Все для вчителів

«Формування ціннісних орієнтацій до навчально-пізнавальної діяльності учнів з середнім рівнем

навченості»

Формування у дітей ціннісних орієнтирів, їх реалізація в поведінці є визначними у період становлення особистості, тому що соціальні наслідки вчинкудитини ще складно передбачити, враховувати їх у своїй поведінці. Вже в початкових класах важливо так будувати навчально-виховний процес, щоб діти, систематично отримуючи знання та уявлення, опинялись також у життєвих ситуаціях, що сприяють емоційному переживанню отриманих знань, а отже – їх усвідомленню і закріпленню.Цій проблемі надавали великого значення багато педагогів-практиків у їхній навчально-виховній діяльності, а також вчених-науковців, що досліджували означену проблему протягом років. В початковій школі ціннісні орієнтації є об'єктом виховання, цілеспрямованого впливу. Різні ціннісні орієнтири є ознакою духовної сформованості, самодостатності особистості, показником рівня її вміння жити серед людей, тобто в суспільстві. Завдання і покликання початкової школи полягає в тому, щоб зміцнити й утвердити ці моральні цінності дитини, які вона здобула в колі своєї родини, які їй прищеплені з молоком матері, материнською ласкою і почуттями, батьківською любов'ю і силою духу.

Початкова школа покликана сформувати й розвинути у молодших школярів такі ціннісні орієнтири, як: морально-етичні (духовні) цінності; естетичні почуття; родинні (сімейні) цінності; виховання почуттів; любов до книг, читання (формування морально-етичних цінностей через художні твори); гуманістичні почуття; совість (навчене сумління); співчуття до ближнього; любов до батьків (матері, батька), родичів; бережливе ставлення до довкілля, природи; виховання в дитини щастя від улюбленої праці; формування культури почуттів у дітей; виховання мужності, сили духу, волі (сили волі); бажання робити добро.

Виховання дітей молодшого шкільного віку В.Сухомлинський називав „школою сердечності”. Він радив дорослим навчати дітей добра, любові, милосердя. Для цього потрібно, щоб діти бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує. Дитина не повинна вирости байдужою, нечулою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм.

У морально-ціннісному вихованні дітей найголовніше – формування духовної серцевини особистості – поглядів, переконань, почуттів, поведінки, єдності слова і діла.

Школа мислення, школа під блакитним небом, школа радості – так називав свою освітню систему В.Сухомлинський. Створена ним школа виховання творчої особистості стала відомою у всьому світі, а його методика виховання серцем - дороговказ для педагогіки другої половини ХХ і початку ХХІ ст. і майбутніх поколінь. У педагогіці Сухомлинського основний предмет – людинознавство, основні критерії – добро, радість, творчість. Даруєш дітям любов і добро, робиш їх щасливими, радісними, і вони починають творити.

Початкова школа – це "Школа радості" – школа добра, родинного затишку, милосердя, постійного спілкування і співпраці родини, вчителів і дітей, спрямована на:

1) розвиток природних здібностей через систему творчих уроків(урок етики, урок-казка, урок-гра, урок-мрія, інтегрований урок, урок-вікторина, урок-дослідження);

2) формування духовності як особистісної якості через систему виховних заходів(свята, уроки краєзнавчою, українознавчою тематикою; календарні свята, години спілкування, ін.);

3) навчання добротворення і виховання почуттєвості через різні види діяльності .

Сучасна школа і початкова її ланка зокрема, покликана формувати у дітей духовні якості на засадах традиційних національних цінностей українського народу в умовах навчального закладу.

Уся творчість В.Сухомлинського як дитячого письменника є своєрідною програмою виховання і розвитку дитини. Кожна казка, кожне оповідання, що включені до підручників, є основою для морально-етичних роздумів, висловлювання учнями власних оціночних суджень, імпульсом до самоаналізу.

Сюжети творів В.Сухомлинського хвилюють сучасних дітей. Це зумовлене тим, що в них піднімаються вічні проблеми людського спілкування. Твори прилучають молодших школярів до морально-духовних, естетичних, патріотичних надбань нашого народу, скарбниць його культури, сприяють моральному, етичному та естетичному розвитку молодших школярів. Читаючи, роздумуючи над текстами казок, оповідань, мініатюр та легенд В.Сухомлинського, учні розвивали, активізували, збагачували свій словник; у них активізувалися морально-ціннісні, світоглядні уявлення, поняття, а крім того (що дуже важливо) діти вчилися висловлюватися усно і письмово.

