Чорнобильська зона відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення - це заборонена для вільного доступу територія, що зазнала інтенсивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зона відчуження встановлена у 1986 році після евакуації мешканців з 188 населених пунктів УРСР та БРСР в радіусі 30 км навколо атомної електростанції. На теперішній час до Зони відчуження в межах України віднесено 76 евакуйованих у 1986 році населених пунктів та до Зони безумовного відселення 86 населених пунктів, відселених у 1991-1996 роках.
Високу пожежну і техногенну небезпеку на території Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення становлять 150 тис. га хвойних лісових масивів та понад 7 тис. га торфовищ і потенційно небезпечні об’єкти, (об’єкт «Укриття», комплекс зберігання радіаційних відходів «Вектор» та центральний комплекс зберігання відпрацьованого ядерного палива) що продовжують функціонувати на радіаційно-забрудненій території Зони відчуження.
Загальна радіоактивність речовин, що потрапили за межі реактора у довкілля, становить близько 13 Ексабеккерелів (300 мільйонів Кюрі)
Захист об’єктів і території зони відчуження від пожеж здійснює Державне агентство України з управління зоною відчуження, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля України.
Охорону лісового господарства від пожеж на території Зони відчуження здійснюють 5 лісових пожежних станцій Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», що належать до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження.
У разі виникнення масштабних пожеж чи надзвичайних ситуацій для надання допомоги Державному агентству з управління зоною відчуження та його суб’єктам господарювання, що функціонують на території Зони відчуження залучаються сили і засоби Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
На території Зони відчуження ДСНС утримує Державний пожежно-рятувальний загін загальною чисельністю понад 230 чоловік особового складу та 33 одиниці пожежної та спеціальної техніки.
20200408_140048.jpgКарта-схема розміщення ПТЛРВ (пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів) та ПЗРВ (пунктів захоронення радіоактивних відходів) у 5-км зоні ЧАЕС. 1997 р. З колекції музею. Публікується вперше.
На схему нанесені зони розташування могильників загальною площею 395,7 гектарів загальним об’ємом 1 мільйон 100 тисяч кубічних метрів та загальною активністю 1 мільйон 300 тисяч кюрі.
На територіях ПТЛРВ розміщені більше 1000 траншей і буртів з РАВ, що були стихійно створені під час першочергових заходів з ліквідації аварії, туди звалювалось все, що тільки можна: будівельні конструкції, металобрухт, фрагменти залізобетону, радіоактивний грунт, щебінь, ліс, тощо.
На думку начальника відділу аварійної готовності та радіаційного захисту — державного інспектора Держатомрегулювання Тетяни Кутузової: «В умовах аварійного радіаційного забруднення території — фактично відкритого джерела іонізуючого випромінювання, за відсутності якісних картографічних матеріалів з відображенням характеру забруднень і динаміки змін, виправданим може бути лише туризм з науковою або професійною метою»
Карта-схема передана до музейної збірки працівником (у 1986 році) Українського управління гідрометеорології та контролю природного довкілля Держгідромета СРСР Валерієм Васильовичем Деревцем. З 1990 р. по 2006 р. Деревець В.В. працював в зоні відчуження у складі оперативної групи Держгідромета країн СНД, був начальником новоутвореного Центру радіоекологічного моніторингу зони відчуження, Управління дозиметричного контролю Мінчорнобиля України, очолював Державне спеціалізоване наукове підприємство «Екоцентр» МНС України.
Схема размещения могильников.jpg«Схема розташування тимчасових могильників по захороненню заражених: автотранспорту, одежі та відходів». З колекції музею. Публікується вперше.
Цей документ з грифом ДСП (для службового використання) був зроблений у Відділі Військово-мобілізаційної роботи та Цивільної оборони МВС УРСР у березні 1987 р.
Тимчасових могильників на схему нанесено 22, деякі з них саме на межі 30-км зони - Стара Рудня, Вільшанка, Старі Соколи (де знаходилось КПП та ПУСО), Терехи (місце дислокації військових формувань)… Пунктів захоронення зараженої одежі – чотири: Чистогалівка, Лелів, Буряківка та Корогод (місце дислокації Лубенської 25 Чапаєвської дивізії).
Дехто обов’язково скаже, що він є застарілим та не відповідає сьогоднішньому стану зони відчуження. Але ми вважаємо його дуже важливим для розуміння радіаційної ситуації, в якої роками працювали люди - і військовослужбовці , і працівники міліції, і служба охорони, зважаючи на те, що ці могильники відритого зберігання радіоактивних відходів.
Цікаво, в якому стані зараз ці місця? Чи можна знайти там залишки зараженої техніки або одежі?
