Дистанційне навчання

25.05.23р.

Тема: Узагальнюючий урок №4 за темою "Під чужим небом"

Дорогі одинадцятикласники, на сьогодні заплановано останню контрольну роботу з української літератури, яку я вам пропоную провести у формі тесту онлайн.

Код доступу 509886

використайте цей код, відкривши посилання

join.naurok.ua

Тест містить 24 запитання і ви маєте 40 хвилин на їх виконання. 

Авторизуйтеся під своїм прізвищем та імям, в іншому вмпадку результат не буде зараховано.

Завдання необхідно виконати до  25 травня 22:00.

Бажаю успішної роботи!

09.05.23р.

Тема: Євген Маланюк. Художнє осмислення героїчної і трагічної історії України, оптимістичний висновок про її майбутнє в поезії "Уривок з поеми". "Напис на книзі віршів..." - ліричний роздум про призначення поезії, важливості місії поета закарбувати свій час для нащадків.

    Серед когорти першорядних поетичних талантів, що сформувалися в умовах української еміграції міжвоєнного двадцятиріччя, роль лідера випала Є. Маланюкові.

        Він був виразником настроїв цілого покоління, яке після поразки змагань за Українську державу змушене було пережити важкий «ісход» з рідної землі, але зуміло не розчинитися в чужоземному середовищі, не втратити національної ідентичності, навпаки, почало творити в еміграції національну культуру, моделюючи узагальнений образ батьківщини в її історичному, етнокультурному, психологічному вимірах, утверджувати її своєрідний метод як «українську мрію».

          Центральною темою всієї творчості Є. Маланюка була Україна. Любов до Батьківщини, жодного разу не зрадивши, проніс поет через усе життя, усі довгі роки еміграції, нею жив, нею дихав, нею марив. 

          Велика синівська любов спонукала його дивитися правді у вічі, хоч би якою гіркою вона не була. Щоб зрушити національну свідомість, варто не лише підносити позитивне в історичному досвіді, а й мати мужність вказати на потворне й ганебне в історії. У багатьох віршах поет відмовляється назвати Україну матір'ю, натомість вважає її «повією ханів і царів». 

    Літературознавець М. Неврлий писав: «Любити і ненавидіти Батьківщину дано геніям. Так немилосердно картати Україну міг лише той, хто був готовий віддати за неї своє життя».

Якою ж постає Україна у вірші Є. Маланюка «Уривок з поеми»?

Аналіз поезії "Уривок з поеми".

1. Виразне читання вірша (у підручниках с.154-155).

2.  Прослухайте аудіозапис №1.

3. Словникова робота

1)Рокотати — 1. Утворювати розкотисті монотонні звуки, рокіт. 2. Лунати, звучати (про рокітливі звуки).

2)Криця — 1. Те саме, що сталь. 2. Шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. 3. Те саме, що кресало.

3)Прерія — рівнинна місцевість у Північній Америці з трав'янистою рослинністю степового типу. Степовий ландшафт, що нагадує таку місцевість.

 4)Синюха — річка в Україні, в межах Новоархангельського і Вільшанського районів Кіровоградської області та Первомайського району Миколаївської області. Ліва притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

 5) Паралітик — людина, хвора на параліч.

6) Гураґан — буря, буревій, (з вихорем) шуря-буря, смерч, тайфун.

7) Західний Буг — річка в Україні, Білорусі та Польщі (де називається просто Буг), ліва притока Нарева (басейн Вісли).

4. Ідейно-художній аналіз

✵ Яким постає образ ліричного героя із перших рядків поезії? (Це справжній українець, який знає історію свого народу, якому болить сучасне, тому і в своїх переконаннях він «закохавсь в гучних віках» і «… волю полюбив державну»)

✵ Про які історичні події Є. Маланюк згадує, називаючи імена та прізвища постатей, пов'язаних з ними? (Згадуючи Богдана Хмельницького, Мазепу, Гонту, Залізняка, автор намагається осмислити героїчні і трагічні сторінки історії народу. Мотив боротьби за державність України присутній майже в кожній строфі)

✵Прокоментуйте бачення причин поразки державності України через художнє слово автора поезії. (Є. Маланюк вдається до екскурсу в минуле і згадує різні історичні часи, які позначилися важливими випробуваннями для українського народу. Звинувачуючи «міцних поплічників Богдана», «тих отаманів курінних», автор подає образ скривавленого обличчя (муки), що асоціюється зі станом тодішньої України) 

