ПРИП’ЯТЬ, Чорнобильський район

3 км від ЧАЕС, евакуйоване 27.04.1986 р.

Кількість населення 49 346 особи, 11000 квартир

Радіаційний фон на день евакуації

Від 400 мР/год до 1500 мР/год (до 75000 разів перевищував допустиму норму)

Доза опромінення, яку отримали мешканці від 24 до 75 мЗв

Місто обласного підпорядкування в Київській області.

Засноване 4 лютого 1970 року на березі річки Прип'ять, поблизу залізничної станції Семиходи, як місто - супутник Чорнобильської АЕС. Середній вік жителів - 26 років. Кожного року тут народжувалось 1000 дітей. У місті діяло 15 дошкільних закладів на 4980 місць, 5 середніх загальноосвітніх шкіл на 6786 місць, 1 СПТУ на 600 місць, 10 спортивних зал, 3 басейни, 10 стрілецьких тирів, 2 стадіони. Палац культури, кінотеатр на 1220 місць, школа мистецтв на вісім кімнат для гурткової праці загальною місткістю 312 учнів.

Життя в Місті для більшості прип’ятчан, тим чи іншим чином, було тісно пов’язане з місцевим Палацом Культури. Для когось він був місцем роботи, хтось пам’ятає дискотеки, новорічні святкові дійства, інші згадають улюблені фільми, концерти, спектаклі чи засідання клубу веселих зустрічей... А ще сюди часом приїжджав цирк. Палац теж пам’ятає... Пам’ятає творчі вечора Олени Камбуровой й Юрія Ряшенцева, експозиції клубу "Червона гвоздика", пам’ятає бешкетників, що намагаються відколупати мозаїку з під сходів... Він здобув неймовірну популярність після втечі своїх творців, ставши, поруч із Прометеєм – символом загиблого Міста. Та чи загиблого?.. Кадри кінохронік і знімки з Ним облетіли увесь світ. Він бачив і президентів, і конгресменів, поетів і акторів... Бачив і мародерів, що розорили бібліотеку, повибивали вікна і обідрали мармур з його стін... Кого тільки не бачив Він під своїм дахом... Він пам’ятає всіх, не поділяючи на До та Після... Він пам’ятає все... І завжди, коли на його розкришений поріг ступає нога людини, Він ледь відчутно здригається, і — прокидається…

"Воно, мабуть, ночами оживає

містечко наше – в світу на виду…

Там наші сни, мов хмари ті, бредуть

і місяцевим сяйвом вікна мають…"

Автор вірша Любов Сирота — керівник літературного об’єднання "Прометей" прип’ятського палацу культури "Енергетик". "За весь час роботи в літоб’єднанні змінилося три керівника. Першим був Іван Речи, наступною була відома нині журналістка Любов Ковалевська (у Прип’яті — Любов Тутарова), а з 1983 року и до аварії на ЧАЕС (і навіть після — у Києві, поки існувала організація Палац Культури "Енергетик") його очолила Любов Сирота. В об’єднанні було не менш 20-ті постійних членів. Там працювала творча майстерня, де усі учасники могли підняти свій творчий рівень; відбувалися зустрічі з відомими літераторами й представниками інших творчих професій. Члени об’єднання організовували поетичні вечори та зустрічі в школах, гуртожитках та на підприємствах міста. До 1986 року в республіканських та всесоюзних виданнях публікувалися лише твори Л.Сироти та Л.Ковалевської. Чорнобильська катастрофа стала поштовхом для проявлення творчих талантів інших членів об’єднання (поета Володимира Шовкошитного, поета й автора унікальних фільмів про Прип’ять Михайла Назаренка, Лариси Коваленко, Любові Василевської, Стаса Константинова та ін.) У 1984р. літературне об’єднання разом з дискотекою "Едісон-2" створили експериментальний диско-театр, перша дійство якого — поетична вистава Л.Сироти "Ми не могли б не знайти одне одного", мала чималий успіх у місті, а також стала лауреатом республіканського конкурсу дискотек. Остання робота об’єднання — вистава про життя й творчість Марини Цвєтаєвої "Моя спеціальність — життя" (у 2-х діях — протягом більш 2-х годин) була поставлена у 1985р. В той час малодоступний матеріал для вистави збирався її автором Л.Сиротой по крихтам у бібліотеках Києва та Дніпропетровська. Прем’єра вистави була визначною подією у місті, після якої заввідділом культури А.Рубан та директор палац культури В.Ідельсон прийняли рішення внести його у постійний репертуар палацу культури. Наступний показ вистави був запланований на 4 травня 1986 року, та, по відомим причинам, не відбувся. Шефом прип’ятського літературного об’єднання була Спілка письменників України та газета "Літературна Україна", завдяки чому й могла з’явитися стаття Любові Ковалевської про зловживання та негаразди при будівництві ЧАЕС, що прогриміла на весь світ вже після Чорнобильської катастрофи]

