Житейський досвід неодноразово підтверджував правильність прислів’я винесеного у заголовок. Нові відкриття, нові технології впроваджені у нашу повсякденність примушують пізнавати їх, не відставати від життя. Не всім, правда, дано це відчуття новизни. Багато хто, засвоївши старі навички, чи світогляди, не прощаються з ними з появою нових, прогресивніших. І це стосується не лише ідеологій.

Старим покоління ой як важко дається освоєння смартфонів, бо дуже важко впустити в себе нове технологічне мислення, якого ми раніше не знали. Нині ми взагалі живемо у часи реалізації фантастичних вигадок вчених і письменників минулого. Літаючі таксі, лампочки на акумуляторі, авто без водія, роботи-пилососи, розумний будинок, кавоварки і хлібопічки на кухні, штучний інтелект…

Усе це та багато іншого було вигадкою вчених-мрійників, а зараз це реальність. Інколи стає страшно від того, що може чекати нас у майбутньому, бо воно таке швидкоплинне і таке непередбачуване те майбутнє, що й не встигаєш за всім угледіти. Що не скажеш про молоді покоління, які з пелюшок уже юзають по екрану і яким легше сприймати технологічні новинки, а звідси і нові професії.

Саморозвиток, це необхідний стандарт кар’єри, стандарт успіху, бо без пошуку нових ідей та навичок у своїй професії ти не досягнеш висот. Треба, дійсно, бути в курсі всіх новинок, аби не пасти задніх. Проте є ситуації, коли розвиватися необхідно не через особисту жагу до знань, а через непереборні обставини. Для українців такою обставиною стала війна. І тут цю ситуацію краще назвати не саморозвиток, а пристосування до нових обставин. Може й не хотів би вивчати якісь нову професію, так мусиш, якщо хочеш вижити у нових обставинах і на новому місці.

Тисячі громадян покинули свої рідні краї через окупацію їх російськими військами і вимушено виїхали за кордон. Там своя специфіка адаптації: треба вивчити мову, підтвердити свою кваліфікацію, а в більшості – знайти, хоч якусь чорнову роботу, аби прокормити сім’ю, бо на соціальні виплати біженцям вижити не легко.

Українцям, які залишилися в Україні, тобто внутрішньо-переселеним особам уряд обіцяє багато допомоги, але в дійсності мало її дає. Гроші, житло, робота, все на плечах самих переселенців, тому багато хто й повертається в «рускій мір», тобто в лоно «братского народа-окупанта», бо розчарувався в українській владі, владі хабарників.

Та світ не без добрих людей. Уже п’ятнадцять років діє представництво DVV International в УКРАЇНІ. Це представництво Інституту міжнародного співробітництва Німецької асоціації народних університетів, яке сприяє в Україні становленню освіти дорослих через підтримку центрів навчання та освіти дорослих по всій країні. Німецька асоціація професійно займається освітою дорослих понад п’ятдесят років у країнах Азії, Африки, Латинської Америки та Європи. Разом з органами місцевого самоврядування, регіональними асоціаціями освіти дорослих DVV International лобіює і просуває право людини на освіту і навчання упродовж усього життя та орієнтується у своїй діяльності на Цілі сталого розвитку тисячоліття  ООН (SDG), програму глобальної освіти для всіх (Освіта 2030) і Міжнародну конференцію ЮНЕСКО з освіти дорослих (CONFINTEA).

Нещодавно у Національній спілці журналістів України відбулася презентація діяльності і німецької, і української асоціацій освіти дорослих. З привітаннями з нагоди річниць їхньої діяльності виступили: Сергій Томіленко, голова Національної спілки журналістів України, Ігор Балуба, представник МОН, Гліб Головченко, начальник департаменту інформаційної політики Держтелерадіо України та Олександр Харченко, колишній директор інформаційної агенції Укрінформ.

Головну інформацію за десять років роботи присутні почули від Лариси Лук’янової, голови  Правління Громадської спілки УАОД (Українська асоціація освіти дорослих), директорки Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН.

-  Ми почали допомагати переселенцям задовго до повномасштабного вторгнення росії в Україну, бо люди з 2014 року тікали і з окупованого Криму, і з Донбасу. Ми почали діяти за сприяння німецьких друзів, які багато років  займаються освітою дорослих. Тому я сьогодні щиро вдячна Олегу Смірнову, директору представництва DVV International в Україні за увагу до нашої роботи, за посильну підтримку. За десять років ми розрослися і тепер майже у кожному обласному центрі та районах є громадська організація основною діяльністю якої є освіта дорослих.

