ГОЛОДОМОР

https://sites.google.com/d/1zzQq7C2HTBRW4K3Hjdc0zFFeZpdlUPb7/p/151HlTJ4BFDNKrfl3VSbGcNzcgIDxJqIB/edit

У полоні примари - голодного духа

Вчитель\ведуча: Чому сумує, плаче дзвін

І біль сердець в одне єднає?

Що розповісти хоче він,

Про що сьогодні нагадає?

Тривожні спогади ураз

Свічки очима розіп’яли,

Немов з минулого до нас

Вони із докором казали:

- Хто відповість за ту біду,

Що голодом людей косила,

Що в Україні не одну

Убила гордість, пісню, силу?

Встає історія з пітьми,

Словами фактів промовляє

І хоче, щоб судили ми,

Бо заповіт від мертвих має.

Вона бідою, горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє,

Бо там, де пам'ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

ХХ сторіччя у контексті світової історії залишиться як одна з найжорстокіших і найтрагічніших епох. Події минулого століття – суцільний злочин проти людства і людяності: діяльність комуністичного і фашистського режимів, дві світові і величезна кількість менш глобальних воєн, масові винищення представників вірменського, єврейського та інших народів, постійне протистояння в період гонки озброєнь і “холодної війни”, загроза екологічної катастрофи, Голодомор! Україна в 1932-1933 роках пережила страшну трагедію – Голодомор, який забрав мільйони людських життів. У четверту суботу листопада в Україні на підставі Указів Президента Л. Кучми № 1310/98 та Президента В. Ющенка № 431/2007 відзначається День пам’яті жертв Голодомору. Від голоду в Україні померли щонайменше 3,9 мільйона людей. Кількість жертв у всьому СРСР оцінюють у близько сім мільйонів. Майже 20 країн визнали голод в Україні 1932-33 років геноцидом української нації. Але це питання досі викликає запеклі дискусії серед істориків та політиків, а низка країн, заперечують геноцид.

Серед республік колишнього СРСР Україна посідає перше місце за абсолютними обсягами втрат через надсмертність, а Казахстан має найвищі показники втрат відносно чисельності населення. Найбільше українців загинули у сучасних Харківській, Київській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Дніпропетровській, Житомирській, Вінницькій, Одеській області, Молдові (частина якої тоді була в УРСР) та Чернігівській області.

Перегляд відео. Перейдіть за посиланням, натисніть «завантажити»

https://ru.savefrom.net/23/#url=http://youtube.com/watch?v=baHXUzq3VPM&utm_source=youtube.com&utm_medium=short_domains&utm_campaign=ssyoutube.com&a_ts=1635276046.685

Вчитель\ведуча: О, як же ти не вмерла, Україно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей, приречених безвинно, –

Й ніхто за це ні в кого не спитав.

Нині є очевидним, що Голодомор 1932-1933 років в Україні був результатом спланованих системних заходів та вступив одночасно інструментом знищення соціальної бази народного опору радянській владі в Україні, всесоюзної індустріалізації, застереженням українському радянському урядові проти намірів провадити самостійну політику.

Україна мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвіду національно-визвольної боротьби, а тому становила серйозну загрозу для цього імперського утворення, його геополітичних намірів. З огляду на це сталінський режим вдався до відкритої війни проти українців.

Восени 1929 р. Сталін висунув гасло тотальної колективізації, що призвело до розкуркулювання близько одного мільйона селянських сімей. Половину з них виселено на північ більшовицької імперії. Перша п’ятирічка стала для селян не лише масовою колективізацією, а й страшним голодом.

Зерно вимагали здати у стислі строки. За невиконання все село записували на «чорну дошку». Потрапити туди – означало підписати собі смертний вирок. Представники місцевої влади організували в селах спеціальні бригади, що вимагали від кожного негайно вивести на станцію зерно, а в разі непослуху позбавляли волі на 10 років.

То був страшний навмисний злочин.

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

I душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

То був такий державний злочин —

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле.

Hi хрестика i нi могили —

То був такий навмисний голод…

Ми маємо не забувати ті страшні роки та історію, яка зачаїлася в серці кожного українця і до сьогодні. Пропоную вам зараз створити незабудьки, які ми приклеїмо на макет України, охопивши міста, які найбільше захопила примара голодного духа.

Слово «незабудька» – українське слово і походить від виразу «не забудь». У нашому випадку вона нагадує нам – не забувати жертв, які загинули на територіїї України зимою 1932 – 1933 років штучно створеною голодною смертю.

(Створення квітів з додатку та приклеювання на макет України)

Вчитель\ведуча: Голод, який поширювався протягом 1932 року, набув найстрашнішої сили на початку 1933 року. Першими, як правило, гинули чоловіки, пізніше – діти, і останніми – жінки. Але, перш ніж померти, люди часто божеволіли, втрачаючи своє людське єство. Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовано випадки канібалізму.

Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932 – 1933 роках. Пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, присвячуються ці хвилини.

З давніх часів люди очищувались вогнем. Запалювали свічку і мовчки клялися, що пам’ятають, що не забудуть. І тягар із душі спадав.

(Учениця підходить до столика і запалює свічку ).

Учениця: Не звільняється пам’ять.

Відлунює знову роками

Я зітхну… запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки — твердині, не храми –

Скам’янілий чорнозем –Потріскані стіни плачу.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам’яної гори

Надійшли. Придивлюсь: Вкраїна, XX століття,

не рік, а криваве клеймо — «33».

Вчитель\ведуча: Ми живемо в інший час і не причетні до тих страшних часів. Тому так важко достукатися до сердець нині сущих. Тож запалімо свічки. (Запалюють свічки). На пам’ять про тих, хто не встиг запалити свічку. Запалімо свічку, хай її побачать ті, хто став зорями.

На вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору в Україні у 1932 – 1933 роках оголошую хвилину скорботи.

(Хвилина мовчання)

Вчитель\ведуча: Минули навіки дні чорних негод -

Живе Україна! І вільний народ,

Як з попелу Фенікс, ожив і злетів,

І зорями зміряв простори степів.

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

Радійте, співайте пісні голосні,

Квітками заквітчуйте чола ясні.

Ридайте і смійтесь в сльозах, солов'ї,

Стрівайте воскреслі надії свої.

О Боже, без меж милосердя твоє,

І правда, о Боже, на світі ще є!

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Тож давайте не забувати…

Оповідання “Син” було написано Валер`яном Підмогильним у 1923 р. В його основі лежать події першого масового штучного голоду 1921-1923 рр., організованого більшовицькою Росією у 1921-1923 рр., коли через неврожай на Кубані та Поволжі, спричинений посухою, більшість українського зерна вилучили й вивезли в Росію.

Письменник описав те, як випробування голодом впливає на людську свідомість, як інстинкти переважають над мораллю, а байдужість над милосердям.

21 листопада 2022 року учні Покровської філії Бережинського ліцею "Лідер" були активними учасниками віртуальної екскурсії до музею Holodomor.

Щорічно четверта субота листопада — національний скорботний день для всієї України. Громадяни нашої держави вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

Голодомор — це акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Тоталітарна влада влаштувала насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних із владною системою; створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення.

Понад півтора мільйони загиблих — діти до десяти років.

Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», що ухвалений Верховною Радою 28 листопада 2006 року.

Нашим спільним обов'язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передача пам’яті про трагедію наступним поколінням. Щоб вогонь пам’яті продовжував горіти, о 16.00 запаліть свічку на згадку про мільйони українців, чиї життя забрав голод.