Рекомендації

Пам’ятка для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.
Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.
Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої почуття.
Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.
Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні), а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
З метою ліквідації негативнтх емоцій потрібно спрямовувати їх у творче русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.
Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з корекції ставлення до себе, учнівської самооцінки

В наш час гостро постає питання розповсюдження шкідливих звичок.

Наркогенні речовини вчені підрозділяють на три підгрупи:

- наркотики;

- токсичні речовини (хімічні, біологічні, рослинні або лікарські речовини, які діють так як і наркотики, але ще не визнані міжнародними конвенціями як наркотичні, тобто відрізняються лише з юридичного боку);

- нікотин і алкологь (алкоголь відрізняється від наркотиків і токсикологічних речовин в соціальному плані, тобто більш прийнятні для нашого суспільства внаслідок культурно-історичних традицій, які склалися).

За всіма міжнародними нормами під зловживанням алкоголем вбачається навіть мінімальне епізодичне вживання спиртних напоїв особами у віці до 21 року. Що стосується інших психотропних (тобто ті, що змінюють психічний

стан) речовин, то будь-яке їх вживання є зловживанням.

Ієрархія наркозалежності проста і чітка. Перший наркотик – тютюн вживає третина підлітків. Далі алкоголь, у залежність від якого попадає не менше чверті неповнолітніх. Наступний етап – суто наркотики та різні токсичні речовини, їх вживає 15% неповнолітніх.

Вчасно розпочата розмова з дитиною може врятувати їй життя. Цю розмову необхідно проводити з дитиною не пізніше ніж їй виповниться 10-12 років, адже на цьому етапі діти ще прислухаються до рекомендацій батьків. В 13 років розпочинається різкого зниження впливу батьків.

Для того, щоб ця розмова досягла своєї мети батькам треба бути добре обізнаними з фактичним матеріалом, щоб дати дітям правильну інформацію.

Слід бути чесними зі своїми дітьми, дати дуже ясно зрозуміти їм, що ви того, щоб вони пробували наркотичні речовини.

Необхідно пояснити, що здоров’я і безпека дитини важливіші ніж порушення нею заборон. У розмові можна спиратися на власний досвід вживання алкоголю або тютюну,

розповівши, які, на ваш погляд, існують переваги їх уживання і яка шкода.

Ваше головне завдання в розмові – не забороняти і не давати порад, а ставити більше запитань, які дають змогу виявити істинні почуття дитини і допоможуть Вам дати їй саме ті відповіді, які вона шукає. Розмова повинна бути діалогом. У дитини теж є власна думка, прислухайтесь до неї. Не

розповідайте багато про все те, що небезпечно і негативно впливає на здоров’я людини. Краще розповісти про те, що необхідно зробити, щоб зміцнити своє здоров’я. Слід допомогти дитині навчитися говорити ”ні” алкоголю, наркотикам. Покажіть їй, що вона може сказати “ні” навіть вам. Для того, щоб дитина навчилася говорити “ні” наркотикам, треба навчити її говорити це в сімейних ситуаціях. Якщо дитина звикла, що вона зобов’язана робити тільки те, що їй кажуть старші, вона не зможе відмовитися, коли хтось

старший запропонує їй цигарку, алкоголь або наркотик. Якщо ж людина вміє говорити “ні”, коли вона не хоче чогось робити, то вона впевнена в собі, а саме це необхідно, щоб протистояти тиску однолітків, які вмовляють спробувати алкоголь, наркотики.

Часто від батьків можна почути: “Та не розуміє він моїх слів!”. Ваші слова не справляють великого враження на дитину, якщо ваші дії їм суперечать.

Діти дуже швидко помічають дії батьків щодо нароктичних речовин. Саме дії дають дитині основну інформацію про те, як слід поводитися. Тому батьки повинні бути прикладом для своїх дітей, поводитися так, щоб максимально сприяти здоровому вибору власної дитини.

Це стає можливим за наступних умов. Виховання в дитині незалежності. Слід навчити її саму приймати рішення і

відповідати за них. Якщо дитина бачить, що ви часто чините всупереч своїм бажанням тільки тому, що “всі так роблять”, її буде набагато легше переконати в тому, що вона повинна вживати наркотики, алкоголь “як усі”.

