ЧИСТОГАЛІВКА, Чорнобильський район

6 км від ЧАЕС, евакуйоване 03.05.1986

Кількість населення 897 осіб, 333 господарства

 Радіаційний фон на день евакуації

Від 170 до 200 мР/год ( у 10 000 разів перевищував допустиму норму)

Рівень забруднення Цезієм-137

1986 рік –1480-3700 кБк/м2 (перевищує доаварійний до 1850 разів)

2006 рік – 555-3700 кБк/м2 (місцями дещо знизився, але перевищує доаварійний до 1850 разів)

Рівень забруднення Стронцієм-90

1986 рік – 555-1480 кБк/м2 (перевищує доаварійний до 1480 разів)

2006 рік – 185-1480 кБк/м2 (місцями дещо знизився, але перевищує доаварійний до 1480) разів)

Ізотопи плутонію 10-40 кБк/м2, америцію 10-40 кБк/м2

Прогноз по америцію до 2056 року 20-100 кБк/м2

Назва села за легендою походить від місцевості "чисте гало", що означає незаросле очеретом озеро або круглу лісову галявину, лежить посеред безлісної місцевості на половині дороги з Шепеличів до Корогода, за 8, 5 кілометрів від того й іншого поселення. Сюди втікали колись люди від панщини. У другій половині ХІХ століття, на 1887 рік тут було 529 мешканців.

Кутки села звалися: Коворот, Лазаренки, Ковальов куток; урочища — Хропотьки, Гадюче, Дем'янів грунт, Вовча ділянка; поля — Баглова гора, Морозива гора, Кувшилова гора; ліси — Нємцев, Графський.

Будували з сосни, осики "в чистий угол" або просто "в угол". Хати крили соломою-гонтою, дранкою, а клуні, хліви — соломою, очеретом. Дахи були двосхилі і чотирисхилі.

У Чистогалівці довго існували напівкурні хати на 3 — 4 вікна в 4 шибки з стінами з кругляка. При закладанні хати лишали зерно на ніч: як роса виступає на зерні, то там не можна будувати, бо буде мокра хата. Коли "зчеплювали подвал" (підвалини), то клали на кут гроші. Не можна було будувати з дерева, яке поламав бурелом, а "тільки на огонь його пускати — бо воно слабе". Коли закінчували будівництво хати, то ставили зверху "вільце" (символічне дерево життя). Старі хати мали в "столі" (стелі) отвори для виводу жиму, бо світили лучинами "на залізі", підвішеному до мішка, а той до стелі (лучник). Якось в одній хаті з горища у цей отвір навіть сич упав. Навколо лучника збиралися сусіди "на по прядки" (прясти).

За оповіддю Кулиби Г.Ф. 1908 року народження подаємо опис садиби його діда другої половини XIX ст.:

— Землі було 6 гектарів. Двір обнесено "чистоколом", ворота були до 2 м висоти з дранки, мали дашок, біля воріт хвіртка. Хата стояла зачілком до вулиіці на невеликій відстані від огорожі. Стіни хати, рублені з дубового бруса в чистий угол, спирались на штандари. Присьба з дощок засипана землею. Стіни ззовні не побілені, а тільки зсередини. Хата була три-дшьна: сіни і 2 кімнати підряд, в сінях вигорожен! "стьобка" і комора. В коморі і обох кімнатах — дерев'яна підлога з дощок, а в сіняці і стебці— земляна.

У деяких людей комора розміщувалась у дворі, а в сінях при хати стебка.

У діда була "повсть", а в ній "олейниця" клинцьова, а також "круподьорня" на кінному приводі, в якій драли крупи (ячневу, грецьку, пшоно). У хліві стояла січкарня з кінним приводом, куплена в Корогоді. Окремий хлів призначався для овець, свиней, курей. В сараях стояли 2 коней, 2 волів, 3 корови. Сарай для худоби і клуня були віддалені метрів за 200 від двору.

Поблизу садиби, але окремо від неї' розміщувався громадський колодязь — зрубний "з очепом". В інших частинах села з колодязів воду тягали "крючками", як згадує Суганяка У.Ф. 1911 року народження.

За селом стояло 5 вітряків, 4 з них поверталися повністю. Вони були рублені, 4-гранні, 6-лопатні, на 1 камінь, криті дошками "на колочках". 1 вітряк — шатровий, 8-гранний, двоповерховий зі сходинками всередині, на 2 камені, в ньому поверталася тільки "шапка".

У лісі розміщувався смоляний завод (смолокурня), де варили смолу аж до другої світової війни. Дьоготь добували у Товстому Лісі.

За селом була кузня – зрубна з міхом будівля, в який виготовляли плуги, ковені, сокири, вилки.

У могилках біля воріт стояла каплиця з корогвами: «Мертвець ночував у каплиці». Корчма була у Шепеличах.

За часів Радянської влади до 1986 р. село було центром сільської Ради, мало восьмирічну школу, клуб, бібліотеку. 26 жителів села - учасників Другої світової війни нагороджені орденами і медалями СРСР

Село повністю знищене у 1986 р. внаслідок дезактиваційних робіт. Зараз на його місці знаходиться могильник радіоактивних відходів Чистогалівка (ПЗРВ - пункт захоронення радіоактивних відходів). Розташована АСКРО - автоматична система контролю радіаційної обстановки

Мешканці евакуйовані у с. Недра Баришевського району Київської області