Одним з найважливіших засобів музичної виразності є лад. Слово «лад» зустрічається не тільки в музиці, а й у житті. Добре, коли справа йде на лад, коли в родині ладять.
Музика - це мистецтво, в якому звуки розташовуються в певному порядку, вони завжди організовані між собою. Якщо абияк натискати клавіші, то красивої мелодії не вийде. Тому в музиці ладом називають взаємозв'язок звуків між собою, їх узгодженість, злагодженість. Ці звуки об'єднуються навколо головного звуку лада - тоніки.
Лади бувають різними. В європейській музиці досить поширені діатонічні лади.
Мажор (від латинського «dur» - твердий) - це лад, в основі якого лежить великий (мажорний) тризвук. Звучить світло, життєрадісно, весело.
Види мажору
Натуральний
- це мажорний лад без змін.
Гармонічний
- це мажорний лад зі зниженим VI ступенем.
Мелодичний
- це мажорний лад зі зниженими VI та VII ступенями.
У музиці не так багато творів, які написані тільки в мажорі, або тільки в мінорі. Як правило, чергування мажору і мінору в одній п'єсі надає музиці особливу барвистість і виразність, наповнюючи її різноманітними відтінками.
Подібний прийом використовується в пісні австрійського композитора Франца Шуберта «Липа» з вокального циклу «Зимовий шлях». Одна і та ж мелодія, в залежності від змісту тексту, звучить то в мажорі, то мінорі. Композитор звертається до мажору, щоб передати світлу мрію про щастя. Але скільки печалі і прихованою тривоги чується в тій же мелодії, коли вона звучить в мінорі.
Мінор (від латинського «moll» - м'який) - це лад, в основі якого лежить малий (мінорний) тризвук. Звучить сумно, скорботно, драматично.
Види мінору
Натуральний
- це мінорний лад без змін.
Гармонічний
- це мінорний лад підвищеним VІI ступенем
Мелодичний
- це мінорний лад з підвищеними VI і VII ступенями.
Гуцульський
- це мінорний лад з підвищеними IV і VI ступенями.
Циганський або двічі гармонічний мінор
- це мінорний лад з підвищеними IV і VII ступенями.
Пентатоніка (від грецького «πέντε» - п'ять) - це лад, що складається з 5 ступенів. В мажорі відсутні IV і VII ступені, в мінорі - II і VI ступені.
Композитори, починаючи з XIX століття, застосовували пентатонику як особливу фарбу для додавання музиці аромату архаїки, національного колориту або природної краси і чистоти (п'єса «Ранок» з сюїти «Пер Гюнт» Едварда Гріга). П'ять основних тонів складають основу китайської музичної теорії. Тому звучання пентатоніки часто нагадує китайську музику.
Лади народної музики – це діатонічні (натуральні) семиступеневі неоктавні лади та пентатоніка. Лади народної музики з’явились у музиці раніше мажору та мінору, але дуже схожі на них, тому поділяються на лади мажорного та мінорного нахилу і для зручності порівнюються з однойменними мажором або мінором.
У музиці XIX-XX ст. композитори часто застосовують ці лади в колористичних звукозображувальних цілях.
Наприклад, для зображення в музиці середньовічних співів, композитор використуває фрігійський лад.
Фрігійський лад
Лідійський лад
Існують також штучні лади, що створені композиторами. До них відносяться цілотонова та хроматична гами, різноманітні джазові лади.
Цілотонова гама (цілотоновий лад) - звукоряд, ступені якого утворюють послідовність цілих тонів. Часто має химерний, застиглий, позбавлений теплоти характер.
Наприклад, цілотонова гама в прелюдії «Вітрила» К.Дебюссі допомогає створити повітряний, легкий і трошки фантастичний пейзаж.
Хроматична гама представляє собою послідовність звуків півтонами.
Хроматична гама не утворює самостійного лада. В основі її лежать мажорна або мінорна гами. Хроматична гама є їх ускладненим видом. Вона утворюється в натуральних гамах мажору і мінору за допомогою заповнення великих секунд хроматичними звуками.
Композитори часто використовують фрагментарно рух мелодії за хроматичною гамою.
У ХХ столітті особої популярності набуває джаз, а в основі джазових імпровізацій лежать змінені європейські та лади етнічної музики. В джазових імпровізаціях відбувається з'єднання натуральних ладів з альтерованими ступенями.
Блюзовий лад - це така послідовність звуків, в якій використовуються змінені стійкі ступені (в альтерації ж змінювати можна тільки нестійкі ступені).
Щоб побудувати блюзовий лад потрібно додати до мажорної гами знижені III, V, VII ступені.
Бібоп - музичний стиль джазу, що з'явився на початку середині 40-х років XX століття. Для нього характерні швидкий темп і складні імпровізації, засновані на обіграванні гармонії (її регармонізаціі). Мелодично стиль бібоп увібрав в себе блюзові ноти і привніс додаткові хроматизми. За легендою, назва стилю походить від жаргонного позначення блюзової квінти (інтервалу, що з'являється в блюзовій пентатониці між тонікою і підвищеним четвертим ступенем).
Бібоповий мажор- це мажор зі зниженим VII ступенем.