Схвалення дитини. Необхідно хвалити за добре виконану роботу, хвалити за спроби зробити щось важке, хвалити за старанність. Якщо критикувати, то критикувати вчинок, а не людину. Якщо більше хвалити, ніж критикувати, у дитини розвивається почуття впевненості в собі і вона вчиться покладатися на себе і свої відчуття. Дитина з позитивною самоповагою, вірою в себе і почуттям відповідальності почувається менш залежною від інших.

Зацікавленість справами й захопленнями своєї дитини. Батькам треба познайомитися з її друзями й заохочувати її до контактів із різними групами підлітків. У тому разі, якщо одна з груп почне примушувати дитину спробувати алкоголь, наркотики, вона зможе піти до іншої групи, а не залишитися самотньою.

Готовність обговорити з дитиною питання, які її дуже хвилюють. Діти повинні знати, що вони завжди можуть звернутися до своїх батьків по допомогу.

Дотримання цих умов допоможе Вам, батьки, налагодити контакт з дітьми та вберегти від необачного кроку, після якого не може бути майбутнього.

Поради батькам першокласників

Хочу сказати кілька слів не про дітей, а про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів, до їхніх невдач. Шкода, але ми, батьки, часто нетерплячі та егоїстичні, хоча виправдовуємося «хорошими намірами». Але, якими б не були віправдання, наше роздратування, крики, з’ясування стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, постійний дитячий біль від непорозуміння та образи. Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тим вищий батьківський рівень домагань, тим більша надія і бажаніша нагорода – відмінні оцінки…

Велике значення для психічного та фізичного здоров’я вашої дитини має правильний режим дня.

Поради для правильного режиму дня

12 годин сну з урахуванням обіднього (1-1,5 годин) для відновлення сил.
Після школи не спішіть садити дитину за уроки, їй необхідно 2-3 години відпочити (обідній сон). Найпродуктивніший час для приготування уроків – з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні, завтра доведеться все починати спочатку.
Не змушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. занять необхідно 10-15 хв. «перерви».
Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте можливість їй попрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Необхідні спокійний тон та підтримка («не хвилюйся», «давай з’ясуємо разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось не вдається. Не акцентуйте увагу на оцінках («не дарма з письма в тебе одні «2» та «3»).

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам!

Сім основних правил батьківської поведінки

в організації навчання

Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви її (самостійності) вимагаєте в усіх сферах повсякденного життя, тим краще зможе ваша дитина працюватиме з почуттям відповідальності у шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією метою, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного й тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.
Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи її розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, наприклад, вказівка на довідники, генерування правил, відгадування ребусів, що може сприяти розв’язанню проблеми. Але не подавайте саме розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.
Дайте своїй дитині можливість попрацювати над матеріалом удома.
Визнайте досягнення дитини. Хваліть (заохочуйте), а не докоряйте. Це краще, ніж ниття, нагадування та інші покарання. Звертайте увагу на те, щоб не обмежувати похвалу критикою («дев’ять», звичайно, чудово, але без двох помилок це могла б бути «дванадцятка»).
Не ставте перед своєю дитиною завищених вимог, щоб вони не були суворішими за вимоги вчителя.
Будьте, як вихователь, зразком у поведіні. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків за читанням, швидше сама почне читати, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.
Говоріть позитивно про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона долає свої особисті упередження щодо школи.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ

І НАВЧАННЯ ПІДЛІТКІВ

Без сумніву, дитина набуває впевненості в собі під впливом батьківської любові. Способи продемонструвати вашу любов до дітей можуть бути різноманітними. Говоріть частіше, що ви їх любите, обіймайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Це обґрунтоване побоювання, але є чимало способів показати їм свою любов! Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, відвідування кафе і просто пішохідні прогулянки. Ви зможете перейнятися інтересами вашого сина або дочки, поділитися своїм життєвим досвідом. Це сприяє встановленню довірчих взаємин.

Долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом зробіть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей. Ви станете їхніми героями. Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Проаналізуйте, як часто на запитання або прохання дитини ви відповідаєте: “Почекай, я зараз зайнятий (зайнята)”.

Коли ви уважні до дітей, вони розуміють, що ви цінуєте їх. А коли неуважні, вони наче чують: “ Я люблю тебе, але інші речі мені дорожчі. Не настільки ти і важливий”. Звичайно, є моменти, коли неможливо відкласти розпочате, і ви не можете поспілкуватися з дітьми. Але суть у тому, що є багато ситуацій, коли ви можете перерватися, якщо справді захочете. У таких випадках ваш вчинок допоможе дитині усвідомити: вона вам справді дорога. І коли трапиться, що ви не зможете задовольнити прохання дитини, ваша відмова не матиме негативного впливу. Як бачите, ми підійшли до такого висновку, що слово “ любов” пишеться так: ч-а-с.

