ООП

Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами

На сьогоднішній день в загальноосвітніх закладах зростає кількість учнів з особливими освітніми потребами, що мають інклюзивну форму навчання.

Практика європейських країн, показує, що діти з особливими потребами можуть одержувати освіту в звичайному навчальному закладі за моделлю інтегрованого та інклюзивного навчання, яка дає можливість не відокремлювати таких учнів від інших. Запровадження таких сучасних моделей організації навчання й виховання в українських школах потребує особливої підготовки педагогів та організації психологічної служби школи, оскільки ефективність інтегрованого та інклюзивного навчання залежить від правильного соціально – педагогічного та психолого – педагогічного супроводу цих дітей. І тому актуальним питанням виступає в першу чергу, особливість соціально – педагогічної роботи з учнями з особливими освітніми потребами в умовах школи. Адже важливу роль у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами відіграє соціальний педагог, який сприяє соціальній адаптації дитини в загальній ситуації її соціальних відносин. У результаті цього діти долучаються до всіх соціальних систем, структур, соціальних зв`язків та беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності школи та суспільства, готуючи себе до повноцінного майбутнього життя. Усі напрями роботи соціального педагога з учнями з особливими освітніми потребами та педагогічним колективом, батьками в умовах школи потребують розвитку знань та практичних навиків.

Соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами включає:

• Індивідуальні відомості про дитину

• Консультативно-просвітницьку роботу

• Діагностично-корекційну роботу

• Позаурочну роботу

Індивідуальні відомості про дитину

1. Банк даних дітей з особливими освітніми потребами відповідно до особливостей та наявних порушень.

2. Витяг з протоколу засідання психолого-медико-педагогічної консультації. Це документ, що формулюється фахівцями ПМПК за результатами психолого-педагогічного вивчення дитини. У висновку ПМПК описано особливості розвитку дитини, що допомагає педагогам у подальшій розробці індивідуальної програми розвитку. Висновок ПМПК є підставою для направлення дітей органами управління освітою в загальноосвітні навчальні заклади, класи (групи) з інклюзивним навчанням, з урахуванням побажань батьків (осіб, які їх замінюють) та організації належної корекційно-розвивальної роботи.

3. Індивідуальна картка дитини з особливими освітніми потребами, яка включає відомості про дитину, соціальну характеристику родини, категорію дитини за нозологією, сильні сторони дитини, можливі ризики та вказується хто є партнерами супроводу.

4. Соціальний паспорт сім’ї. У карту вносяться наступні дані: адреса , дані про батьків та родичів, матеріально-побутові умови сім’ї, які види державної допомоги отримує родина, якими пільгами користується та якої потребує допомоги.

5. Характеристика учня.

6. Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки.

Індивідуальну програму розвитку розробляє група фахівців, у склад якої входять: заступник директора з навчально-виховної роботи, учителі, асистент учителя, психолог, соціальний педагог, учитель-дефектолог, логопед та інші педагогічні працівники. До процесу розробки ІПР обов’язково залучаються батьки або особи, які їх замінюють.

Програма містить загальну інформацію про учня, оцінку наявного рівня розвитку дитини, необхідні додаткові послуги, види необхідних адаптацій та модифікацій навчального процесу (навчальні цілі, навчальні матеріали, форми та методи навчання тощо), індивідуальну навчальну програму, а за потреби й індивідуальний навчальний план у контексті заповнення індивідуальної програми розвитку (ІПР).

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Однак члени команди з розробки ІПР можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати програму або скласти нову. Це може виявитись необхідним, наприклад, якщо:

• дитина досягла поставленої навчальної мети;

• у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;

• виникла необхідність збільшити кількість послуг дитині;

• дитину переводять в інший заклад;

• у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

Участь батьків у розробці ІПР є надзвичайно важливою. Батьки не тільки надають важливу інформацію про особливості розвитку дитини (інформація про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки дитини тощо), вони узгоджують ІПР, підписуючи її. Підписання батьками ІПР є обов’язковим і свідчить про те, що вони знають і поділяють навчальні цілі й завдання, визначені на рік; усвідомлюють характер модифікацій та адаптації навчального процесу, а також поінформовані про моніторинг і перегляд індивідуальної програми розвитку.