   Коли вимушені переселенці опиняються в нових, часто не зручних для життя умовах, першим постає питання – що робити далі? У яку школу/садок прилаштувати дітей, як облаштувати житло, якщо воно є? А головне, чим заробляти гроші на життя, якщо у тебе професія, яку в даній місцевості не використати, немає відповідного виробництва, чи банально немає вакансій. Питання стоїть руба – як вижити? І тут приходить на допомогу, або державний Центр зайнятості, або громадська організація, яка працює в такому ж напрямку. УАОД співпрацює з Центром зайнятості, обмінюються даними вакансіями, курсами перекваліфікації, але в основному вони працюють автономно. Перелік навчальних напрямків не злічити: від кухарів до програмістів, від створення власної справи до ансамблю народної пісні, від пошиття одягу до курсів іноземних мов.

Крім здобуття переселенцями, чи ветеранами війни нових професій, нових навичок, Українська асоціація освіта дорослих допомагає й психологічними консультаціями. Можна звернути увагу на випробуваний ними тест Автобіографічна перспектива, під час якого людина, переглядаючи пройдені роки, формує свою ідентичність, вона мовби усвідомлює себе – так ось я хто насправді! Після цього легше знайти нову професію, яка б була не лише корисна, а й до душі.  

Не забули присутні і про журналістів-переселенців. Ця болюча тема піднімалася, Сергієм Томіленком, Олександром Харченком та Ігорем Зоцем, головним редактором газети "Слово Просвіти" недарма, адже через ліквідацію багатьох редакцій на окупованих територіях, журналісти просто йдуть в інші професії. Країна втрачає кваліфікованих працівників ЗМІ і з цим треба щось робити.   

Олесь Пасічний

Борці з прозорістю: хто з парламентарів голосував за обмеження відкритих даних

201 народний депутат 9 скликання із шести фракцій та депутатських груп: “Слуга Народу”, “Платформа за життя та мир”, “ДОВІРА”, “Відновлення України”, “За майбутнє” та позафракційні підтримали два законопроекти, що обмежують доступ до відкритих даних. Детальний аналіз голосування, потенційних загроз для громадянського суспільства та зв’язків нардепів із корпоративними групами — у новому дослідженні YouControl.

Інфографіка

З моменту повномасштабного вторгнення доступ до понад 400 важливих публічних наборів даних був обмежений. Спільно з проактивною громадськістю, представниками медіа та бізнесу, суспільству вдалося домогтися відкриття Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, фінансової звітності підприємств від Держстату, Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, часткового відкриття Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, перед сферою постійно з'являються нові виклики. 

Аналітики та юристи YouControl дослідили останні болючі обмеження щодо відкритих даних, які посилюють корупцію та загрожують існуванню демократичного суспільства як такого. 

Що стоїть за новими обмеженнями відкритих даних

Проект Закону про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей надання відомостей публічних електронних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, та деяких інших публічних електронних реєстрів №11533 від 29.08.2024. 

Статус: ухвалено Верховною Радою та підписано Президентом.

231 парламентар проголосував “за”.

Які ризики Закону. Тимчасове або постійне обмеження доступу до джерел публічної інформації у формі відкритих даних призведе до істотного зниження рівня громадського контролю за діяльністю органів влади, суб’єктів господарювання з державною часткою та осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Це позбавить громадян можливості здійснювати перевірку належності майна, корпоративних прав, нерухомості чи транспортних засобів, що прямо впливатиме на реалізацію права на доступ до інформації. Підприємці втратять можливість оперативної перевірки своїх контрагентів, кінцевих бенефіціарних власників, пов’язаних осіб та наявності судових проваджень чи санкцій. Відсутність вільного доступу до публічних джерел унеможливить ефективне виявлення пов’язаних осіб і схем ухилення від оподаткування, ускладнить розслідування правопорушень у сфері економіки та корупції, а також моніторинг перетину інтересів під час публічних закупівель. 

Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу №13420 від 25.06.2025. 

Статус: ухвалено Верховною Радою та підписано Президентом.

260 парламентарів проголосували “за”.