І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

Коли батьки пам’ятають про схвалення, любов, увагу, вчать відповідальності і виявляють батьківський авторитет, відбуваються дивні речі.
Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпимими і справедливими до інших.
Коли дітям навіюють впевненість у собі, вони вчаться бути спокійними й впевненими.
Коли до дітей ставляться із замилуванням і похвалою, вони вчаться бачити хороше в інших.
Коли діти живуть в атмосфері правдивості, вони дізнаються, що таке справедливість.
Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.
Коли діти відчувають беззастережну любов, вони вчаться шукати любов у світі.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПІДТРИМКИ

ПОЗИТИВНОЇ САМООЦІНКИ У ПІДЛІТКА

Людині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка – словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням – ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків любові й визнання у підлітка складається відчуття: «Зі мною все гаразд», «я – добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики – відчуття: «зі мною щось негаразд», «я – поганий». Покарання, а тим більше саме покарання, лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! І буду поганим!» Це – виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).
Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.
Допомагати, коли просить.
Підтримувати успіхи.
Довіряти їй свої почуття.
Конструктивно вирішувати конфлікти.
Використовувати в повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…», «Ти, звичайно, впораєшся», «як добре, що ти у нас є».
Бути міцними й послідовними. Діти – тонкі психологи. Вони чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або донька мають знати, що батьківський авторитет непорушний. Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від нього доброї поведінки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ З ПРИПИНЕННЯ

ПОСТІЙНИХ СВАРОК І БІЙОК МІЖ ДІТЬМИ

1. Уникайте заступатися за одного з дітей. Не давайте їм найменшого приводу відчути вашу значимість у самій бійці. Відмовтеся від ролі судді, прокурора або адвоката. Перестаньте карати «винного» і втішати «безвинного». Якщо ви відчуєте, що хтось може серйозно постраждати, то вплиньте на ситуацію: відведіть кожного в окреме місце, щоб вони зменшили свій запал.

2. Заспокойте дітей, що б’ються. Присядьте, якщо необхідно, щоб порівнятися з ними. Лагідно торкніться до них. Примирливо подивіться на кожного, не засуджуючи і не сердячись ні на кого. Якщо вони б’ються за іграшку, почекайте, поки вони заспокояться, простягніть руку до предмета, за який вони б’ються, і скажіть: «Ви знову одержите цю іграшку, коли вирішите, як поділити її, щоб ніхто не був скривджений». Потім вийдіть разом з іграшкою, і нехай вони самі розберуться в усьому. Немає необхідності залякувати їх, щоб зупинити бійку. Уникайте таких фраз: «Ваші бійки просто виводять мене із себе!»

3. Опишіть словами те, що ви бачите під час бійки. Коли ви звертаєтесь, не засуджуючи учасників бійки, то це дозволяє дитині самій зрозуміти, що, можливо, вона щось робить не так. Ви доносите до її свідомості загальну подію, що відбувається. Якщо вона самостійно усвідомлює те, що робить, то може за бажанням, вибрати, чи варто їй продовжити бійку. Якщо ж ви будете це робити з відтінком осуду, діти займуть оборонну позицію.

4. Поставтеся з розумінням і співчуттям до їхньої злості по відношенню один до одного, не заперечуючи і не намагаючись урезонити це почуття. Наприклад, якщо ваша дитина говорить:»Я ненавиджу свого брата!», то відреагуйте так: «Зараз можна зрозуміти твою злість», замість слів: «Хіба можна ненавидіти свого брата? Дуже недобре говорити такі речі!» Почуття, до яких відносяться з розумінням і співпереживанням, втрачають свою силу. Вони втрачають свій руйнівний заряд. Допоможіть дитині осмислити, через що вона злиться, і підведіть її до того, щоб вона сама висловила свої почуття.

