Нетрадиційне заняття на тему
„ ЗНАЙ СВОЮ РОДИНУ.”
Мета: Закріплювати знання дітей про свій рідний край, Свою Батьківщину. Продовжити розмову з дітьми про родинні стосунки, сімейне тепло. Формувати в дітей почуття патріотизму, любові до рідних, рідного краю , мови, гордість за Україну – неньку. Виховувати повагу до старших; збагачувати словник прикметниками: синьоокий, білявий, гарненький, маленький, українські, красна, багата, найкраща, найбільша, світлі, найрідніші, прекрасна.
Обладнання і матеріали: сімейні фотографії, букети квітів, листівки.
[На заняття запрошені батьки, бабусі і дідусі чи інші члени родин дітей та одна ціла родина.]
ХІД ЗАНЯТТЯ
Вихователь. Батьківська оселя, мамина хата входять у життя кожної людини як щось найсвятіше, найтепліше. У цьому рідному куточку в кожного з нас є найперші радощі, незабутні хвилини щастя. Ми душею відпочиваємо, переступивши поріг рідної оселі, вдихнувши її приємний запах.
І як би важко і прикро нам не було, у батьківському домі нас завжди зустрінуть люблячі мамині очі, розрадять мудрі батькові слова.
Споконвіків існував в Україні культ Матері та Батька, понад усе цінувалися батьківські уроки, поради матері, бабусина і дідусева мудрість. А рідна домівка завжди була оберегом родинного вогнища, що з покоління в покоління зберігає і передає традиції роду. Це любов до батьків, рідних, мови, природи і пісні. Це любов до знайомої стежини чи скверика в місті.
(Входять ведучі - дві дівчинки і хлопець. На рушнику тримають коровай, який ставлять на стіл, читають вірш.)
Вогнище родинне
На світі білому єдине,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне,
Оселя наша і сім'я.
В щасливі і в тяжкі години –
Куди б нам не стелився шлях –
Не гасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.
Вихователь. Кожна людина завжди з великою любов'ю згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Це маленька батьківщина кожної людини, де живуть її батьки, дідусь і бабуся, брати і сестри, де жили їхні предки. І якщо скласти маленькі батьківщини докупи, вийде наша велика держава, назва якої ...
Всі. Україна.
(Заходять три хлопчики.)
1-й хлопчик. Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата.
Рідний край наш - Україна,
Красна та багата.
2-й хлопчик. Ми малі, та всі ми друзі,
Ми - одна родина.
Та найбільша наша мати –
Ненька Україна.
3-й хлопчик. Хоч про тебе, Україно,
Я ще мало знаю,
Та чомусь серденьком щиро
Я тебе кохаю.
Вихователь. Щасливі ті діти, які народилися в своєму рідному краї, і, виростаючи в нім, поступово пізнають його та свій народ. Але, спочатку треба вивчити все найкраще, що є в кожній родині, у кожній сім'ї.
Дівчинка.
Рідна стріха
Любіть свою хату, Тут ви підростали,
Хоч і небагату. Божий світ пізнали,
Тут ви бігали до мами Звідси батько вас за руку
Дрібними ногами. Вів у школу, у науку.
Тут ваша утіха,
Радість і потіха,
Нема краще в світі,
Як та рідна стріха!
(Б. Лепкий)
(Входить дівчинка в українському вбранні.)
Дівчинка.
Гарна ти, матусю, І щодня навчаєш,
Люба, дуже мила! Як любить родину,
Ти мене ще змалку Мову нашу гарну,
Звичаю навчила. Рідну Україну.
Буду українка,
Як і ти, матусю,
І за ту науку
Я тобі вклонюся. (Кланяється і дарує букет квітів своїй мамі.)
Фізкультхвилинка
Наші ніжки: раз, два, три! Раз-присядем, два-присядем,
На носок, на каблучок, Гарний настрій -добре всім.
Руку вліво, руку вправо - Покружляли, повертілись
Ми танцюєм козачок. Й тихо всі на місце сіли.
(За ходом віршика діти виконують такі вправи: плескання в долоні; притупування ногами; виконання руху "копирсалочки" обома ногами почергово; піднімання рук вгору і вліво почергово; руки зігнуті до плечей, тулуб напівнахилений уперед - притупування ногами; присідання; піднятись на носках; покружляти на місці.)
Вихователь. Особлива роль у сім'ї відводиться матері - берегині родинного тепла і щастя. Слово "мама" тихо росте разом з нами, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо виграє на сонці веселка.
Обніми, поцілуй свою неньку. Посміхнися до неї, пригорнися гарненько.
(Діти підходять до своїх мам, дарують їм квіти. Читає мама одного з дошкільнят, звертаючись до своєї мами, бабусі дитини.)
Спасибі й низький уклін
Тобі, матусю, люба ненько.
Щоб ти була в здоров'ї й силі,
Рідна моя, дорогенька.