Особливу роль відіграють зміст і методика уроків читання за творами В.Сухомлинського. У дітей молодшого шкільного віку досвід між особистісних стосунків обмежений вузьким колом зв’язків з навколишнім світом. Читання художніх творів В.Сухомлинського, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід дітей, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює її природне бажання дитини ставати кращою, дозволяє їй зрозуміти внутрішній світ інших людей.

Тренінг

Професійне вигорання педагогів

Мета: психопрофілактика психічного здоров’я педагогів, розвиток самоусвідомлення, саморефлексії, самоаналізу, як необхідних складових здоров’я педагога.

Завдання:

§ інформування педагогів про наявні методи профілактики і боротьби із СЕВ;

§ сприяння формуванню практичних навичок володіння собою в різних ситуаціях;

§ збагачення психологічної компетентності педагогів з даного питання.

Час роботи: 2 год.

Хід заняття

Знайомство. Вправа «Мене на роботі цінують за ...»

Кожен учасник по черзі називає своє ім’я і говорить фразу, починаючи зі слів: «Мене на роботі цінують за...» (передаючи один одному м’ячик, іграшку).

Правила роботи групи

Соціальний педагог пропонує учасникам самостійно визначити правила заняття. Кожне з яких обговорюється і приймається всією тренінговою групою.

· Тут і зараз (говоримо у теперішньому часі).

· Конфендиціальність.

· Толерантність.

· Регламент.

· Активність і локанічність.

· Добровільність.

Міні-лекція

СЕВ – стан емоційного та фізичного виснаження, зниження енергетичного потенціалу, яке супроводжується порушеннями емоційної сфери.

- Фізичне – зміни маси тіла (у будь-яку сторону), безсоння, задуха, проблеми з АТ, тремтіння рук, стан фізичного виснаження, виникнення хвороб.

- Емоційне – песимізм, безнадія, апатія, нестачаа емоцій, почуття провини, спустошення, розгубленість, безсилля.

- Інтелектуальне – зниження зацікавленості, непродуктивність мислення, формальне виконання роботи.

- Соціальне – зменшення соціальних контактів, низька соціальна активність, нерозуміння інших, відчуття недостатньої підтримки з боку рідних та колег, відчуття професійної некомпетентності, вивільнення негативу на близьких.

Причини:

§ оточуюче середовище – постійний шум, монотонність праці, затхле приміщення, постійно на «очах».

§ ритм праці – перенавантаження, одноманітність або неочікувані «сюрпризи».

§ взаємовідносини – конфлікти.

§ перспективи (точніше відсутність перспектив).

Еустрес – стан стресу, при якому людина «збирається», щоб досягти чогось (позитивний).

Деустрес – стан стресу, який «вбиває».

Стадії СЕВ

§ Напруження – тривога, незадоволення роботою.

§ Резістенція – неадекватність в емоційних проявах, моральна дезорганізація.

§ Виснаження – відчуження, дефіцит емоцій, психосоматичні захворювання.

Самодіагностика «Асоціація на слово «робота»»

На протязі 10 хвилин Вам необхідно розкрити тему «асоціація на слово – робота», використовуйте для цього 20 слів або речень. Не намагайтеся відібрати правильні або неправильні, головні або другорядні відповіді. Пишить їх так, як вони приходять Вам у голову. Ви ж самі розумієте – правильних чи неправильних відповідей бути не може.

Питання для обговорення:

§ Чи легко було передавати на папір власні асоціації?

§ Чого більше, гарного чи поганого?

§ Скільки слів та речень ви встигли записати за 10 хв.?

Тепер ще раз подивіться на свої відповіді. Зеленим кольором відмідьте ті асоціації, які, на вашу думку, допомогають вам у роботі. Червоним – ті, які заважають, жовтим – які не впливають на вашу роботу.

Яких відповідей у Вас більше? Зелених? Червоних? Жовтих?

Той колір, якого більше, характерезує Ваше уявлення про власні можливості на роботі.

Зелений – Ви бажаєте домогтися більшого, впевнені у власних здібностях та успіху.

Червоний – на Вашу впевненість у собі негативно впливає думка інших та страх невдачі.