5. Допоможіть дітям домовитись так, щоб обидві сторони залишилися при своїх інтересах. Направте їх по шляху мирних переговорів. Наголосіть на тому, що бійка справі не допоможе. Допоможіть дітям дійти згоди. Направте суперечку в таке русло, щоб кожний з її учасників одержав свою вигоду. Компроміс у цій справі – неефективний вихід з положення. У більшості випадків він залишає обидві сторони незадоволеними. Не робіть спроб домовитися в той час, коли вони зляться один на одного. Нічого не вийде. Якщо ж вони почнуть знову злитися, поверніться до пунктів 3 і 4, дайте коментар, що відбувається, і поставтеся до їхньої злості з розумінням, і тільки тоді, коли їхня злість припиниться, знову переходьте до переговорів.

6. Якщо бійка викликає у вас надто велике занепокоєння, то вийдіть з кімнати і … прогуляйтеся. Переконайтеся в тому, що ви йдете з кімнати не в пориві злості і не грюкаючи дверима. Робіть це без попередження. Не слід кидати такі слова: «Мені набридли ваші постійні сварки і бійки! Я іду!» При такій реакції діти відчувають тільки провину або починають розуміти, що за допомогою бійки вони якоюсь мірою можуть маніпулювати вашими діями.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ІЗ ЗАОХОЧЕННЯ ДИТИНИ В РОДИНІ

Якнайчастіше схвально посміхайтеся своїй дитині: і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли спілкується з вами.
Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло й затишно, якщо мама торкнеться неї, а тато схвально обійме або потисне руку.
Висловлюйте схвалення найменшому успіху дитини.
Використовуйте частіше вислови: «ти маєш рацію», «ми згодні з твоєю думкою» - це формує в дитини самоповагу, розвиває самоаналіз і критичність мислення.
Даруйте дитині подарунки, але при цьому вчіть, як їх приймати.
Формуйте у своїй родині традиції та звичаї заохочення дитини: день народження, іменини, Новий рік, кінець навчального року, 1 Вересня, вдалий виступ, сюрпризи, привітання тощо.
Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які прояви увагу незалежно від вартості подарунку.
Для заохочення своєї дитини використовуйте не тільки матеріальні подарунки, але й моральні заохочення, придумані вами, які згодом стануть реліквією в архіві родини вашої дитини: подяки власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо.
Якщо ви хочете використати як заохочення гроші, надайте дитині можливість учитися розпоряджатися ними розумно.
Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася, обговоріть це з нею.
Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, але не залишайте їх витрачення без аналізу самою дитиною та вами.
Якщо вашій дитині дарують подарунки, ніколи не обговорюйте з нею їхню вартість або цінність: це може призвести до серйозних моральних проблем.
Вчіть свою дитину розуміти й цінувати заохочення батьків.
Пам’ятайте! Ваші увага, любов, дружня участь і прихильність можуть зробити для вашої дитини більше, ніж найдорожчий подарунок1 Рани приниження й знущання не гояться роками, шрами байдужості й ігнорування залишаються на все життя!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ

РІВНЯ СТРАХІВ У ДИТИНИ

Пам’ятайте, що дитячі страхи – це серйозна проблема й не треба сприймати їх тільки як «вікові» труднощі.
Не іронізуйте, дитина зрозуміє, що захисту чекати не від кого, й остаточно закриється.
Спрямовуйте та контролюйте перегляд дитячих мультфільмів, намагайтеся, щоб діти дивилися передачі з позитивними героями, орієнтовані на добро, тепло.
Прагніть до того, щоб у родині була спокійна, доброзичлива атмосфера, уникайте конфліктів, сварок, особливо в присутності дітей.
Не залякуйте дитину: «Не будеш спати – покличу вовка» тощо.
Більше заохочуйте, схвалюйте й морально підтримуйте дитину.
Малюйте з дитиною страх і все те, чого вона боїться. Тему смерті краще виключити. Саме заняття має тривати не більше 30 хвилин.
Малюйте страх фарбами, у кілька прийомів.
Після закінчення заняття похваліть дитину, а через кілька днів обговоріть із нею малюнок.
Можна запропонувати знищити малюнок: порвати або спалити.
Не чекайте швидкого результату, страх не зникне одразу.
Змініть образ страху.
Грайте за ролями. Ігри за ролями гарні тим, що дозволяють моделювати практично будь-яку ситуацію, що викликає в дитини тривогу, і розв’язати її ненав’язливо, у грі, формуючи в такий спосіб у свідомості дитини подолання свого страху.
Посміхайтеся разом з дитиною. Цей спосіб передбачає наявність бурхливої фантазії в батьків. Якщо ваша дитина боїться, наприклад, грози, постарайтеся придумати яку-небудь історію (обов’язково страшну!) із власного дитинства про те, що ви й самі точно так само боялися грози, а потім перестали. Нехай син або дочка посміється з вами. Адже одночасно вони сміються й над своїм страхом, а отже, вже майже перемогли його. Важливо, щоб дитина зрозуміла: «У мами чи тата були такі самі страхи, а потім вони минули, отже, це пройде й у мене».
І пам’ятайте – дитина має право на помилку! Вона має знати – батьки в будь-якій ситуації підтримають її й не стануть менше любити!