✵ Ким захоплюється автор вірша? (Є. Маланюк симпатизує тим, кому не байдужа доля України, «чия залізна голова /І з-під катівської сокири / Жбурляла в чернь такі слова, / Що їй мороз ішов за шкіру», «й чия упевнена рука / Зміцняла сивого Мазепу/». Простежується ідея самопожертви, відданості Батьківщині. Незважаючи на те, що «… в батуринськім огні / Держава рухнула… /», до боротьби стали «Залізняка майбутні діти». Автор на стороні сильних духом, бо ж «Вони лишилися, як криця!/ І жадний примус, жадне зло / Їх не примусило скориться!»)

✵ З якою метою поет згадує рядки «Заповіту» Т. Шевченка? (Учні вказують на постать Кобзаря як генія, пророка українського народу, носія ідеалів добра і справедливості. Цитують фрагменти «Заповіту», висловлюють думки щодо однозвучного із Т. Шевченком заклику в Є. Маланюка «Вставайте! Кайдани порвіте!»)

✵ Яким є ставлення ліричного героя до Батьківщини? (Попри все ліричний герой любить рідну землю, «Бо ж там тече козацький Буг …», «… там весен вербний пух / І дух землі — з дитинства нюхав»)

✵ Яка ідея поезії? (Автор засуджує загарбницьку, нищівну політику ворогів, які посягають на Державність країни «як не калічила Москва, / Не спокушав її розгон той.». Автор спонукає критично оцінити минуле і сучасне, тому ворогів він попереджає, що «Не паралітик і не лірник / Народ мій» і «в гураган подій/ жбурне тобою ще невірний». Він передбачає, що випробування для народу будуть: «Ще засилатимеш, на жаль, / До Києва послів московських», але знищити український народ як націю, Україну як державу ворогові не вдасться, бо «… по паркету наших заль / Ступати лаптю буде сковзько»)

✵ У чому актуальність твору? Прокоментуйте символічність назви. (Поезія Є. Маланюка на часі, адже Україна знову переживає посягання на Державність, суверенітет. В країні йде війна, і, цитуючи Маланюка, кожен українець (як і ліричний герой вірша) усвідомлює, що «не паралітик і не лірник мій народ» і «в ураган подій» здатний захистити свою землю від «послів московських». Символічність назви учні трактують по-своєму, та все ж «Уривок з поеми» — це уривок з історії України життя її народу. І нехай цей уривок «героїчний і трагічний водночас, він тісно переплітається із сьогоденням. І знайдуться поети, які для майбутніх поколінь напишуть наступний «Уривок з поеми», у якому згадуватимуться імена воїнів АТО, Небесної Сотні і всіх тих, хто причетний сьогодні до долі України)

Аналіз поезієї «Напис в книзі віршів...»

Ліричними роздумами про призначення поезії, важливості місії поета в суспільстві позначений твір, який є прологом до збірки «Земля і залізо», — «Напис на книзі віршів…».

1. Виразне читання вірша (у підручниках с. 156)

2. Прослухайте аудіозапис №2.

3. Словникова робота

Морок — відсутність світла; темрява. Morituri — вмерти.

4. Розкриття ідейно-художнього змісту (метод бесіди)

✵ На вашу думку, образ ліричного героя і позиція автора суго-лосі (однозначні)? (Так. У вірші сконцентроване Маланюкове бачення себе в літературі: «Напружений, незламно-гордий, / Залізних імператор строф — / Веду ці вірші, як когорти, / В обличчя творчих катастроф»)

✵ Яким постає образ ліричного героя (поета)? У чому призначення поета і поезії? (Поет утверджує в образі ліричного героя монолітну єдність гострого розуму й залізної волі, високої гідності й вояцького азарту. Адже імперативний характер епохи вимагав такого ж категоричного звучання від слова, що прокладало тривкі містки між героїчним минулим, напруженою сучасністю та бажаним прийдешнім: «Позаду збурений Батурин / В похмурих загравах облуд, — / Вони ж металом — morituri — / Сурмлять майбутньому салют»)

