Інстинкти. Мова. Мислення.

1. Інстинкти

Інстинкт (від лат. īnstīnctus — «спонукання», «потяг до дії») — це вроджена схильність живих організмів до певної складної автоматичної поведінки. Найпростішим прикладом інстинктивної поведінки є фіксований комплекс дій, при якому певна послідовність дій, від дуже короткої до послідовності середньої довжини, у незмінному вигляді виконується у відповідь на чітко визначений стимул.

Інстинкти є сукупністю уроджених рефлексів. На відміну від безумовних рефлексів, що виникають на рівні спинного мозку або периферійних гангліїв, інстинкти виникають у головному мозку. Зазвичай дуже важко відрізнити дійсно генетично успадковані інстинкти від епігенетичних ефектів навчання, що можуть проявлятися на дуже низькому рівні, а ефект від них може зникнути лише через покоління життя в іншому середовищі.

Властивості інстинктів:

- спадковість і незалежність від навчання

- однорідність

- однаковість у всіх особин даного виду

- пристосованість до умов існування на момент формування інстинкту

- повторюваність

Видатний англійський психолог Вільям Мак-Дугалл виокремлював такі 12 основних інстинктів й відповідні їм емоції, які подані в дужках:

• - втеча (страх)

• - неприйняття (відраза)

• - допитливість (здивування)

• - агресія (гнів)

• - самоприниження (зніяковілість)

• - самоствердження (наснага)

• - батьківський інстинкт (ніжність)

• - інстинкт продовження роду

• - харчовий інстинкт

• - стадний інстинкт

• - інстинкт набувача

• - інстинкт творення.

2. Мислення

Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Значення мислення в житті людини полягає в тому, що воно дає можливість наукового пізнання світу, передбачення і прогнозування розвитку подій, практичного опанування закономірностями дійсності, постановки їх на службу своїм потребам і інтересам.

Коли дитина нагромаджує досвід практичних дій, її мислення відбувається за допомогою образів. Замість того щоб здійснювати реальні спроби, вона виконує їх розумово, уявляючи собі можливі дії й результати (процес інтеріоризації). Так виникає наочно-образне мислення. Дуже важливим у цьому процесі є виникнення в мисленні дитини так званої знакової функції - розуміння того, що певні речі та дії можуть використовуватися для визначення інших, служити їхніми замінниками.

Види мислення

1) Наочно-дійове мислення полягає в тому, що розв'язання задач здійснюється шляхом реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. Так, у ранньому віці діти виявляють здатність до аналізу і синтезу, коли сприймають предмети в певний момент і мають можливість оперувати ними.

2) Наочно-образне мислення - це вид мислення, який відбувається на основі образів уявлень, перетворення ситуації в план образів. Цей різновид мислення виявляють поети, художники, архітектори, парфумери, модельєри. Значення цього мислення полягає в тому, що за його допомогою повніше відтворюється різноманітність характеристик об'єкта, відбувається встановлення незвичних поєднань предметів та їхніх властивостей. У простій формі це мислення виникає в дошкільному віці. Дошкільники мислять образами.

3) Абстрактне (словесно-логічне) мислення - відбувається з опорою на поняття, судження, з допомогою логіки, не використовуючи емпіричних даних. Р. Декарт висловив таку думку: "Я мислю, отже, я існую". Цими словами вчений наголошує на провідній ролі у психічній діяльності мислення, і саме словесно-логічного.

Типи мислення

1) Теоретичне мислення — це навчання законів та правил, зв’язків на рівні закономірностей і тенденцій. Теоретичне мисленням порівнюють з емпіричним. Але вони відрізняються за характером узагальнень. Так, в теоретичному мисленні має місце узагальнення абстрактних понять, а в емпіричному виділення ознак через порівняння.

2) Практичне мислення — це процес фізичної реалізації знань у щось матеріальне. Іноді може бути складнішим, за теоретичне мислення, адже часто розгортається при екстремальних обставинах і при відсутності умов для перевірки гіпотези.

3) Логічне мислення — тут наголос іде на поняття судження. Логіка, як уміння думати послідовно й несуперечливо потрібна нам у житті від простих задач, щось вибрати собі у магазині, переконувати аргументовано спів бесідників, до вирішення складних технічних і напружених бізнес задач. Логічне мислення, вважаємо є підґрунтям критичного мислення та аналітичного мислення.

4) У психології розрізняють ще аутистичне мислення, пов’язане з реалізацією власних бажань та намірів.

5) Егоцентричне мислення — його характерна ознака, нездатність ставити себе на місце інших.

6) Особливостю аналітичного мислення є обов’язковий аналіз ситуації з ретельним обмірковуванням та зважуванням всіх «за і проти», з подальшим ухваленням незалежного рішення чи видачі якогось результату.

7) Головним чином критичному мисленню притаманні усвідомленість та самовдосконалення.

8) Репродуктивне мислення — це вид мислення, яке забезпечує рішення задачі, спираючись на відтворення вже відомих людині способів. Нове завдання співвідноситься з уже відомою схемою рішення. Тим не менше репродуктивне мислення завжди вимагає виявлення певного рівня самостійності.

9) Продуктивне мислення — це творче мислення. У творчому мисленні домінують наступні особливості: оригінальність вирішення проблеми, семантична гнучкість, що дозволяє бачити об’єкт під новим кутом зору, образна адаптивна гнучкість, яка робить можливим трансформацію об’єкта з розвитком потреби в його пізнанні, семантично спонтанна гнучкість продукування різноманітних ідей щодо невизначених ситуацій. Отже, у цьому типі мислення найкраще виявляються інтелектуальні здібності людини, і її творчий потенціал, швидкість темпу засвоєння знань та оперування ними.

Мислення можливе завдяки сигнальним системам:

1) Перша сигнальна система — це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники. Забезпечує конкретне предметне мислення. Притаманна як людині так і тваринам.

2) Друга сигнальна система — це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали. Притаманна лише людині. Найважливішим її компонентом є членороздільна мова.

В процесі мислення виконується наступна послідовність розумових операцій: аналіз - синтез - порівняння - узагальнення - абстрагування.

За аналіз, логіка, конкретність, раціональність, сприйняття часу, швидке розвязування задач відповідає ліва півкуля. За творчість - права.

3. Свідомість

Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає.

Свідомість є своєрідним поєднанням усіх найпростіших форм відображення реальності (сприйняття, відчуттів, уявлень, понять, почуттів, дій), такою формою відображення реальності, для якої властиве узагальнення, і в якій з найбільшою повнотою відображено те, що є для людини специфічне порівняно з тваринами. Свідомість тісно пов'язана з мовою.