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ’ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

Намагайтеся, щоб ваша дитина частіше спілкувалася з молодшими дітьми.
У спілкуванні з дитиною будьте обережні й тактовні, оскільки дитина може зрозуміти вас «не так».
Найскладніше для вашої дитини – це знайомство з новими людьми. Допоможуть їй у цьому, нехай вона не почувається самотньою.
Частіше ходіть у гості разом із дитиною та запрошуйте гостей до себе додому.
Не намагайтеся все зробити за дитину. Давайте їй більше доручень, пов’язаних зі спілкуванням.
Підбадьорюйте та хваліть вашу дитину за кожний крок.
Не навішуйте на вашу дитину ярлик сором’язливості. Пам’ятайте, що сила сугестії дуже велика.
Постарайтеся зацікавити вашу дитину театральною діяльністю й записати її до театрального гуртка.
Створіть у своїй родині й найближчому оточенні дитини такий клімат, щоб дитина почувалася комфортно й затишно.
Не проявляйте, хоча б зовні, занепокоєння щодо вашої дитини.
Постарайтеся довідатися у вчителя або психолога про спеціальні вправи й допоможіть вашій дитині позбутися сором’язливості.
Частіше розмовляйте, спілкуйтеся зі своєю дитиною.
Не вважайте свою дитину поганою тільки тому, що вона сором’язлива.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЗАМКНЕНОЇ ДИТИНИ

Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте її в нові місця й знайомте з новими людьми.
Підкреслюйте переваги й корисність спілкування, розповідайте дитині, про що нове й цікаве ви довідалися, а також яке задоволення отримали, спілкуючись із тією чи іншою людиною.
Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується.
Якщо ви помітите, що, незважаючи на ваші зусилля, дитина стає все більш замкненою й відстороненою зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв’язати цю проблему.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ

Батьки! Не бійтеся своїх дітей, підходьте до них ближче!
Робіть подарунки дружинам! Дружини, не соромтеся приймати подарунки від чоловіків!
Батьки! Прагніть більше заробляти, і навіть коли лежите біля телевізора, під газетою, не забувайте про родину!
Любіть школу, довідайтеся в довідковій її адресу і допомагайте школі доти, поки вас не почнуть впізнавати в обличчя!
Грайте, співайте, веселіться зі своїми дітьми, зробіть їхнє дитинство привабливим, і тоді вони зроблять вашу старість захищеною.
Батьки! Намагайтеся бути розумними та інтелігентними, тому що це облагороджує!
Будьте рекордсменами в роботі, в домашніх справах, у спорті – і ви станете гідним прикладом для своїх дітей!
Батьки! Пам’ятайте, що саме на вас покладена відповідальність за приріст населення! Не ухиляйтеся від своїх обов’язків!
Постійно шукайте достоїнства у своїх дітях і відхиляйте за непотрібністю недоліки!

РЕКОМЕНДАЦІЇ МАТЕРЯМ

Ваша дитина найкраща у світі, тобто така ж гарна, як і всі інші діти.
Не заважайте дитині долати труднощі і вміло створюйте їх.
Не сваріть дітей, при дітях і в ім’я дітей – нікого, тоді ваші чада виростуть незлобливими, добрими і ввічливими.
Не лякайте дитину необхідністю читати, і вона полюбить книги.
Найкраще виховання – виховання природою і діяльністю, а не словами і докорами.
Довіряйте дитині, і навіть якщо вона спочатку перетрощить усю саксонську порцеляну, а ваші улюблені діаманти роздасть жебракам, то пізніше з неї обов’язково буде щось путнє.
Дозволяйте дитині голодувати від сніданку до обіду, і це зробить її здоровою і веселою.
Не потрібно робити свята для дітей, потрібно робити свята разом з дітьми.
Частіше розважайтеся, співайте гарних пісень, приголублюйте своїх дітей, робіть разом з ними що-небудь, не лінуйтеся віддавати їм частку душі, і у вас усе вийде.

