Польські активісти Greenpeace занурилися до газопроводу Nord Stream на дні Балтійського моря, протестуючи проти ідей відновлення трубопроводу. Протестувальники вимагають, щоб Європа прискорила розвиток відновлюваних джерел енергії, щоб стати незалежною від російського газу.

Учасники мирної акції занурилися у води Балтійського моря неподалік місця, де майже три роки тому був підірваний газопровід. На поверхні води вони також розгорнули великий банер з написом «Ні Північному потоку, ні викопному газу» (англ. «No Nord Stream, no fossil gas»). 

У 2024 році російський газ становив майже п'яту частину імпорту газу в Європейському Союзі. Російське блакитне паливо транспортується танкерами до портів у Нідерландах і Франції, звідки передається до Німеччини, де його опосередковано купує, зокрема, Польща. Повна заборона на імпорт викопного палива з росії має набути чинності в ЄС лише в 2027 році. І доки Європа не матиме власних відновлюваних джерел енергії, доти перебуватиме в небезпеці, а війна в Україні триватиме. 

“Експорт викопного палива фінансує російську війну. Незважаючи на те, що російсько-українська війна триває вже 10 років, країни Євросоюзу продовжують фінансувати діяльність держави-агресора, купуючи російську нафту і газ. Лише минулого року вони заплатили за ці енергоресурси 22 млрд євро – це 15% військового бюджету росії. Ідеї про відновлення газопроводу «Північний потік» неприпустимі! Необхідно раз і назавжди закрити цю дискусію й унеможливити повернення до «Північного потоку»", – говорить Наталія Гозак, директорка Greenpeace Україна. 

Активісти виступали, зокрема, і за кліматичну безпеку. Адже під час видобутку та транспортування газу відбувається величезний викид метану – газу, одна тонна якого в короткостроковій перспективі є у вісімдесят разів шкідливішою для клімату, ніж така сама кількість вуглекислого газу. 

Розвиток відновлюваних джерел енергії – це опір російській військовій машині, крок до енергетичної незалежності та внесок у здорове майбутнє.

Девятого червня 2025 року президент Франції Емануель Макрон оголосив на Третій конференції ООН з океанів у Ніцці важливу новину: 50 країн ратифікували Угоду про відкрите море! Це неабияке досягнення світової спільноти, яка нарешті починає розуміти значення водного довкілля для життєдіяльності людей, яке останніми роками забруднюється прискореними темпами. Уже й школярі знають про мікропластик який попадає до риб з водою, а з рибою попадає і на наш обідній стіл.

Але одна справа бачити і розуміти проблему, а інша – вирішувати її. Два роки тому, нарешті, після двадцяти років перемовин була підписана Угода на базі Конвенції ООН з  морського права про збереження і стале використання морського біологічного різноманіття в ділянках поза меж дії національної юрисдикції.

Конференція в Ніцці була останньою, чи передостанньою перед  датою закінчення строку ратифікацій мінімум 60 країн підписантів під цією Угодою. Якщо ж до клубу 50 (хто ратифікував Угоду у місцевих парламентах) не приєднається до 20 вересня цього року ще десять, тоді зірвуться всі багаторічні зусилля і громадськості, і державних органів мати зручні інструменти контролю за збереженням міжнародних вод.

Напередодні конференції в Ніцці ГРІНПІС Україна провів пресконференцію в Українському кризовому медія-центрі, аби привернути увагу влади до цієї проблеми, з надією, що Україна все-таки підпише Угоду про відкрите море. Свою експертну точку зору висловили керівниція ГРІНПІС Україна Наталя Гозак, кампейнер з біорізноманніття Сергій Хара та Софія Садогурська, морська біологиня ГО ЕКОДІЯ.

Експерти-екологи дохідливо пояснили важливість Угоди про відкрите море для збереження біологічного різноманіття океанів поза межами національних юрисдикцій для світу і для України зокрема. Перш за все, коли вступить в силу цей документ, стане можливим створення в океанах екологічних зон, або морських природоохоронних зон, завдяки яким стане можливим охороняти біорізноманніття від піратської і бездумної експлуатації, за принципом біосферних заповідників, які вже існують на суші. Після Вступлять правові важелі контролю за забрудненням вод, за безконтрольним виловом риби та видобутком підводних корисних копалин, що спостерігається в останні роки. Як сказав генералний секретар ООН Антоніо Гутеріш на конференції в Ніцці, насувається новий Дикий Захід, свого роду золота лихоманка, тільки не на суші, а у водних просторах. Такі країни як США уже планують найближчим часом розкопувати дно в пошуках рідкоземельних металів. Тому цілком природньо, що Штати не прислали свою делегацію в Ніццу.

На прес-коференції у Києві екологи розкрили й інші вигоди Угоди про відкрите море для світової спільноти. Важливими пунктами цього епохального документу можна назвати і справедливий розподіл морських генетичних ресурсів, і оцінку впливу людської діяльності на океанічне довкілля, а також розвиток океанічних наукових досліджень.

Як для України, яка надіємося все ж підпише і ратифікує цю Угоду, важливим є вирішення спорів з російським окупантом щодо Чорного та Азовського морів. Навіть якщо росія не ратифікує цей документ, вона буде зважати на позицію світової спільноти не лише щодо наших з нею суперечок, їй доведеться відповідати і за забруднення морів, і за безконтрольний видобуток родовищ в Арктиці.  

Запрошений на прес-конференцію Другий радник Посольства Франції в Україні Александр Басбус, зі свого боку наголосив на всепланетній проблемі захисту морів і океанів та неодмінній участі в її вирішенні Української держави: «Хоча Україна не має виходу до океану, але вона є частиною цієї планети. І захист океанів в інтересах всіх жителів планети, тому що ми всі від них залежні. Ми зацікавлені в тому, щоб розумне управління океанами захищало їх від забруднення пластиком, від понаднормового вилову риби, від іншого шкідливого впливу на океанську воду. Тому ми заохочуємо наших українських партнерів подумати про підписання і ратифікацію якомога швидше цієї угоди, тому що це в інтересах всієї європейської спільноти».

Народна депутатка України, членкиня Комітету з питань екологічної політики та природокористування Юлія Овчинникова, в онлайн режимі, підтвердила наміри Верховної Ради ратифікувати Угоду про відкрите море. Але що ратифікувати, коли Угоду ще не підписано виконавчою владою України. І в українських екологів була надія, що конференція в Ніцці, це зручна для цього нагода.

Проте, хоч Уряд України міг підписати Угоду ще у 2023 році, розчарував він українську екологічну спільноту і у червні 2025 року в Ніцці. Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук була на цій конференції ООН, але чомусь свого автографа під Угодою про відкрите море не залишила. Правда, на другий день екологічного заходу підтвердила наміри України приєднатся до кола держав свідомих захисників морів і океанів.

На  своїй сторінці у соціальній мережі Фейсбук Світлана Грінчук зазначила: «Цивілізований світ сьогодні єдиний у розумінні, що стан морських екосистем, кліматична стабільність та продовольча безпека – взаємопов’язані. І Україна є не лише частиною, а повноправним учасником цієї свідомої міжнародної спільноти. Тож робота над приєднанням до нового міжнародного механізму захисту біорізноманіття триває».

Але триває не лише юридична підготовка українських урядовців до підписання, час теж не стоїть на місці. Годинники відмірюють час «Ч» для України – 20 вересні 2025 року! Часу обмаль! Якщо ми не встигнемо підписати і ратифікувати Угоду ООН про захист океанічних вод та раціональне їх виростання поза межами національних юрисдикцій, тоді ми залишимося не лише за бортом євроінтеграції, нас швидко запишуть до клубу океанічних бракон’єрів, де є і сусід-агресор, який вже заявив про небажання ратифікувати уже підписану нею Угоду про відкрите море.                                                                                            

І щоб не сталося політичної кастастрофи, треба швидко діяти не лише державним інституціям, а й громадськості, в різний спосіб підштовхувати владу та нагадувати можновладцям, що ми, як морська держава, маємо право на повноцінну участь у правовому регулюванні життєдіяльності і океанів також. Бо це конче необхідно Україні.

p.s. За інформацією Укрінформу станом на 1 вересня 2025 року міністр економіки, довкілля та сільського господарства України Олексій Соболев підписав Угоду про відкрите море (BBNJ Agreement) у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, яка посилить міжнародну екологічну співпрацю.

Олесь ПАСІЧНИЙ, агенція БІЗРЕЛІЗ

24 червня, за розпорядженням начальника Закарпатської ОВА та погодженням з ДП «Ліси України», ТОВ «Гондола» отримало право земельного сервітуту на 72 ділянки лісів біля Боржави майже на пів століття. Загальна площа ділянок – майже 25 гектарів. 

Аналітики Української природоохоронної групи проаналізували розташування цих ділянок. Ідеться про околиці сіл Пилипець та Подобовець, у підніжжі полонини Боржава. За документами, у планах побудувати гірськолижні витяги та траси. 

