4.2. Музичні інструменти симфонічного оркестру

Група струнно-смичкових інструментів

скрипка

альт

віолончель

контрабас

Струнні інструменти мають надзвичайні виразні і технічні можливості: темброву однорідність, рівність та м'якість звучання; здатність до значного подовження звуку, його посилення і ослаблення. Формування та вдосконалення цієї групи відноситься приблизно до кінця XVII століття; лише смичок отримав сучасний вигляд на ціле століття пізніше, тобто у кінці XVIII століття.

Все смичкові інструменти подібні за формою (але різні за розмірами). Їх корпус складається з нижньої і верхньої дек, які з'єднані обечайкою. До корпусу прикріплений гриф, який закінчується завитком. Кожен із струнних інструментів має 4 струни, натягнуті на кілки. Щоб витягти звук, музикант проводить смичком по струнах, а висоту звуку змінює, притискаючи пальцями струну до грифа.

скрипка

Найпоширеніший струнний смичковий інструмент. Її часто називають «королевою оркестру». Її чотири струни налаштовані по квінтам - сіль, ре, ля, мі.

Скрипки робили в багатьох країнах світу. Кращі з них були виготовлені скрипковими майстрами Аматі, Гварнері, Страдіварі, сімейства яких жили в італійському місті Кремона у 16-18-х століттях.

Секрети виготовлення скрипок свято зберігали майстри, передаючи їх тільки своїм синам. Ці інструменти мали неповторне за своєю красою і виразностю звучання, схожим на голоси співаків. Наприклад, геніальний майстер
А. Страдіварі, проживши 93 роки, зробив близько 1000 інструментів! Його скрипки «співали» людським голосом. Майстер навіть давав багатьом з них імена - «Роде», «Дофін», «Ранок», «Лебідь», «Санта Марія».

Антоніо Страдіварі

Історія донесла до нас імена багатьох прославлених скрипалів, серед яких одним з найвидатніших був італієць Ніколо Паганіні

Великими скрипалями-виконавцями були віртуози:

Арканджелло Кореллі

Джузеппе Тартіні

Джованні Віотті

Генрік Венявський

Родольфо Крейцер

Анрі В'єтан

Знамениті скрипалі-виконавці сучасності:

Девід Гаррет

Ванесса Мей

Юлія Фішер

альт

Альт

Зовнішній вигляд альта і спосіб гри на ньому нагадують скрипку, але цей інстурмент більше скрипки за розмірами. Він має чотири струни, настроєні на квінту нижче скрипки (До-соль-ре-ля).

У альта прекрасний м'який, грудний, виразний голос. Але тембр його дещо тьмяний, слабший, ніж у скрипки. На альті досить важко грати через великий розмір інструменту і довших струн, ніж у скрипки. Тому виконавець повинен бути з сильними і довгими руками і пальцями.

Знамениті альтисти-виконавці:

Жерар Коссе

Табі Циммерман

Кім Кашкашьян

віолончель

Віолончель увійшла в музичний побут у другій половині XVI століття. Своїм створенням і удосконаленням вона зобов'язана мистецтву видатних скрипкових майстрів: братів Маджіні, Андреа Аматі, Антоніо Страдіварі.

Віолончель приблизно вдвічі більше альта, вона належить до числа ножних інструментів: під час гри виконавець ставить її між колінами, спираючи металевим шпилем у підлогу.

Як і всі знайомі нам смичкові інструменти, віолончель має чотири струни, настроєні по квінтам (до-соль-ре-ля).

Знамениті віолончелісти-виконавці:

Міша Майський

Степан Хаусер

Йо-Йо Ма

Знамениті віолончельні групи

Apocalyptica

2CELLOS

Prague Cello Quartet

контрабас

Останній представник смичкової групи - контрабас - набагато перевершує своїх побратимів і за розмірами, і за обсягом низького регістра. Довжина сучасного контрабаса, включаючи його корпус і гриф - 190 см.

Перші контрабаси були побудовані в кінці XVI століття Андреа Аматі і братами Маджіні. Контрабас - єдиний з струнних, прямим предком якого була басова віола. Навіть форма контрабаса до наших днів зберегла риси старовинної віоли: загострений догори корпус, похилі боки, завдяки яким виконавець може перегнутися через верхню частину корпусу і «дотягнутися» до нижньої частини грифа, щоб витягти найвищі звуки. До сих пір струни контрабаса налаштовані по квартам (мі-ля-ре-соль). Інструмент такий великий, що виконавець грає на ньому стоячи або, як в камерних оркестрах, присівши на високий табурет.