Захист довкілля

Міжнародне гуманітарне право прагне захистити цивільне населення під час збройних конфліктів, а також забезпечити його виживання. Тому його метою є також захист природного середовища, без якого життя людини неможливе.

МГП захищає природне середовище двояким чином: за допомогою своїх загальних положень і за допомогою деяких спеціальних додаткових положень.

Загальні положення МГП, що стосуються ведення бойових дій, застосовні до природного середовища. Як правило, природне середовище має цивільний характер і в якості такого не може бути атаковане, за винятком випадків, коли воно перетворене у військовий об'єкт. Крім того, руйнування природного середовища слід враховувати при оцінюванні пропорційності нападу на військову ціль.

У Протоколі I додатково міститься спеціальна заборона «застосовувати методи або засоби ведення військових дій, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довготривалої та серйозної шкоди природному середовищу».

Римський статут 1998 року, затверджений Міжнародним кримінальним судом, встановлює, що заподіяння великого, довгострокового та серйозного збитку навколишньому природному середовищу і порушення принципу пропорційності є військовим злочином.

До інших спеціальних положень відноситься заборона руйнувати сільськогосподарські угіддя та споруди для постачання питної води з метою заподіяння шкоди цивільному населенню. МКЧХ особливо стурбований тим, що доступ до обмежених водних ресурсів може бути використаний в якості зброї проти цивільного населення. Забруднення або руйнування джерел води загрожує найважчими наслідками для здоров'я та виживання цілих громад.

І нарешті, міжнародне співтовариство в 1976 році прийняло Конвенцію про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище. Згідно з Конвенцією, засоби впливу на природне середовище відносяться до будь-яких засобів для зміни «шляхом навмисного управління природними процесами – динаміки, складу або структури Землі».

Учасники Конвенції зобов'язуються не використовувати засоби впливу на природне середовище, котрі б мали «широкі, довгострокові або серйозні наслідки, як способи руйнування, нанесення шкоди або спричинення шкоди будь-якій іншій державі-учасниці».

МКЧХ також докладає зусиль для того щоб особовий склад збройних сил знав, що він зобов'язаний щадити та захищати природне середовище під час збройних конфліктів. З цією метою МКЧХ організував кілька нарад експертів, в результаті чого були прийняті «Основні положення з розробки військових настанов й інструкцій щодо захисту природного середовища під час збройних конфліктів», що представляють собою звід чинних правових норм. У 1994 році ці Основні положення були передані на розгляд Генеральної Асамблеї ООН, яка рекомендувала всім державам уважно їх вивчити.