За словами аналітика Української природоохоронної групи Петра Тєстова, будівництво пов’язане зі створенням високогірного курорту «Боржава»: «Код сервітуту – 07.10 "інші земельні сервітути". Тобто не йдеться про звичайне право проїзду через чужу ділянку, для чого зазвичай і встановлюються сервітути, очевидно, мова про створення великого курорту на полонині Боржава! По-перше, на схилах Боржави вже незаконно змінили межі заказника "Темнатик". По-друге, нещодавно Агентство з розшуку та менеджменту активів оголосило про продаж на торгах земельних ділянок, частина з яких розташована безпосередньо на самій полонині».

Згідно з документами, про встановлення земельного сервітуту на ділянки поблизу Боржави до Закарпатської ОВА звернувся директор ТОВ «Гондола» Микола Балинський. У клопотанні від 29 травня 2025 року сказано, що ТОВ «Гондола» реалізує проект високогiрного туристичного екокластеру «Боржава» на території Пилипецької сільради. Планується, що проект буде відповідати вимогам для проведення мiжнародних спортивних змагань, включно з Олiмпiйськими та Параолiмпiйськими iграми. 

Полонина Боржава — один із наймальовничіших і найцінніших хребтів Українських Карпат, який простягається на 50 кілометрів. Полонина Боржава є унікальним середовищем із великою кількістю рідкісних видів рослин і тварин. Полонина включена до Смарагдової мережі Європи — системи охоронюваних територій, яка має важливе значення для збереження біорізноманіття.

Корисні посилання:

https://carpathia.gov.ua/npas/pro-pohodzhennia-tekhnichnykh-dokumentatsii-iz-zemleustroiu-shchodo-vstanovlennia-mezh-chastyn-zemelnykh-dilianok-na-iaki-poshyriuietsia-pravo-zemelnoho-servitutu-2?fbclid=IwY2xjawLhwdFleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEweU1Hc0QxaVVKajhuV1BEAR6JujqZVKi9V8NvfJ8sv7X6o_eZcY9QLmVxbX9yWEN3judGewXEdbZDU7yS5w_aem_udEjqLVvILywSUkxfbWDyA

https://carpathia.gov.ua/storage/app/uploads/public/66f/fca/57a/66ffca57af5a9369647855.pdf?fbclid=IwY2xjawLhwdNleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEweU1Hc0QxaVVKajhuV1BEAR51Xb2UPRlA0R0j1-DGsJHSKcf6rG5bh2WyZRl_WF526_FHyqYvPEu4TeDsVQ_aem_cJxla5XC6lJPsQT_3nBLdQ

https://prozorro.sale/auction/APE001-UA-20250623-13199/?fbclid=IwY2xjawLhwdRleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEweU1Hc0QxaVVKajhuV1BEAR7-ZCcVkw8nVUn6l1mfIGChl5nnXAIst_30Ewt0nKoen8MVxrvTXj0yoVVFLQ_aem_CYSJTgCp8ebnS5hHR4Zbuw

https://prozorro.sale/auction/APE001-UA-20250623-76246/?fbclid=IwY2xjawLhwdVleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEweU1Hc0QxaVVKajhuV1BEAR4eVSMa6Nem2PmjLVRLuKzOYyWFca6TK8ZVNk29IVhwKwjyfYcNlKIC_oL11g_aem__KEO6oiDkbrz3Qr_DfsPeg

https://prozorro.sale/auction/APE001-UA-20250623-85493/?fbclid=IwY2xjawLhwdZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETEweU1Hc0QxaVVKajhuV1BEAR6JujqZVKi9V8NvfJ8sv7X6o_eZcY9QLmVxbX9yWEN3judGewXEdbZDU7yS5w_aem_udEjqLVvILywSUkxfbWDyA

За розрахунками YouControl, проведеними на основі даних Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, бізнес в Україні утворив понад 592 тисячі тонн небезпечних відходів у 2024 році. Найбільше брудних речовин генерує нерудна промисловість, медзаклади та агросектор. А абсолютним “лідером” з найбільшою концентрацією небезпечних відходів є Запорізька область — 184 тис. тонн, що становить понад 31% від загальнонаціонального показника. У дослідженні фінансового аналітика Романа Корнилюка та R&D-центру YouControl — детальний аналіз сфер економіки та регіональний розподіл найбільшої концентрації небезпечних відходів. 

У дослідженні використовується комплексний аналіз офіційних даних Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, доповнений візуалізацією просторових і галузевих трендів. Водночас також робиться спроба оцінити, наскільки український корпоративний сектор готовий до імплементації екологічно відповідальних практик у сфері поводження з небезпечними відходами та що це означає в межах ESG-підходів.

ESG — це набір конкретних чинників і показників, як компанія працює стосовно екології та суспільства. ESG-фактори — це принципи сталого розвитку, які розшифровуються:

• Environmental — навколишнє середовище;

• Social — соціальний аспект;

• Governance — управління.

Географія небезпечних відходів

В умовах активної трансформації економіки та зростаючих очікувань щодо екологічної відповідальності бізнесу, управління відходами — особливо небезпечними — набуває ключового значення в контексті ESG-підходів. Проте реальний рівень екологічних ризиків залишається значною мірою непублічним або фрагментарно представленим у публічному полі. 

Згідно результатів аналітичного дослідження, у 2024 році юридичні особи в Україні утворили понад 592 тисячі тонн небезпечних відходів. Ці обсяги розподілені вкрай нерівномірно: деякі регіони акумулюють десятки відсотків усієї токсичної маси, тоді як інші — залишаються майже “чистими” білими плямами в офіційній статистиці.

Абсолютним “лідером” за утворенням небезпечних відходів стала Запорізька область — 184 тис. тонн, що становить понад 31% від загальнонаціонального показника. Основними чинниками тут виступає зосередження важкої промисловості, зокрема металургійного і хімічного виробництва, а також енергетичного сектору, що традиційно генерує найбільші обсяги небезпечного виробничого шламу та інших відходів І–ІІ класу небезпеки.

Другу позицію посідає місто Київ із понад 61 тис. тонн. У столичному регіоні де-юре зосереджені не лише великі промислові комплекси, а й логістичні, медичні, будівельні та сервісні компанії, які також є джерелами токсичних речовин.

До п’ятірки найбільш навантажених відходами областей увійшли також Львівська — 53,8 тис. тонн; Дніпропетровська — 52,0 тис. тонн; Волинська — 37,1 тис. тонн.

Для Львівської і Волинської областей високі показники частково пояснюються вугільною галуззю, переробними підприємствами, а також активним розвитком виробництва з вторинною сировиною, де небезпечні відходи — неминучий побічний продукт.

Натомість на протилежному кінці регіонального ренкінгу — Донецька (39 тонн), Херсонська (11 тонн) та Луганська (7 тонн) області. У цьому випадку низькі показники зумовлені повномасштабною війною, окупацією територій або тимчасовою втратою контролю над ними, що унеможливлює коректне ведення статистичної звітності через реєстрацію повних обсягів утворення та обліку відходів.

Нерівномірність утворення небезпечних відходів є викликом для екологічної політики, адже розподіл небезпечних відходів по регіонах вказує на кілька ключових тенденцій:

• Токсичне навантаження концентрується в індустріальних регіонах із великою часткою переробної промисловості.

• Дані про утворення відходів можуть бути заниженими або відсутніми у зонах бойових дій, що викривлює загальну картину.

• Велика частка відходів генерується не лише традиційною «важкою» промисловістю, а й сервісними секторами — логістикою, охороною здоров’я, бізнес-послугами.

Для імплементації ефективних ESG-стратегій необхідне детальне зонування регіональних екологічних ризиків, прозора система обліку утворення та утилізації небезпечних відходів, а також зміна підходів до державного та корпоративного контролю у сфері сталого розвитку.

Нерудна промисловість, медзаклади та аграрний сектор генерують найбільше небезпечних відходів в Україні 

Попри воєнні ризики й економічну нестабільність, промисловий і аграрний сектори України продовжують активно працювати. Водночас це означає й стабільне утворення великого обсягу небезпечних відходів — від хімічно агресивних речовин до біологічно активних компонентів, які можуть мати суттєвий вплив на довкілля та здоров’я людей.

Нерудна промисловість — це “лідер” із явним відривом у сфері утворення небезпечних відходів. Вона лідирує з помітною перевагою, згенерувавши понад 201 тис. тонн небезпечних відходів — 34% від загального обсягу. До цього сектора належать кар’єри з видобутку піску, щебеню, глини, а також підприємства з переробки мінералів. Характерними для них є відходи із вмістом важких металів, абразивів та залишків реагентів, що можуть забруднювати ґрунтові води й повітря.

Медичні заклади знаходяться на 2-му місці за обсягами брудних відходів, адже  80,7 тис. тонн небезпечних відходів походять із медичних установ. Після пандемії та в умовах воєнних дій цей показник істотно зріс. До медичних відходів належать інфекційні матеріали, відпрацьовані ліки, ампули, біологічні залишки та інші потенційно небезпечні речовини, які потребують особливого поводження. Відтак побічним наслідком позитивного соціального впливу на здоров’я громадян є токсичне навантаження на екологію з боку системи охорони здоров’я.