✵ Які завдання стоять перед ліричним героєм (поетом)? (Співець модерної доби мусить тонко відчувати пульс часу, бачити перспективу, щоб переконливо й упевнено вести за собою інших / «Ось — блиском — булаву гранчасту / Скеровую лише вперед: / Це ще не лет, але вже наступ, / Та він завісу роздере»)

✵ Якою ідеєю перейнятий вірш? (Ідеєю віри в те, що його поезія («імперія поетових витворів») відкрита для нащадків, як і та висока мета, якій Є. Маланюк віддав свій хист. Повтором дієслова доконаного виду «збагнеш» автор підтверджує свій оптимізм щодо сприйняття його ідей співвітчизниками. Про невіддільність поета від суспільства, історії народу, його сьогодення і майбутнього свідчить переплетення («співіснування») слів-понять, які вказують на історичне минуле («імператор», «Батурин»), та літературознавчих термінів («строфи», «стопи», «ямб», «дифірамб»)

✵ Як ліричний герой трактує світогляд поета в останній строфі? (Ліричний герой вкотре звертається до нащадків («збагнеш»), аби дати зрозуміти, що мистецтво слова — це не розвага, а виснажлива й відповідальна справа. Майбутні покоління мають зрозуміти, «… чим серце билось», чому меч воїна за Державність України поет змінив на перо і навпаки — мирний стилос у його руках став стилетом. («Стилет — це символ боротьби, символ дії. Стилос — світ мистецтва і краси…» Є. Маланюк))

5. Аналіз художніх засобів поезії.

Епітети — «важкі та мускулясті стопи», «громовий дифірамб»…

Інверсія — «залізних імператор строф», «пружний одбивають ямб»…

Порівняння — «вірші, як когорти»…

Алітерація — «р» (перша строфа).

6. Скласти сенкан «Ліричний герой Є. Маланюка»

Для прикладу: Герой (ліричний)

                      Волелюбний, мужній

                      Страждає, вболіває, вірить

                      Готовий віддати життя за незалежність України

                     Патріот

7. Виконайте тестові завдання з підручника с.157-158.

ПІДСУМКИ УРОКУ

У своїй творчості Євген Маланюк синтезував неоромантичні, символістичні та неокласичні тенденції української лірики, стрижнем якої було висвітлення історичної долі України. У його поезії відбилися протести проти століть безправності на Україні, проголошувалася потреба формування нової, національно-свідомої особистості.

09.02.23р.

Тема: Узагальнюючтй урок №2 з теми "Укранська література 20-30рр. ХХ століття. Прозове розмаїття" (за творчістю М.Хвильвого, Ю.Яновського, В.Підмогильного, Остапа Вишні)

Контрольна робота проводитиметься у формі онлайн тестування на платформі "Всеосвіта"

Щоб пройти тест, скористайтеся посиланням

vseosvita.ua/go 

та введіть код:  azp765

Ви маєте одну спробу на проходження тесту. Авторизуйтеся під своїм прізвищем та ім'ям, в іншому випадку результат буде не зараховано. 

Тест завершиться 10.02. о 22:00.

Бажаю успіхів!

07.02.23р.

Тема: Остап Вишня. "Сом". Пейзаж, портрет, характер людини, авторський голос, народні прикмети, прислів'я та приказки в усмішках.

Епіграф

"Усмішки» О. Вишні я полюбив.

Полюбив їх за те, що вони ніжні, за те,

що вони жорстокі, за те, що вони смішні,

за те, що вони глибоко-трагічні…

М. Хвильовий

I. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

 1. Цифровий диктант

Установити послідовність подій у «Моїй автобіографії»

1. «Повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу».

2. «Повіз мене батько у Зіньків».

3. «Писати в газетах я почав 1919 року за підписом Павло Грун-ський».

4. «У “Вістях” я почав працювати за перекладача».

5. «Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати».

6. «А взагалі батьки були нічого собі люди».

IІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

      Як відомо, Остап Вишня був мисливцем. Щоденникові записи, спогади друзів свідчать, що для нього важливим був не сам процес полювання і навіть не його результат, а особлива атмосфера, яка панувала там. Не випадково «Мисливські усмішки» з'явилися після виходу письменника на волю. У цих творах йому уже не потрібно було йти на компроміс із власною совістю, кривити душею, писав їх щиро та правдиво. В усмішках гармонійно поєднуються описи природи, змальовані майстерним почерком лірика, і анекдотичні розповіді, вміло передані вустами гумориста. Адже важко живеться людині, яка не має почуття гумору. Тому ми продовжуємо вивчати творчість не просто гумориста, а поета за станом душі.

