2.6. Світ тварин в музиці

Ця п'єса відкриває весь цикл. Гордо і важливо крокує цар звірів. Щоб відобразити величний образ лева, композитор використовує жанр маршу. А бурхливі пасажі у фортепіано наслідують його грізному гарчанню.

Ця п'єса будується на звуконаслідуванні голосів домашніх птахів, для цього композитор ввів переклички фортепіано (піаніст грає однією правою рукою) і дві скрипки, до яких пізніше приєднуються альт і кларнет.

Цих швидких і наймоторніших степових тварин композитор зобразив своєрідними стрімкими пасажами, які в рухливому темпі виконуються на двох фортепіано. По суті п'єса являє собою технічний і красивий етюд.

За характером дана композиція контрастна попередній. Вона дуже повільна, тому що зображує неквапливу рептилію. Музика п'єси дуже комічна, адже автор на фоні пульсуючих фортепіанних акордів, у виконанні струнної групи в дуже повільному темпі, процитував знамениту тему канкану з оперети Жака Оффенбаха «Орфей у пеклі».

Цю імпозантну і величну тварину зображує найнижчий за звучанням інструмент симфонічного оркестру - контрабас. Він, під тридольний вальсовий акомпанемент фортепіано, пародійно в повільному темпі виконує витончені теми: скерцо з музики до комедії «Сон в літню ніч» Фелікса Мендельсона і танець сильфів з драматичної легенди «Засудження Фауста» Гектора Берліоза. Іронія полягає в тому, що ці мелодії написані композиторами для високих інструментів: скрипки і флейти, Сен-Санс же жартівливо довірив образ слона - контрабасу. Незважаючи на все це, музика композиції звучить досить елегантно.

Невгамовну і метушливу тварину озвучують два фортепіано, які як би змагаються між собою. Спочатку гострі стрибаючі акорди, що зображують граціозні рухи кенгуру, піднімаються вгору, а потім опускаються і стають м'якими і пластичними. 

Дуже барвиста композиція, в якій світла мелодія, що виконується флейтою і підтримана засурдіненними голосами скрипок і альтів, звучить в райдужних переливах фортепіанних рулад. Мальовничість безмовного підводного світу в музиці рельєфно підкреслюється булькаючим звучанням скляній гармоніки або ж челести. 

Крик ослів, а саме вони проілюстровані в цій п'єсі, зображують всього дві скрипки, які по черзі грають, то короткі високі звуки, то тягнуться низькі ноти. 

У п'єсі м'які барвисті акорди двох фортепіано малюють картину лісу. На фоні ліричних інтонацій розміренної музики спочатку лунають рідкісні, а потім безперервні «кукуючі» звуки. Кларнетисту в цьому творі доводиться двадцять один раз незмінно повторювати тільки два звуки. 

Тут на фоні м'яко тремолюючих скрипок і альта, віртуозна флейта витончено імітує веселий спів птахів. Потім плавну мелодію змінюють широкі скачки, які передають граціозний щебет екзотичних пернатих, що зливається з фоновими звуками фортепіано. Композиція завершується висхідним пасажем по звуках хроматичної гами.  

"Копалини" - ще одна музична пародія. Назва твору свідчить не про останки доісторичних тварин, а допотопні, вимерлі зразки вокального мистецтва. У потойбічний світ вводить тема «Танців смерті» самого Сен-Санса в характерному тембрі ксилофона. Два фортепіано викладають мотиви старовинних французьких пісень. Їх старовину підкреслюють складні поліфонічні прийоми. Останньою копалиною виявляється Розіна з «Севільського цирульника» Россіні - кларнет імітує виблискуючі колоратури її каватини. 

Єдиний серйозний номер у цій комічній сюїті малює світлий ідеал. У дивовижній по красі співучої мелодії віолончелі, підтриманої плавним акомпанементом двох фортепіано, зосереджені найхарактерніші риси стилю композитора.