Жовтий – бажання досягти більшого на робаті має таку ж силу, як і страх невдачі.

Вправа з арт-терапії

Мета: створити можливість для учасників проаналізувати свої переживання, побачити образ свого «Я» на символічному рівні та умови для рефлексії своїх почуттів відносно роботи.

Соціальний педагог пропонує:

Намалюйте три дерева, які символізують вашу роботу: 1 дерево – на початку дня; 2 дерево – у середині дня (кінець дня); 3 дерево – кінець тижня.

Обговорення: Як ви вважаєте, чому ваші дерева саме такі?

«Профілактика і корекція СЕВ»

Учасники об’єднуються у групи по 5-7 чоловік.

Соціальний педагог пропонує учасникам вирішити яким чином можливо запобігти СЕВ, (що можна використати, прописати усі можливі варіанти). Наприклад: природа (дача, тварини, активний відпочинок), у всьому вбачати позитив, творчість, хобі, масаж, друзі, шопінг, медитація і таке ін. Кожна група, вибравши спікера, висловлює свої варіанти, вони обговорюються, приймаються до уваги, або не приймаються усією тренінговою групою.

Вправа на розслаблення: «Мудрець»

Мета: посилити увідомлення своїх бажань і досягнень. Намітити час їх здійснення.

Звучить тиха релаксаційна музика.

Соціальний педагог вимовляє повільно:

Сядьте зручніше, закрийте очі. Уявіть собі галявину. Вдивіться у старий дуб на краю галявини. Під ним сидить мудрий старець, який відповість на будь-яке ваше питання. Підійдіть до нього, спитайте, що побажаєте, та вислухайте відповідь. До дуба прибитий календар, подивіться,яка на ньому дата, запам’ятайте її. І ще раз озирніться довкола, помилуйтеся природою..... Повертайтесь.

Відкрийте очі і поділіться з групою своїми фантазіями.

Тест « Чи оптиміст Ви?»

(Самостійна робота, кожному учаснику видається бланк тесту та бланк з відповідями до тесту, за бажанням учасники можуть обговорити результат).

1. День зранку не склався, Ви:

§ Відмічаю це, але нічого не міняю – 1б

§ По можливості змінюю плани – 3б

§ Зазвичай не замислююсь над цим – 2б

2. Ваші ранкові думки про роботу:

§ Позитивні – 2б

§ Швидше негативні – 1б

§ Ранком ніяких думок про роботу – 3б

3. У пресі Ви у першу чергу читаєте про:

§ Культурні події – 3б

§ Трагічні події – 1б

§ Політичні, ділові новини – 2б

4. День народження,що наближається, наводить Вас на думки:

§ Про незворотність часу – 1б

§ Про веселий вечір – 3б

§ Про турботи – 2б

5. У Вас на вибір декілька фільмів, Ви подивитесь:

§ Легку комедію – 3б

§ Фільм відомого режисера – 2б

§ Фільм, про який чули схвальні відгуки – 1б

6. Відчуваєте Ви задоволення, дивлячись на себе у дзеркало?

§ Рідко – 1б

§ Аякже, треба радіти тому, що є – 3б

§ Перед виходом з дому – так – 2б

7. Як Ви реагуєте на недобру новину, яка не стосується Вас особисто:

§ Думаю, як про інформацію – 2б

§ Мене це не зачіпає – 1б

§ Співчуваю, мене це бентежить – 3б

8. Ви не можете знайти потрібну адресу, Ваші дії:

§ Питаю у перехожих – 3б

§ Продовжую пошук – 1б

§ Щоб такого не трапилось, заздалегідь дивлюся мапу – 2б

9. Зрозумівши, що у Вас щось болить, та заважає нормально жити, Ви:

§ Йду до лікаря, потрібно з’ясувати, що трапилось – 2б

§ Вип’ю знеболююче , може пройде – 3б

§ Відкрию довідник і знайду, що це може бути – 1б

10. На що Ви зважаєте, приймаючи важливе рішення?

§ На себе – 2б

§ На долю – 3б

§ На об’єктивне положення справ – 1б

11. Чи візьмете Ви з собою теплі речі, збираючись літом до Африки?

