛІКТИ В РОДИНІ

Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг, дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.

Оскільки абстрагуватися від такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм активності, в тому числі й навчальної.

• ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ

Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах, де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх завдань.

У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи інших членів родини.

• НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ

Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя, навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню шанобливого ставлення до школи.

«Фрази, що знецінюють шкільні предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає Катерина Гольцберг.

Важливою причиною відсутності навчальної мотивації в дитини є також:

• НАДМІРНА ОПІКА

Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось самостійно, без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі уроки не будуть зроблені.

Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу — дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи виховними промахами дорослих. Але, якщо ми з’ясуємо справжню причину, то зможемо змінити і ситуацію.