Які ризики Закону. Бізнес-середовище втратить передбачуваність і рівні конкурентні умови. Обмеження публічного доступу до інформації про суб’єктів господарювання, які беруть участь у договорах у сфері публічних закупівель, унеможливлює незалежну перевірку доброчесності партнерів та прозорість витрачання бюджетних коштів. Це створює передумови для недобросовісної конкуренції, підвищує ризик корупційних практик та зменшує довіру інвесторів. Правоохоронні органи не зможуть своєчасно перевіряти кінцевих бенефіціарних власників, структуру власності або історію участі таких суб’єктів у публічних закупівлях. Це підвищує ризики конфлікту інтересів і неефективного використання бюджетних коштів.

Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання розголошенню окремих відомостей у текстах судових рішень №7033-д від 13.01.2023.

Статус: проголосований у першому читанні.

Ризики прийняття законопроекту. Передбачене проектом закону обмеження публікації даних у текстах судових рішень створює ризики для реалізації конституційного принципу гласності правосуддя. Без відкритого доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень громадяни не зможуть відстежувати практику судів, що послаблює довіру до судової системи й обмежує реалізацію права на інформацію щодо здійснення правосуддя. Неможливість перевіряти судову історію потенційних контрагентів суттєво ускладнить процеси комплаєнсу, управління ризиками та юридичної перевірки перед укладенням господарських договорів. Це підвищить ризик залучення до співпраці суб’єктів із непогашеними зобов’язаннями або зловживаннями в минулому, що негативно вплине на інвестиційну привабливість країни. 

Законопроекти у сфері захисту персональних даних. В Україні триває процес адаптації законодавства у сфері захисту персональних даних до стандартів ЄС. Однак, внесені до Парламенту законопроекти № 8153 «Про захист персональних даних» та № 6177 «Про Національну комісію з питань захисту персональних даних та доступу до публічної інформації» мають істотні недоліки. Вони передбачають створення спеціально органу з надмірно широкими контрольними повноваженнями, включно із правом втручання у сферу відкритих даних та накладенням штрафів фантастичного розміру: на фізичних осіб – до 20 млн грн, на юридичних осіб – до 150 млн грн, або до 8% загального річного обороту. Це суперечить загальним принципам Загального регламенту Європейського Союзу про захист персональних даних 2016/679, з якого недоречно копіювали ці проекти, оскільки під виглядом «захисту персональних даних» може бути встановлено необґрунтоване обмеження на доступ до інформації, яка є суспільно необхідною.

Ризики прийняття законопроектів. Створення надцентралізованого органу з наглядовими функціями щодо захисту персональних даних може призвести до обмеження доступу до суспільно необхідної інформації, зокрема до відкритих даних про суб’єктів владних повноважень, публічні закупівлі та власність. . Відсутність чіткої межі між захистом персональних даних та обігом публічної інформації може ускладнити доступ до даних, необхідних для розслідування злочинів, моніторингу фінансових потоків і боротьби з корупцією. До прикладу, правоохоронним органам та медіа буде значно складніше розслідувати кейси на кшталт “Міндіча”.📝 13 листопада 2025 року Президент України підписав указ, яким ввів у дію рішення РНБО про санкції проти Тимура Міндіча, який є одним з кінцевих бенефіціарних власників ТОВ "КВАРТАЛ 95". Аналітики YouControl проаналізували відкриті дані щодо фігурантів справи про корупцію в енергетиці, проти яких введено санкції. Тимур Міндіч — ФОП із видом економічної діяльності: 59.13 “Розповсюдження кіно- та відеофільмів”, пов’язаний із 17 юрособами в Україні.

Фахівці YouControl дослідили, що підписані законопроекти щодо обмеження доступу до відкритих даних (№11533 та №13420) підтримав 201 народний депутат Верховної Ради 9 скликання. А саме: 164 народних обранці зі “Слуги Народу”, по 9 нардепів з “Платформи за життя та мир” та “Відновлення України”. Також 8 позафракційних парламентарів проголосували “за”. Стільки ж голосів в підтримку обох законопроектів віддали народні депутати “Партії “За майбутнє”. І три нардепи з “ДОВІРИ”. Примітно, що в Проекті Закону про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки підприємств оборонно-промислового комплексу №13420 від 25.06.2025 зазначено 128 ініціаторів. Серед них 125 співавторів законопроекту — представники фракції “Слуга Народу” (100 з них проголосували за обидва законопроекти №11533 та №13420), один представник з “Партії “За майбутнє” — Богдан Торохтій та двоє позафракційних ініціаторів цього законопроекту: голова Верховної Ради Руслан Стефанчук та його перший заступник Олександр Корнієнко.