ЩО ТАКЕ ЩАСЛИВА ДИТИНА І ЯК ДОПОМОГТИ ЇЙ СТАТИ ЩАСЛИВОЮ?

На жаль, найчастіше у батьків і у дітей дещо різні уявлення про щастя. Батьки іноді вважають, що якщо дитина смачно нагодована, тепло одягнена і одержала в подарунок на день народження нову куртку – то вона щаслива. Насправді не так легко визначити, щаслива дитина чи ні.

У психологів існують такі визначення щасливої дитини:

здібність до глибоких відносин з іншими людьми
здатність переживати різноманітні почуття
3,5 років – може розуміти відчуття інших і виражати своє розуміння
4,5 років – може бачити себе із сторони і описати свої відчуття

У загальних рисах: щаслива дитина – це така дитина, яка:

знає, що її люблять (незалежно від провини)
відчуває свою захищеність
бере участь в «дорослих справах»
відчуває свою унікальність
відчуває заохочення з боку батьків в подоланні незнайомих ситуацій
оцінена колективом

Батьки обов'язково повинні допомогти дитині стати щасливою. Що для цього потрібно?

Любіть дитину

Якщо ви любитимете дитину такою, який вона є – то ваша дитина буде щасливою. Якщо якась частина її особистості викликатиме у вас роздратування – вона просто заховає її – і тому не буде повністю щасливою, постійно приховуючи якусь рису своєї вдачі. Будьте завжди на її стороні.

Допоможіть дитині справитися з подоланням

Діти дуже люблять добиватися результату – треба допомогти дитині поставити мету і досягти її. При цьому, якщо її залишити одну справлятися з труднощами – вона виросте невпевненою в собі. Дитина із задоволенням дивитиметься, як справляється з чимось дорослий – і наслідувати. Ідеальний варіант – це спільна діяльність, чим більше уваги одержить дитина, тим більше, відповідно, прикладів для наслідування, тим щасливіше вона себе відчує.

Заохочуйте захоплення

Чи пам'ятаєте ви, коли останній раз були такі захоплені чимось, що не помічали нічого навколо? Маленькі діти уміють це, як ніхто інший. Коли вони захоплені грою, вони не пам'ятають більше ні про що. Від батьків потрібно всього лише дати їм можливість піти з головою в улюблене заняття. Чим старшою стає дитина, тим більше обмежень в її житті, що не дають їй віддатися захопленню – режим, нелюбимі заняття, нав'язані дорослими. Не забувайте також, що ваші амбіції і захоплення дитини – це не одне і те ж. Не варто віддавати дитину на капоейру, тільки тому, що це модно. Постарайтеся дати їй можливість бути собою і самостверджуватися тільки в тому, що їй по-справжньому близько. Якщо дитина захоплена чимось і хоче з вами поділитися – прийміть це з радістю, розділяйте з нею її захоплення. Просто ідеально, якщо у вас самих є хобі і ви зумієте «заразити» ним дитину, наприклад, грою в футбол або вишивкою. Повірте, тоді у вас з вашою дитиною встановиться прекрасний, тонкий зв'язок.

Ризик новизни

Кожна дитина потребує нових вражень і відчуттів. Діти поводяться в цьому випадку по-різному. Один кожного разу норовить досліджувати незнайому територію, а інший випробовує зрозумілі побоювання. Якщо ваша дитина боязка – допоможіть їй, ненав'язливо просуваючи у напрямі чогось нового.

Велика помилка батьків – клеймити обережну дитину словами «боягуз», «сором'язливий» і т.д. Дитина може безстрашно підійматися на дерево і соромитися людей. А може бути товариською, але боятися покататися на поні. Скажіть, що таке буває зі всіма і це нормально. Ви повинні зрозуміти, в чому проблема – дитина потребує вашої підтримки.

