Embedded Files
Імунна система. Імунітет.Порушення роботи імунної системи.
Імунна система. Імунітет.Порушення роботи імунної системи.
Перед тим як перейти до вивчення імунної системи людини, пригадайте, які системи забезпечують регуляцію роботи органів людини. Як працює ендокринна система? Як здійснює процеси регуляції нервова система?
Імунітет та імунні реакції організму
Імунітет — це здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Захищати її доводиться як від сторонніх організмів, які можуть спричиняти захворювання, так і від власних клітин (наприклад, ракових), у яких виникли негативні зміни. Основним способом захисту організму є імунні реакції.
Імунна реакція (імунна відповідь) — це сукупність процесів в організмі, які виникають у відповідь на появу чужорідних біологічних молекул — антигенів. Антигенами можуть бути великі органічні молекули, такі як білки й вуглеводи. Здійснює імунну відповідь імунна система, яка розпізнає антигени і знешкоджує їх.
Клітинний та гуморальний імунітет
Організм людини може знешкоджувати антигени двома способами — за допомогою спеціальних клітин (клітинний імунітет) і за допомогою спеціальних речовин (гуморальний імунітет). Хоча в обох цих випадках за імунні реакції відповідають певні різновиди білих клітин крові — Т-лімфоцити і В-лімфоцити.
Клітинний імунітет забезпечується Т-лімфоцитами, які мають на поверхні своїх мембран рецептори, здатні розпізнавати певний антиген. У разі взаємодії з відповідним антигеном Т-лімфоцити починають посилено розмножуватися, утворюючи велику кількість клітин, що знищують мікроорганізми, які несуть цей антиген.
Мал. 53.1. Селезінка
Мал. 53.2. Тимус
Гуморальний імунітет забезпечується В-лімфоцитами, які також містять рецептори, здатні розпізнавати певний антиген. Щоб знищити відповідний антиген, В-лімфоцити, як і Т-лімфоцити, посилено розмножуються, утворюючи безліч клітин, які синтезують спеціальні білки — антитіла, специфічні до цього антигену. Зв’язуючись із антигенами, які містяться на поверхні мікроорганізмів, антитіла прискорюють їх захоплення і знищення спеціалізованими лейкоцитами — фагоцитами. Цей процес називається фагоцитозом. У разі взаємодії з небезпечними для організму молекулами (наприклад, дифтерійним токсином) антитіла нейтралізовують їх.
Імунна система та її органи
До складу імунної системи відносять такі органи, як тимус, селезінка, мигдалини, лімфатичні вузли, кістковий мозок.
Селезінка (мал. 53.1) є найбільшим органом імунної системи. Вона активно виробляє лейкоцити й бере участь у знешкодженні мікроорганізмів та небезпечних речовин у крові, яка через неї проходить. Важливим осередком утворення лейкоцитів є також кістковий мозок. Тимус — це залоза внутрішньої секреції, яка дуже активно працює у людей у молодому віці, а потім знижує свою активність (мал. 53.2). У ньому відбувається дозрівання і «навчання» Т-лімфоцитів, які після цього набувають здатності розпізнавати певні антигени. Мигдалини є важливими структурами, які розпізнають мікроорганізми, що потрапляють в організм людини через рот і ніс, та розпочинають боротьбу з ними. Лімфатичні вузли формуються в місцях злиття кількох лімфатичних судин і є бар’єром для поширення інфекцій в організмі.
Основними клітинами імунної системи є лейкоцити (мал. 53.3).
Характерні властивості лейкоцитів:
• діаметр — значно варіює;
• кількість в 1 мм3 — 4000-9000 штук;
Мал. 53.3. Лімфоцит — різновид лейкоцитів
Мал. 53.4. Штучний активний імунітет (вакцинація)
• форма — амебоїдна;
• ядро клітини — є;
• місце утворення — червоний кістковий мозок, лімфатичні вузли, селезінка;
• місце руйнування — печінка, лімфатичні вузли, селезінка;
• термін життя — від кількох днів до кількох десятків років.
Види імунітету
За походженням імунітет поділяють на природний та штучний. Природний імунітет виникає без активної участі людини, а штучний є наслідком роботи лікарів. В обох цих випадках можна розрізняти активний і пасивний імунітет.
Щоб більше дізнатися про види імунітету, ознайомтеся з таблицею.
• Уперше ефективне щеплення винайшов англійський лікар Е. Дженнер, який у 1796 р. з'ясував, що зараження коров'ячою віспою вберігає людину від зараження дуже небезпечною натуральною віспою.
• Явище клітинного імунітету відкрив І. Мечников, а гуморального — П. Ерліх. За ці відкриття вчені отримали Нобелівську премію (1908).
Наслідки надмірної реакції імунної системи
Як і під час порушень гуморальної регуляції, навіть незначні відхилення в роботі імунної системи можуть призвести до тяжких наслідків. Надто сильна відповідь імунної системи призводить до розвитку алергій.
Алергія — це форма імунологічної відповіді, що проявляється в підвищеній чутливості організму до різноманітних алергенів. Алергени — це антигени, що спричиняють алергічні реакції в організмі (мал. 54.1). Для різних людей вони можуть бути різними. Це може бути пилок рослин, шерсть тварин, пил, певні лікарські препарати або речовини побутової хімії тощо. У разі алергії організм відповідає на специфічний алерген посиленою реакцією, що вражає його власні клітини і тканини. Такою реакцією може бути набряк або запалення, спазм гладенької мускулатури, порушення циркуляції крові.
Дуже небезпечними розладами роботи імунної системи є автоімунні захворювання. Вони виникають, коли імунна система організму починає сприймати деякі власні клітини як чужі. Відповідно, це спричиняє імунну відповідь, що призводить до руйнування й відмирання клітин і тканин.
Наслідки недостатньої реакції імунної системи
Недостатня активність імунної системи також є небезпечною для здоров’я. Якщо імунна система працює погано, тобто спостерігається імунодефіцит, організм стає вразливим навіть для тих мікроорганізмів, які в нормі не є хвороботворними. Причин зниження ефективності роботи імунної системи досить багато.
Мал. 54.1. Найпоширеніші харчові алергени
Чинники, що спричиняють пригнічення імунітету:
• радіаційне опромінення;
• важкі умови праці;
• спадкові порушення;
• сильні стреси;
• недостатнє харчування;
• авітаміноз.
• вплив шкідливих хімічних речовин;
Однією з причин пригнічення імунної системи є СНІД. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — це захворювання, яке спричиняється вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), що вражає клітини імунної системи. Таким чином, руйнуючи імунну систему людини, вірус не дає їй можливості сформувати імунну відповідь для захисту організму. Окрім того, вихід з ладу імунної системи призводить до виникнення ситуації, коли організм не може чинити опір іншим збудникам інфекційних захворювань.
Але імунітет може пригнічувати не тільки ВІЛ. Негативно на роботу імунної системи впливають такі захворювання, як краснуха, гепатити, туберкульоз. Хоча їхній вплив і менший, ніж у ВІЛ, ризик розвитку ускладнень після цих захворювань високий.
• ВІЛ походить від вірусу імунодефіциту мавп. Скоріше за все він потрапив до людини в 1920-х роках на території Африки. Джерелом інфекції могло бути м'ясо мавп, які є об'єктом полювання місцевих жителів.
Page updated
Google Sites
Report abuse