Нардепи та зв’язки з корпоративними групами

YouControl з’ясував, що серед парламентарів, які проголосували за обидва законопроекти, є такі, що входять/мають відношення або пов’язані з 37 корпоративними групами в аналітичній системі. Серед народних обранців, що підтримали законопроекти №11533 та №13420 є член депутатської фракції “Слуга Народу” Артем Ковальов, який у 2018 році значився серед учасників ТОВ "ТРК "СТУДІЯ 1+1", що має відношення до корпоративної групи “Приват”. За інформацією “Детектор медіа”, після походу в політику частка пана Ковальова перейшла до фінансової компанії. Представниця фракції “Слуга Народу” Ольга Руденко — колишня менеджерка з маркетингових комунікацій, спеціалістка зі зв'язків з громадськістю ТОВ "Квартал 95", що входить до корпоративної групи “Квартал 95”. 

Ірина Борзова із фракції “Слуга Народу” є пов’язаною особою з “Групою родини Баруля”. За інформацією видання “Радіо Свобода”, Ірина Борзова є дочкою продюсера гумористичного шоу “Ліга сміху” Наума Барулі, який має громадянство російської федерації. Член депутатської фракції “Слуга Народу” Олександр Сова є ключовою особою “Групи родини Сова”. До цієї корпоративної групи входять ТОВ "СОВА ДЖЕВЕЛРІ ХАУС" та ТОВ "ЮВЕЛІРНИЙ ДІМ "СОВА", що сукупно за 2024 рік заробили 19,4 млн грн. Представниця фракції “Слуга Народу” Ганна Лічман раніше була начальницею управління з корпоративних комунікацій у торговельній корпорації “АТБ”.

Член депутатської групи “Платформа за життя та мир” Віталій Борт є ключовою особою “Групи родини Борт”. Пан Борт два роки поспіль був найзаможнішим в депутатській групі “Платформа за життя та мир”. За інформацією zaxid.net, землю за 8,601 млн грн в Городку викупило ТзОВ Логістична компанія “Захід ресурс”, співвласницею якої є Ольга Борт, дружина народного депутата Віталія Борта. Колега Віталія Борта по фракції — Юлій Іоффе є пов’язаною особою з “Групою Юрія Бойка”. За інформацією “ЧЕСНО”, Юлій Іоффе – давній соратник співголови ОПЗЖ Юрія Бойка.  

Член депутатської групи “ДОВІРА” — Микола Кучер є пов’язаною особою з корпоративною групою “Миронівський хлібопродукт (МХП)”. За інформацією NV, пан Кучер має дочку Ларису Білозір, яка є дружиною Андрія Білозіра (сина співачки й екс-нардепа Оксани Білозір) і депутатом Ради. Його дочка та водночас колега з депутатської групи Лариса Білозір також є пов’язаною особою  з вищезгаданою групою “МХП” та має відношення до “Групи родини Білозір”.

Член депутатської групи “Відновлення України” — Валерій Гнатенко є ключовою особою “Групи родини Гнатенко”. За інформацією видання “Апостроф”, дружина депутата задекларувала понад 5 млн гривень доходу, але водночас отримувала допомогу для переселенців.

Член депутатської групи “За майбутнє” Ігор Молоток є ключовою особою “Групи Ігоря Молотка та Андрія Комара”. За інформацією видання “Слово і Діло”, НАБУ провело обшук у серпні 2025 року у будинку Молотка та його родичів у справі про можливе незаконне збагачення та недостовірному декларуванні. Його колега з депутатської групи Юрій Шаповалов є пов’язаною особою з “Групою родини Мовчан”. Пані Ірина Мовчан є ключовою особою “Групи родини Мовчан”. За інформацією “ЧЕСНО”, Ірина Мовчан — сестра Юрія Шаповалова, а Олексій Мовчан є його племінником та нардепом від “Слуги Народу”. За інформацією видання informator.ua, Шаповалов, використовуючи свої корупційні зв’язки, у тому числі з міським головою Кременчука Малецьким (який є кумом Марченка), допомагав підприємствам з групи «VM-Groupe», що належать Марченку, вигравати тендери на постачання нафтопродуктів.

