Минулого тижня, тобто 3-4 грудня 2024 року, мені довелося поспілкуватися з офіційними представниками Європейського Союзу, які перебували в Полтаві в рамках комунікаційної кампанії «Разом навчаємося та  зростаємо», зокрема з Ремі Дюфло, Тимчасовим повіреним у справах Представництва ЄС в Україні та з Ніколо Ґаспаріні, Пресаташе Представництва ЄС в Україні. Не знаю який я для них був співрозмовник, а для мене вони були цікавими. Побалакали ґрунтовно.  

Уже перебуваючи в готельному номері, мені якось подумалося: у чому головна причина, чому нас не беруть цю спільноту? Чим ми гірші від інших народів, які уже є членами ЄС? Географічно ми уже тисячі років в Європі. А які ми за характером поведінки, аби простіше сказати – життєво? У побуті, на державній службі, в громадянській позиції, в сумлінності дотримуватися закону. Мабуть, нам у цьому є чому повчитися в європейців на Захід від нас… Отже головна причина чому ми не в Євросоюзі – в нас самих, а не в прискіпливості європейської бюрократії. Ми навіть після майданів якісь надто терпеливі до беззаконня влади, до зловживань поліції, податкової, митниці, на сам кінець, до поганих доріг під нашими помешканнями. Я більш ніж впевнений, що прості мешканці невеличкого німецького, французького, чи англійського містечка не будуть роками терпіти розбиті дороги, калюжі, канави, сміття… А ми, українці, чомусь дозволяємо собі жити в поганих умовах... Культура поведінки не дозволяє західному європейцю жити серед бруду, безладу, несмаку… З усього світу їдуть в Європу, США, Канаду, аби жити в кращих умовах. А чому ж ці горе мігранти (я зараз не про наших вимушених біженців від війни) у себе дома не хочуть зробити порядок і красу? Для себе ж ця краса і порядок, на своїй рідній землі. А у більшості гостей до ЄС такий алгоритм дій: там ми поводимося згідно законів, культурно, а дома - як хочемо! І закон нам не писаний і цигарку можна викинути будь-де… бо тебе ніхто не оштрафує, як в Європейському Союзі.  

Багато років ми намагаємося стати членом Європейського Союзу, адже ми географічно знаходимося в Європі. А цивілізаційно? А ментально? Чи все ми робимо у себе на місцях (у містах і селах), аби підтягнути нашу якість життя і критичність мислення до рівня європейських критеріїв? Скільки б не узгоджували наші закони до європейськими, ми залишимося на другому плані західної цивілізації, якщо не змінимося всередині, в душі. Згідний, що після майданів в українців зросла гідність, зросла повага до своєї держави,  але чому ж тоді не зросла  якість державного управління? Навіть війна показала нашу духовну перевагу перед сонними європейцями, але наше хабарництво, недотримання букви законів, зловживання владою, громадянська пасивність (особливо в містечках і селах), усе це відкидає Україну назад.

Олесь ПАСІЧНИЙ