Чорнобильська зона відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення - це заборонена для вільного доступу територія, що зазнала інтенсивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Зона відчуження встановлена у 1986 році після евакуації мешканців з 188 населених пунктів УРСР та БРСР в радіусі 30 км навколо атомної електростанції. На теперішній час до Зони відчуження в межах України віднесено 76 евакуйованих у 1986 році населених пунктів та до Зони безумовного відселення 86 населених пунктів, відселених у 1991-1996 роках.
Високу пожежну і техногенну небезпеку на території Зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення становлять 150 тис. га хвойних лісових масивів та понад 7 тис. га торфовищ і потенційно небезпечні об’єкти, (об’єкт «Укриття», комплекс зберігання радіаційних відходів «Вектор» та центральний комплекс зберігання відпрацьованого ядерного палива) що продовжують функціонувати на радіаційно-забрудненій території Зони відчуження.
Загальна радіоактивність речовин, що потрапили за межі реактора у довкілля, становить близько 13 Ексабеккерелів (300 мільйонів Кюрі)
Захист об’єктів і території зони відчуження від пожеж здійснює Державне агентство України з управління зоною відчуження, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля України.
Охорону лісового господарства від пожеж на території Зони відчуження здійснюють 5 лісових пожежних станцій Державного спеціалізованого підприємства «Північна Пуща», що належать до сфери управління Державного агентства з управління зоною відчуження.
У разі виникнення масштабних пожеж чи надзвичайних ситуацій для надання допомоги Державному агентству з управління зоною відчуження та його суб’єктам господарювання, що функціонують на території Зони відчуження залучаються сили і засоби Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
На території Зони відчуження ДСНС утримує Державний пожежно-рятувальний загін загальною чисельністю понад 230 чоловік особового складу та 33 одиниці пожежної та спеціальної техніки.
![](https://www.google.com/images/icons/product/drive-32.png)
Карта-схема розміщення ПТЛРВ (пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів) та ПЗРВ (пунктів захоронення радіоактивних відходів) у 5-км зоні ЧАЕС. 1997 р. З колекції музею. Публікується вперше.
На схему нанесені зони розташування могильників загальною площею 395,7 гектарів загальним об’ємом 1 мільйон 100 тисяч кубічних метрів та загальною активністю 1 мільйон 300 тисяч кюрі.
На територіях ПТЛРВ розміщені більше 1000 траншей і буртів з РАВ, що були стихійно створені під час першочергових заходів з ліквідації аварії, туди звалювалось все, що тільки можна: будівельні конструкції, металобрухт, фрагменти залізобетону, радіоактивний грунт, щебінь, ліс, тощо.
На думку начальника відділу аварійної готовності та радіаційного захисту — державного інспектора Держатомрегулювання Тетяни Кутузової: «В умовах аварійного радіаційного забруднення території — фактично відкритого джерела іонізуючого випромінювання, за відсутності якісних картографічних матеріалів з відображенням характеру забруднень і динаміки змін, виправданим може бути лише туризм з науковою або професійною метою»
Карта-схема передана до музейної збірки працівником (у 1986 році) Українського управління гідрометеорології та контролю природного довкілля Держгідромета СРСР Валерієм Васильовичем Деревцем. З 1990 р. по 2006 р. Деревець В.В. працював в зоні відчуження у складі оперативної групи Держгідромета країн СНД, був начальником новоутвореного Центру радіоекологічного моніторингу зони відчуження, Управління дозиметричного контролю Мінчорнобиля України, очолював Державне спеціалізоване наукове підприємство «Екоцентр» МНС України.
![](https://www.google.com/images/icons/product/drive-32.png)
«Схема розташування тимчасових могильників по захороненню заражених: автотранспорту, одежі та відходів». З колекції музею. Публікується вперше.
Цей документ з грифом ДСП (для службового використання) був зроблений у Відділі Військово-мобілізаційної роботи та Цивільної оборони МВС УРСР у березні 1987 р.
Тимчасових могильників на схему нанесено 22, деякі з них саме на межі 30-км зони - Стара Рудня, Вільшанка, Старі Соколи (де знаходилось КПП та ПУСО), Терехи (місце дислокації військових формувань)… Пунктів захоронення зараженої одежі – чотири: Чистогалівка, Лелів, Буряківка та Корогод (місце дислокації Лубенської 25 Чапаєвської дивізії).
Дехто обов’язково скаже, що він є застарілим та не відповідає сьогоднішньому стану зони відчуження. Але ми вважаємо його дуже важливим для розуміння радіаційної ситуації, в якої роками працювали люди - і військовослужбовці , і працівники міліції, і служба охорони, зважаючи на те, що ці могильники відритого зберігання радіоактивних відходів.
Цікаво, в якому стані зараз ці місця? Чи можна знайти там залишки зараженої техніки або одежі?