Старовинне місто Пирятин, що на річці Удай, час від часу дивує всю Україну… Цього разу я розповім про позитивний досвід: у пирятинській громаді навіть під час глобального форс-мажору знайшли сили духу і вміння для покращення економічного і соціального стану, а значить і для добробуту місцевих жителів.    

Громадська організація «Інститут громадянського суспільства» в особі Ірини Солдатової та Головного консультанта проекту, експерта з питань місцевого самоврядування, децентралізації та розвитку регіонів Анатолія Ткачука, перед самою великою війною росії проти України розробила інвестиційний проект під назвою «Розбудова ланцюжків доданої вартості у молочному та ягідному кластерах Пирятинської громади для розширення економічних можливостей молоді і сільських жителів та еко-орієнтованого зростання» і представили на розгляд місцевій владі на затвердження. Адже як сказав Анатолій Ткачук, жодна найпрогресивніша національна програма не працюватиме, якщо на неї не відгукнуться в регіонах.

Місцева влада, в особі голови Пирятина Андрія Сімонова, позитивно сприйняла пропозицію і включилася у роботу. Звісно, після початку бойових дій, програму довелося коригувати, бо війна це не час для експериментів. Так було перенесено на мирні часи розвиток ягідництва, але й без нього роботи з реалізації проекту набули значних масштабів.

І тут час згадати того, хто дав таку можливість масштабно розвинути економіку на Пирятинщині – Європейський Союз. Так, саме завдяки фінансовій підтримці представництва ЄС в Україні, у пирятинців не опустилися руки і незважаючи на близькість фронту і частоту повітряних тривог проект реалізовано і представлено 30.01.2025 року в Українському кризовому медія-центрі в Києві.

«У непрості часи довелося нам працювати! - говорить на презентації проекту міський голова Пирятина Андрій Сімонов, - У час формування громад, утворення старостинських округів, формування комунальних підприємств, а тут ще й війна...

Але ми не лише велика громада (входить у десятку з 60-ти громад Полтавської області), у нас є ще й суспільна згуртованість, без якої успішних  результатів не можна було б досягти. Коли почалася війна, ми розуміли - кожна копійка з бюджету зараз потрібна ЗСУ, тому я, як міський голова, прийняв вольове політичне рішення – жодної копійки з місцевого бюджету не давати на проект, хоча це й передбачено його умовами (13%), натомість ми запропонували підключитися до фінансування самих учасників проекту, тобто підприємців і юридичних осіб, адже вони, як ніхто, зацікавлені у досягнення реальних цілей».

А головними цілями проекту було стимулювання тих галузей економіки, які мають перспективний розвиток на щедрій Полтавській землі, а саме переробка агропродукції. Ось список виробничих потужностей утворених або реорганізованих завдяки спільного проекту Євросоюзу і Пирятинської громади:

67 мікротеплічних господарств

5 неформальних центрів надання послуг з обробітку землі в 5 селах

3 сімейні молочні ферми на 10 корів

1 мобільне сховище зерна

1 місце для надання послуги тюкування сіна, соломи на базі прес-підбирача (продуктивність 150 тон на місяць)

4 цехи з перероблення агропродукції

Цех з виробництва корму для тварин на базі лінії з перероблення соєвих бобів (25 тон шроту, 5 соєвої олії на місяць)

Цех з виробництва м’ясо-ковбасних виробів (30 тон на місяць)

Цех з виробництва паливних брикетів (85 тон на місяць)

Цех з виробництва хлібо-булочних виробів (25 тон на місяць)

1 торгово-дегустаційний модуль (торгівельний павільйон) для місцевої крафтової продукції

10 навчальних заходів для місцевих фермерів (9 тренінгів, 1 навчальна поїздка до Львова)

Лінія з переробки сої в селі Повстин.

Не обійшли реалізатори програми і молодь. На базі місцевих навчальних закладів, чи інших місць, були створені декілька навчально-виробничих спільно-просторів, тобто, класичні майстерні, хоча чомусь їх дехто  нав’язливо називає чужим словом коворкінг.

Отже, у самому Пирятині уже працюють дві майстерні на базі міського ліцею №6: а) з пошиття одягу (Керівник: Анжела Васько), б) практичної кулінарії  (керівник: Тетяна Гавриленко), а на базі філії Пирятинського ліцею створено майстерню з  виробництва гончарних виробів (Керівник: Марина Плієва). Для місцевих любителів інформаційних технологій у Пирятині запрацював спільно-простір 3D моделювання (Керівник: Сергій Вольвач).

Кулінарні знання також можна буде отримати і у кафе, з дивно-чужою для села Березова Рудка, назвою Shamrock (Керівники: Сергій та Яна Ігнатенки). І це в місцевості багатій на поетичні здобутки Дмитра Луценка та одухотвореній присутністю Тараса Шевченка. У тій же Березовій Рудці створено спільно-простір з садівництва на базі місцевої середньої школи (Керівник: Наталія Циганко).  

Новостворені майстерні/спільно-простори дають молоді можливість набувати не лише навчики, які надалі стануть для декого визначальними у виборі професії, а й дають розуміння основ економіки, планування, підприємництву, розрахунку вартості виробу і способи отримання доходу. Такі знання дадуть конкурентну перевагу дівчатам і хлопцям при вступі у вищі навчальні заклади після закінчення школи, або ж при створенні власного бізнесу.

Пирятинській громаді завдяки підтримці Європейського Союзу вдалося довести, що навіть у кризові часи можна проводити реформи, аби створити додаткові робочі місця, нові виробничі потужності, а значить покращити добробут пирятинців. Даний позитивний досвід зацікавив не лише громади з Полтавської області, а й з усієї України. Для представників молодого покоління ця програма збагатила  навчальний процес практичними навичками, які дають їм додаткову надію дивитися на життя реальними очима, тобто, з оптимізмом на своє майбутнє разом з рідною Пирятинщиною.       

Олесь ПАСІЧНИЙ, агенція БІЗРЕЛІЗ

На фото зліва направо: А.Сімонов, А.Ткачук, І.Солдатова  

Фото автора