7. Індивідуальна програма соціально-психологічного супроводу є складовою індивідуального навчального плану. Розробляється практичним психологом та соціальним педагогом закладу. В індивідуальній програмі вказується мета та завдання супроводу, а також планування роботи психологічної служби за напрямками діяльності.

Консультативно-просвітницька робота

Як вже було зазначено, соціально-педагогічний супровід передбачає консультативно-просвітницьку роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу.

Виконуючи консультативну функцію соціальний педагог надає рекомендації (поради), професійну консультативну, соціально-педагогічну допомогу дітям з ООП, їх батькам, учням, учителям, адміністрації та іншим особам у пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації; забезпечує налагодження взаємодії між учнями, батьками та педагогічними працівниками в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Здійснюючи виконання захисної функції соціальний педагог забезпечує реалізацію прав та інтересів дітей з ООП на основі державних та міждержавних документів; відстежує надання їм необхідних пільг, представляє їх інтереси в різних інстанціях; співпрацює з органами соціального захисту та допомоги, медичними закладами.

Консультативно-просвітницька робота серед батьків.

Особливої уваги соціальний педагог має надати просвітницькій роботі з батьками. Адже проблема у тому, що значна частина батьків, намагається приховати ваду своєї дитини, примушуючи відвідувати уроки у навчальному закладі за загальною навчальною програмою, сподіваючись, що ситуація зміниться на краще сама по собі. При цьому не усвідомлюючи, що власними діями вони заганяють дитину у глухий куток, не створюють необхідних умов для розвитку та самореалізації. Такі діти приречені на самотність та соціальне відчуження.

Зміст послуг, які надає соціальний педагог: інформаційно-консультаційна допомога сім’ї з правових питань, соціально-психологічне консультування, допомога у догляді і нагляді за дитиною, забезпечення ліками і продуктами харчування, організація життєдіяльності і дозвілля дитини. Соціальні послуги здійснюються шляхом індивідуальної роботи. Крім того, соціальний педагог виступає партнером у мобілізації джерел соціально-педагогічної і психологічної підтримки є посередником між членами сім’ї та іншими соціальними інститутами у розв’язанні конфліктних ситуацій.

Батькам необхідно надавати практичні поради щодо нагляду за дітьми, пояснення та рекомендації щодо вирішення повсякденних проблем, пов’язаних з вихованням.

Основні форми групової роботи з батьками в цьому напрямку: проведення семінарів, консультацій, лекцій, зборів та ін. Одночасно взаємодія може організовуватись і в індивідуальній формі (індивідуальні бесіди та індивідуальне консультування).

Варто зауважити, що працювати необхідно ще й з батьками однокласників дитини з ООП. До приходу дитини потрібно підготувати клас — і це не лише про обладнання приміщення. Йдеться про психологічний комфорт, атмосферу приязні. Починати роботу найкраще з родин. Для батьків варто проводити тренінги, перегляд фільмів про інклюзивне навчання або про такі самі особливості здоров’я, які є в нового учня.

Консультативно-просвітницька робота серед педагогів.

Соціальний педагог також надає рекомендації адміністрації, педагогам та асистентам, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами.

Це рекомендації, які стосуються як методів та особливостей організації навчального процесу, так і рекомендації стосовно оптимізації стосунків в учнівському колективі, формування позитивного ставлення до дитини з ООП.

Для вчителів, які працюють з даною категорією дітей проводяться групові та індивідуальні консультації, розробляються поради щодо роботи вчителів з дітьми з різними нозологіями.

Консультативно-просвітницька робота серед школярів.

Просвітницьку роботу варто проводити і з учнями. В цьому напрямі важливим є поширення пам’яток як спосіб підвищити рівень знань школярів про особливості життя людей з обмеженими потребами та показати, що незалежно від віку можна розвивати навички співіснування, моральної підтримки та посильної допомоги людям з інвалідністю можна за допомогою виховних годин, тренінгових занять, просвітницької роботи тощо.