Повна версія дослідження на сайті YouControl

Група громадських організацій звернулася до Міністерства розвитку громад та територій України з низкою зауважень до проєкту Державної цільової програми справедливої трансформації вугільних регіонів України до 2030 року. Активісти наголосили на необхідності привести програму у відповідність до європейських стандартів і уникнути інвестицій у викопне паливо.

Як йдеться у зверненні, в програмі відсутні чіткі критерії, за якими можна визначити, які проєкти дійсно стосуються справедливої трансформації. Це, на їхню думку, створює ризик того, що будь-який проєкт у вугільному регіоні буде вважатися трансформаційним лише за місцем реалізації.

«Це має бути не просто набір інфраструктурних проєктів, а реальний інструмент для економічного відновлення і справедливого майбутнього громад, які десятиліттями залежали від вугілля. Ми розуміємо, що процес роботи над Програмою непростий, тим більш в умовах повномасштабної війни, і саме тому хочемо, щоб документ був максимально якісним і справді працював», — зазначає Анастасія Бушовська, фахівчиня з енергетичної політики громадської організації «Екодія».

Також активісти наголошують, що Програма допускає проєкти з використанням природного газу, що суперечить вимогам ЄС щодо проєктів справедливої трансформації. Окрім того, у документі відсутні чіткі механізми узгодження з місцевими планами справедливої трансформації, не передбачено інвентаризації закритих шахт і заходів щодо поводження з інфраструктурою після ліквідації вугільних підприємств.

Організації закликають розробити новий порядок закриття шахт замість чинного стандарту, який, на їхню думку, є застарілим і не відповідає екологічним вимогам.

Під зверненням підписалися «Екодія», «Альтернатива», Razom We Stand, «Центр антикризових досліджень», «Щит», Добропільський центр молоді «ДОБРО» та «Екоклуб».

Після завершення громадського обговорення Міністерство опрацьовує подані пропозиції, а далі програму має розглянути Кабінет Міністрів України.

Довідково

Справедлива трансформація (Just Transition) – це модель розвитку регіону, що передбачає гідне життя та чесний заробіток для усіх працівників та спільнот, на яких вплине процес відмови від викопного палива (ліквідація виробничих потужностей, вугледобувних та суміжних підприємств тощо).

Український уряд планує відмовитися від використання вугілля в електрогенерації до 2035 року. Щойно це станеться, виникнуть проблеми працевлаштування, перекваліфікації звільнених працівників та загалом постане питання майбутнього вугільних громад. Тому важливо, щоб на державному рівні була прийнята державна програма, яка визначала б як саме має відбуватися справедлива трансформація вугільних регіонів.

«Вокс Україна» презентував «Білу книгу реформ-2025» — унікальний систематизований опис реформ в Україні

28 квітня у пресс-центрі «Укрінформ» відбулась презентація «Білої книги реформ-2025». Це — унікальний продукт, у якому описаний шлях законодавчих змін, який пройшла Україна з моменту Революції Гідності.

За підрахунками команди авторів «Індекс реформ» з початку 2015 року влада ухвалила понад 1650 реформаторських нормативних актів та близько 40 антиреформ. І хоча негативних рішень значно менше, ніж позитивних, однак не всі реформи можна вважати вдалими та ефективними.

Книга описує реформи у ключових галузях: економіка, оборона, урядування, охорона здоров'я, освіта, соціальна сфера. Кожен розділ книги присвячений окремій сфері, оцінює прогрес, якісні зміни та необхідні у подальшому кроки.
 

• «Шлях реформ для молодих демократій завжди непростий. Але і кількісно, і якісно Україні вдалося провести багато успішних законодавчих змін. Зокрема реформу децентралізації, монетарну реформу, освітню», — каже авторка «Білої книги реформ-2025» Ілона Сологуб. 

У презентації книги та у панельній дискусії на тему реформ взяли участь представники громадського сектору, зокрема Марія Берлінська, засновниця проєкту Victory Drones, Любов Галан, співзасновниця та голова ГО «Принцип», Катерина Михалко, виконавча директора об’єднання «Технологічні Сили України», Зоя Литвин, керівниця Global Government Technology Centre in Kyiv (GGTC Kyiv) та Ксенія Алеканкіна, керівниця проєкту «Індекс реформ» у «Вокс Україна».

Детальніше про подію https://bit.ly/42EHV11

Міністерство закордонних справ України ознайомилося із 41-ою періодичною доповіддю Управління Верховного комісара ООН з прав людини, оприлюдненою 31 грудня 2024 року.