    Новому жанру Остап Вишня дав таке жартівливе значення: «Мені нове життя усміхається, і я йому усміхаюся! Через те й усмішки». Остап Вишня активно розвивав жанрові різновиди усмішки: усмішка-пародія, усмішка-жарт, усмішка-нарис, усмішка-мініатюра тощо.

Аналіз збірки «Мисливські усмішки»

     У післявоєнний період Остап Вишня створив великий цикл неперевершених за своєю майстерністю, тонкістю відчуття рідної природи «Мисливських усмішок».

      «Мисливські усмішки» є найбільш поетичними творами Остапа Вишні. Це справді ліричні вірші в прозі, які стоять в одному ряду із «Записками мисливця» Тургенєва, мисливськими етюдами та оповіданнями Лєскова і Пришвіна. «Мисливські усмішки» з повним правом можна називати лебединою піснею письменника.

    Після війни Остап Вишня найчастіше вирушав на полювання з Максимом Рильським, якого називав Максимом Черешнею. Переважно вони поверталися зовсім без здобичі, бо не за нею і вирушали, але задоволені й щасливі, що відпочили, намилувалися краєвидами, нарозмовлялися з друзями й наслухалися різних побрехеньок. Девізом Остапа Вишні були промовисті слова: «Живіть, зайці». Цей девіз стосувався і М. Рильського, А. Малишка. Якщо ж і траплялося вполювати звірину, настрій був зіпсований і полювання перетворювалося на траур по убієнному. У центрі «Мисливських усмішок» стоять благородні, розумні, кмітливі люди. Це були щирі любителі й охоронці природи, які кохалися в пташинці і звіряті, деревці і квіточці. Остап Вишня приятелював з цими людьми.

    Герої усмішок, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами. Художні компоненти «Мисливських усмішок»: дотеп, анекдот, пейзаж, портрет, пісня, авторський ліричний відступ, порівняння, епітети, персоніфікація, гіпербола. Усмішки «Відкриття охоти», «Заєць», «Лисиця», «Лось», «Ружжо», «Дикий кабан, або вепр», «Екіпіровка мисливця», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Сом» — ось далеко не повний перелік кращих творів цього циклу.

       «Мисливські усмішки» — яскрава сторінка не тільки в багатогранній творчості Остапа Вишні, а й у всій українській сатирично-гумористичній літературі. Тематичний цикл усмішок: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо. 

Аналіз усмішки «Сом» 

Для того, щоб виконати аналіз цієї усмішки, пропоную вашій увазі відеопрезентацію. Опрацюйте її, будь ласка.

Також виконайте завдання літературного диктанту, вміщеного в презентації.

 Дослідна робота

Випишіть із усмішки "Сом" 5 прислів'їв або приказок. Поясніть, з якою метою їх використано.

 Висновки

   «Мисливські усмішки» Остапа Вишні в українській літературі — явище унікальне. У них спостерігаємо оригінальний синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. Ці пейзажі досить лаконічні. Одна-дві деталі, схоплені усміхненим поглядом, так доречно вкраплюються в текст оповіді, що без них не можна уявити ні загального тла полювання, ні відповідного настрою.

    І скрізь є «всюдисущий автор» — усміхнений, іронічний, проникливий. Він кидає одну-дві деталі й мовби спостерігає реакцію читача. Є його щирий захват красою рідної природи, неприхована любов до неї, відчуття казки з дитинства, святковості.

До наступного уроку

Підготуйтеся до контрольної роботи з теми "Розстріляне відродження". Прозове розмаїття"; повторіть творчість Миколи Хвильового, Юрія Яновського, Валер'яна Підмогильного, Остапа Вишні.

20.12.22р.

Тема: Ю.Яновський. "Майстер корабля". Неоромантичні герої То-Ма-Кі, Режисер, Сев, Тайях та їх прототипи. Модерністські образи Міста, Моря. Морально-етичні колізії твору

До сьогодні у вас мав бути прочитаний роман "Майстер корабля". Раджу вам також прочитати критичний матеріал до твору у підручниках с.67-72.