Спільною має бути й робота всіх дітей у класі. Бо що таке, власне, інклюзія? Типова помилка — вважати, що це просто навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх школах. Таке навчання зветься інтеграцією. А ось інклюзія — підхід, за якого кожен учень має стати важливим для команди, незалежно від його особливостей. Хтось виразно читає, а хтось б’є по м’ячу краще за всіх. Той, хто гарно читає, може всім почитати. А той, хто гарно володіє м’ячем, може навчити решту дітей. За такої установки учні починають підтримувати та вчитися одне в одного.

Варто запропонувати учням таку гру: відчути, як почувається однокласник. Якщо в нього є вади зору, можна усім зав’язати очі та попросити походити так. Якщо він не використовує мову через синдром Дауна чи аутизм — спробувати мовчки донести до інших свою думку. Якщо йдеться про дитину, в якої проблеми з координацією рухів, школярі можуть написати міні-есе лівою рукою (правші).

Це значно знижує критичне ставлення до зовнішніх особливостей як до чогось дивакуватого. Усі діти мають навчатися разом, незалежно від відмінностей, що існують між ними.

Діагностична робота

Соціальний педагог забезпечує соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, сприяє взаємодії навчального закладу, сім’ї, служб у справах дітей, соціального захисту, охорони здоров’я, центрів соціальних служб для молоді, неурядових та громадських організацій з метою адаптації дитини до вимог соціального середовища і створення сприятливих умов для її розвитку.

Для цього соціальний педагог вивчає та оцінює особливості діяльності і розвитку дітей з особливими освітніми потребами, особливості взаємин дітей у класі та шкільному колективі в цілому; досліджує особливості сімейного виховання дітей (саме так проявляється діагностична функція соціального педагога).

На основі спостережень та досліджень соціальний педагог прогнозує посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості дитини; прогнозує результати навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості (саме так проявляється прогностична функція соціального педагога).

Відповідно до результатів діагностики соціальний педагог дає рекомендації або поради батькам, вчителям та іншим особам з питань соціального розвитку дітей; надає необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу дітям (так реалізується консультативна функція соціального педагога).

Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для роботи соціального педагога, психолога, педагогів, батьків і самої дитини.

Корекційна робота

Соціальний педагог як невід’ємна частина будь-якого реабілітаційного процесу, здійснює координацію соціальної адаптації „особливих” учнів в шкільне середовище, а саме: з дітьми з особливими освітніми потребами проводяться індивідуальні та групові, розвиваючі та корекційні заняття, враховуючи особливості та можливості учнів.

Діти із ООП потребують спеціальної допомоги у процесі соціально-трудової адаптації. Своєчасно проведена корекційно – розвивальна робота з цими учнями є водночас і розв'язанням у деякій мірі проблем їх шкільного невстигання та можливих правопорушень у майбутньому. Доведено, що більша частина неповнолітніх правопорушників має низькі показники інтелектуального розвитку. Причини такого взаємозв'язку досить очевидні: дитина (через труднощі у навчанні), не знаходить, як позитивно реалізувати себе у шкільному середовищі, стає на «легкий» для себе шлях самоствердження в асоціальній поведінці. Тому, допомога дітям із затримкою психічного розвитку важлива як для них самих, так і суспільства взагалі. Саме соціальний педагог, здійснюючи фасилітативну діяльність з дитиною, батьками та педагогами, допомагає дитині успішно адаптуватися в соціумі та підвищити рівень розвитку її пізнавальних процесів, загальних інтелектуальних здібностей.

Існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність мовленнєвого та інтелектуального розвитку від моторики пальців рук. Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців (В.Сухомлинський). Саме тому основою корекційно-розвивальних занять соціального педагога із школярами з вадами розумового розвитку мають бути вправи для розвитку моторики пальців і рук, оскільки саме це являється стимулом до розвитку центральної нервової системи, всіх психічних процесів, зокрема і мовлення. Рівень розвитку мовлення залежить від рівня сформованості руху пальців і кистей рук, доки вони не стануть вільними, бажаних результатів у розвитку мовлення та інтелекту дітей не досягти.