Аграрний сектор попри часто непомітне для населення забруднення за загальним обсягом утворених небезпечних відходів знаходиться на третій позиції — 65,4 тис. тонн. Джерелом токсичних залишків підприємств сільського господарства виступають пестициди, гербіциди, ветеринарні препарати, а також відходи від тваринництва. Незважаючи на «натуральний» імідж агросектору, він є серйозним джерелом хімічного навантаження, яке часто залишається поза увагою екологічного контролю.

Інші ключові сектори: харчова, вугільна промисловість, водопостачання, металургія, виробництво електроніки, кожен з яких згенерував небезпечних відходів в діапазоні від 25 до 40 тис. тонн. Ці сектори об’єднує спільна риса — наявність хімічно активних виробничих циклів та обмежена екологічна модернізація. Зокрема, у виробництві електроніки відходи можуть містити кадмій, свинець, миш’як та інші надзвичайно токсичні елементи.

Новий модуль “ESG-профіль” в YouControl показує, на що потрібно звернути максимальну увагу при оцінці екологічних ризиків, соціальної відповідальності та корпоративної прозорості партнерів. Це перший в Україні модуль для комплексної автоматичної оцінки ESG-ризиків компаній. Модуль дозволяє швидко оцінити ESG-ризики контрагента, включаючи потенційний рівень екологічного та соціального впливу (E&S) відповідно до категоризації видів діяльності (за методологіями Фонду розвитку підприємництва (ФРП) та Європейського банку реконструкції та розвитку (ЕБРР)). Інструмент допомагає виявити потенційні ризики, визначити "зони росту" для покращення ESG-показників та підготуватися до взаємодії з міжнародними фінансовими інституціями.

ESG і корпоративна відповідальність: вимога часу

Високі показники утворення небезпечних відходів у різних секторах свідчать про потребу у глибшій інтеграції принципів ESG в операційні процеси бізнесу. Мова йде не лише про облік і звітність, але й про впровадження замкнутих виробничих циклів, використання безпечніших технологій, розбудову інфраструктури для утилізації й вторинної переробки. Системна робота в цих напрямках — ключ до мінімізації екологічного сліду та підвищення стійкості компаній у довгостроковій перспективі.

Повна версія дослідження на сайті YouControl

Кожної весни та осені настає сезонне загострення паління трави і повітря наповнюється смородом диму, особливо у сільській місцевості. Така поведінка не просто незаконна, а ще й небезпечна для довкілля, здоров’я і гаманців паліїв трави. У той час як існує чудова альтернатива палінню – компостування. Це допоможе не лише позбутися рослинних решток у безпечний спосіб, а й отримати доступне та корисне органічне добриво.

Щоб більше людей дізналися про шкоду паління трави та альтернативне поводження з рослинними відходами, Екодія розробила інформаційні плакати, які ви можете роздрукувати та повісити на дошках оголошень у своєму населеному пункті.

Завантажити плакат у форматі PDF для друку можна тут: Плакат про паління трави

Кількість велосипедистів у Києві зменшилась на 28% у будній день та на 17% у вихідний, якщо порівнювати результати підрахунку велосипедистів у 2024 році з показниками 2022 року — у перший рік широкомасштабного вторгнення. Цей спад є досить суттєвим, якщо подивитися попередню тенденцію зростання користування велосипедом під час років карантину та першого року широкомасштабного вторгнення. Спад може бути пов’язаним із зовнішніми обставинами: повітряною тривогою під час підрахунку в будній, яка може впливати на рішення їхати або не їхати на велосипеді, літніми відпустками та змінами в методології дослідження. Водночас погода у дні підрахунку у 2022-2024 роках була подібною, період підрахунку — кінець червня-початок липня — теж є подібним.

За результатами літнього підрахунку велосипедистів у 2024 році в Києві 57% користувачів велосипеда їздять по тротуарам, 31-37% відповідно — по дорозі, 6-12% — по велоінфраструктурі. Також підрахунок показав, що влітку минулого року жителі та жительки Києва приблизно однаково користувалися велосипедом як у будні дні для їзди на роботу чи у справах (3743 особи), так і у вихідні для дозвілля (3477 особи).

Дарина Пирогова, голова U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») та співкоординаторка підрахунку велосипедистів, соціологиня: 

«Звичайно, нам як організації, що адвокатує кращі умови для велосипедистів і велосипедисток, хотілося б, щоб їхня кількість лише зростала з року в рік. Нам здається, що навіть у Києві, далеко не ідеальному з точки зору планування дорожнього руху, можливості для пересування на велосипеді зараз, у 2025 році, є значно ширшими і безпечнішими, ніж ще 10 років тому. Проте в дослідженнях нерідко трапляється так, що твої гіпотези й очікування щодо результатів не підтверджуються і це хороший привід розібратися – чому дані, тенденції до спадання або зростання саме такі. Отже, чисельність велосипедистів на вулицях у певні години може залежати від багатьох факторів: погоди, пори року, часу доби, безпекової ситуації, зручності для пересування на тій чи іншій вулиці тощо. Причому ці фактори можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для дослідження (в тому числі, ряд факторів одночасно). 

Скоріше за все, зниження в 2024 році кількості велосипедистів на вулицях Києва майже на третину, порівняно з 2022 роком, коли був попередній замір, пов’язане з меншою кількістю населення в місті через канікули та відпустки, зміною транспортної поведінки через повітряні тривоги та ремонтами інфраструктури, а також коригуванням методології підрахунку, зростанням популярності легкого персонального транспорту (ЛПТ) як альтернативи велосипеду тощо. Однак з упевненістю можу сказати, що дані підрахунку-2024 говорять нам про те, що в Києві вже їздить дуже багато людей на велосипедах, і їх може бути ще більше, якщо продовжувати розвивати умови для велоруху в Києві». 

Фото з підрахунку велосипедистів Фото U-Cycle / Роман Матерухін

Співпраця з Національним транспортним університетом

Підрахунок велосипедистів у 2024 році вперше в історії цього унікального дослідження, яке U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва») проводить з 2014 року, втілили студенти та викладачі Національного транспортного університету, з яким підписано меморандум про співпрацю. 

Ольга Куницька, викладачка кафедри транспортних систем та безпеки дорожнього руху, професорка Національного транспортного університету: «Участь у підрахунку велосипедистів дала нашим студентам не лише цінний досвід роботи з транспортною аналітикою, а й можливість зробити внесок у розвиток сталої мобільності Києва. Такі дослідження допомагають нам краще розуміти транспортні потреби міста та сприяти створенню комфортнішої інфраструктури для всіх учасників руху».

Нагадуємо, що результати підрахунків показують не абсолютну кількість велосипедистів, а свідчать про тренди та динаміку використання велосипеда як транспорту з року в рік та дозволяють фіксувати її в різні періоди, навіть під час широкомасштабної війни та регулярних повітряних тривог.

Ключові результати дослідження

• Кількість велосипедистів протягом 2-х вечірніх годин у будній день становила 3743 особи, а у вихідний — 3477. Більша кількість велосипедистів у будній день порівняно з вихідним свідчить про те, що люди використовують велосипед переважно для їзди на роботу чи у справах, а не тільки для для відпочинку. Ця тенденція вперше була зафіксована 2020 року під час карантину через пандемію ковіду, коли громадський транспорт працював в обмеженому режимі, а велосипед став одним із варіантів безпечного пересування. Тепер, у час широкомасштабного вторгнення, коли громадський транспорт у Києві досі зупиняє свій рух під час тривоги, велосипед може посилити свою роль надійного засобу переміщення по місту.

• Якщо порівнювати кількість велосипедистів у будній і вихідний з показниками першого року широкомасштабного вторгнення – 2022-м, то вони є нижчими на 28% у будній день та на 17% у вихідний. Цей спад є досить суттєвим, якщо подивитися попередній тренд зростання користування велосипедом під час років карантину. Спад може бути пов’язаним із зовнішніми обставинами – у 2024 у середу на час підрахунку припала повітряна тривога, яка може впливати на рішення їхати або не їхати на велосипеді. Водночас, погода у дні підрахунку у 2022-2024 була подібною, період підрахунку – кінець червня-початок липня теж є подібним.

• 57% користувачів велосипеда їздять по тротуарам, 31-37% відповідно — по дорозі, 6-12% — по велоінфраструктурі. 

• Шоломом користувалися 20-23% велосипедистів та велосипедисток.

• Частка жінок від загальної кількості велосипедистів становила 13-15%. 

• За спостереженнями студентів, які здійснювали підрахунок – лише приблизно кожен 10 велосипедист або велосипедистка були вдягнені у спортивну форму, решта – у звичайний одяг.

• За 2 години підрахунку було зафіксовано 470 велокур’єрів у будній день та 679 у вихідний. Порівняно із 2022 роком, кур’єрів стало суттєво більше – на 42% у вихідний день. Якщо пригадати динаміку 2020-2022, то тоді було теж зафіксоване зростання. Наразі велокур’єри – це п’ята частина велосипедного трафіку у вихідний день та 13% у будній, що складає доволі значну частину користувачів доріг, тротуарів та велоінфраструктури.

• Кількість користувачів легкого персонального транспорту (ЛПТ) у будній день становить 1930, а у вихідний — 1709. Порівняно із 2022 роком спостерігаємо зниження на 36% у вихідний день та на 7% у будній – подібний тренд, як і з велосипедистами. 

