Музика, як і будь-який інший вид мистецтва, втілює в собі весь навколишній світ, явища природи, передає почуття людей, їх думки. І робить вона це за допомогою музичних образів.
Музичний образ - це «герой», дійова особа музичного твору.
Музичні образи умовно можна розділити на 6 видів:
1. Народно-жанровий образ - втілення в музиці картин народного життя, свят і побуту.
2. Ліричний образ розкриває індивідуальний духовний світ творця. В ліричному творі немає ніяких подій, тільки сповідь ліричного героя, його особисте сприйняття різних явищ. До основних рис лірики відноситься: почуття, настрій, відсутність дії.
3. Драматичний образ зображує процес дії. Драматичний герой, на відміну від ліричного, діє, бореться, в результаті цієї боротьби або перемагає, або гине, що найчастіше.
4. Епічний образ розкриває образ минулого, розповідає про минулі події в житті народу, про його історію та подвиги. Епічні образи в музиці - це образи не тільки героїв, а й подій, це можуть бути образи природи, яка зображує Батьківщину в певну історичну епоху.
5. Комічний образ зображення в музиці гумору і сатири.
6. Казковий образ зображення в музиці нереальних сюжетів - казкових, фантастичних.
Музичний образ завжди знаходить своє відображення в музичній темі.
Музична тема – основна музична думка твору, яка різнобічно змінюється в процесі розвитку. Від неї залежить загальний настрій музики, вона розкриває ідею музичного твору, створює той чи інший музичний образ. Тема завжди дуже виразна, добре запам’ятовується. Її легко впізнати в творі.
Поняття «мелодія» і «тема» схожі, проте мелодія завжди одноголосна, а в створенні теми беруть участь всі засоби музичної виразності.
Музична тема є основою музичного твору. Від її характеру залежить характер всього твору або його частини. Тема буває протяжною, розгорнутою, а може бути і короткою, але при цьому вона завжди має певну форму.
Різні теми, які звучать в одному творі, можуть бути схожими або контрастними за характером.
Теми, схожі за характером, близькі за настроєм, називаються подібними.
Теми, несхожі за характером, далекі за настроєм, називаються контрастними.
У музичному творі тема займає провідне положення завдяки значущості музичного образу, його здатності до розвитку.
Розвиток - це будь-яка зміна теми, яка може змінюватися повністю або частково. Існують різні способи розвитку:
1. Повторення - точне повторення теми. Воно найчастіше зустрічається в піснях, коли одна і та ж мелодія повторюється з різними словами.
2. Варіаційний розвиток - незначні зміни теми. Існують різні типи варіювання:
інтонаційно-мелодичне,
ладово-гармонічне,
метроритмічне,
фактурне,
тембральне.
3. Секвенція - повторення теми на різній висоті через однаковий інтервал. Буває висхідна та низхідна. Висхідна секвенція зазвичай активізує розвиток музичної думки, а низхідна, навпаки, заспокоює. Нерідко обидві секвенції використовуються у творі відразу одна за одною, створюючи ефект музичної хвилі.
4. Мотивний розвиток - відокремлення мотиву із музичної теми і його самостійний розвиток.
5. Імітація (наслідування) - це проведення мелодичної теми або її фрагменту по черзі у двох або більше рівноправних голосах. Цей спосіб найчастіше використуваються в поліфонічних творах (канон, інвенція, фуга).
Леонтович М. «Над річкою бережком»
Розвиток теми призводить до кульмінаціі - це найбільш напружена точка розвитку теми. У музиці кульмінація так само необхідна, як центр композиції в живописі або архітектурі. До нього притягується основна увага глядача. Кульмінацій може бути декілька. Але головна, зазвичай, припадає на певний розділ всієї форми, який знаходиться приблизно між серединою і кінцем твору, в так званій точці “золотого перетину”. Людське сприйняття так влаштовано, що на початку твору увага найбільш активна. І для того, щоб вона не слабшала, її підтримують наростаннями звучності, яка призводить до кульмінації.
Яка ж вона музична кульмінація? Зазвичай, це найгучніше місце. Як правило, в ньому беруть участь всі інструменти, для яких даний твір написано. Всіма можливими засобами досягається максимальне емоційне напруження. Це не означає, що у будь якому творі неодмінно задумана найсильніша кульмінація. У кожній композиції вона така, яку вимагає загальний задум, зміст твору. Кульмінація може бути і тихою. Ми її впізнаємо по особливій напрузі нашої уваги.