Репродуктивна система.

Як працює репродуктивна система.

Репродуктивна система.

Як працює репродуктивна система.

Перед тим як перейти до вивчення репродуктивної системи людини, пригадайте, як розмножуються тварини. Які органи входять до складу статевих систем хребетних? Які гормони впливають на розвиток статевих ознак людини?

Стать і статеві ознаки

Стать — це сукупність ознак, які забезпечують статеве розмноження й відрізняють чоловічі та жіночі особини одного виду.

Між собою особини різної статі відрізняються за первинними і вторинними статевими ознаками. Первинні статеві ознаки — це відмітні анатомо-морфологічні особливості організму, які забезпечують утворення відповідних гамет і запліднення. До первинних статевих ознак відносять різницю в будові статевих залоз, статевих провідних шляхів, зовнішніх статевих органів. Вони наведені в таблиці.

Вторинні статеві ознаки — це відмітні анатомо-морфологічні особливості організму, що відіграють певну роль у процесах розвитку організму й регуляції фізіологічних процесів, які в особин різної статі відбуваються по-різному.

Так, у жінок, на відміну від чоловіків, добре розвинені молочні залози, а тазові кістки більш потужні. У чоловіків більша частина маси тіла припадає на м’язи (40 % проти 23 % у жінок). Окрім того, у чоловіків часто виростають борода й вуса. Вторинною ознакою є й розташування волосся на тілі, яке також різниться у жінок і чоловіків. Деякі вторинні ознаки наведено в таблиці.

Статеві органи

Як ви вже знаєте, статеві органи людини поділяють на чоловічі та жіночі. І в чоловіків і в жінок є зовнішні та внутрішні статеві органи. Основна функція статевих органів — забезпечення процесу розмноження, тобто утворення чоловічих та жіночих статевих клітин, виношування плода в жінок та виділення специфічних секретів у чоловіків.

Внутрішні статеві органи

Внутрішні статеві органи чоловіків — це яєчка з придатками, статеві канали (сім’явивідна й придаткова протоки), придаткові статеві залози (сім’яні міхурці, передміхурова залоза, залози цибулини сечівника), сечівник (мал. 55.1 б, с. 192).

Мал. 55.1. Жіночі (а) та чоловічі (б) внутрішні статеві органи

До внутрішніх жіночих статевих органів належать яєчники, маткові труби, матка й піхва (мал. 55.1 а, с. 192). Яєчники — це парні статеві залози мигдалеподібної форми. У них утворюються й дозрівають жіночі статеві клітини — яйцеклітини. Також яєчники утворюють статеві гормони, такі як естрадіол і прогестерон. До черевної порожнини яєчники прикріплені кількома зв’язками. Розмір яєчника становить 3 х 2 х 1 см, а важить він близько 7 г.

Зовнішні статеві органи

До зовнішніх чоловічих статевих органів відносять статевий член (пеніс) та мошонку. Статевий член (пеніс) — орган циліндричної форми, призначений для виведення сечі та сім’яної рідини (сперми). У цьому органі розрізняють головку, на якій розташоване зовнішнє вічко сечівника, корінь (місце фіксації члена до кісток таза) та тіло (частина органа, яка лежить між коренем і головкою). Мошонка — шкірний, мішечкоподібний утвір, у якому розміщені яєчка з придатками та початкові відділи сім’яних канатиків.

До зовнішніх жіночих статевих органів належать великі й малі соромітні губи та клітор. Великі соромітні губи — парні масивні складки шкіри, досить пружні, які йдуть паралельно одна одній і обмежують з боків соромітну щілину. Малі соромітні губи — парні тонкі складки шкіри, розміщені всередині великих соромітних губ, паралельно їм, але тонші та коротші. Клітор — невелике пальцеподібне випинання, яке розміщується між передньою спайкою губ та зовнішнім отвором жіночого сечівника і складається з головки, тіла та ніжки.

Статеві клітини

Чоловічими статевими клітинами є сперматозоїди. Це рухливі клітини, які мають три відділи — головку, шийку і хвіст (мал. 55.2).

Мал. 55.2. Будова сперматозоїда

Мал. 55.3. Будова яйцеклітини

У хвості містяться спеціальні білки, які забезпечують рух сперматозоїда. А в шийці зосереджені мітохондрії, що виробляють енергію, яка використовується для руху.

Головка клітини містить ядро зі спадковим матеріалом і спеціальну органелу — акросому. Вона потрібна для того, щоб сперматозоїд міг подолати оболонки яйцеклітини під час запліднення: ферменти, які містяться в акросомі, цю оболонку розчиняють.

Жіночими статевими клітинами є яйцеклітини (мал. 55.3).

Яйцеклітина набагато більша, ніж сперматозоїд. Вона містить поживні речовини, які забезпечують перші поділи майбутнього зародка, і не має джгутика. Спадковий матеріал яйцеклітини міститься в ядрі. Зовні її оточують спеціальні оболонки, які утворюються під час розвитку яйцеклітини в яєчнику. Вони перешкоджають проникненню в яйцеклітину більш ніж одного сперматозоїда та сприяють укоріненню зародка в слизову оболонку матки.

Утворення статевих клітин

Сперматозоїди утворюються в чоловічих статевих залозах сім’яниках, починаючи від періоду статевого дозрівання до припинення статевої активності організму.