• Порівняно з велосипедами, частка жінок серед користувачів ЛПТ є вищою — 18-21%.

Час та погода

Середа 19 червня 17:00-19:30  — сонячно, ясно +29-31°C (підрахунок продовжився на час, який тривала повітряна тривога, під час тривоги підрахунок не проводився).

Субота 22 червня 12:00-14:00 — сонячно, +25-31°C.

Кількість та динаміка

За 2 години у будній день кількість велосипедистів на 25 перехрестях становить 3743, а у вихідний — 3477. Цього року, порівняно із 2022 ми зафіксували спад користування велосипедом в середньому на чверть. Якщо порівнювати кількість велосипедистів у будній і вихідний з показниками першого року широкомасштабного вторгнення – 2022-м, то вони є нижчими на 28% у будній день та на 17% у вихідний. Цей спад є досить суттєвим, якщо подивитися попередній тренд зростання користування велосипедом під час років карантину. Спад може бути пов’язаним із зовнішніми обставинами – у 2024 у середу на час підрахунку припала повітряна тривога, яка може впливати на рішення їхати або не їхати на велосипеді. Водночас, погода у дні підрахунку у 2022-2024 була подібною, період підрахунку – кінець червня-початок липня теж є подібним.

Виявилось, що цього року у будній день кількість поїздок трохи більша – на 8%, ніж у вихідний (порівняно із різницею у 25% на користь буднього дня у 2022-му). Ми фіксуємо такі зміну балансу між будніми на вихідним днями вже кілька років поспіль. Це стимулюють різні фактори: як зупинка громадського транспорту під час карантину та його нестабільна робота під час повітряних тривог, так і створення якісної і безпечної інфраструктури у різних районах міста. Водночас у вихідні дні кількість велосипедистів є також достатньо високою.

Рух по дорозі, тротуарах та велоінфраструктурі

За результатами літнього підрахунку велосипедистів у 2024 році у Києві 57% користувачів велосипеда їздять по тротуарам (однакова частка у будній та вихідні дні). Більше за все по тротуарах рухаються там, де авто рухаються із високою швидкістю (наприклад, вул. Набережно-Хрещатицька в районі пішохідного мосту, інші мости).

Близько третини велосипедистів рухалися по дорозі — 27% у будній та 31% у вихідний день. Переважно, такий рух зафіксовано на вулицях, де вузькі тротуари або пожвавлений рух на них, багато торгівлі або зупинок громадського транспорту, тротуар не у належному стані (вул. Хрещатик, Січових Стрільців, Глибочицька, бульвар Міхновського, Індустріальний шляхопровід).

У 2024 ми зафіксували значно менш інтенсивний рух по велосипедній інфраструктурі, порівняно із 2022 роком – 6% у будній та 12% у вихідний день (порівняно із 28-30% у 2022). Проте варто додати, що лише на 9 перехрестях, які входять до переліку місць підрахунку, є велосипедна інфраструктура (велослуга, велодоріжка або смуга для руху громадського транспорту, де можна рухатися велосипедистам).

Шоломи та одяг

Частка велосипедистів у шоломах залишається стабільною та незмінною — трохи менше за чверть – 20-23% у 2024 році порівняно із 25% у 2022-му. Найбільше велосипедистів та велосипедисток у шоломах ми зафіксували на мості Метро та на Індустріальному шляхопроводі. Нагадуємо, що згідно з Правилами дорожнього руху шолом не є обов’язковим для їзди на велосипеді, натомість обов’язковими є світловідбивачі, звуковий сигнал та увімкнена передня фара в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Залежно від точки підрахунку, ми спостерігали від 10% до 40% велосипедистів на спортивних велосипедах (МТБ або шосе) і в спортивному одязі. Відповідно, від 90% до 60% — це велосипедисти у звичайному одязі, без екіпірування на МТБ або міських велосипедах, які їдуть у справах або на прогулянку з сім’єю.

Гендерний розподіл

Частка жінок від загального числа велосипедистів становить у будній день та 15% у вихідний. Чисельність жінок-велосипедисток залишається стабільною із 2022 року. У будній день найбільше велосипедисток було на Дніпровській та Русанівській набережних та проспекті Соборності — 59, на перехресті Сержа Лифаря/Драйзера на Троєщині — 47 та на Хрещатику та Володимирському узвозі — 46. У вихідний – на Пішохідному мосту та Набережному шосе – 101.

Велокур’єри

З початку 2020 року ми зафіксували, що пандемія спричинила значне збільшення кількості велокур’єрів з різних сервісів доставки. Їх кількість продовжує зростати. У будній день зафіксовано 470 кур’єрів, у вихідний — 679. Порівняно із 2022 роком, кур’єрів стало суттєво більше – на 42% у вихідний день. Наразі велокур’єри – це п’ята частина велосипедного трафіку у вихідний день та 13% у будній, що складає доволі значну частину користувачів доріг, тротуарів та велоінфраструктури.

Легкий персональний транспорт 

У 2020 році ми вперше порахували, скільки людей у Києві користується легким персональним транспортом (електросамокати, моноколеса і т.п.). У 2024-му ми продовжуємо це робити. Отже, цього року в будній день зафіксовано 1930 (21% жінок та 79% чоловіків), а у вихідний — 1709 (18% жінок та 82% чоловіків) осіб на самокатах або моноколесах. Порівняно із 2022 роком спостерігаємо зниження на 36% у вихідний день та на 7% у будній – подібний тренд, як і з велосипедистами. Бачимо, що у будні ЛПТ користуються навіть більше, ніж у вихідний, що свідчить про використання цього виду транспорту для швидкої мобільності з точки А у точку Б.

Найпопулярніші напрямки

Найпопулярнішими напрямками руху стали традиційно Північний та Пішохідний мости, адже вони поєднують лівий та правий береги та правий берег із найбільшою рекреаційною зоною — Трухановим островом відповідно, а також нова точка на мості Метро. Далі за популярністю йде перехрестя вулиць Драйзера та Лифаря на Троєщині, та перехрестя проспекту Григоренка та вул. Ахматової – вони обидва розташовані у густонаселених спальних районах.

Найменше велосипедистів проїхало через площу Слави, яка є однією із найвищих точок підрахунку, та на новій точці – вул. Новокостянтинівській.

Фото U-Cycle / Роман Матерухін

Адаптація методології підрахунку

Підрахунок велосипедистів було організовано у середу, 19 червня, та у суботу, 22 червня 2024 року, на 25-ти перехрестях у Києві. Порівняно із 2022 роком команда U-Cycle вирішила дещо змінити перелік перехресть після ретроспективного аналізу даних щодо інтенсивності руху велосипедистів по місту. Так, з переліку точок було виключено найменш інтенсивні перехрестя Кирилівська–Юрківська (на Кирилівській відбувається тривалий ремонт трамвайної мережі). Натомість було додано точку на вулиці Новокостянтинівській неподалік, куди переорієнтувалися транспортні потоки. Також натурні спостереження та аналіз даних підрахунків минулих років показали, що для охоплення у підрахунку велоруху та Троєщині достатньо однієї точки, тому перехрестя Бальзака-Екстер було виключено із переліку точок у 2024 році. Крім того, було додано ще 3 нові точки: Індустріальний міст, метро Деміївська та перехрестя Грінченка-Байкова (остання – у зв’язку із інтенсифікацією пересадкового вузла на метро Либідська).

Загалом ми вважаємо, що дуже важливо реагувати та сезонні або інші зміни у характері транспортних потоків у місті та адаптувати методологію до таких змін щоб отримувати найбільш актуальну картину щодо велосипедних переміщень. У 2025 році ми спробуємо продовжити рахувати таких же 25 точках, щоб перевірити наші гіпотези та оцінити динаміку. 

Хто проводив підрахунок

Підрахунок велосипедистів улітку 2024 року організувала U-Cycle (ГО «Асоціація велосипедистів Києва»), а реалізували 45 студентів 2-го курсу спеціальності «Транспортні технології» випускової кафедри «Транспортні системи та безпека дорожнього руху» факультету Транспортних та інформаційних технологій: Бондар Владислав, Винник Дмитро, Ічанський Богдан, Кобильчак Софія, Кондратюк Юрій, Коротич Захар, Кравчук Ярослав, Курілов Роман, Лавренюк Максим, Левченко Олександр, Патик Денис, Романюк Тетяна, Рябчук Гліб, Федоряка Марія, Шапченко Максим, Шулдик Олександра, Баранівський Констянтин, Бондар Богдан, Бондаренко Іван, Власенко Владислав, Гордієнко Михайло, Дубина Андрій, Кирпа Назар, Лукошко Ілля, Олійник Назар, Погребна Вікторія, Ткач Дарина, Шикера Віталій, Шумовська Анастасія, Долина Нікіта, Олександр Дячков, Козинський Роман, Кукіль Дмитро, Матюхін Антон, Шацький Олександр, Каленський Дмитро, Фідаров Давид, Харченко Євген, Цісельський Владислав, Нагребельний Володимир, Лукашкін Олексій.