За те, що в колисці гойдала,
Задушевних пісень колискових співала,
На ніжки здіймала, вчила ходити,
На світі людям добро лиш робити.
Спасибі за ночі недоспані,
За біль, і тривогу розлуки.
Цілую твоє мудре чоло
Й натруджені милі руки.
(Цілує матері руки і низько кланяється до землі.)
Мати і бабуся (засвічують свічку).
Вогнем свічі вас, діти, благословляю І такі слова казати маю: Щоб матір, батька, бабусю, дідуся Завжди поважали, Всім серцем любили і шанували.
Ведуча. Горить свіча. І при свічі, при світлім вогнику, загадаємо, діти, побажання. (Діти передають свічку з рук у руки, загадуючи при цьому побажання для рідних.) Дитячі побажання:
1. Щоб наші мами й тата
Щасливі були завжди.
І ми їх тішили
Усім, чим могли.
2. Щоб моя матуся була щаслива
І для татка найгарніша в світі й мила.
3. Щоб був здоровим і сильним тато
І дарував матусі квітів багато.
4. Щоб діти, мами й тата,
Бабусі і дідусі
Були здорові всі.
А рідне наше село (місто) —
В достатку і красі. (Свічку передають бабусі.)
Бабуся. Ростіть, синочки, як дубочки.
Будьте, дівчатка, ніжні та милі,
Як берізоньки - гарні, вродливі.
Хай вас Бог охороняє!
На добрі діла завжди благословляє! (Ставить свічку на стіл.)
Вихователь. Сім'я - це сім "Я". А що це означає? (Діти розповідають, висловлюють свої думки.) А від кого залежить, щоб у сім'ї панували мир і спокій, щоб усі члени родини були щасливі і здорові? Адже спокій і щастя у сім'ї зберігає здоров'я.
(Діти висловлюють свої міркування.)
Звичайно, від усіх членів сім'ї. Ми часто чуємо, що мама - берегиня сімейного вогнища, а батько - голова сім'ї.
Хлопчик. Завжди потрібно рід свій шанувати, Батька й матір величати. Спасибі тобі, рідний батьку, Що вчив нас рано вставати, До Бога звертатися - молитву читати. Ти нас добра навчав, як ми були малі, Щиросердне тобі спасибі й уклін низький до землі. (Вклоняється татові.)
Дівчинка. Яка хороша нині днина -
Зібралась за столом родина.
Всі мої рідні: сестричка, батько й мати.
Від радості хочеться заспівати. (Звучить запис пісні "Ой зелене жито, зелене".)
Вихователь. У кожній сім'ї є чи були бабусі і дідусі, до яких ми завжди поспішаємо у дні свят Різдва Христового чи Воскресіння, в неділю чи б одні. Без бабусь і дідусів наше життя було б бідним і нецікавим.
(Діти розповідають.)
Вихователь. А що ви можете розповісти про своїх дідусів?
(Діти розповідають.) Які пісні, вірші, казки ви знаєте про своїх рідних? Розкажіть, заспівайте.
Хлопчик. Мама, тато і я –
Це родина моя,
Світла і прекрасна.
Дідусь, бабуся і ми –
Під небом і сонцем одним
Живемо в любові і згоді.
Вихователь. Скажіть, діти, які ще члени сім'ї є у вашому домі?
Хлопчик. Синя в світлій кісці стрічка –
Це Світланка, це сестричка.
Від сестрички і від сонця
Світлими стають віконця.
Дівчинка. Синьоокий і білявий
Братчик мій гарненький.
Любимо ми всі його –
Він іще такий маленький.
Дівчинка. В кого батько, в кого мати,
Є з ким розмовляти;
В кого брати, в кого сестри –
Є з ким погуляти.
Вихователь. Пам'ятайте: сестричка чи братик - твій друг і порадник. Дітки, чи знаєте вірші, пісні про братика або сестричку?
Сестричка й братик
Єсть у мене люба лялька, Граюсь лялькою гарненько,
Хорошая дуже! Гарно убираю;
Може, в кого є ще краща, Пограюся - та і знову
Та мені байдуже! її заховаю.
А як дуже забажає Таке втішне! Ось на ніжку
Братичок маленький, Мені примостило;
Даю йому погратися - І всі троє ми радієм,
Стане веселенький! Всім так любо-мило!
Прийдуть мама, попитають:
"Добре доглядала?*'.
Скажу: "Як же ж, навіть ляльку
Гратися давала!".
(Олена Пчілка)
Вихователь. Є такий вислів: "Українському роду нема переводу". Щоб рід не переводився, колись і тепер звертаються до Бога, молитовно просячи для всіх здоров'я і щастя.
Всім діткам щастя й долі я бажаю,
У хаті радості, на полі урожаю,
Нехай щастя красується добром,
Хлібом-сіллю, а не злом,
Запашними пирогами,
Та ще й гарними піснями.
(Звучить українська народна пісня "У полі - калина" ("Ой роде наш, красний".), діти супроводжують спів грою на музичний інструмента.