         «Майстер корабля» — перший любовний роман Ю. Яновського про трикутник почувань, який поєднав три молодих і красивих життя, де жайворонок дзвенів з високості для двох закоханих сердець, але звив сімейне гніздечко для третього.

          Твір побачив світ 1927 року і по праву вважається автобіографічним. Роман «народився, як і слід було чекати, далеко од моря. Його було написано тоді, коли автор, бувши звичаєм одважний і холодного серця, одразу якось уздрів, що молодість його не вічна». У 30-ті звинувачений критиками у відриві від дійсності, сьогодні «Майстер корабля» здобув репутацію «надто особистого», «зашифрованого своєрідним кодом лірики».

• Аналіз роману (робота в зошитах)

Тема: показ буднів життя й творчості українських кіномайстрів 20-х pp. ХХ століття; море й кіномистецтво.

Ідея: утвердження думки, що все життя на планеті має будуватися з творчим натхненням, з турботою про культуру кожної нації, про завтрашній день людства, бо тільки тоді майбутнє перетвориться на казковий край мирної праці й гармонійно розвинених особистостей.

Жанр: неоромантична проза, перший в українській літературі мариністичний роман. Його справедливо називають автобіографічним, романтичним трактатом про мистецтво. Він сповнений екзотики — розповідей про морські пригоди, далекі острови, про мистецтво суднобудування. 

Композиція: оповідь ведеться переважно у формі ліричної сповіді — мемуарів сімдесятирічного То-Ма-Кі. Йдеться про минуле, але з висоти майбутнього — із 70-х pp. XX ст. Ця оповідь переривається вставними «історіями» з життя інших героїв, які самі їх згадують, — і тут фантазії прозаїка немає меж. Яновський зміщує не лише різні часові, але й просторові площини: композиція досить вільна, роман розбудовується на очах у читача — автор зумисне залучає до активної співучасті в такому віртуальному творенні нової дійсності.

3. Рубрика «Готуємось до ЗНО — повторюємо теорію літератури»

Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику.

Неоромантизм (від грецьк. veog — молодий, новий і фр. romantisme) — умовна назва естетичних тенденцій, що виникли у світовій культурі, зокрема в літературі, живописі та музиці, на межі ХІХ-ХХ століть. Течія раннього модернізму.

Роман (фр. roman — «романський») — літературний жанр, великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман мариністичний — роман на морську тематику.

Роман автобіографічний — жанровий різновид роману, у якому головним персонажем виступає сам автор, а події, вміщені у фабулі, — достеменні події з його життя.

4. Робота над образами

Прототипи художніх образів:

    Григорій Гричер (1883–1945) — український кінорежисер і сценарист. Народився в Полтаві. Навчався в Києві. Працював на Одеській, Київській та Ташкентській кіностудіях. Режисер-постановник фільму «Сорочинський ярмарок» (1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Богдана.

Василь Кричевський (1872–1952) — український маляр, графік,архітектор. Народився на Слобожанщині, навчався в Харкові. Перший ректор Державної академії мистецтв у Києві. Керував мистецькою частиною у виробництві фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється» і «Звенигора» на Одеській кінофабриці (1925–1927). У романі «Майстер корабля» є прототипом Професора.

Павло Нечеса (1891–1969) — український організатор кіновиробництва. Заступник директора Ялтинської (1922–1923), директор Одеської й Київської кінофабрик (1925–1930). Автор сценарію фільму «Борислав сміється» (1927). 1937 р. був репресований. У романі «Майстер корабля» є прототипом Директора кінофабрики.

       Іта Пензо (1906–1992) — російська актриса, балерина, італійка за походженням. Працювала в Одеському оперному театрі. 1927 року знялась у фільмі О. Довженка «Сумка дипкур’єра». У романі «Майстер корабля» є прототипом балерини Тайах.

         О. П. Довженко – український письменник, режисер, кінодраматург, художник, публіцист. З 1926 року працював режисером на Одеській кінофабриці. У романі «Майстер корабля» є прототипом режисера Сева.

Образ моря

«Море в тебе дійсно шумить скрізь», — так каже про це пілот Майк батькові. Із цим образом пов’язані всі дійові особи. Але в житті кожного з них море відіграє свою роль. Для матроса Богдана — це природна стихія існування, якою він пишається, хоч іноді іронізує над собою.