Фото надані учасниками та учасницями підрахунку 2024

Координували підрахунок велосипедистів викладачі кафедри Транспортних систем та безпеки дорожнього руху професорка Ольга Куницька, професорка Оксана Гульчак, доцент Олександр Кошарний, асистентка Юлія Солоденко, директорка U-Cycle (ГО Асоціація велосипедистів Києва) Анастасія Макаренко, члени ради Владислав Панченко, Микола Полюхович та Юрій Степаненко, голова U-Cycle Дарина Пирогова. Матеріал підготували співкоординаторка підрахунку і соціологиня Дарина Пирогова та комунікаційниця U-Cycle Марина Блудша. Інфографіку підготувала дизайнерка Катерина Яковець.

Нагадаємо, з 2014 року ми проводимо підрахунок велосипедистів у Києві, щоб побачити динаміку використання велосипеда в місті та використовувати ці дані для адвокації безпечної велосипедної інфраструктури в місті.

Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук провела зустріч з Віцепрезидентом ЄБРР Маттео Патроне. Вони обговорили перспективи партнерства у сфері розвитку водної інфраструктури, оцифрування геологічних даних, управління відходами та розвитку Чорнобильської зони відчуження. 

Світлана Гринчук розповіла пану Маттео про один з довкіллєвих пріоритетів Уряду – водозабезпечення та розвиток гідротехнічної інфраструктури. Проблема водних ресурсів стосується не тільки фронтових областей, а й всієї України. На впровадження ПУРБів та реалізацію програми водозабезпечення прифронтових територій Україна потребує понад 9 млрд євро інвестицій. 

«На сьогодні продовжуємо реформу водної сфери відповідно до європейських стандартів. На зустрічі обговорили низку проєктів з будівництва та реконструкції гідротехнічної інфраструктури, де можлива підтримка ЄБРР. Ключове питання сьогодні – їх фінансування. Домовилися з представниками ЄБРР організувати окремо зустріч на технічному рівні», - зазначила Світлана Гринчук. 

Міністр повідомила, що сьогодні міжнародні партнери звертають особливу увагу на відновлення Арки Нового Безпечного Конфайнменту. ЄБРР – один з наших ключових партнерів за цим напрямком. Об’єкт зазнав російської терористичної атаки й не виконує свою захисну функцію. Завдяки підтримці ЄБРР на позачерговому засіданні Асамблеї РМСЧ ухвалено рішення про виділення коштів з адміністративного бюджету Рахунку міжнародного співробітництва для Чорнобиля на оцінку наслідків руйнування. Сподіваємося надати перші результати обстеження уже до наступного засідання Асамблеї РМСЧ.  

Світлана Гринчук висловила подяку ЄБРР за колосальну підтримку у сфері оцифрування геологічних даних. «Ще у 2021 році Прем'єр-міністр України Денис Шмигаль та Віцепрезидент Єврокомісії Марош Шефчович підписали меморандум про партнерство щодо сировинних ресурсів. Для України ця співпраця має історичне значення. За сприяння ЄБРР та фінансування у розмірі 220 тис. євро реалізовано пілотний проєкт зі сканування 5000 книг геологічних звітів. Сьогодні погоджене технічне завдання на другий етап оцифрування геологічних звітів. Попередня вартість програми – 2 млн євро. Очікуємо на підписання контракту з ДНВП «Геоінформ України», - нагадала Міністр. 

Серед іншого Міністр та Маттео Патроне обговорили актуальні проєкти “зеленої” енергетики та можливості впровадження таких ініціатив. Також Світлана Гринчук розповіла про нові можливості у сфері управління відходами, які з’явилися після імплементації відповідного законодавства. Сьогодні готуємо з областями регіональні плани управління відходами. Деякі регіони вже підготували пропозиції для інвесторів. 

Пан Маттео висловив готовність ЄБРР розглянути ці проєкти для співпраці з громадами. 

«Дякую Маттео Патроне та його команді за продуктивний діалог. Плануємо зустрітися незабаром для обговорення конкретних кейсів», - подякувала Світлана Гринчук.

Хто володіє українськими надрами: аналіз компаній та іноземних співвласників

Аналітики R&D центру YouControl проаналізували Перелік спеціальних дозволів на користування надрами Державної служби геології та надр України.  З’ясувалося, що право на користування надрами в Україні мають 2 268 компаній та 78 фізичних осіб. У структурі власності проаналізованих юросіб присутні представники 51 країни. Понад 10 юридичних осіб зі спецдозволами на користування корисними копалинами у своєму складі мають корпоративні групи “СКМ”, “Смарт-холдинг”, “Західнадрасервіс”, “Істван” та “АТБ”. Детальніше — в новому дослідженні YouControl. 

Інфографіка

Як ми рахували

З початком повномасштабного вторгнення доступ до даних щодо покладів корисних копалин та дані про ліцензії на їхній видобуток був закритий. Водночас на порталі відкритих даних оприлюднений Перелік спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), що містить дані про спеціальні дозволи на користування із зазначенням власника, назви корисної копалини, строків видачі та завершення.

Щоб сформувати вибірку важливих надр та їхніх користувачів, фахівці YouControl взяли за основу список критичних корисних копалин з 50 мінеральних ресурсів, що опублікувала Геологічна служба США (USGS) у 2022 році. За інформацією USGS, мінеральні ресурси з переліку, від алюмінію до цирконію, “відіграють значну роль у національній безпеці, економіці, розвитку відновлюваної енергетики та інфраструктури”. Список критичних корисних копалин було визначено з використанням найсучасніших наукових методів оцінки критичності корисних копалин.

Спецдозволи на користування надрами та іноземні власники

В цілому 2 268 компаній і 78 фізичних осіб мають 3 482 дійсні спеціальні дозволи на користування українськими надрами. Більшість компаній-власників таких спецдозволів мають по одному дійсному дозволу, проте є ряд компаній, де їхня кількість сягає кількох сотень або десятків. До прикладу, державні АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (213 дозволів), ПАТ "УКРНАФТА" (89). Деякі компанії не вдалося ідентифікувати через розповсюджену назву (в проаналізованому переліку відсутні коди ЄДРПОУ). 

502 підприємства, пов’язані із 255 корпоративними групами в аналітичній системі YouControl. Деякі компанії відносяться до кількох груп одночасно, а низка корпоративних груп мають у складі по кілька компаній з проаналізованого переліку. Більше 10 юридичних осіб зі спецдозволами на користування корисними копалинами у своєму складі мають “СКМ” (39), “Смарт-холдинг” (17), “Західнадрасервіс” (13), “Істван” (12) та “АТБ” (11).

Співвласниками 351 компанії з 2109 є юридичні чи фізичні особи з місцем реєстрації/громадянством в іноземних країнах. В структурі власності цих компаній представники з 51 країни світу. Серед учасників/акціонерів/бенефіціарів деяких з них можуть бути компанії чи фізичні особи із кількох іноземних країн одночасно. Найбільше серед співвласників компаній, що мають спецдозволи на користування надрами, представників Кіпру (137), Нідерландів (34), Швейцарії (24), Великобританії (23), Німеччини (21), Чехії (16), США (14), Туреччини та Сейшельських о-вів (по 13), Австрії (12) і Белізу (10).

Хто контролює українські критичні корисні копалини: перелік компаній

Згідно з даними аналізу Переліку спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), спеціальні дозволи на користування 16 з 50 критичних корисних копалин в Україні мають 39 компаній. При цьому деякі компанії мають спецдозволи на користування одразу кількох критичних мінеральних ресурсів.

Аналіз даних 39 юросіб показав, що 10 з них знаходяться у власності держави. 7 державних компаній мають спецдозвіл на користування мінералом германієм, а ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК" має право на користування рудами одразу кількох критичних мінералів, серед яких ванадій, ніобій, скандій та ін. Зауважимо, що ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК" став державним з березня 2023 року. До того бенефіціаром компанії був росіянин Михайло Шелков, який знаходиться під санкціями РНБО.

Має спецдозвіл на користування 5 з 50 критичних мінеральних ресурсів АТ "ОБ’ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ". Державний пакет акцій компанії в жовтні 2024 року придбало на аукціоні ТОВ «ЦЕМІН УКРАЇНА», що входить до корпоративної групи “НЕКСОЛ Холдінг” на чолі з Насібом Хасановим.

До складу 13 корпоративних груп входять/відносяться 22 з проаналізованих 39 компаній. Деякі групи мають у складі по кілька компаній.

Ключова особа корпоративної групи “АТБ”  Геннадій Буткевич є бенефіціаром:

ТОВ "РОЗВИТОК ПОБУЖЖЯ" (графіт);

• ТОВ "ПЕРЖАНСЬКА РУДНА КОМПАНІЯ" (цинк, берилій);

• ТОВ "ТИТАН-АПАТИТОВА ГРУПА" (титан);

• ТОВ "ЦФР ГРУП" (цирконій).