Відкидаємо висновки ООН щодо поправок до Закону України «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій» як такі, що спотворюють дійсність.

Вкотре наголошуємо, що згаданий у доповіді закон не передбачає заборони жодної з існуючих в Україні церков. Він лише не допускає підпорядкування релігійних організацій в Україні керівним центрам, які розміщуються в державі, що здійснила або здійснює збройну агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину її території, а також релігійних організацій, що підтримують збройну агресію проти України.

Нагадуємо ООН, що Росія системно використовує релігію як зброю у загарбницькій війні проти України. Російська держава через підконтрольну їй РПЦ освячує звірства проти українців і вихваляє злочинців, які їх скоюють.

У цьому контексті, українська держава має обовʼязок захисту своїх громадян від деструктивного впливу держави-агресора, зокрема з використанням релігійних організацій, які в Російській Федерації зрощені з державою і прямо проголосили своєю метою знищення української державності, культури, ідентичності.

Закон переслідує легітимну мету, є необхідним у демократичному суспільстві, передбачає демократичну процедуру, в якій останнє слово належить суду; є найменш обтяжливим, оскільки не накладає тягаря на совість віруючих, а лише виводить їх з-під тиску російської православної церкви, яка, що підкреслюється в Резолюції ПАРЄ, «є ідеологічним продовженням злочинного режиму». 

Нагадуємо ООН, що саме Росія в ході своєї загарбницької війни вчиняє численні злочини проти релігійних свобод, що включають зокрема навмисні вбивства вірян і релігійних діячів, руйнування релігійних споруд та святих місць по всій території України, переслідування релігійних громад, які не належать до російської православної церкви на тимчасово окупованих територіях України.

Розраховуємо на те, що у своїх доповідях Моніторингова місія ООН з прав людини надаватиме надалі об’єктивні оцінки реальній ситуації зі свободою релігії в Україні та продовжить фіксувати російські злочини проти українських вірян, релігійних громад і лідерів, церковного майна.

https://mfa.gov.ua/news/komentar-mzs-shchodo-nepravdivih-zvinuvachen-oon-v-nibito-obmezhenni-ukrayinoyu-religijnih-svobod

У Чорнобильській зоні відчуження віддали шану ліквідаторам аварії на ЧАЕС та передали допомогу від партнерів

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук разом із головою Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олегом Бондаренком, головою ДАЗВ Григорієм Іщенком, представниками Представництва Європейського Союзу в Україні поклали квіти до Стіни пам'яті, де викарбувані імена загиблих у катастрофі, та до пам’ятника “Тим, хто врятував світ”. Особливість останнього у тому, що він зведений не професійними архітекторами, а пожежниками чорнобильської пожежної частини. Окрім того у межах заходу 28 працівників зони відчуження нагородили відомчими відзнаками від Міндовкілля та ДАЗВ. 

«Чорнобиль не просто пам’ятає про події 1986 року. На підприємствах зони відчуження сьогодні працює майже 400 осіб, які були учасниками ліквідації аварії – це близько 10% персоналу. Безпосередньо на ЧАЕС наразі працює 226 ліквідаторів», - зауважила Світлана Гринчук.

Світлана Гринчук разом з Представництвом ЄС в Україні у межах проєкту ЄС з відновлення зони відчуження передала підприємствам ДАЗВ понад 500 ноутбуків, а також іншу техніку, замість тієї, яка була втрачена під час окупації Чорнобильської зони відчуження у 2022 році. Крім того, у межах візиту  до зони відчуження учасники обговорили проєкти вдосконалення фізичного захисту об’єктів, що реалізуються спільно з Департаментом енергетики США та профільними лабораторіями.

«Попри війну, Чорнобильська зона розвивається. У 2025 році заплановано продовження проєктів радіаційної безпеки з Єврокомісією та іншими ключовими партнерами. Нещодавно країни-вкладники Рахунку міжнародного співробітництва для Чорнобиля анонсували додаткову підтримку в розмірі близько 7 млн доларів на підтримку проєктів безпеки в зоні відчуження та вирішення завдань із Об'єктом «Укриття», - наголосила Світлана Гринчук.

За її словами, Чорнобильська АЕС є особливою сторінкою нашої історії. Вона є живим нагадуванням про те, що Україна відіграє надважливу роль у безпеці всього континенту і донині. 

