Захист культурних цінностей

Напади на музеї, історичні пам'ятники та місця археологічних розкопок – це не просто руйнування цегли, дерева або бетону. Це посягання на культурну самобутність, пам'ять, гідність і майбутнє цілого народу.

Згідно міжнародного гуманітарного права (МГП), культурні цінності – це об'єкти рухомого чи нерухомого майна, що мають велике значення для культурної спадщини кожного народу. Наприклад, це можуть бути пам'ятники архітектури або історії, місця археологічних розкопок, твори мистецтва або книги.

Критерій полягає в тому, що вони повинні становити певну цінність. Не всяка церква або пам'ятник підлягають захисту як культурні цінності, проте вони користуються захистом МГП в якості цивільних об'єктів. Дійсно, у багатьох випадках оцінка об'єкта для віднесення його до числа культурних цінностей – складний і навіть спірний процес.

Правила ведення війни зобов'язують сторони в збройному конфлікті захищати і поважати культурні цінності. Згідно МГП, напад на культурні цінності або використання їх у військових цілях заборонено, крім тих випадків, коли це виправдано нагальною військовою необхідністю. Крім того, сторони в конфлікті не повинні захоплювати та знищувати культурні цінності або навмисно наносити їм шкоду. Вони повинні перешкоджати викраденню або розкраданню таких цінностей і припиняти акти вандалізму.

Правові норми, які стосуються захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів, містяться в міжнародному договірному та звичаєвому праві, в т. ч. у Гаазькій конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 р. і двох протоколах до неї, а також у Додаткових протоколах 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р.

Окрім дотримання загальних правил ведення військових дій, сторони в конфлікті повинні особливо піклуватися про те, щоб уникати заподіяння будь-якої шкоди культурним цінностям, оскільки через знищення культурних цінностей, навіть випадково, все одно страждають люди, народи та суспільство в цілому.

Захист і повага до культурних цінностей вкрай важливі для відновлення після конфлікту. Це дозволяє захистити гідність жертв збройних конфліктів і спільнот, до яких вони належать, у довгостроковій перспективі, а також підвищує стійкість людей і сприяє якнайшвидшому примирення після конфлікту.