Партнером Геннадія Буткевича з менше ніж 10% часткою в статутному капіталі вищезгаданих чотирьох компаній є Віталій Якименко — ключова особа “Групи родини Якименко”. За інформацією Forbes Ukraine, Віталій Якименко є батьком народного депутата від “Слуги народу” Павла Якименка. До складу “Групи родини Якименко” входять 3 компанії, що також мають спецдозволи:

• ТОВ "КОЛЬОРМЕТ УКРАЇНИ" (нікель);

• ТОВ "МАЙН ЕКСТРАКШН" (хром);

• ТОВ "ТАУРУС ІНФІНІТІ" (тантал).

Право на користування копалинами, що містять титан, ванадій, скандій та цирконій мають 3 компанії з групи підсанкційного бізнесмена Дмитра Фірташа з “Груп ДФ”:

• ТОВ "ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ" (титан, ванадій, скандій, цирконій);

• ТОВ "МЕЖИРІЧЕНСЬКИЙ ГЗК" (титан);

• ТОВ "МОТРОНІВСЬКИЙ ГЗК" (цирконій).

Три компанії зі спецдозволом на користування германієм входять до складу корпоративної групи “СКМ”.

• ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ";

• ТОВ "ШАХТА "БІЛОЗЕРСЬКА";

• ПРАТ "ШАХТОУПРАВЛІННЯ "ПОКРОВСЬКЕ" також пов’язане з групою “Смарт-Холдинг” екснардепа Вадима Новинського. Пан Новинський нині знаходиться під дією санкцій РНБО.

ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ", що входить до групи “Укрдонівест”, ключовою особою якої є Віталій Кропачов, також має спеціальний дозвіл на користування германієм.

Спецдозвіл на користування титановими та цирконієвими рудами має ТОВ ВКФ "ВЕЛТА", що входить до однойменної корпоративної групи “Велта”, ключовою особою якої є Андрій Бродський. В березні 2025 року до складу групи увійшло ТОВ "ВЕЛТА МІНЕРАЛС" (до березня 2025 року — ТОВ "ДЕКАРТ МІНЕРАЛС"). Ця компанія також має спецдозвіл на користування титановими рудами.

Єдина юрособа, що має дозвіл на користування літієвими рудами — ТОВ "УКРЛІТІЙВИДОБУВАННЯ". Бенефіціаром компанії виступає Сергій Табалов — ключова особа “Групи родини Табалових”. За інформацією видання “НАШІ ГРОШІ”, Сергій Табалов є сином екснародного депутата Олександра Табалова.

ТОВ "СПИС УКРАЇНА" зі складу корпоративної групи з турецьким іноземним капіталом “ОНУР”, що активно працює над будівництвом доріг в Україні, має спецдозвіл на користування графітом і ніобієвими рудами.

Спецдозвіл на користування копалинами графіту, окрім вищезазначених юросіб зі складу груп “ОНУР” і “АТБ”, отримало ПРАТ "ЗАВАЛЛІВСЬКИЙ ГРАФІТОВИЙ КОМБІНАТ". Власником майже 79% акцій компанії є ТОВ "ГРАФІТІНВЕСТ", 70% статутного капіталу якого належить австралійській компанії Volt Resources Ltd. За даними видання NADRA.INFO, наприкінці червня 2022-го Volt Resources організувала розміщення акцій на Австралійській фондовій біржі (ASX) для залучення двох мільйонів австралійських доларів (еквівалентно 1,36 млн доларів США). Ще 20% статутного капіталу ТОВ "ГРАФІТІНВЕСТ" належить словацькій компанії МОГРА С.Р.О. За даними реєстру компаній Словаччини, остання в рівних частках належить Михайлу Костюку і Остапу Костюку. Пан Михайло, за версією видання NADRA.INFO, є ексгендиректором Укрзалізниці (2009-2011 рр.), колишнім головою Львівської ОДА (2011-2013 рр.), ексзаступником голови Київської міської державної адміністрації (2013-2014 рр.). А також батьком Марти Янко, якій належить ще 10% ТОВ “ГРАФІТІНВЕСТУ”.

Спеціальний дозвіл на користування марганцевими рудами мають 3 компанії: ТОВ "НЕОТЕХІНВЕСТ", АТ "МАРГАНЕЦЬКИЙ ГЗК" та АТ  "ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК". Останні дві, за даними видання “Дзеркало тижня”, входять до так званого феросплавного холдингу, що контролюється Ігорем Коломойським (“Приват”) та Віктором Пінчуком (“Істван”). 

Висновки

Аналіз структури власників спеціальних дозволів на користування надрами в Україні показав значну концентрацію ресурсів у руках як державних, так і приватних компаній, зокрема, що входять до складу великих корпоративних груп. Загалом, 2 268 компаній і 78 фізичних осіб володіють 3 482 спецдозволами. Державні підприємства, такі як АТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" та ПАТ "УКРНАФТА", мають найбільшу кількість дозволів. Приватний сектор представлений такими великими гравцями, як "СКМ", "Смарт-холдинг", "Західнадрасервіс", "Істван" та "АТБ". Водночас у структурі власності 351 компанії зафіксована участь іноземного капіталу з 51 країни світу, серед яких лідирують Кіпр, Нідерланди, Швейцарія та Великобританія.

39 компаній володіють спецдозволами на 16 із 50 критичних корисних копалин. Десять із цих компаній є державними, включно з ТОВ "ДЕМУРІНСЬКИЙ ГЗК", що перейшов у власність держави у 2023 році. Крім того, приватні компанії корпоративних груп, таких як "Груп ДФ", "АТБ", "ОНУР" та "Група родини Якименко", активно володіють спецдозволами на видобуток стратегічних мінералів, зокрема титану, цирконію, графіту, ніобію та хрому. 

Значна частина спецдозволів сконцентрована в руках корпоративних груп, що мають впливових ключових осіб або осіб, які перебувають під санкціями. Наприклад, група Дмитра Фірташа володіє дозволами на видобуток титану, ванадію, скандію та цирконію, тоді як компанії, пов’язані з Ігорем Коломойським, мають спецдозволи на марганцеві руди.

Повна версія дослідження на сайті YouControl

Cтало відомо, що вже незабаром Верховна Рада планує розглянути у другому читанні скандальний законопроєкт №12089, який фактично пропонує узаконити вилучення земельних ділянок у держави та громад за різними схемами.

Зокрема, пропонується встановити термін у 10 років, по завершенню якого повернення незаконно приватизованих земель стане неможливим.  Тобто, усі ділянки лісового фонду або прибережних захисних смуг водойм, які були вкрадені у держави за часів Януковича чи раніше, вже не можна буде повернути у суспільну власність. А повернення ділянок, які незаконно перейшли у приватну власність менше 10 років тому, буде можливим лише після компенсації ринкової вартості землі їх поточним власникам за кошти державного або місцевого бюджетів (нонсенс в умовах війни). 

На жаль, на засіданні правового комітету всі ключові природоохоронні правки були відхиленні. Тому час нам з вами діяти! Просимо вас надіслати звернення до керівників парламентських фракцій. Зробити це ви можете просто через електронну пошту чи електронний кабінет громадянина на сайті Верховної Ради.

У останній день 2024 року, Кабінет Міністрів України затвердив План управління річковим басейном Дунаю на 2025 – 2030 роки - головний стратегічний євроінтеграційний документ.

«ПУРБ Дунаю – завершальний у циклі 9-ти ПУРБів, які Україна зобов’язалась прийняти відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС у рамках ключового індикатору у секторі «Якість води». Це плани про те, як покращити якість

поверхневих вод та оцінити стан водних ресурсів України. А головне, що це «дорожня карта» для відновлення та досягнення доброго стану вод», - зазначила Міністр Світлана Гринчук.

ПУРБ Дунаю передбачає досягнення екологічних цілей в установлені строки та включає 293 основних та 58 додаткових заходів, у тому числі:

● зменшення забруднення поверхневих вод органічними та небезпечними речовинами;

● запобігання засміченню водних об’єктів побутовими відходами;

● відновлення гідрологічного режиму та морфологічних показників річок у

разі порушення їх вільної течії та гідравлічного зв’язку між руслами річок

та їх заплавами.

«Враховуючи те, що Дунай є транскордонним європейським річковим басейном, цей документ пройшов транскордонні консультації», - додала Міністр Світлана Гринчук.

Хмельницька атомна електростанція (ХАЕС) є одним із ключових енергетичних об’єктів України. Проте проєкт добудови енергоблоків №3 та №4 викликає низку питань і загроз, пов’язаних із національною безпекою, екологією та економічною доцільністю. 

Чому це важливо?

План добудови енергоблоків передбачає використання обладнання, яке виготовлялося для інших проєктів, зокрема для скасованої АЕС «Белене» в Болгарії. Це обладнання російського походження, що створює значні ризики для енергетичної незалежності України.

Станом на 2024 рік законопроєкт №11146 щодо добудови енергоблоків  намагались винести у Верховній Раді, але так і не дійшов до голосування через численні критичні зауваження, зокрема про корупційні ризики, порушення екологічних норм та відсутність конкурентної процедури вибору постачальників. 

Основні проблеми проєкту:

• Відсутність комплексної оцінки впливу на довкілля.

• Ризики для національної безпеки через можливе використання обладнання російського виробництва.

• Екологічні загрози, пов’язані з охолодженням нових енергоблоків.