§ Так, бо там теж може бути прохолодно – 1б

§ Ні, шуба в Африці – це з анекдоту -3б

§ Пуховик ні, але джинси та кофтинку візьму – 2б

Ви набрали:

18 і менше. Ви завершений писеміст. Мало того, що Ви усе бачите у чорному кольорі, так ще й поширюєте такий настрій. Спілкування з Вами мука для оточуючих. При цьому працювати з Вами добре для справи – Ви завжди точно бачите усі недоліки і слабкі сторони проектів. Ваш супутник життя, або досконалий «пофігіст», або неспинний оптиміст – «середній» людині з Вами не вжитися.

Від 19 до 25б. Ви людина, яка скаже, що налито півстакана води, а не на скільки він повний чи порожній. Іншими словами Ви реаліст, дивитесь на все тверезо. Не літаєте в хмарах, розраховуєте лише на себе. Для кар’єрного зросту це дуже не погані якості, з якими часто стають керівниками. Хоча колеги можуть звинувачувати. У побуті реаліст майже завжди авторитарний, що зовсім не говорить про деспотичність.

26 і більше. Безумовно Ви оптиміст. Спілкуватися з Вами одне задоволення, завжди підтримаєте. Віра «у щасливе закінчення» допомагає Вам вистояти в найскладніших ситуаціях. Ви не знаєте, що таке неможливо, а тому, якщо бажаєте, доб’єтесь усього. Жити з Вами під одним дахом – все одно, що дихати свіжим повітрям, іноді голова іде обертом, але в цілому один лікувальний ефект.

Вправа «Знайти позитив». Техніка щвидкої антистресової допомоги

Соціальний педагог пропонує учасникам проговорити будь-яку несприятливу ситуацію в роботі та поглянути на неї з іншого боку і знайти позитив.

«Склалась ситуація і тепер ...»

«Зате ...»

«Могло бути гірше ...!»

«Не дуже то і хотілось, тому що ....»

«Чудово, бо тепер...!

Вправа «Ліцензія на щастя»

Соціальний педагог розповідає притчу:

«Усе у твоїх руках»

Мудрець передавав своєму учню всі таємниці буття. Це тривало багато років. Одного разу учень вирішив перевірити мудреця, наскільки той мудрий.

Тоді учень підійшов до вчителя зі стиснутими долонями, в яких був живий метелик, і запитав: «У мене в руках живе чи мертве?». Учень вирішив, що якщо мудрець скаже, що живе, він стисне долоні, й метелик помре. Якщо скаже, що мертве, - він розкриє долоні, й метелик полетить.

Відповідь мудреця була такою: «Усе у твоїх руках».

Отже, лише від Вас залежить, чи буде Ваша взаємодія з іншими живою, яскравою, плідною, чи навпаки.

Потім психолог звертається до учасників із пропозицією написати на виданих їм аркушах паперу те, що вони мають право робити, щоб почувати себе щасливими, що при цьому можуть відчувати, про що думати, як поводитися. Спочатку психолог пропонує написати ім’я учасника, дату, а потім виконувати роботу.

Після завершення роботи психолог просить учасників перевернути аркуші, на яких Вони писали. Там (заздалегіть) уже зроблений напис: «Ліцензія на щастя».

Таким чином, кожен учасник одержує власну ліцензію на щастя.

Підсумок. Заключне слово

Як часто людина, заточив себе у власній клітці-квартирі, втрачає здатність радіти життю! А відсутність задоволень і радості веде до дипресії.

Чому люди так рідко радіють? Тому що втратили здатність вірити і надіятися. Тому що переповнені знаннями? Тому що глобальне потеплішення клімату добавило кількість похмурих днів?

Знайдіть радість в собі – і вона поверне вам сонячну погоду. Посміхніться – і до Вас повернеться безтурботна юність. Вдихніть на повні груди – і Вас наповне любов та надія. Відкрийте серце Ангелу Радості і той радості, що огорта Вас з усіх сторін.

Пройшов той час, коли віра в те, що багато знань викликають сум, була актуальною. Богу набагато важливіше, щоб Ви раділи! І чим Ви самі радісніші, тим більше у Вас шансів допомогти іншим впоратися з їхніми негараздами, з душевним дискомфортом: а посмішка на Вашому обличчі викличе радість в серцях інших людей.

Нарада "Протидія булінгу"

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

юдину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

• словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

• образливі жести або дії, наприклад, плювки;

• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

• Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Що можуть зробити батьки

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Що можуть зробити вчителі

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

• Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

• Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

• Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

• Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

• Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

• Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

• Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

• Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

• Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

• Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.