Окрім того, Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук разом із головою ДАЗВ Григорієм Іщенком в селі Черевач хвилиною мовчання вшанували пам’ять 39 працівників підприємств ДАЗВ, які загинули під час російсько-української війни. Серед них – як військові, так і цивільні. 

«Ми вдячні кожному з вас за багаторічну відданість роботі у зоні відчуження, за внесок у подолання наслідків катастрофи, гарантування ядерної й радіаційної безпеки. Ваша праця залишається фундаментом захисту нашої країни, навіть у цей складний час», - зазначила Світлана Гринчук.

Є різні способи прийняти дитину в родину. Один з них — прийомна сім’я. Які кроки потрібно зробити, щоб стати прийомними батьками, які документи знадобляться і як можна подати заяву онлайн — роз’яснюють Міністерство соціальної політики і Державна служба України у справах дітей. 

Що таке прийомна сім’я

Прийомна сім’я — це подружжя або одна повнолітня людина, яка бере на виховання на свою житлову площу від 1 до 4 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

У дітей залишається офіційний статус. Діти виховуються в родині до 18 років, а якщо навчаються або мають інвалідність — до 23-х. 

Яку підтримку мають прийомні сім’ї:

• Грошова соціальна допомога на кожну прийомну дитину: 2,5 (для дитини з інвалідністю 3,5) прожиткових мінімуми.

• Грошове забезпечення прийомних батьків: 1 прожитковий мінімум за дитину.

• Соціальні послуги (соціальний супровід сімей, в яких виховуються діти-сироти і позбавлені батьківського піклування, соціальна адаптація дітей, які перебували в інтернатних закладах тощо). 

Створення прийомної сім’ї

Крок 1. 

Звернутися за консультацією до служби у справах дітей за місцем проживання:

• фізично;

• або подати заявку онлайн через сайт Дії: Каталог послуг — Сім’я — Консультація з усиновлення  (можна подати заявку на консультування щодо будь-якої сімейної форми виховання, не лише усиновлення). 

Крок 2. 

Зібрати пакет документів (список — далі) і подати його разом із заявою до служби у справах дітей:

• фізично;

• або через сайт Дії: Каталог послуг — Сім’я — Прийомні батьки, батьки-вихователі: реєстрація кандидатом .

Дія зазвичай підтягує необхідні документи з реєстрів. За потреби можна завантажити їхні скан-копії. Висновок про стан здоров’я і довідка від психіатра і нарколога мають також бути готові ДО подачі заяви через Дію, адже потрібно буде обов’язково завантажити їхні скан-копії.

Якщо прийомну сім’ю хоче створити подружжя, вони подають спільну заяву, підписану кожним. 

Пакет документів

• Паспорт

• РНОКПП або інформація про відмову від нього

• Документ із унікальним номером запису в Єдиному демографічному реєстрі (за наявності)

• Висновок про стан здоров’я

• Довідка про наявність/відсутність виконавчого провадження стосовно боргових зобов’язань

* Усе перелічене вище — від кожного з подружжя.

• Довідка про наявність/відсутність судимості для кожного заявника

• Довідка про доходи або про подачу податкової декларації (від заявника)

• Свідоцтво про шлюб або витяг з Держреєстру актів реєстрації цивільного стану

• Документ, що підтверджує право власності на житло або право користування (напр., договір оренди)

• Документ, що підтверджує місце проживання (перебування) для заявника і членів його сім’ї, які з ним проживають

• Довідка від психіатра і нарколога для кожного члена сім’ї, який проживає із заявником 

• Письмова згода повнолітніх членів сім’ї, які проживають із заявником, написана в присутності служби у справах дітей або завірена нотаріусом 

Крок 3. 

Пройти обстеження житлових умов. 

Крок 4. 

Пройти обов’язкове навчання в обласному центрі соціальних служб і отримати рекомендацію для створення прийомної сім’ї. 

Крок 5. 

Дочекатись внесення інформації службою у справах дітей до журналу обліку кандидатів у сімейні форми виховання. 

Крок 6. 

Пройти взаємодобір родини і дитини: познайомитись з дитиною (дітьми), встановити контакт, отримати згоду дитини, якщо дитина може дати таку згоду. 

Крок 7. 

Підписати договір з органом, який ухвалив рішення про утворення прийомної сім’ї.
Більше про те, як можна прийняти дитину в родину, на сайті “Україна для кожної дитини” dity.gov.ua .