Засмучення

Не потрібно захищати дитину від неприємностей тотально. Тоді їй не вистачатиме стійкості у важких життєвих ситуаціях пізніше. Тут потрібна розумна підтримка – необхідно знайти золоту середину між беззастережним контролем і ситуацією, коли дитину залишають з проблемами наодинці. При цьому до відчуттів дитини треба відноситься нітрохи не гірше, ніж до відчуттів дорослого. Її страждання зовсім не менші, а, може, і більші. Не смійтеся над дитиною. Ви вважаєте, що це допоможе їй із сміхом відноситися до своїх проблем? Щоб добитися цього – смійтеся над собою і своїми проблемами.

Хай ваші діти будуть щасливими!

Рекомендації учням

Інтернет-Шахрайство. Як зробити Інтернет безпечнішим

Що таке Інтернет? Ризики та небезпеки

Кібер-булінг
Небажаний контент
Виманювання інформації з метою шахрайства
Віруси
Кібер-грумінг

Інтернет (від англ. Internet)— всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта. шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Спілкування в соціальних мережах 52% Перегляд пошти 24% Завантаження музики та фільмів 15% Пошук інформації для занять 9% Діяльність у мережі Інтернет (діти, 10-17 років)

Одна із форм переслідування дітей та підлітків Кібер-булінг.

1. Кібер-булінг Кібербулінг (кібер-знущання) - це віртуальний терор, найчастіше підлітковий. Отримав свою назву від англійського слова bull - бик, із спорідненими значеннями: агресивно нападати, ятрити, задирати, чіплятися, провокувати, дошкул яти, тероризувати, труїти. Кібербуллінг ще перекладають, як кіберзапугування Натисніть щоб дізнатися історію булінга

2. Кібер-булінг•обмін короткими емоційними репліками між двома і більше людьми, розгортається зазвичай в публічних місцях Мережі. Іноді перетворюється у затяжний конфлікт (holywar - священна війна) Перепалки (флеймінг) повторювані образливі повідомлення, спрямовані на жертву (наприклад, сотні SMS на мобільний телефон, постійні дзвінки), з перевантаженням персональних каналів комунікації Нападки, постійні виснажливі атаки поширення образливої та неправдивої інформації. Текстові повідомлення, фото, пісні, які часто мають сексуальний характер Наклеп (denigration) переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до аккаунт в соціальних мережах, в блозі, поштою, системі миттєвих повідомлень, або створює свій еккаунт з аналогічним нікнеймом і здійснює від імені жертви негативну комунікацію Самозванство (impersonation) отримання персональної інформації і публікація її в інтернеті або передача тим, кому вона не призначалася Обдурювання (outing & trickery) Будь-якій людині притаманне бажання бути включеним в групу. Виключення ж з групи сприймається як соціальна смерть. Чим більшою мірою людина виключається з взаємодії, тим гірше він себе почуває, і тим більше падає його самооцінка. У віртуальному середовищі це може призвести до повного емоційного руйнування дитини Відчуження (остракізм, ізоляція) приховане вистежування жертви з метою організації нападу, побиття, згвалтування і т.д. Кіберпереслід ування •назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви Хеппіслепінг (Happy Slapping)

3. Небажаний контент Контент -це будь-яка інформація, що міститься на сайті, в блозі користувача або на сторінці в соціальній мережі. Це може бути текст, відео, аудіо, графічне зображення. Небезпечний контент - інформація, що представляє загрозу або викликає неприязнь. Порнографія - найнебезпечніша - дитяча порнографія. Крім того, з дитячою порнографією пов'язаний і ще один вельми неприємний момент. Зазвичай, ресурси подібного толку залучають злочинців - педофілів, які використовують мережу для знайомства з юними користувачами Ресурси, що пропагують вживання, виготовлення, збут наркотичних засобів і психотропних речовин, що містять інструкції з виготовлення наркотиків, що закликають до скоєння суїцидів.

4. Виманювання інформації з метою шахрайства Шахрайство— заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Фíшинг (англ. phishing— рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. Вішинг (vishing — voice phishing) названий так за аналогією з фішингом - поширеним мережевим шахрайством. Схожість назв підкреслює той факт, що принципової різниці між вішинг і фішингом немає. Основна відмінність вішинг в тому, що так чи інакше задіюється телефон. Фармінг (англ. pharming) - це процедура скритного перенаправлення жертви на помилкову IP-адресу. Для цього може використовуватися навігаційна структура (файл хостів, система доменних імен (DNS)). Перейти до Практичних вправ

5. Віруси Шкідливі дії:

звукові і візуальні ефекти
імітація збоїв ОС і апаратури
перезавантаження комп'ютера розвалювання файлової системи
знищення інформації
передавання секретних даних через Інтернет
масові атаки на сайти Інтернет Ознаки: qсповільнення роботи комп'ютера
перезавантаження або зависання комп'ютера qнеправильна робота ОС або прикладних програм
зміна довжини файлу
появлення нових файлів
зменшення об'єму оперативної пам'яті Комп'ютерний вірус – це програма, яка при запуску має властивість розповсюджуватися без керування людиною.