• Незадовільний фінансовий стан НАЕК «Енергоатом», відповідального за будівництво. 

Що можна зробити?

Громадськість, експерти та екологічні організації закликають до ретельного аналізу технічних, економічних і безпекових аспектів добудови. Україна повинна зосередитися на альтернативних, безпечних і сталих шляхах розвитку енергетики.

Кабінет Міністрів України схвалив проєкт Закону України «Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами», розроблений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів спільно з Державним агентством України з управління зоною відчуження. Документ визначає ключові напрямки державної політики у сфері поводження з радіоактивними відходами та стане основою для створення ефективної системи управління.

“Радіоактивні відходи залишаються однією з найбільших екологічних проблем в Україні. Неправильне поводження з ними може мати негативні наслідки для здоров’я людей та довкілля. Програма, ухвалена Урядом, покликана не лише мінімізувати ці ризики, але й створити ефективну систему, яка відповідатиме європейським стандартам”, – зазначила Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук. 

Програма враховує найкращі європейські практики та містить заходи для підвищення екологічної та радіаційної безпеки в Україні. Протягом 2025–2032 років планується виконати такі заходи:

• реконструкція та модернізація інфраструктури наявних об'єктів, таких як сховища для радіоактивних відходів, а також будівництво нових об’єктів із застосуванням сучасних технологій;

• вдосконалення системи обліку радіоактивних відходів;

• розвиток нормативно-правового регулювання у сфері управління радіоактивними відходами;

• залучення міжнародної підтримки для технічної та фінансової допомоги у реалізації завдань та заходів  Програми.

Мета програми – суттєво зменшити негативний вплив на довкілля об’єктів, що утворюють радіоактивні відходи (таких як АЕС), оптимізувати процеси їх зберігання та утилізації, встановити жорсткий контроль та забезпечити прозорість усіх етапів роботи. Крім того, це сприятиме створенню умов для безпечного та сталого використання ядерної енергії у виробництві електроенергії, позитивно вплине на екологічну та енергетичну безпеку держави.

Німеччина продовжує надавати фундаментальну підтримку Україні, зокрема у сфері захисту довкілля та “зеленого” відновлення

Про це Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук повідомила на своїй сторінці у фейсбуці за результатами дзвінка з Федеральним Міністром захисту довкілля, ядерної безпеки та захисту прав споживачів Федеральної Республіки Німеччина Штеффі Лемке.

«Рада чути слова підтримки нашій державі та Міндовкілля від Міністерки навколишнього середовища Німеччини Штеффі Лемке. Розповіла колезі про реалії сьогодення в Україні та наші пріоритети. Ми обговорили результати цьогорічного Кліматичного саміту ООН СОР29 та напрямки підтримки України Німеччиною – клімат, промзабруднення, природно-заповідний фонд тощо – у переліку наших ключових євроінтеграційних реформ. Команди наших міністерств уже багато років тісно співпрацюють на технічному рівні», - зазначила Світлана Гринчук. 

За її словами, Німеччина як ініціатор Міжнародної платформи дій для зеленого відновлення України неухильно розділяє наші наміри щодо принципів “зеленого” відновлення. Наші пріоритети залишаються сталими: імплементація Пункту 8 Формули миру Володимира Зеленського, розвиток кліматичної політики та проєкти відновлення. 

Світлана Гринчук та Штеффі Лемке обговорили підсумки URC 2024 в Берліні та низку питань щодо підготовки до майбутньої Ukraine Recovery Conference 2025, яка пройде наступного року в Італії. Впевнена, за підтримки німецьких партнерів це буде надважливий крок до втілення довкіллєвих амбіцій нашої держави. 

Світлана Гринчук подякувала Штеффі за теплу розмову та підтримку та висловила сподівання, що вони вже незабаром зустрінуться наживо у Брюсселі або Києві.

Кліматична конференція ООН СОР29 – можливість для України поглибити існуючі партнерства у сфері захисту довкілля, налагодити нові зв'язки, знайти нових союзників

Австрія, Румунія, Литва, Молдова, США, Японія – далеко не вичерпний перелік країн-партнерів, з якими обговорили питання екологічної безпеки на полях Кліматичної конференції ООН. Про це повідомила на своїй сторінці у Фейсбук Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук.

Міністр обговорила з партнерами вплив війни на довкілля, “зелене” відновлення України, євроінтеграцію, транскордонні проєкти та реформи.

Під час робочої зустрічі з Федеральною Міністеркою з питань клімату Австрійської Республіки Леонорою Гевесслер актуалізували напрацювання у межах меморандуму про взаєморозуміння між міністерствами країн, а також про перспективи розвитку екологічного контролю в Україні.

З Міністром екології Румунії Мірчою Фекетом обговорили наші євроінтеграційні зобов’язання за Конвенцією Еспо, а також заходи для досягнення доброго стану вод спільної водної артерії – Дунаю.

З Міністром навколишнього середовища Литви Сімонасом Гентвіласом обмінялися думками щодо євроінтеграції та досвіду наших країн у цьому процесі. Торкнулися реформування лісової галузі та природно-заповідного фонду.

Також спільно з міністрами та іншими представниками країн-учасниць Світлана Гринчук взяла участь у засіданні “парасолькової” групи щодо координації порядку денного СОР29. До її складу входять США, Канада, Великобританія, Норвегія, Японія, Ісландія, Нова Зеландія, Австралія. На полях засідання Міністр провела короткі зустрічі, зокрема з Міністром довкілля Нової Зеландії Ніком Смітом та Міністром навколишнього середовища Японії Кейічіро Асао.

Вдячні всім друзям нашої держави, які зацікавлені у спільних проєктах та продовжують підтримувати Україну.

18 листопада в Українському кризовому медіа-центрі відбулась прес-конференція на тему “Вплив війни на довкілля”, а також представлення другого видання інфографічного дослідження “російсько-українська війна: вплив на довкілля”. 

(Завантажити дослідження: українською, англійською). 

Учасники презентували останні аналітичні та експертні дані щодо шкоди, яку росія завдає довкіллю України, та обговорили відновлення України на зелених засадах. 

В пресконференції взяли участь Станіслав Шум, CEO агенції візуальних комунікацій Top Lead, Олена Крамаренко, перша заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів, Богдан Серебренніков, заступник директора з досліджень DiXi Group, Наталія Слободян, старша менеджерка зі зміни клімату та екології ДТЕК, 

Олена Крамаренко, перша заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів. 

“Зафіксовано понад 6,5 тисяч випадків шкоди довкіллю. Загальна сума збитків перевищує €65 млрд. Але це лише верхівка айсберга, і для повної оцінки шкоди необхідно здійснити деокупацію та розмінування території”. 

“Наразі 20% природоохоронних територій під окупацією чи в зоні бойових дій. Війна, розв’язана росією, є загрозою для 35% біорізноманіття Європи, яке знаходиться в Україні. В Україні загалом близько 74 000 видів рослин та тварин, і 1300 з них в зоні ризику через бойові дій — вони можуть зникнути назавжди”. 

“Втрачено 80% заповідного потенціалу національного природного парку “Святі гори”. Зруйнований найбільший безлюдний острів Європи, Джарилгач.Зараз це окупована територія, і росіяни дозволили там відстріл тварин. Під загрозою знищення близько 60 га диких червонокнижних орхідей Кінбурнського півострова. Шкода природно-заповідному фонду вже сягнула понад 600 млрд гривень. Від бойових дій постраждала майже третина лісів. За оцінкою Світового банку, шкода лісовому господарству становить $26,5 млрд”. 

“Викиди парникових газів внаслідок війни за рік війни становлять 150 млн тонн CO2 екв. Це можна порівняти з річними викидами парникових газів Бельгії. 

Богдан Серебренніков, заступник директора з досліджень DiXi Group. 

“Зелена відбудова тісно пов’язана з євроінтеграцією. Що таке зелена відбудова? Це створення нової сталої економіки, яка оптимально використовує ресурси, не наносить шкоди природному середовищу і забезпечує кращу якість життя для людей”. 

“Зелена відбудова є умовою доступу до фінансування. Бо в Європі та США ті, хто мають гроші, не будуть підтримувати старі технології. Тому ми проголошуємо принцип “Build Back Better”. 

“Три принципи зеленої відбудови: енергоефективність передусім, розвиток відновлюваної енергетики”.  

“Зелена відбудова буде відбуватись на рівні громад. І є прекрасні приклади того, як громади використовують ці принципи. Наприклад, Житомир, де завдяки енергоефективним заходам вдвічі скоротили споживання газу для забезпечення населення теплом. Чортків Тернопільської області, де впроваджують зелену генерацію разом з системами накопичення енергії, та багаторазове використання ресурсів. Долина Івано-Франківської області, де хочуть зробити унікальний проект — енергетичний острів, тобто зробити Долину повністю самодостатньою з точки зору забезпечення енергією”. 

“Крім управління пропозицією електроенергії, важливим є управління попитом, до чого ми поки не звикли. Ми маємо розуміти яким чином ми можемо змінювати попит через зміну поведінки та технічні засоби”. 