Для режисера Сева та сценариста То-Ма-Кі море — натхненник їхньої творчості й самовдосконалення. Море втілює далеку мрію, можливо, ірреальну, яку можна відчувати, у стихії якої можна жити, творити, рухатися вперед, долати перешкоди, труднощі, мрію, що часом може стати реальністю.

Образ корабля

Образ корабля (не бутафорного, а справжнього, за стародавніми кресленнями) символічно втілює своєрідну програму духовного відродження українців, їхній власний шлях розвитку, з опорою на справжні цінності, вивірені часом. Ця підтекстова програма постійно доповнюється роздумами То-Ма-Кі, інших дійових осіб, причетних до спорудження вітрильника. Власне, роман став своєрідною сходинкою в усвідомленні українською людиною себе як частини певної нації, своєї духовної, морально-етичної наповненості в конкретному часі та в перспективі. Слова «підняти якір свого корабля й поставити паруси» суголосні назві роману і несуть у собі символічний зміст. Як пояснює матрос Богдан, майстер корабля — це дерев’яна фігура над бугшпритом у формі вовка, лиса чи ведмедя, яка оберігає корабель від нещасть. Для вітрильника, спорудженого для майбутнього фільму, сам Богдан обрав майстром корабля жінку — юну Баджін, з якою колись перетнулася його життєва доля. Такий сюжетний хід подій. А в підтексті вітрильник, клопітка праця над його народженням — це романтична поетизація прекрасного в людині, її поривання до гармонії зі світом і самою собою.

Образ міста

Українська проза 20-х pp. XX ст. засвоює й активно впроваджує також ще одну новітню духовно-психологічну «субстанцію» у свідомості української людини цього часу — Місто. У романі Яновського Місто уособлює той обітований рідний берег, чиїми тихими вуличками часом гуляє штормовий вітер, принесений з моря. Кожен із героїв розуміє той берег по-своєму, що, однак, не позбавляє образ Міста узагальнювального змісту, утілення образу батьківщини.

5. Значення роману

Персонажі «Майстра корабля» внесли в українську прозу 20-х pp. XX ст. дух творчого неспокою, сміливого пориву до утвердження в цьому неспокійному, як вічне Море, новому світі. Письменникові вдалося поєднати в романі загальнолюдське й національне, сміливо спроектувати майбутнє. Саме цей роман засвідчив апофеоз духовного й художнього зростання Ю. Яновського як українського неоромантика. Тут утверджується «романтика вітаїзму», непереможне життєлюбство, до якого закликав у статтях М. Хвильовий і яке наснажувало багатьох митців 20-х рр.

У «Майстрі корабля» молодому Яновському на «морському матеріалі», на життєвих буднях першої фаланги українських кіномитців вдалося витворити великий «інший смисл» людського буття, вдалося, як і англійському письменнику Дж. Конраду чи російському О. Гріну, оспівати загадковість життєвих морів, незбагненну тайну сучасного й майбутнього, поривання людини до гармонійності та життєвої істини.

Раджу створити конспект даного матеріалу. А також пропоную виконати тестові завдання із сторінки 73 №1-3. Дайте відповідь на питання 10 (письмово).

Для надто зайнятих пропоную відео з коротким сюжетом роману. Див. нижче.

20.10.22р.

Тема: Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, мить і вічність у чуттєвому вираженні в поезії Є.Плужника.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ УРОКУ

1. Слово вчителя

Книга «Рання осінь» вирізняється своєю тональністю, у ній менше трагізму й мотивів жертовності. Здебільшого це коротенькі вірші-роздуми, мета яких — знайти позицію й певний спокій у житті. Часто це була позиція самітника та відлюдника, людини хворої, яка має багато часу на міркування й мало практично діє. Звичайно, наш сучасник не поділятиме цієї позиції. Але в «Ранній осені» ми знаходимо іскри справжньої поезії, які можуть вдовольнити найтонших поціновувачів. До цієї збірки входить поезія «Вчись у природи творчого спокою…».

2. Виразне читання поезії «Вчись у природи творчого спокою…»

      Слухайте тут: youtu.be/9J6H0GZmY10 

3. Спостереження, бесіда

✵ Яким ви уявили собі ліричного героя твору? Чи можна вважати, що ліричний герой у цій поезії — це сам автор?

