Улюбленими образами в музиці у композиторів є природа не тільки у різні пори, а й навіть у час доби. За допомогою звуків композитори висловлюють той стан душі, який виникає у нього в чарівний час ранку або запеклого дня,  мерехтливого вечора чи таємничої ночі.

Особливою свіжістю відрізняються музичні твори, що зображують картини світанку. Музика малює картину поступового пробудження природи - піднімається сонце, щебечуть птахи, шелестять листя на деревах, дзюрчить струмок. Музичними звуками композитори передають наступ світлого, ласкавого ранку. Музика має дивовижну властивість — без слів передавати почуття, думки та стан природи.

Вечір… Зимовий чи літній, весняний чи осінній, кожен вечір — це нова казка, наповнена неповторною чарівністю. 

Ось сонечко котиться за обрій. На нього можна вже дивитись. Воно схоже на велику червону зірку. А навколо нього — різнобарвні хмарки. Просто диво! Тільки неслухняні промені ніяк не вгомоняться: то один вискочить, то другий, виграючи на небі. За сонцем з’являється молодий місяць з вечірньою зорею. Небо світлішає.

Навкруги сутеніє… Одна за одною загораються зірочки. Згасають останні хвилини вечірньої години і настає тиха зоряна ніч.

Недаремно цей час доби так надихає композиторів на створення музичних творів.

Заходить вечір – і природа починає готуватися до сну.

Ніч – найтаємничіша пора. Вона ховає під своїм покровом всю красу природи, окутуючи темрявою цілий світ, надаючи химерних форм кожній живій істоті.

Навіть небо ховає свої барви під ковдрою нічної темряви. Землю все тісніше огортає вечірня прохолода, а разом із нею розкриває свої широкі та ніжні обійми старий сон. Природа, знеможена дрімотою, в спокої та мирі поволі затихає. Тим часом по землі вже впевнено починає крокувати сама ніч.