Розмноження первинних статевих клітин, з яких утворюються яйцеклітини, відбувається тільки під час ембріонального розвитку. Після народження в організмі жінки міститься приблизно 400 тис. незрілих первинних статевих клітин.

У період статевого дозрівання ці клітини починають розвиватися. Зазвичай протягом одного менструального циклу дозріває тільки одна яйцеклітина.

Менструальний цикл

Менструальний цикл — це закономірні циклічні зміни в організмі жінки, що повторюються через певні проміжки часу й зовні проявляються у вигляді менструації.

Менструація — це періодична поява нерясних і нетривалих кров’яних виділень зі статевих шляхів, характерна для здорової невагітної жінки. Середня тривалість менструального циклу становить 28 днів.

Кожний нормальний менструальний цикл є підготовкою організму жінки до вагітності. Менструальна кровотеча є наслідком відторгнення слизової оболонки матки — ендометрію.

Перша менструація у дівчини настає зазвичай у віці 12-14 років. Припинення менструацій спостерігається у жінок під час вагітності й у багатьох з них — після пологів у період годування дитини грудьми. У похилому віці у жінок починається поступове згасання менструальної функції — настає клімакс.

Мал. 56.1. Менструальний цикл

Фази менструального циклу та його регуляція

Менструальний цикл включає чотири фази: менструальну, післяменструальну, овуляційну й передменструальну (мал. 56.1). Під час менструальної фази відбувається відторгнення і видалення з організму слизової оболонки матки. У після менструальну фазу ця оболонка відновлюється. В овуляційну фазу під впливом гормонів у яєчнику активно розвивається один із фолікулів — пухирців, у яких формуються яйцеклітини. Після завершення формування яйцеклітини вона виходить з фолікула. Цей процес називається овуляцією. У передменструальну фазу з фолікула, який покинула яйцеклітина, утворюється так зване жовте тіло — тимчасовий орган внутрішньої секреції. Воно виробляє гормони, необхідні для нормального перебігу вагітності. Якщо запліднення не відбувається, то жовте тіло редукується і цикл починається знову.

Менструальний цикл регулюють відразу декілька органів, що працюють узгоджено. Гіпофіз виробляє ряд найважливіших гормонів, серед яких два безпосередньо регулюють роботу яєчників,— це фолікулостимулюючий гормон (ФСГ) і лютеїнізуючий гормон (ЛГ). Яєчники відповідають за дозрівання яйцеклітини й вироблення статевих гормонів. Статеві гормони, що виробляються яєчниками, впливають на матку, маткові труби, піхву, молочні залози, шкірні покриви, жирову тканину й кістки.

Запліднення

Запліднення — це процес злиття зрілої чоловічої (сперматозоїд) і жіночої (яйцеклітина) статевих клітин, у результаті чого утворюється одна клітина — зигота, що є початком нового організму (мал. 56.2, с. 196).

Мал. 56.2. Запліднення — злиття яйцеклітини і сперматозоїда

Під час статевих зносин у піхву випорскується 3-5 мл сперми — суміші сперматозоїдів із виділеннями чоловічих залоз. У ній міститься 200-500 млн сперматозоїдів, які мають властивість рухатися проти течії рідини. Із піхви вони переміщуються в матку, а потім — у маткові труби, де й зустрічаються з яйцеклітиною. Яйцеклітина самостійно рухатися не може. Її рухи забезпечуються скороченнями м’язів стінки труби та роботою війок епітелію. Зріла яйцеклітина з фолікула, який лопнув, потрапляє спочатку в черевну порожнину, а далі — у маткову трубу, де зазвичай і відбувається запліднення.

Вагітність

Вагітність — це фізіологічний стан організму жінки, пов’язаний із заплідненням яйцеклітини й розвитком зародка і плода. Вагітність у жінки триває 270-280 днів.

Під час вагітності в організмі жінки відбуваються значні зміни. Із зовнішніх оболонок плода формується плацента. Плацента, або дитяче місце,— це орган, що зв’язує плід з організмом матері під час внутрішньоутробного розвитку. Вона забезпечує обмін речовин між організмом матері й плодом та вберігає плід від нападу імунної системи матері.

Значні зміни відбуваються в матці: збільшуються її розміри — не тільки за рахунок розтягнення стінок, але й за рахунок збільшення маси м’язів. Розвивається мережа великих і дрібних судин, що несуть кров до плаценти. Нирки працюють з підвищеним навантаженням, виводячи продукти обміну не тільки матері, але й плода. У жінки активізується утворення еритроцитів у кістковому мозку, збільшується кількість крові, розширюються кровоносні судини, посилюється газообмін. Для забезпечення нормального функціонування органів і систем організму вагітної, сприятливих умов для розвитку плода необхідна підвищена кількість поживних речовин та кисню.

Пологи

Пологи — це фізіологічний процес, яким закінчується вагітність, вихід з тіла матері зрілого плода й посліду (плаценти та зародкових оболонок) (мал. 56.3).

Мал. 56.3. Пологи

Народження дитини забезпечується переймами й потугами. Перейми — це періодично повторювані скорочення м’язів матки. Потуги — це ритмічні скорочення м’язів черевного преса, які долучаються до перейм.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: опрацювати відповідний матеріал та КОРОТКО законспектувати.