Віруси

Файлові– заражають файли *.exe, *.sys, *.dll.

Завантажувальні (бутові, від англ. boot – завантаження)– заражають завантажувальні сектори дисків і дискет.

Макровіруси– заражають документи з макросами (*.doc, *.xls, *.mdb)

Поліморфні– при кожному новому зараженні небагато змінюють свій код. Мережеві віруси – розповсюджуються через компютерні мережі

хробаки– розповсюджуються через електронну пошту

“троянські коні" ("трояни")– програми, які дозволяють одержати віддалене керування комп'ютером через Інтернет, в т.ч. передавати паролі, організовувати масовані атаки на сайти (DOS-атаки, англ. Denial Of Service – відказ в обслуговуванні).

Кібер-грумінг Кібер-грумінг- спеціальний термін, який визначає дії зловмисників для розбещення дітей та використанню їх в сексуальних цілях. Як правило, все починається з віртуального спілкування. Часом докучаннями все і закінчується, але часто злочинці втираються в довіру до дитини і намагаються організувати особисту зустріч Шахраї дуже добре ознайомлені з особливостями вікової психології дитини і досить легко можуть встановлювати з нею контакт в соціальних мережах, форумах. Починаючи з віртуального спілкування і входячи в довіру до дитини, злочинці пропонують "потоваришувати", а потім поступово переходять до розмов про зустріч у реальному житті і переводять тему спілкування в сексуальну площину. Як варіант, виділяють ще один вид кибер-грумінгу - наполегливе чіпляння в мережі з сексуальними пропозиціями, розмови на теми сексу, насильства і (або) виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів зі сценами насильства над дітьми (у більшості випадків - сексуального).

ПАМЯТАЙ!

В Інтернеті,зокрема в соціальних мережах, повідомляй про себе лише ті факти, які допомагають цікавому спілкуванню. Додавай до ―друзів лише тих людей, яких знаєш в реальному житті.

Спілкування небезпечно:

Повідомляти свою адресу, номер телефону.
Додавати до ―друзів незнайомців
Викладати власні фотографії в загальному доступі Безпечно:
Повідомляти своє ім’я, вік
Говорити про свої захоплення та вподобання
Додавати до ―друзів однокласників, родичів, зн айомих
Обмежити доступ до своїх даних лише для друзів

Знайомства Небезпечно:

Розповідати особисту інформацію про себе та батьків
Надсилати незнайомцям свої фотографії
Приймати запрошення зустрітись з віртуальними знайомими в реальному житті
Не вір усьому, що кажуть про себе віртуальні знайомі. Будь-хто може користуватися соціальними мережами, форумами, чатами, видаючи себе за іншого.

Безпечно:

Заводити нових друзів у мережі
Обговорювати з ними загальні цікаві теми (фільми, музика, хобі, спорт тощо)
Використовувати псевдоніми (ніки)

Спам – це масова розсилка шкідливих небажаних повідомлень. Вони засмічують електронну скриньку і можуть бути небезпечними для комп’ютера.

Небезпечно:

Відкривати повідомлення та вкладені в них файли від незнайомих людей
Відповідати на спам- повідомлення
Пересилати ―листи щастя по електронній пошті чи в соціальних мережах

Безпечно:

Використовувати окрему електронну адресу для реєстрації на форумах і т.д.
Видаляти всі підозрілі повідомлення від незнайомців
Налагодити спам-фільтр в поштовій системі

Перед тим, як завантажити файли з Інтернету(музику, фільм, картинку, програму чи навіть текстовий файл), краще порадитися з більш досвідченими користувачами Інтернету. Завантаження деяких файлів може бути незаконним чи небезпечним тобто може ―заразити комп’ютер вірусами.

Небезпечно:

Завантажувати та встановлювати програми без дозволу батьків Завантажувати фільми, музику без дозволу батьків
Відкривати та завантажувати файли, вкладені у повідомлення незнайомців