Як сприяти розвитку пальців рук?

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати дитину, можна використати у роботі соціального педагога таке:

1. Ліплення із різних матеріалів (тісто, пластилін, глина). Окрім очевидного творчого самовираження, дитина розвиває гнучкість і рухливість пальців. Головне – добирати доступні завдання і не забувати мити руки дитині. Якщо ви боїтеся пластиліну, виготовте для маляти солоне тісто. Гра принесе задоволення незалежно від результату.

Затверділі фігурки можна розфарбувати фарбами.

2. Ванни з крупами. Нехай дитина занурює руки у крупи, перебирає перемішані горох і квасолю, а потім і дрібніші крупи, пересипає їх з однієї посудини в іншу, розтирає в руках. Така ванна сприятиме розвитку координації пальчиків.

3. Мозаїка. Пазли. Яскраві картинки розвивають увагу, кмітливість, зір і дрібну моторику рук. При складанні різноманітних ігор – мозаїк покращується дрібна моторика рук, розвивається кмітливість і творчі здібності.

4. Ігри – шнурування Марії Монтессорі розвивають сенсомоторну координацію, дрібну моторику рук, просторове орієнтування, сприяють розумінню понять «угорі», «внизу», «справа», «зліва», формують навички шнурування (шнурування, зав’язування шнурка на бант), сприяють розвитку мови, розвивають творчі здібності.

5. Ігри з ґудзиками та намистинками. Нанизування на нитку намистинок, застібання ґудзиків, перебирання пальцями намиста – прості й корисні вправи для розвитку дрібної моторики рук.

6. Ігри з прищіпками. Чіпляння прищіпок до картонних кружечків чи інших предметів розвиває дрібну моторику трьох основних пальців руки: великого, вказівного й середнього.

7. Малювання, розфарбовування, штрихування.

8. Вирізання ножицями.

9. Ігри з піском.

10. «Резиночка». Для цієї вправи можна використовувати резинку для волосся діаметром 4-5 см. Усі пальці вставляються в резинку. Завдання в тому, щоб, рухаючи всіма пальцями пересунути резинку на 360 градусів спочатку в один, потім в інший бік. Виконується однією, потім іншою рукою.

Ці всі вправи спрямовані на роботу дитячих пальчиків. А розвиток дрібної моторики безпосередньо пов'язаний з мовним та інтелектуальним розвитком дитини.

Завдання з розвитку дрібної моторики повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Вони мають бути веселими, доступними для дітей молодшого шкільного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Позаурочна робота

Учні з особливими освітніми потребами залучаються до позашкільної та позаурочної роботи відповідно до можливостей, інтересів, нахилів, здібностей, з урахуванням їх побажань, віку, психофізичних особливостей та стану здоров’я. Варто зауважити, що всі наші діти з особливими освітніми портебами відвідують гурток «Умілі ручки». Результати нашої спільної роботи ви подивитесь на стенді, який розміщено у коридорі.

Соціально-психологічна робота з «особливою дитиною» має спрямовуватися на досягнення головної мети – підготувати її до самостійного життя. Однак нам, педагогам, потрібно слідкувати, щоб допомога та підтримка під час навчання не перевищувала необхідну, інакше дитина стане занадто залежною від неї. Щоб забезпечити загальний успіх справи, слід з повагою ставитись до всіх і вдумливо та наполегливо працювати на користь дитини. У розв’язанні цих завдань у системі освіти вирішальну роль відіграє, насамперед, психологічна служба закладу та педагоги. Соціальний педагог сприяє розвиткові соціальних умінь школярів з особливими освітніми потребами, а також надає належну моральну підтримку сім’ям дітей, їхнім рідним і вчителям, допомагає долати складні життєві ситуації.