✵ Доведіть, спираючись на текст, що автор описує початок осені. («Вересневі дні», «кудись на південь линуть журавлі»)

✵ Які роздуми викликає осіння атмосфера в ліричного героя? (Роздуми про два начала буття: людину і природу)

✵ Доведіть, що людина й природа пов'язані між собою. (Пов'язані двояко: прямо — від природи до людини, обернено — від людини до природи. Це зв'язки не формальні, а символічні, духовні)

✵ Що символізує осінь у вірші? (Велична в пору дозрівання осінь символізує у вірші стан духовної зрілості людини)

✵ Поясніть значення використання звукопису в першій строфі. (Поет майстерно використовує звукопис у першій строфі: ри ро оро єре ро ер оро ра, за допомогою чого відтворюються й звукова наповненість, і плинність картин вересневих днів, яку завершує ключ журавлів, що линуть у небі над чудовою осінньою землею)

✵ Яка роль наказових форм дієслів, що використовуються в другій строфі? Хто є уявним адресатом? (Уявний адресат — вічний учень, якому «негоже не шанувати визнаних взірців». Ці дієслова пов'язують смислову організацію тексту в цілість)

✵ Прочитайте риторичне запитання. Чому воно є кульмінацією ліричного сюжету? («Бо хто ж твоїй науці допоможе // На певний шлях ступити з манівців?». Ці рядки викликають найсильніші емоції, є емоційною домінантою)

✵ Яка ж ідея твору? (Возвеличення краси природи і гармонії людської душі, внутрішньої урівноваженості і зрілості людини)

✵ Над чим поет змушує задуматись читача? (У маленькій (дві строфи) поезії «Вчись у природи творчого спокою» утверджується філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа. Тільки в її «творчому спокої» все досконале й гармонійне, тому у творі звучить заклик шанувати «визнаний взірець» — природу. Євген Плужник ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув і нащадкам передати думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом)

4. Розповідь учителя

Не побачила світу третя книга віршів Є. Плужника «Рівновага» (1933). Рукопис її зберігся завдяки дружині письменника та був вивезений за кордон і надрукований там через 12 років після смерті поета, а тепер основні вірші з неї надруковані у «Вибраних поезіях». Є. Плужник — син свого часу. Він, попри всі перешкоди, ішов до осягнення мудрості віку. Шкода, що передчасна смерть спинила його «на повороті до мети». Вірш, що ввійшов до збірки «Рівновага», — «Ніч… а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу.

5. Робота над поезією «Ніч… а човен — як срібний птах»

Слухайте тут: https://youtu.be/gZIyMqrxyTM

6. Бесіда з елементами дискусії

✵ Чим саме поезія Є. Плужника споріднюється із поезіями романтиків? (Пафосом пошуку, неспокою, захопленням гармонією космічної сфери й морської стихії)

✵ Яким новим змістом наповнює митець образ човна? (Човен уподібнюється до срібного птаха, стає другим «я» митця)

✵ Доведіть, що у вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною.

✵ Перечитайте поезію, зверніть увагу на розділові знаки. Яку роль відіграє кількаразове вживання трьох крапок? (За допомогою трьох крапок автор передає глибоке внутрішнє хвилювання ліричного героя)

✵ Визначте тему та ідею поезії. (Тема — зображення чарівної картини місячної ночі над рікою; ідея — висвітлення гармонійного поєднання різних вимірів, граней буття, мікрокосму і макрокосму)

✵ До якого виду лірики належить цей вірш? (Філософсько-пейзажна)

 ПІДСУМОК УРОКУ

Лірика Є. Плужника наповнена внутрішнім горінням і відзначається філігранною витонченістю думки й почуття, образів і жанрових форм. Його поетичний словник і тропи, на перший погляд, «прості», уживаються звичайні поняття, але за цією звичайністю постає конденсована сила образів, експресія почуттів. Мистецька довершеність досягається своїм баченням світу й людини у ньому, внутрішньою цілісністю переживань та напруженістю думок, що, немов вулкан, виштовхують хвилями спресовану енергію, вольовий порив, які концентричними колами розгортаються в художньому світі митця. М. Бажан поетичну творчість цього поета відніс до найбільших і найдорожчих духовних цінностей української літератури XX ст.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Вивчити напам'ять одну з поезій Євгена Плужника (на вибір).

2) Написати есе на тему «Євген Плужник — найвидатніший митець національного відродження».