Наталія Слободян,  старша менеджерка зі зміни клімату та екології ДТЕК

“З початку повномасштабної війни енергетичні об’єкти ДТЕК були обстріляні 190 разів”. 

“ДТЕК реалізовує унікальний проект Тилігульської ВЕС. Це єдиний у світовій практиці кейс, коли об’єкт відновлюваної генерації будується під час війни, в 100 км від лінії фронту. Ми закінчили першу чергу ВЕС на 144 МВт встановленої потужності. Це означає, що 200 000 домогосподарств матимуть чисту електроенергію А після завершення будівництва другої черги — 900 000.

“В Тилігульську ВЕС інвествано €650 млн, і ми своїм прикладом показуємо інвесторам наскільки важливо заходити в Україну сьогодні”. 

Станіслав Шум, CEO Top Lead, розповів про те, чому агенція візуальних комунікацій Top Lead підготувала дослідження про вплив війни на довкілля: 

“Наша агенція випустила вже друге видання дослідження “російсько-українська війна: вплив на довкілля” для того, щоб пояснити пояснити суспільствам, урядам, міжнародним організаціям, ЗМІ масштаб російського екоциду та потреби України, а також щоб допомогти Україні залучити ресурси для відновлення. Крім того, ми впевнені, що кожне свідчення про російські злочини проти довкілля, в тому числі зібрані нами, допоможе покарати росію на міжнародному рівні”. 

Також Станіслав поділився деякими фактами з дослідження, які допомагають зрозуміти масштаб шкоди та потреби України у відновленні. Зокрема, такими. 

Кожен регіон України зазнав довкіллєвих втрат, навіть найбільш західні області, бо кожна ракета, кожен “Шахед”, крім людських страждань і руйнувань житла чи інфраструктури, завдає шкоди природному середовищу: через вибухи, виділення шкідливих речовин. Та найбільше від війни постраждало довкілля Донецької, Луганської і Харківської областей. 

Ми щоранку спостерігаємо за звітами Генштабу про знищену техніку окупантів, і це дає надію на невпинне зменшення російського військового потенціалу. Та разом з тим слід розуміти, що кожен знищений російський танк чи інша одиниця техніки залишає жахливий шрам на природі України. Підраховано, що відходи від знищеної російської техніки становлять вже 1,4 млн тонн. 

У Києві 11 листопада під час конференції «Ефективні рішення для відбудови енергетичного сектору» обговорили ідею створення в Україні системи «енергетичних консультантів» – перевіреного механізму, який вже ефективно діє в Німеччині, Швеції, Нідерландах та інших країнах. Його мета – підвищити ефективність енергетичних проєктів у громадах і підтримати країну на шляху до децентралізованої генерації на основі відновлюваних джерел енергії.

Енергетичні консультанти – це фахівці, які потенційно зможуть допомагати громадам, бізнесу та ОСББ оптимізувати енергетичні процеси. А саме: проводити аналіз стану об’єктів, готувати технічні завдання, розробляти техніко-економічні обґрунтування і надавати рекомендації щодо підвищення енергоефективності будівель. Наприклад, власник приватного будинку може отримати детальні рекомендації щодо модернізації системи опалення, покращення теплоізоляції чи переходу на відновлювані джерела енергії.

«Наразі багато екологічних громадських організацій виконують завдання, які не є їхньою основною діяльністю, як-от розробка технічної документації чи будівництво сонячних електростанцій. Україні потрібен більш структурований підхід до енергетичних проєктів. Самих лише грантових коштів недостатньо для масштабних змін у секторі. Необхідна система незалежних енергетичних консультантів, які допомагатимуть громадам планувати та впроваджувати такі проєкти», – зазначив Костянтин Криницький, керівник відділу енергетики ГО «Екодія».

Сергій Кондратюк, заступник Житомирського міського голови, поділився досвідом свого міста: «Ми в Житомирі зрозуміли, що нам конче потрібна власна система генерації електроенергії. Наразі ми маємо газотурбінну та газопоршневу установки, монтуємо сонячні панелі на водоканалі, а також сонячні електростанції у двох лікарнях. Такі рішення допомагають не тільки Житомиру, а й усій Україні адаптуватися до енергетичних викликів. Проте без технічних консультантів складно забезпечити успішну реалізацію подібних проєктів. Ми впроваджуємо європейські технології і потребуємо досвідчених спеціалістів, щоб ефективно розвивати енергетично незалежну інфраструктуру».

Як наголосив голова Славутицької міської ради Юрій Фомічев, інститут енергетичних консультантів потрібно розглядати ширше, ніж просто технічний нагляд за будівництвом. Це ті, хто підказує, як оптимально діяти в стратегічному плані. Наприклад, якщо громада робить покрівлю, консультант може порекомендувати одразу встановити сонячну станцію, аби завершити проєкт комплексно.

«На жаль, знайти кваліфікованих спеціалістів у маленьких громадах непросто — з багатьох причин. Частина персоналу сьогодні захищає країну на фронті, а зарплатні очікування значно відрізняються між комунальними підприємствами і великими енергетичними компаніями, як «Енергоатом» чи атомна електростанція, де зарплати починаються від 45 000 гривень. Громаді ж фахівцю пропонувати подібні умови неможливо. Тому роль Держенергоефективності та профільного міністерства має бути ключовою в підтримці енергетичних консультантів. Якщо залишити це питання на рівні місцевого самоврядування, то належного результату досягти буде вкрай складно», — сказав Юрій Фомічев.

На конференції обговорили досвід Німеччини, де система енергетичних консультантів вже працює. У цій країні ці фахівці входять до реєстру Німецького енергетичного агентства (dena), яке отримує державну підтримку. Консультанти проходять спеціалізоване навчання, сертифікацію та працюють на комерційній основі, що дає змогу громадам і бізнесам обирати надійних спеціалістів.

«Нам потрібно вирватися з замкнутого кола, коли росія руйнує енергетичну інфраструктуру, а ми лише замінюємо окремі деталі. Розвиток децентралізованої енергетичної системи може стати рішенням, яке важче зруйнувати і яке дозволить забезпечити сталий перехід до нових стандартів енергетики. Ми бачимо, що громади є надійними партнерами у втіленні таких проєктів, хоча наші можливості їх підтримувати обмежені. У Німеччині вже функціонує система енергетичних консультантів, і ми готові поділитися своїм досвідом з Україною», – пояснив Сіріак Масюе, представник Федерального міністерства економіки та захисту клімату Німеччини, відповідальний за Німецько-українське енергетичне партнерство.

За його словами, Німеччина вже надає фінансову підтримку для «зелених» проєктів в Україні, зокрема для муніципальної інфраструктури, шкіл та лікарень. Ці проєкти довели свою ефективність, однак для довгострокового розвитку потрібні системні підходи та залучення приватних інвестицій, адже державний бюджет має обмежені можливості.

Конференція стала майданчиком для обміну досвідом щодо успішних рішень для відновлення енергетики України та перспектив створення систем накопичення енергії. Також були представлені рекомендації від українських громадських організацій щодо створення системи енергетичних консультантів. Учасники обговорили можливості фінансування цих ініціатив через донорську підтримку, зокрема з боку Німеччини.

Понад €65 млрд збитків та майже 6,5 тисяч випадків знищення екосистем

Такі масштаби довкіллєвих втрат, які вже змогли обрахувати наші природоохоронці та експерти. Проте, реальні збитки, завдані довкіллю війною, є значно більшими.

Про це Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук заявила під час свого виступу на спільному брифінгу МЗС України та ЮНЕП щодо впливу російської агресії на довкілля України.

Разом із заступником Міністра закордонних справ України Євгеном Перебийносом, заступником голови Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України Оленою Криворучкіною, координатором системи ООН в Україні Матіасом Шмале, очільником офісу ЮНЕП в Україні П’єром-Карло Сандеі, послами та представниками міжнародних організацій вони обговорили подальші кроки для збереження довкілля.

«Підрив Каховської ГЕС, забруднення Чорного моря, пожежі в лісах через бойові дії – усе це може мати незворотні наслідки для природи. Кожен такий випадок тягне за собою зміни екосистем і має наслідки, які простягаються далеко за межі нашої країни», - акцентувала Світлана Гринчук.

У своїх виступах представники ЮНЕП та ООН наголосили на важливості захисту довкілля у стратегічних процесах розвитку України та підтримки нашого зеленого відновлення.

«Світ уже багато років бореться зі зміною клімату, за «добрий» стан вод та збереження природних екосистем. Методи війни, які застосовує росія, зводять нанівець багаторічну роботу в цьому напрямку. У той час як сотні організацій працюють заради цієї мети, російський агресор віддаляє людство від неї», - зазначила Світлана Гринчук.

Очільниця Міндовкілля закликала об'єднатися навколо Пункту 8 Формули миру Володимира Зеленського та створити конкретний план дій у цьому напрямку. Наразі, обрахунки збитків для отримання репарацій не охоплюють ситуацію на окупованих територіях, і попереду чимало роботи.

Світлана Гринчук подякувала міжнародним партнерам за все те, що ми вже зробили спільно – і за те, що залишаєтеся з нами. Маємо притягнути агресора до відповідальності й зробити все, щоб зусилля за збереження довкілля були не марними.