Майже одразу після аварії а ЧАЕС та евакуації з Прип’яті, керівниками літоб’єднання "Прометей" (Любов Сирота), дискотеки "Едісон-2" (Олександр Демидов) і кіностудії "Прип’ять-фільм" (Михайло Назаренко) була створена творча група (у складі якої були також інженери ЧАЕС — поет і бард Володимир Шовкошитний та бард і композитор-аматор Василик Розумний), котра віршем і піснею, слайдами й фільмами несла правду про несправедливо забуте місто енергетиків Прип’ять та його мешканців, виступаючи в різних організаціях та підприємствах Києва (включаючи Спілку письменників, к/с ім. О.Довженка та ін.) Ця діяльність творчої групи згодом була відзначена обласною премією ім. Олександра Бойченка (грошевий еквівалент якої вони перерахували у фонд відкриття пам’ятного меморіалу першим героям і жертвам аварії на ЧАЕС на Мітінском цвинтарі в Москві); вона ж лягла у канву художньо-публіцистичного фільму відомого кінодокументаліста Роллана Сергієнка "Поріг", створеного на Київській кіностудії ім. О.Довженка, разом з ЦСДФ (Москва) у 1988р., який пробив стіну секретності та замовчування реальних наслідків Чорнобильської трагедії.

У 1987 році в Деснянському районі м. Києва, де мешкають понад 70 тисяч переселенців з Чорнобильської зони, колишня зав. культмасовим сектором прип’ятського палацу культури Тамара Красицька (Боханченко) разом з колегами ініціювала й очолила спочатку клуб колишніх прип’ятчан, а потім — благочинну громадську організацію чорнобильців "Земляки", яка всебічно допомога евакуйованому населенню, ліквідаторам наслідків аварії, інвалідам, вдовам, дітям-сиротам та багатодітним сім’ям. Одним з приоритетних напрямків діяльності цієї організації є просвітня й виховальна робота з дітьми. Зокрема, у рамках Міжнародної щорічної акції "Спасенна планета", яка вже з першого кроку – 26 квітня 1998 року знайшла чимало прихильників в усьому світі, проводяться конкурси дитячих творів та малюнків "Майбутнє планети— наша турбота".

Нині у місті розташована АСКРО - автоматична система контролю радіаційної обстановки

Рівень забруднення Цезієм-137

1986 рік –7400 -18500 кБк/м² (перевищує доаварійний до 9250 разів)

2006 рік – 3700-18500 кБк/м² (місцями дещо знизився, але перевищує доаварійний до 9250 разів)

Рівень забруднення Стронцієм-90

1986 рік – 7400 -18500 кБк/м² (перевищує доаварійний до18500 разів)

2006 рік – 3700-7400 кБк/м² (місцями дещо знизився, але перевищує доаварійний до 7400 разів)

Ізотопи плутонію більше 185 кБк/м², америцію 100-185 кБк/м²

Прогноз по америцію до 2056 року більше 185 кБк/м²